Сальдо міжнародної торгівлі туристичними послугами в Україні за 1995-2004 pp., млн дол. США
| Показники | Роки | |||||||||
| Експорт туристичних послуг | 31,84 | 62,9 | 82,8 | 51,6 | 60,4 | 80,2 | 102,3 | 162,3 | ||
| Імпорт туристичних послуг | 42,98 | 24,6 | 33,0 | 32,2 | 42,9 | 41,1 | 50,3 | 58,9 | 100,4 | |
| Сальдо | -11,14 | -21 | 38,3 | 49,8 | 19,4 | 17,5 | 39,1 | 58,1 | 61,9 |
Примітка. Дані таблиці розраховано за показниками статистичних щорічників України за 1996-2004 pp. [271-281] та матеріалами Держкомстатистики [435].
Показники-індикатори оцінки економічного значення розвитку туризму не дають повного уявлення про його вплив на економіку. По-перше, їх використовують для оцінки безпосереднього впливу туризму, у той час як важливе значення мають показники приросту. Вони відображають здатність одержувати додатковий дохід, забезпечувати додаткову зайнятість та інші економічні вигоди для країни-дестинації у результаті розширення діяльності у сфері туризму. По-друге, вітчизняна статистика туризму має ряд методологічних недоліків, які спричиняють певну достовірність показників при їх порівнянні з аналогічними показниками інших країн.
Статистика прибуттів (від'їздів) містить кількісний опис туристських потоків у світі. За станом на 2004 р. кількість міжнародних туристських поїздок становила 763,2 млн [437]. При чому з 1950 по 2004 pp. у розвитку туризму спостерігається стійка тенденція до зростання (рис. 2.15).
Рис. 2.15. Динаміка розвитку туризму у світі за 1950-2004 роки
З даних табл. 2.14 видно, що середньорічні темпи зростання кількості прибуттів туристів за 2000-2004 pp. становили 2,9%, хоча інтенсивність туристських потоків у різні періоди була неоднаковою як в цілому в світі, так і в окремих мегатуристських регіонах (дестинаціях).
Туристська активність найбільшими темпами зростала у 1950-1960 pp. (10,6%). Саме цей період науковці характеризують як початок фази масового зростання туризму. З початку 90-х років XX ст. середньорічні темпи зростання туристичних потоків стабілізувалися на рівні 4-5%, хоча цьому передувала інтенсифікація кількості прибуттів туристів у 1985-1990 pp. У зв'язку з високими
абсолютними значеннями кількості поїздок наприкінці XX ст. перед міжнародною громадськістю постала проблема регулювання туристських потоків, необхідності розробки та реалізації концепції сталого розвитку туризму.
Таблиця 2.14
Середньорічні темпи зростання кількості туристських прибуттів по мегадестинаціях (регіонах) світу за 2000-2004 pp.,%
| Періоди пороках | У світі в цілому | Африка | Америка | Азіатсько-Тихо- океанський регіон | Європа | Близький Схід |
| 1950-2000 | 6,8 | 8,3 | 5.8 | 13,2 | 6,5 | 10,2 |
| 1950-2003 | 6,4 | 8,0 | 5.3 | 12,5 | 6,1 | 9.9 |
| 1950-1960 | 10,6 | 3,7 | 8,4 | 14,1 | 11,6 | 12,3 |
| 1960-1970 | 9,1 | 12.4 | 9,7 | 21,6 | 8,4 | 11.5 |
| 1970-1980 | 5,3 | 11,7 | 4,0 | 14,2 | 4,6 | 14,9 |
| 1980-1990 | 4,7 | 7,6 | 4,1 | 9,4 | 4,1 | 3.0 |
| 1990-2000 | 4,4 | 6,4 | 3,3 | 7,1 | 3,8 | 9,7 |
| 2000-2004 | 2,9 | 4,2 | -0,5 | 7,3 | 2,0 | 8,8 |
Примітка. Дані за 2004 р. за станом на 1 жовтня 2004 р. Усі нижченаведені таблиці та рисунки складено з використанням даних ВТО [437].
Сучасні тенденції ринку туристичних послуг характеризуються: зростанням попиту на поїздки «в останній момент»; більш короткими періодами відпочинку; поділом відпусток; збільшенням кількості туристів серед молоді та людей похилого віку; відносним зростанням попиту на розміщення у приватних квартирах; переходом від активного відпочинку до «туристського досвіду»; зростаючою популярністю нових туристських центрів (дестинацій) [310].
