Вимірники продуктивності та фактори впливу на її динаміку

Продуктивність праці - ефективність (плодотворність) трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.

Розрізняють продуктивність індивідуальної праці, яка відображає затрати лише живої праці працівників, і продуктивність суспільної праці, що відображає затрати праці живої та уречевленої

Рівень продуктивності праці характеризується показником виробітку, який показує кількість продукції, що вироблена за одиницю часу. Оберненим до виробітку є показник трудомісткості

Слід зазначити, що виділяють такі види трудомісткості :

Технологічна трудомісткість (Тт), яка включає всі затрати праці І основних робітників - як відрядників, так і почасовиків:

Тп - затрати праці основних робітників-почасовиків.

Трудомісткість обслуговування виробництва (Тоб) включає всі затрати праці допоміжних робітників.

Виробнича трудомісткість (Твир) - це всі затрати праці основних і допоміжних робітників.

Трудомісткість управління виробництвом (Ту) включає затрати праці керівників, спеціалістів, службовців.

Повна трудомісткість (7) - це трудові затрати всіх категорій промислово-виробничого персоналу:

За характером і призначення розрізняють нормативну, фактичну й планову трудомісткості.

Нормативна трудомісткість визначає затрати праці на виготовлення одиниці продукції або виконання певного обсягу робіт, розраховані згідно з діючими нормами.

Фактична трудомісткість виражає фактичні затрати пращ на виготовлення одиниці продукції або певного обсягу роботи.

Планова трудомісткість - це затрати праці на одиницю продукції або виконання певної роботи з урахуванням можливої зміни нормативної трудомісткості шляхом здійснення заходів, передбачених комплексним планом підвищення ефективності виробництва.

Рис. 11.2. Методи вимірювання та показники рівня продуктивності праці

Чинники, що істотно впливають на продуктивність праці

Матеріально-технічні	удосконалення техніки й технології, застосування нових видів сировини та матеріалів тощо.
Організаційні	поглиблення спеціалізації, удосконалення системи управління, організації праці тощо.
Економічні	удосконалення методів планування, систем оплати праці, участі працівників у прибутках тощо.
Соціальні	створення належного морально-психологічного клімату, нематеріальне заохочення, поліпшення системи підготовки та перепідготовки персоналу тощо.