Фінансовий механізм: сутність, зміст, структура, характеристика окремих ланок

Складовими частинами фінансового механізму є фінансове планування й прогнозування, фінансові показники й нормативи, ліміти й резерви, стимули й санкції, а також система управління фінансами.

Реалізація фінансової політики здійснюється за допомогою фінансового механізму, який являю собою досить складну систему впливу на різні сторони фінансової діяльності окремих суб’єктів. Основним вектором цього впливу є взаємовідносини держави, яка виробляє і реалізує фінансову політику, із суб’єктами господарювання, що забезпечують виробництво ВВП.

Фінансовий механізм – це сукупність фінансових методів і форм, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Вплив фінансового механізму на соціально-економічний розвиток суспільства здійснюється двома методами :

1) метод фінансового забезпечення;

2) метод фінансового регулювання.

Установлення пріоритетності того чи іншого методу лежить в основі визначення напрямів фінансової політики держави. Чим вищий рівень розвитку суспільства й економіки, тим більшою є роль фінансового регулювання.

Фінансове забезпечення реалізується на основі відповідної системи фінансування, яка може здійснюватись у трьох формах :

- самофінансування;

- кредитування;

- зовнішнє фінансування.

Фінансове регулювання полягає у регламентуванні розподільчих відносин у суспільстві й на окремих підприємствах.

Управління фінансовим механізмом.У будь-якому механізмі управління ґрунтується на використанні відповідних важелів.

Сукупність важелів становить систему управління фінансовим механізмом. За напрямком своєї дії вони поділяються на дві групи:

- санкції;

- стимули.

Функціонування фінансового механізму забезпечується через організаційні структури, які характеризують надбудову суспільства.

Правове регламентування відображається в розробленні та прийнятті законодавчих актів з фінансів. Ця функція покладається на органи державної влади.

Взагалі, у широкому розумінні стимули включають і санкції. Розмежування цих понять має на меті розрізнити напрями дії важелів. Стимули матеріалізують фінансове заохочення, а санкції – покарання. На практиці в ролі стимулів виступають різні пільги (в оподаткуванні, кредитуванні тощо), а санкції – це штрафи, пені та ін. Крім того, важелі керування фінансовим механізмом поділяються на окремі види. Насамперед це принципи, умови й порядок формування доходів, нагромаджень і фондів, порядок здійснення витрат, умови і принципи фінансування і кредитування.

Принципи - це основоположні елементи системи управління. З їх допомогою відбувається налагодження фінансового механізму, його орієнтування на розв’язання певних завдань. Принципи визначають характер дії як окремих підсистем та їх елементів, так і механізму в цілому.

Умови формування доходів, нагромаджень і фондів, а також фінансування і кредитування визначаються відповідними законодавчими й нормативними документами.

Надзвичайно важливу роль у системі управління фінансовим механізмом відіграють норми і нормативи, особливо при застосуванні нормативного методу розподільних відносин. Головна вимога до них полягає в тому, що їх встановлення та зміна мають базуватися на науково обґрунтованій методиці (ставки податків), або на основі ринкових відносин (процентні ставки на позички). Фінансове планування полягає в розробленні фінансових планів, на основі яких ведеться оперативне управління. Основний фінансовий план – бюджет держави – затверджується законодавчо.

Функції організації фінансової діяльності в країні покладаються на органи державного управління і безпосередньо на Міністерство фінансів і Центральний банк.

Фінансовий контроль дає можливість постійно стежити за рухом грошових потоків, він забезпечує перевірку законності здійснення фінансових операцій і тим самим правильне спрямування дії фінансового механізму