Результати аналізу регіональних потоків на міжнародному
ринку туристичних послуг свідчать про такі тенденції: з початку
масових туристських обмінів і по теперішній час на світовому ринку
туризму суттєво виділяється Європа (416,4 млн прибуттів у 2004 p.).
Цей регіон користується великою популярністю у туристів з
європейських країн, а також у жителів США і Канади.
;| Найбільш динамічним за минулі десятиліття був Азіатсько-
Тихоокеанський регіон, у якому середньорічні темпи зростання кількості прибуттів за 1950-2004 pp. практично у 2 рази випереджали середньосвітові (12,5% та 6,4%, відповідно). У результаті на сучасному етапі цей туристський регіон міцно утримує другу позицію у рейтингу регіонів за кількістю прибуттів (152,5 млн).
До теперішнього часу експерти неоднозначно оцінюють негативний вплив на туристичні потоки терористичних актів, що відбулися 11 вересня 2001 р. у США та 12 жовтня 2002 р. на о. Балі. Найбільше постраждав Американський регіон, який з 2001 до 2004 pp. мав від'ємні темпи приросту, а середньорічні темпи зростання за 2000-2004 pp. становили 0,5%.
Африканський континент і країни Близького Сходу, відвідуваність яких збільшується порівняно швидкими темпами при низькому абсолютному значенні показника прибуттів, впливають на світову динаміку туризму та його регіональну структуру.
Нерівномірність темпів зростання кількості міжнародних туристських прибуттів у геопросторовій площині зумовила зміни регіональної структури міжнародного туризму за 1960-2000 pp. (рис. 2.16).
 |
 |
| ■ Африка «Америка ОАзіатсько-Тихоокванський регіон ОЄвропа ■ Близький Схід |
| ІІІЬг—"•"" |
| 2020 p.(прогноз) 479% 641% |
2,70% 2,62%
| 3,70% |
 |
2000 р.
| ■ Америка DCapona |
| ■ Африка а Азіатсько-тихоокеанський регіон ■ Близький Схід |
■ Африка ^Америка ПАзіатсько-Тихоокеанський регіон рЄвропа
■ Близький Схід_____________________________
Рис. 2.16. Регіональна структура міжнародних туристських прибуттів у I960, 1980, 2000рр. і прогноз на 2020р., %
Частка Європи й Америки в загальному світовому обсязі туристських прибуттів зменшилася з 96,7% у 1960 р. до 86,2% -у 1980 p., 75,3% - у 2000 р. та до 71,0% - у 2004 р. Водночас підвищилася частка Азіатсько-Тихоокеанського регіону з 1,3% у 1960 р. до 20,0% - у 2004 p.; стабілізувався стан інших регіонів світу.
Важливим фактором зростання кількісних індикаторів розвитку туризму в окремих дестинаціях є загальний рівень економічного розвитку, що позитивно впливає як на в'їзний, так і на виїзний туризм (табл. 2.15).
Таблищ 2.15 Динаміка міжнародних туристських прибуттів по мегадестинаціях (регіонах) світу за 2000-2004 pp., млн
| Туристські мегадестинації | Роки | Темпи приросту, % | Ринкова частка, % | ||
| 2004/2000 | |||||
| Світ, усього | 680,6 | 763,2 | 12,14 | ||
| Африка | 28,2 | 33,2 | 17,73 | 4,14 | 4,35 |
| Американський регіон | 128,2 | 125,8 | -1,87 | 18,84 | 16,48 |
| Азіатсько-Тихоокеанський регіон | 114,9 | 152,5 | 32,72 | 16,88 | 19,98 |
| Європа | 384,1 | 416,4 | 8,41 | 56,44 | 54,56 |
| Близький Схід | 25,2 | 35,4 | 40,48 | 3,70 | 4,64 |
Кількість туристських прибуттів за 2000-2004 pp. у цілому в світі збільшилося на 12,1%. У цей період найбільші темпи зростання притаманні Південно-Азіатському (40,5%) й Азіатсько-Тихоокеан-ському (32,7%) регіонам, достатньо високі вони в Африканському туристському регіоні (17,7%), невисокі - в Європі (8,4%) і від'ємні в Американському регіоні (зниження на 1,9%).
