Становлення банківської системи України

Кредитна система - це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини. Вона породжена потребами виробництва і відбиває його історичні особливості і закономірності. Основними її елементами є банки і небанківські кредитно-фінансові установи.

Головною ланкою кредитної системи є банки. Банківська система України складається з Національного банку, Експортно-імпортного банку, Ощадного банку, близько 250 комерційних та інших банківських установ різних рівнів та форм власності. Дана банківська система з часом стане широко розгалуженою і буде важливим елементом інфраструктури ринкової економіки.

Поки що основними факторами, що заважають розвитку банківської системи України є:

* незадовільний стан економіки держави, неплатоспроможність більшості підприємств;

* недосконалість законодавчої бази;

* брак у комерційних банках висококваліфікованих кадрів;

* невеликий власний капітал;

* занадто ризикована кредитна політика керівників комерційних банків з метою отримання більшого прибутку та ін.

Національний банк України як емісійний центр є провідним фінансовим інститутом. Стосовно інших банків він виступає банком банків, кредитором і регулятором кредитної системи, є автономним органом управління грошово-кредитною системою.

Діяльність Національного банку України регулюється законом України, прийнятим у березні 1991 р. Будучи підзвітним тільки Верховній Раді України, він має право законодавчої фінансової ініціативи, володіє монопольним правом випускати грошові знаки та направляти їх в обіг. Національний банк проводить операції з резервними фондами та касове обслуговування комерційних банків, купівлю й продаж державних цінних паперів та іноземної валюти, визначення курсу національної валюти щодо валют інших країн. Свій вплив на діяльність підприємств він здійснює через обслуговування комерційних та інших банків. Дозвіл на створення комерційних банків та на їхню діяльність на території України Національний банк дає шляхом їх реєстрації. Отже, основні функції Національного банку України такі:

* емісія національних грошових знаків, організація їх обігу та вилучення з обігу;

* надання кредитів комерційним банкам;

* випуск і погашення державних цінних паперів, управління рахунками уряду, здійснення зарубіжних фінансових операцій;

* збереження офіційних золотовалютних резервів;

* грошово-кредитне регулювання економіки;

* загальний нагляд за діяльністю кредитно-фінансових установ України й виконання фінансового законодавства.

До складу Національного банку входять:

* державна Скарбниця України. Її функцією є зберігання резервних фондів національних грошових знаків, нагромадження золотого запасу, коштовностей та валютних запасів;

* валютна біржа, яка купує і продає за вільними ринковими цінами іноземну валюту;

* розгалужена мережа управлінь, регіональних відділень, розрахунково-касових центрів, які і складають основу резервної системи.

Основи організації та специфіка діяльності комерційних банків провідних країн світу.

Міжнародне банківництво.

Міжнародне банківництво у сучасній економіці виконує 2 функції-мікроекономічні та макроекономічні. Під мікроекономічними функціями розуміємо функції, які показують призначення та роль іноземного капіталу у процесі розвитку і організації діяльності іноземного банку – суб'єкта іноземного банківництва. Макроекономічні функції характеризують зовнішній прояв властивостей іноземного капіталу та діяльності іноземного банку – суб'єкта іноземного банківництва у банківській системі та його роль в економіці країни.

Мікроекономічні функції іноземного банківництва: функція отримання прибутків(одним з головних мотивів іноземного банківництва та здійснення діяльності суб'єктами іноземного банківництває отримання прибутків); функція забезпечення операційної діяльності (дає змогу іноземному банку розвиватись на внутрішньому ринку країни, здійснювати банківські операції і надавати послуги, забезпечувати впровадження нових банківських продуктів.);посередницька функція (він виступає посередником між особами, які мають вільні грошові кошти та тими, хто їх потребує); функція цільового спрямування (іноземний банківський капітал використовується переважно на обслуговування експортно-імпортних операцій та надання послуг великим іноземним підприємствам); функція підтримки довіри (іноземні банки є відомими у світі, мають добру репутацію, характеризуються значними обсягами капіталів і тривалою роботою на міжнародних ринках).

Макроекономічні показники:організація емісії кредитних грошей (банки здатні збільшувати або зменшувати грошову масу. Це прямо пов'язано з депозитною і кредитною діяльністю банків);організація кредитного процесу (забезпечується банками за допомогою механізму створення кредитних засобів обігу);організація платіжного обігу (банки виступають як посередники у платежах, здійснюють розрахунки за дорученням клієнтів, приймають гроші на рахунки і ведуть облік усіх грошових надходжень і виплат); акумулююча функція (здійснюється акумулювання вільних грошових коштів фізичних і юридичних осіб для їх подальшого використання на формування кредитних ресурсів і перерозподілу між сферами національної економіки);стимулююча функція (стимулює здійснення ефективної діяльності вітчизняних банківських установ, заохочує вітчизняні банки до розширення нових операцій та послуг,використання новітніх банківських технологій та досягнення рівня іноземних банків у сфері залучення і обслуговування клієнтів).