Головні принципи філософії Лемінга

. У.Е. Лемінг — американський учений, що вивчав статистичні методи контролю якості. Ідею перетворення економіки на основі зміни ставлення до якості виробленої продукції він виклав у 14 постулатах:—

зробити якість постійною метою;—

прийняти нову філософію;—

припинити залежність від інспекції;—

припинити практику заключення контрактів на основі низьких цін;—

постійно поліпшувати систему;—

навчати на робочому місці;—

заснувати керівництво;—

викорінити страх;—

усунути бар'єри;

- уникати порожніх гасел;—

не ставити цілей, виражених у цифрах;—

дати можливість пишатися належністю до компанії;—

заохочувати освіту і самовдосконалення;—

залучити вшцс керівництво до процесу досягнення якості.

Демінг одним і перших звернув увагу на організаційні аспекти управління якістю, роль вищого керівництва й управлінські аспекти забезпечення якості Дослідження і методичні розробки Лемінга покладені в основу сучасної концепції управління якістю. Нинішню лідируючу позицію японських фірм у сфері якості вважають заслугою Демінга.

Демінг сформулював 14 основних принципів для керівників підприємств:

1. Ставити метою постійне поліпшення якості продукції і підвищення продуктивності праці.

2. Вимагати неприпустимості помилок (затримки у відвантаженні, дефектної сировини, непрофесійної роботи).

3. „Вбудовувати" якість у продукт із метою виключення необхідності масового контролю.

4. Оцінювати постачальника не тільки з погляду ціни; прагнути до встановлення з ним довгострокових зв'язків.

5. Знижувати витрати за рахунок підвищення якості продукції і продуктивності праці.

6. Постійно підвищувати кваліфікацію співробітників.

7. Запроваджувати нові методи контролю, які спонукають співробітників працювати краще.

8. Розряджати напруженість, яка сковує співробітників, в інтересах підвищення продуктивності праці.

9. Руйнувати перешкоди між різними підрозділами підприємства і застосовувати психологічні підходи при вирішенні проблем.

10. Не вимагати від співробітників такої продуктивності праці, яка не може бути забезпечена наявними засобами виробництва.

11. Скасовувати кількісні норми. Застосовувати статистичні методи для постійного підвищення якості продукції і продуктивності праці.

12. Підтримувати задоволення співробітників результатами праці.

13. Забезпечувати можливість підвищення кваліфікації співробітників відповідно до вимог прогресу.

14. Вносити у свідомість вищого керівництва відповідальність за якість.

Схема кола Лемінга

. Коло Лемінга є моделлю постійного поліпшення якості (рис.1). Відповідно до цієї моделі будь-яка діяльність може бути розділена на етапи.

Рис.1 Коло Демінга.

Планування.

На першому етапі кола Демінга керівник повинний визначити, чого він хоче досягти, що для цього необхідно змінити і як це потрібно зробити.

Виконання.

На цьому етапі виконується запланований процес.

Контроль.

Після виконання наміченого необхідно порівняти заплановані показники з досягнутими й установити різницю між бажаним і дійсним.

Коректуючі дії.

Після встановлення різниці між бажаним і дійсним керівник аналізує причини невідповідностей. Встановивши причини, вживають заходів щодо їх усуненню. У разі позитивної оцінки результатів процедура повинна бути внесена в нормативну документацію на рівні внутрішнього стандарту підприємства.

Отже, планування => здійснення => контроль => коректуючі дії утворюють круговий цикл керування. Результати (позитивні та негативні) враховуються при наступному плануванні.

^ Управління якістю — складова частина загального керування. Тому етапи циклу Демінга (планування => здійснення => контроль => коректуючі дії ) є також функціями управління якістю.

Функція планування є аналізом і обліком результатів вивчення ринків, ринкової інформації, коефіцієнта ефективності капітальних витрат, технічного рівня підприємства, ефективності контролю, очікуваної реалізації, передбачуваній собівартості і т.д. Планування передбачає визначення очікуваного рівня якості продукції. Якість продукції при цьому повинна бути виражена в цифрових характеристиках, установлених нормативами, технічними умовами й іншою технічною документацією.