За даними ВТО на 100 осіб у світі припадає в середньому 10 поїздок. За окремими регіонами та субрегіонами значення показника істотно відхиляються від середньосвітового рівня. Найвищу туристську активність відзначено в Європі. В усіх субрегіонах -Західній, Північній, Південній, Центральній і Східній Європі кількість прибуттів, а також поїздок за кордон у розрахунку на 100 осіб більша за середній світовий рівень.
Регіональний розподіл надходжень від міжнародного туризму в основному збігається з географією туристських прибуттів (рис. 2.17).
Після Другої світової війни, за винятком 1950 р., найбільший обсяг доходів серед туристських регіонів мала Європа. Однак, її частка в загальному обсязі надходжень постійно коливається і має тенденцію до зменшення (56,5% - у 1960 p.; 59,8% - 1980 p.; 47,4% -2000 р.; та 53% - 2004 p.), що пояснюється бурхливим розвитком туризму в інших макрорегіонах і регіональним перерозподілом фінансового ринку.
Доцільно зазначити, що незважаючи на активну туристичну політику США й інтенсивний внутрішньорегіональний обмін туристами між США, Канадою і Мексикою у зв'язку з інтеграцією, що розширюється у межах створеної Північноамериканської асоціації вільної торгівлі, частка Америки в туристських надходженнях зменшується з 36,2% у 1960 р. до 21% у 2004 р.
 |
 |
 |
 |
 |
| 11980 р. |
| 3,28%-, |
| 1,45%д 2,90% |
| 1960р. |
| 3,19% |
| -23,17% |
| 59,76% |
| 10,60% |
| 2.90% |
| вАфэика 1 Америка D Азіатсько-Тихоокеанський регіон п Європа ■ Близький Схід |
| ВАфрика ■ Америка D Азіаісько-Тихоокеансьшй регіон а Європа ■ Південно-Азіатеький |
| 2000р. |
| 2004 р. 53% |
| 5,16% |
| 2,17% |
| 26,80% |
| 21% |
| ь |
| 47,38%- |
| ■ Африка ■ Америка П Азіагтсько-Тихоокеанський регіон п Європа ■ Пвденно-Азіатський |
ВАфэика ■ Америка
D Азіаюько-Тихсскеанський регіон а Європа ■ Близький Схід
Рис. 2.17. Регіональна структура надходжень від міжнародного туризму у I960, 1980, 2000 та 2004рр., %
Із середини 60-х років XX ст. спостерігаються високі середньорічні темпи та збільшення частки туристичних доходів Азіатсько-Тихоокеанського регіону на світовому ринку. У результаті за 1960-2004 pp. частка цього регіону у світових доходах від туризму зросла практично у 2 рази.
Звертає на себе увагу постійно невелика частка в туристичних надходженнях Африки - близько 3%. Така ж ситуація виникла і за індикатором прибуттів (4-5%). Це обумовлено загальною економічною стагнацією регіону та відсутністю іноземних інвестицій в розвиток туризму.
Надходження від міжнародного туризму, як видно з даних табл. 2.16, концентруються у групі розвинених країн - США; Франції, Німеччині, Великобританії, Австрії (Західна Європа); Іспанії, Італії та Греції (Середземномор'я), а також тих, що розвиваються дуже високими темпами - Японії, Туреччині, Малайзії. На їх частку в 2004 р. припадала майже половина всіх надходжень.
Список найбільш дохідних туристських дестинацій очолюють США. Вони лідирують з великим відривом, однак зменшення туристських потоків негативно вплинуло на обсяги надходжень. За даними ВТО у 2004 р. надходження від міжнародного туризму в США всього на 64,8 % перевищували їх обсяги в Іспанії, що займає друге місце. У 2000 р. цей розрив був істотним - більше ніж у 2 рази.
