Фізико-географічна характеристика Західної Європи та Британських островів
Країни Західної Європи межують з чотирма іншими регіонами Європи: Північною, Південною, Східною та Південно-Східною Європою. Регіон охоплює 11 країн. Економіко-географічне положення країн регіону характеризують:
| Країна | Столиця | Площа, тис. км2 | Населення, млн осіб | Густота населення, осіб/км2 | ВНП на душу населення, дол. США (2000 р.) |
| Австрія | Відень | 83,90 | 8,00 | ||
| Бельгія | Брюссель | 30,50 | 10,10 | ||
| Велика Британія | Лондон | 244,80 | 57,70 | ||
| Ірландія | Дублін | 70,20 | 3.50 | ||
| Ліхтенштейн | Вадуц | 0,16 | 0,03 | ||
| Люксембург | Люксембург | 2.60 | 0,39 | ||
| Монако | Монако | 0,0019 | 0,03 | ||
| Нідерланди | Амстердам | 41,90 | 15,20 | ||
| ФРН | Берлін | 356,90 | 81,30 | ||
| Франція | Париж | 551,50 | 57,30 | ||
| Швейцарія | Берн | 41,30 | 7,00 | ||
| Усього | 1423,80 | 240,60 | Середня — 169 | Середній — 25630 |
1) відносна компактність і межування між собою більшості країн. При цьому природні умови регіону не тільки не створюють перешкод для відносин між країнами, а, навпаки, сприяють їх розвитку. Гірські території давно освоєні й не становлять особливих труднощів для транспортних зв'язків (побудовано численні тунелі);
2) приморське розташування більшості країн. Регіон омивається морями Атлантики (Балтійським, Північним, Ірландським, Середземним) та має безпосередній вихід у відкритий океан. Естуарії численних рік (Темзи, Сени, Ельби та ін.) заходять глибоко у суходіл, що здавна сприяло розвитку морського господарства. Вихід до Атлантичного океану та його морів створює зручні передумови для торгівлі з усім світом;
3) центральне положення щодо інших чотирьох регіонів Європи. Територією Західної Європи проходять зв'язки між Північною, Південною, Східною й Південно-Східною Європою.
Всі країни входять до ООН і ЄС; ФРН, Велика Британія, Бельгія, Нідерланди і Люксембург є членами НАТО, у 1966 р. Франція вийшла з військової структури цієї організації.
У Західній Європі широко представлені низовини, горбкуваті рівнини і молоді високі гори альпійської складчастості, які утворюють головний вододіл материка. Тут знаходяться невеликі за площею і висотою гори: Центральний Французький масив, Вогези, Шварцвальд, Рейнські Сланцеві гори, Північно-шотландське нагір'я тощо. Альпи — найвищі гори Європи, довжина їх — 1200 км, ширина — до 260 км. Складчаста структура Альп створена переважно рухами альпійського віку. Найвища вершина — гора Монблан (1807 м). Найвища — осьова — зона гір утворена давніми кристалічними (гнейси, сланці) породами. В Альпах домінують гірськольодовиковий рельєф і сучасне зледеніння (до 1200 льодовиків загальною площею понад 4000 км2). Льодовики та вічні сніги знижуються до 2500-3200 м. Гори прорізані долинами, заселені й засвоєні людиною, через перевали прокладено залізниці й автомобільні дороги.
Рівнинні території розташовані переважно в прибережних районах. Найбільшими низовинами є Північногерманська, Північнопольська та ін. 40 % площі Нідерландів знаходиться нижче від рівня моря, це так звані «польдери» — низинні землі, для яких характерна висока родючість.
Клімат помірний, частково субтропічний середземноморський (Франція, Монако). Наявність активного західного перенесення вологих атлантичних повітряних мас робить клімат м'яким і сприятливим для життя і господарської діяльності (у тому числі в сільському господарстві). Середні температури найхолоднішого місяця становлять -1...+30 С, найтеплішого +18...4-20° С. Річна сума атмосферних опадів загалом зменшуєтьсяіз заходу на схід. У приатлантичних районах і на навітряних схилах гір вона дорівнює 1000-2000 мм, на іншій території — 500-600 мм. Максимальна кількість опадів припадає на літні місяці.
Розподіл річкового стоку територією регіону нерівномірний: він зменшується із заходу на схід і з півночі на південь. Найбільші річки — Дунай, Рейн, Луара, Сена, Ельба, Маас, Рона, Темза тощо. На заході живлення річок переважно дощове, вони не замерзають або мають короткий нестійкий льодостав. На східних територіях переважає також дощове живлення, а на річках високогірських районів Альп до снігового і дощового приєднується льодовикове, тут влітку характерні великі паводки, взимку стік дуже малий або зовсім відсутній. Деякі країни постійно ведуть гідротехнічне будівництво і «боротьбу з морем». Так, у Нідерландах побудовано 2400 км дамб і 5440 км каналів.
Значна частина озер розташована в тектонічних зниженнях (улоговинах, грабенах), що характеризуються дуже порізаною береговою смугою, значною глибиною, видовженою формою. Таких озер багато у Швейцарії: Женевське, Цюріхське, Боденське, Невшательське, Тунське, Лаго-Маджоре тощо. В Альпах і в горах Британських островів є невеличкі озера у карових заглибленнях. Ірландія особливо багата на торфовища.