Функція виконання є реалізацією запроектованої якості в готову продукцію. Вона передбачає конструкторське і технологічне проектування, визначення типу використовуваного устаткування, а також методів роботи,

методів і методик контролю. Крім того, функція виконання передбачає навчання і стажування виконавців робіт. Усе це в комплексі здійснюється з метою збереження відповідності продукції технічним умовам і дотримання встановлених термінів.

Функція контролю є контролем якості процесів, матеріалів і готової продукції для забезпечення їхньої відповідності заданим характеристикам. Після надходження товару на ринок функція контролю реалізується з метою визначення реакції ринку на запропонований товар. Залежно від можливості неможливості реалізувати товари відповідно до плану збуту можна скласти висновок про задані і необхідні характеристики їхньої якості.

Функція коректуючих дій має на увазі вживання заходів по реалізації продукції і проведення заходів щодо технічного обслуговування (сервісу). Крім того, до неї відносяться аналіз інформації про якість реалізованого на ринку товару, виявлення можливостей поліпшення його якості, вивчення думки споживачів про якість товару для внесення необхідних змін у процес виробництва. Інформація про якість реалізованого товару враховується у разі наступного його проектування.

8. Поняття тотального управління якістю (TQM)

. Тотальне управління якістю - це комплекс управлінських заходів, яка грунтується на випуску якісного продукту. Система загального управління якістю позиціонується, як система жорсткого підпорядкування, заснована на якісному продукті, орієнтована на клієнта, що протікає в реальному часі і має тотальне управління. Ця система веде до позитивного результату через постійну роботу над якістю, в тому числі і у виробничих відносинах. Принципи такої системи визначені, як «тотальне якість», «якість на рівні світових стандартів», «тотальне управління якістю» і т.д.
Термін «тотальний» в дефініції «тотальне управління якістю» припускає, що в дану систему управління повинен входити кожен штатний представник компанії, термін «якість» передбачає наявність турботи про побажання замовника, а поняття «управління» прив'язується, як до представників компанії, так і до процесів, що відбуваються в ній.
Тотальне управління якістю - це не програмний продукт; це певний стиль роботи, який спрямований на постійне збільшення її показників. Це не примха управлінців від бізнесу, а протестована схема взаємодії.
У фундаменті системи тотального управління якістю закладені такі поняття:

· спрямованість на покупця

· інтеграція в процес співробітників фірми для більш якісного застосування їх інтелектуальних даних

· відношення до системи якості як до безперервного дії

· комплексний підхід до управлінської діяльності

· системне збільшення результаті

Поява терміна «загальне управління якістю» (Total Quality Management – TQM) є результатом взаємозв’язку західної і східної точок зору на проблеми якості. Саме поняття TQM у різних країнах трактується по-різному.

TQM – культура організації виробництва, покликана відповідати запитам споживачів на основі безперервного вдосконалення. На Сході, у таких країнах, як Японія, Корея і Тайвань, TQM відрізняється науковим підходом – широким застосуванням методів статистичного управління якістю й організацією гуртків якості.

· TQM – філософія управління, що пропонує широке використання даних, системну орієнтацію і загальне управління, очолюване вищими керівниками. Це система загального управління, при якій політика якості, управління якістю, підвищення якості та її забезпечення відіграють важливу роль.

Сучасна концепція загального управління якістю являє собою взаємозв’язок різних поглядів на проблеми якості. Торкаючись різних сфер функціонування організації, TQM можна порівнювати з айсбергом: лише менша, видима частина його безпосередньо пов’язана з поліпшенням якості продукції або послуг. Невидима частина пов’язана з незмірно більшими проблемами функціонування підприємства, що опосередковано впливає на темп, ефективність робіт з реального поліпшення якості.

Складові TQM

. Концепція загального управління якістю(TQM) — це концепція, що передбачає всебічне цілеспрямоване! скоординоване застосування систем та методів управління якістю в усіх сферах діяльності від досліджень і розробок до обслуговування після продажу за участю керівництва і службовців усіх рівнів за умов раціонального використання технічних можливостей. Концепція TQM має міждисциплінарний характер. Це сукупність принципів, методів, засобів і форм управління якістю з метою підвищення ефективності і конкурентоспроможності організації.