Таблиця 2.16
Рейтинг найбільш дохідних туристських макродестинацій (країн)
У 2000 -2004 pp.
| Місце у світі | Макродестинації (країни) | Надходження від міжнародної туристичної діяльності, млрд дол США | Темпи приросту надходжень, % | Частка у світових надходженнях від туризму, % | |||
| 2000 р. | 2004 p. | 2000-2004 pp. | 2000 р. | 2004 р. | |||
| США | 82,4 | 74,5 | -9,59 | 12,11 | 9,76 | ||
| Іспанія | 30.0 | 45,2 | 50,67 | 4,41 | 5,92 | ||
| Франція | 30,8 | 40.8 | 32,47 | 4,53 | 5,35 | ||
| Італія | 27,5 | 35,7 | 29,82 | 4,04 | 4,68 | ||
| Німеччина | 18,7 | 27,7 | 48,13 | 2,75 | 3,63 | ||
| Великобританія | 21,9 | 27,3 | 24,66 | 3,22 | 3,58 | ||
| Китай | 16,2 | 25,7 | 58,64 | 2,38 | 3,37 | ||
| Туреччина | 7,6 | 15,9 | 109,21 | 1,12 | 2,08 | ||
| Австрія | 9,9 | 15,3 | 54,55 | 1,45 | 2,00 | ||
| Австралія | 8,4 | 13,0 | 54,76 | 1,23 | 1.70 | ||
| Греція | 9,2 | 12,9 | 40,22 | 1,35 | 1,69 | ||
| Канада | 10,8 | 12,8 | 18,52 | 1,59 | 1,68 | ||
| Японія | 3,4 | 11,2 | 229,41 | 0,50 | 1,47 | ||
| Мексика | 8,3 | 10,8 | 30,12 | 1,22 | 1,42 | ||
| Швейцарія | 7,8 | 10,4 | 33,33 | 1,15 | 1,36 | ||
| Нідерланди | 7,2 | 10,3 | 43,06 | 1,06 | 1,35 | ||
| Таїланд | 7,5 | 10,0 | 33,33 | 1,10 | 1,31 | ||
| Бельгія | 6,6 | 9,2 | 39,39 | 0,97 | 1,21 | ||
| Гонконг | 7,5 | 9,0 | 20,00 | 1,10 | 1,18 | ||
| Малайзія | 4,0 | 8,2 | 105,00 | 0,59 | 1,07 | ||
| Усього: 1-20 | 325,7 | 425,9 | |||||
| У цілому у світі, у т.ч. • Російська Федерація | 680,6 | 763,2 | |||||
| 3,4 | 5,2 | 52,94 | 0,50 | 0,68 | |||
| • Україна | 0,4 | ІД | 175,00 | 0,06 | 0,14 |
До провідної десятки входить також Китай, феномен розвитку економіки та туризму якого варто досліджувати. У рейтингу країн-дестинацій за обсягом отриманих доходів ця країна з 25-го у 1990 р. перемістилася на 7-е місце та нині міцно утримує цю позицію.
Серед країн СНД найкращих результатів у 2004 р. досягла Російська Федерація (5,2 млрд дол. США,). Незначні надходження від туризму мала Україна (1,1 млрд дол США, 2004 p.). Однак, як позитивну тенденцію необхідно відмітити швидке нарощування темпів зростання обсягів надходжень від обслуговування іноземних відвідувачів. Якщо темпи приросту туристських доходів у світі
за 2000-2004 pp. зросли на 30%, то в Україні - у 2,9 разів, Республіці Молдова - в 2,4 раза, у Латвії - у 2 рази.
За результатами досліджень показник обсягу доходів окремих туристських дестинацій коливається. Надходження від одного прибуття становили в середньому 708 дол. США. Значення цього показника дуже варіювалося по регіонах (субрегіонах, країнах) світу. Дохід від одного прибуття був нижчим у країнах (Канада, Мексика), що мають спільний сухопутний кордон із головними країнами-донорами туристів (СІЛА), а також у колишніх соціалістичних країнах і Китаї. Високий рівень доходів від прибуттів відзначається у тих дестинаціях, які відокремлені від великих ринків виїзного туризму, характеризуються високою вартістю життя або орієнтовані на споживача з високими доходами, туристську еліту.
За даними Міжнародної організації подорожей і туризму (World Travel & Tourism Council - WTTC), як видно з даних табл. 2.17, згідно з системою консолідованих національних рахунків сектору «Туризм» у 2004 р. внесок туризму до світового ВВП становив 1542,1 млрд дол. США (3,8%), а з урахуванням мультиплікативних ефектів -10,4%.
Таблиця 2.17