Які етапи проведення фінансової політики?
Фінансова політика складається з таких етапів, як визначення її цілей, забезпечення необхідної величини ресурсів і виробітку для цього найбільш раціональних шляхів їх досягнення, а також реалізація конкретних дій для досягнення намічених цілей і завдань. Для правильного здійснення поставлених перед фінансовою політикою завдань потрібен чіткий і глибокий підхід до розуміння сутності, цілей та механізму реалізації фінансової політики, а також елементів, її складових. Від ступеня її раціональності залежать темпи розвитку промисловості, сільського господарства, транспорту, зв'язку та інших галузей, а також суб'єктів України.
Фінансова політика практично будь-якої держави будується зовсім не тільки на базових економічних засадах, але й з оглядкою на поточне становище у світовій економіці. В умови глобалізації фінансів у сучасному світі, щодо вільного руху капіталу та інших обмежених ресурсів фінансова політика будь-якої держави не може будуватися ізольовано і враховувати тільки внутрішній стан економіки, але й повинна орієнтуватися на відповідні вимоги і стандарти міжнародного фінансового права та міжнародних фінансових інститутів.
Які типи фінансової політики сформувались історично?
Залежно від міри законодавчої або адміністративної регламентації фінансових відносин, яка характеризується тією частиною доходу, який розподіляється і споживається відповідно до чинного законодавства або адміністративних рішень, розрізняють три типи фінансової політики:
- політика жорсткої регламентації;
- політика помірної регламентації;
- політика мінімальних обмежень.
Жорстка регламентація полягає в тому, що переважна частина фінансових відносин регулюється державою. Права підприємств і громадян у здійсненні фінансових операцій визначаються не стільки їх інтересами, скільки правилами, встановленими законами або адміністративними рішеннями. Така політика проводиться в умовах або адміністративної економіки і відповіднї їй фінансовій моделі, або в умовах обмеженості фінансових ресурсів. Подібна фінансова політика малоефективна, оскільки знижує стимули до продуктивної діяльності, адже фінансовим продуктом діяльності - доходом - більше розпоряджається держава, ніж його власники - юридичні і фізичні особи. Така політика, зазвичай, передбачає достатньо високий рівень бюджетної централізації ВВП.
Помірна регламентація здійснюється в законодавчій формі і охоплює обмежену частину фінансових відносин - взаємини з державою, окремі елементи взаємин на кредитному, фондовому, валютному і страховому ринках. Помірна регламентація повинна зрівноважити інтереси держави і суспільства в цілому і інтереси окремих юридичних і фізичних осіб. Вона забезпечує юридичним і фізичним особам достатні стимули для продуктивної діяльності і в той же час дає можливість державі впливати на соціально-економічний розвиток суспільства.
Політика мінімальних обмежень спрямована на формування максимальної зацікавленості суб' єктів підприємницької діяльності і громадян в ефективному господарюванні. В такому випадку переважно регламентуються тільки взаємини з державою, які до того ж зводяться до мінімуму. Переважна частина фінансових відносин за таких умов регламентується на договірних принципах між окремими суб' єктами.
Поточна фінансова діяльність держави відображає тактику реалізації фінансової політики. Її основним знаряддям є бюджет. Його структуриза-ція за джерелами формування доходів і напрямками фінансування витрат, за рівнями адміністративно-територіального поділу характеризує ту або іншу фінансову політику.