Сучасна концепція загального управління якістю являє собою взаємозв’язок різних поглядів на проблеми якості. Торкаючись різних сфер функціонування організації, TQM можна порівнювати з айсбергом: лише менша, видима частина його безпосередньо пов’язана з поліпшенням якості продукції або послуг. Невидима частина пов’язана з незмірно більшими проблемами функціонування підприємства, що опосередковано впливає на темп, ефективність робіт з реального поліпшення якості. Складові елементи системи TQM наведені на рис. 1.

Рис. 1. Складові елементи системи TQM

Поняття стандартизації

. Стандартиза́ція — діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву.

Під стандартизацією розуміється діяльність, спрямована на досягнення впорядкування в певній області за допомогою встановлення положень для загального і багатократного вживання відносно реально існуючих і потенційних завдань. Ця діяльність виявляється в розробці, публікації вживанні стандартів.

Стандартом називається документ, в якому в цілях добровільного багатократного використання встановлюються характеристики продукції, правила здійснення і характеристики процесів виробництва, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації і утилізації, виконання робіт або надання послуг. Стандарт також може містити вимоги до термінології, символіки, упаковки, маркування або етикеток і правил їх нанесення.

Стандартизація — діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового користування стосовно розв´язання існуючих чи можливих проблем і спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкованості за таких умов.

Міжнародна стандартизація — стандартизація, участь в якій є відкритою для відповідних органів всіх країн.

Регіональна стандартизація — стандартизація, участь в якій є відкритою для відповідних органів країн лише одного географічного або економічного регіону.

Національна стандартизація — стандартизація, яка проводиться на рівні однієї держави.

Державна система стандартизації — це система, яка визначає основну мету і принципи управління, форми та загальні організаційно-технічні правила виконання всіх видів робіт зі стандартизації.

Об´єкт стандартизації — об´єкт, що має бути застандартизованим.

Нормативний документ — документ, що встановлює правила, загальні принципи чи характеристики різного виду діяльності або її результатів.

Стандарт — створений на основі консенсусу та ухвалений визнаним органом нормативний документ, що встановлює для загального і багаторазового користування правила, настановчі вказівки або характеристики різного виду діяльності чи її результатів і спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній сфері та доступний широкому колу споживачів. Стандарт може бути міжнародним, регіональним, міждержавним і національним.

Консенсус — загальне погодження, яке характеризується відсутністю суттєвих заперечень стосовно важливих питань у більшості зацікавлених сторін і яке є процесом, коли намагаються врахувати думки всіх сторін і дійти згоди з будь-яких суперечливих питань.

Технічні умови — нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким мають відповідати виріб, процес чи послуга. Вони можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

Настанова; звід правил — нормативний документ, що рекомендує практичні прийоми чи методи проектування, виготовлення, монтажу, експлуатації або утилізації обладнання, конструкцій чи виробів. Настанова може бути стандартом, частиною стандарту, або іншим не залежним від стандарту документом.

Регламент — прийнятий органом влади нормативний документ, що передбачає обов´язковість правових положень.

Технічний регламент — регламент, що містить технічні вимоги або безпосередньо, або через посилання на стандарт, технічні умови, настанову чи їхній зміст.

Гармонізовані стандарти; еквівалентні стандарти — стандарти на один і той самий об´єкт, затверджені різними органами стандартизації, і які забезпечують взаємозамінність виробів, процесів і послуг чи загальне однозначне розуміння результатів випробування або інформації, що подається відповідно до цих стандартів.

Уніфіковані стандарти — гармонізовані стандарти, які є ідентичними за змістом, але не ідентичні за формою подання.

Обов´язковий стандарт — стандарт, застосування якого є обов´язковим під дією основного закону чи неодмінного посилання в регламенті.

Уніфікація — вибір оптимальної кількості різновидів продукції, процесів, послуг, значення їх характеристик.