Канали розподілу товарів на споживчому ринку і ринку засобів виробництва
Пояснення до схеми:
На схемі відображено два канали розподілу товарів: на споживчому ринку і на ринку засобів виробництва.
На споживчому ринку між виробником і споживачем є оптові та роздрібні торговці. Виробник продає великі партії товару (оптом) оптовому торговцю. Оптовий торговець розподіляє товари між роздрібними торговцями, які невеликими партіями або вроздріб реалізують їх споживачам.
На ринку засобів виробництва між виробником і споживачем діють дистриб’ютори (Д9), дилери (Д8) та брокери (Б9). Дистриб’ютор — оптово-посередницька самостійна фірма, що обслуговує різні галузі промисловості. Дистриб’ютори купують товари оптом, зберігають їх на складах і продають від свого імені та на свій ризик. Дилери та брокери можуть бути членами товарних бірж. Мова про це йтиме у наступній темі.
Між оптовою і роздрібною торгівлею існує суттєва різниця. Роздрібна торгівля— це діяльність з продажу речей або послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їхнього особистого використання. До роздрібної торгівлі належать універмаги, спеціалізовані магазини, невеличкі крамниці та ін. Роздрібні торгівці обирають для себе цільові ринки, товарний асортимент і комплекс послуг, політику цін, засоби стимулювання споживача та місце розташування свого підприємства. Вони вивчають потреби (П26) споживача та його економічну поведінку на ринку й організовують свою діяльність відповідно до цього.
Одним із видів торгових підприємств є ринки. Це особливі установи, що надають послуги щодо забезпечення належних умов продажу продовольчих і непродовольчих товарів. Наприклад, у Києві на кінець 1998 р. функціонувало 76 ринків (в дореформені часи їх було 10). З них 46 —продовольчі, решта — речові та змішані. Чотири ринки перебувають у державній власності (Бессарабський, Володимирський, Житній і Центральний). Інші — у комунальній, колективній (акціонерні товариства (А4) відкритого та закритого типу), приватній власності. Частина продукції на таких ринках реалізується оптом.
Оптова торгівля— це діяльність з продажу товарів і послуг тим, хто купує їх для виробничого використання або подальшого перепродажу. Оптові торговці проводять операції збуту, закупок, складування, транспортування товарів. Вони пристосовують свої послуги до потреб споживачів, постійно вивчаючи попит.
Ринок природних ресурсів.Ведучи мову про природні ресурси, ми вже використовували поняття “земля”. У нього вкладалося не лише розуміння землі як угідь для вирощування сільськогосподарських культур, а й землі як місця розташування лісів і мінеральних ресурсів, води та повітря. Не всі природні ресурси безпосередньо стають об’єктами купівлі-продажу. Маємо на увазі повітря, воду. Хоча не можна ігнорувати те, що використання останніх певним чином опосередковане грошовими відносинами. Протягом певного періоду незалежно від коливання цін кількість землі в обігу залишатиметься незмінною. Тому пропозицію землі називають не еластичною (Е12): хоч би як зростала рента (Р4), кількість землі збільшити не можна. Ці твердження є, безперечно, правильними, якщо вести мову про економіку в цілому. Якщо ж мати на увазі альтернативні варіанти застосування ділянки землі, можливість використати її з певною метою, то пропозиція виявляється еластичною. Земля може бути використана по різному: і як сільськогосподарська ділянка, і як місце для забудови, її власник буде пропонувати землю залежно від прибутковості проекту використання. Адже той, хто зможе використати її з більшим прибутком, зможе забезпечити і більшу орендну плату.
Мінерально-сировинні ресурси, одержані з надр землі, часто стають об’єктами купівлі-продажу через товарно-сировинні біржі, такі, як, скажімо, Лондонська металева біржа, де реалізуються великі обсяги міді, олова, золота, цинку. Але тут уже природні ресурси виступають у вигляді продуктів первинної переробки — видобутих і збагачених.
Коли ж ідеться про ринок природних ресурсів у чистому вигляді, то мають на увазі купівлю-продаж або надання в оренду землі як ріллі, як лісової ділянки, як місця видобутку сировини або, нарешті, ділянки під забудову. Цей перелік засвідчує, що земля має альтернативне використання.
На ринку природних ресурсів (землі) складаються відносини між власниками і майбутніми користувачами-підприємцями. Хто може бути власником землі? Ним може бути приватна особа, орган державної місцевої або центральної влади, навіть корпорація (К12) (наприклад, в Англії — Корпорація розвитку нових міст). Хто купує землю? Покупцями можуть бути окремі фермери, підприємства з видобутку ресурсів, окремі забудовники або будівельні компанії.
Ціна, що формується на ринку ресурсів, називається рентою. Вона, як і будь-яка інша ціна, формується під впливом взаємодії попиту та пропозиції. Зобразимо це графічно.
Графік 12