Економічна та екологічна ефективність

Економічних систем

Національні економічні системи не тільки функціонують у певному навколишньому природному середовищі, а й істотно впливають на його якість. Економічні системи можуть бути високоефективні економічно, але зовсім неефективні екологічно. Та навіть більше, короткочасного підвищення ефективності економічної системи можна досягнути шляхом забрудненнята деґрадації довкілля. Сучасним зразком наслідків такої екологічної політики є Україна, яку Верховна Рада оголосила "зоною екологічного лиха". Про­мисловий розвиток держав Західної Європи та Америки наприкінці XIX та першій половині ХХ століття виявив зростання економічної ефективності національних економічних систем.Питання про екологічну ефективність навіть не ставилось.Але такий стан не міг тривати довго. Забруднення довкілля почало набувати загрозливого для здоров’я людей та життєдіяльності суспільства характеру і почало вимагати інвестицій для відвернення заподіяної природі шкоди. Такі витрати, зрозуміло, внесли певні поправки до економічної ефективності систем.

Графік 1. Часове порівняння ефективності вибору розвитку виробництва і вибору ресурсозбереження

Джерело: Stephen Trudgill. Barriers to a Better Environment: What stops us solving environmental problems?.- P.86.

Використавши статистичні дані, Т.О’Ріордан визначив, що економіка з розвинутою промисловістю не може іґнорувати екологічні питання більше 25 років, після яких починають з’являтись кризові явища. С.Траджілл на основі цього дослідження зробив висновок, "...що доходи при виборі розвитку виробництва набагато більші, але нетривалі; доходи при виборі ресурсозбереження спочатку значно нижчі, але згодом можуть зростати".^[35][35]Цю тезу він проілюстрував на графіку 1. Фактично цей графік ілюструє рух в часі економічної та екологічної ефективності виробництва.

Цими проблемами почали займатись лише тоді, коли забруд­нення довкілля, нераціональне використання природних ресурсів дійшли до межі, за якою з’явилась загроза існування цілих міст, реґіонів, держав, а, можливо, й людства. Ця обставина змусила розглядати економічний розвиток невіддільно від збереження необхідної якості навколишнього середовища.

Ця обставина означала, що "галузь порівняльних економічних систем прямувала до дворівневої структуризації: моделі і реаль­ності".^[36][36] З одного боку, моделі розглядали економічну ефективність систем, а з іншого - ця ефективність часто кори­ґувалась попередньою діяльністю системи, зокрема станом навко­лишнього середовища. Так, наприклад, Україна змушена буде сотні років утримувати "саркофаг" Чорнобильської АЕС та тридцяти­кіло­метрову зону, десятки років витрачати кошти на нейтралізацію впливу наслідків чорнобильської катастрофи, занечищення довкілля на сході та півдні України. Навіть за однакових вихідних еконо­мічних умов екологічні чинники суттєво впливатимуть на економічну ефективність економічної системи. Звичайно, характе­ристики економічних систем, які трапляються у літературі, роз­глядають навколишнє середовище через такі елементи "...як розмір (площа і населення), місцерозташування (топографія, клімат, вихід до моря) і природно-ресурсне забезпечення економіки".^[37][37] Ще рідше ці характеристики набувають формалізованого вигляду, а якщо й подаються, то надто узагальнено.

Так, Пол Ґреґорі та Роберт Стюарт, розглядаючи чинники, що впли­вають на економічні результати (див. схему 2), виділяють: 1) еко­номічну систему; 2) економічну політику та 3) чинники навко­лишнього середовища.

Формалізовано такий підхід виглядає так:

O = f (ES, ENV, POL), (1.7)

де

O - економічний результат;

ES - економічна система;

ENV - чинники навколишнього середовища;

POL- політика, що визначається економічною системою.^[38][38]

Схема 2. Чинники, що впливають на економічні результати

Джерело: Paul R.Gregory, Robert C.Stuart. Comparative Economic Systems.- 2nd ed.- Boston etc.: Houghton Mifflin, 1985.- P.29.

Проте автори досить своєрідно тлумачать термін "чинники навколишнього середовища" як "...чинники інші, ніж навколишнє середовище - природно-ресурсне забезпечення, рівень економічного розвитку, розміри економіки, наявність праці та капіталу, випадкові події тощо...".^[39][39]

Екологічна ефективність (як і економічна ефективність) еконо­мічної системи відображається на основних макроекономічних показниках: динаміці ВНП, рівні доходу на душу населення, нормі зростання доходу на душу населення, частці інвестицій у ВНП тощо. А визначає екологічну ефективність економічної системи вся сукупність медико-біологічних, техніко-економічних, організа­цій­них та правових чинників, про що говоритимено у наступних темах.

Схема 3. Розвиток як коеволюція

Джерело: Richard B.Norgaard. The Coevolution of Economic and Environmental Systems and the Emergence of Unsustainability // Evolutionary Concepts in Contemporary Economics / Ed. by Richard W.England.- Ann Arbor: The Michigan University Press, 1994.- P.217.

Ані економічна, ані екологічна системи не існують в ізольованому середовищі. Більше того, їх розвиток взаємо­пов’я­заний і взаємозумовлений. Обґрунтовуючи необхідність власне такого підходу, Річард Норґаард вважає за необхідне "розглядати розвиток як процес коеволюції між знаннями, цінностями, органі­зацією, технологією та навколишнім середо­вищем. Кожна з цих підсистем пов’язана з кожною з інших; окрім того, кожна також змінюється і впливає на зміну інших".^[40][40] Схематично цей підхід зображено на схемі 3.

Взаємозалежність у функціонуванні економічної та екологічної систем та спільний вплив на ефективність національної економіки вказує на потребу спільного їх аналізу.