Податки та податкова система

8.1. Економічна сутність і функції податків

Податки — це економічні відносини, які виникають між державою і юридичними та фізичними особами з приводу при­мусового відчуження нею частини новоствореної вартості в грошовій формі, її вилучення і перерозподілу для фінансуван­ня державних видатків. Вони є вихідною категорією фінансів, економічною базою функціонування держави і найважливішою фінансовою формою регулювання ринкових відносин. Це — обов'язковий елемент економічної системи держави незалеж­но від того, яку модель економічного розвитку вона обирає, які політичні сили перебувають при владі.

Податки — це головний фінансовий метод мобілізації дер­жавних доходів. Вони становлять від 80 до 97 % дохідної ча­стини державного бюджету.

Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бю­джетів та до державних цільових фондів слід розуміти обо-^в язковий внесок до бюджету відповідного рівня або держав­ного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподатку­вання.

Податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бю­джетом та іншими державними фондами. Риси податків при­йманні обов'язковим платежам:

_____________________________________________________ Тема₈

1) податкові платежі — це обов'язкові збори, які стягу­ються з платників за умови конкретного еквівалентного об­міну між державою та платником (плата за воду, землю);

2) відрахування, внески — це обов'язкові збори з юридич­них та фізичних осіб, яким притаманні ознаки цільового прц-значення.

Основними характерними особливостями податку порівня­но з обов'язковими платежами є такі:

— справляється на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачені пільги щодо цього податку;

— має односторонній характер встановлення. Оскільки по­даток сплачується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлені від індивідуальних потреб конкрет­ного платника, то він є індивідуально безповоротним. Сплата податку не породжує зустрічного зобов'язання держави вчи­няти будь-які дії на користь конкретного платника;

— може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

— не має цільового призначення;

— є виключно атрибутом держави і базується на актах вищої юридичної сили.

Отже, податки — це обов'язкові платежі, які законодавчо встановлюються державою, сплачуються юридичними та фі­зичними особами в процесі перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту й акумулюються в централі­зованих грошових фондах для фінансового забезпечення вико­нання державою покладених на неї функцій.

За сутністю податки виконують дві функції: фіскальну і розподільчо-регулюючу.

За допомогою фіскальної функції податків формуються фінансові ресурси держави. Податки є основним джерелом доходів бюджетів різних рівнів. Фіскальна функція податків створює об'єктивні передумови для державного втручання в економічні процеси, що відбуваються в суспільстві, тобто зу мовлює розподільчо-регулюючу функцію.

Розподільчо-регулююча функція полягає в тому, що за Д⁰' помогою податків відбувається перерозподіл вартості наШ⁰' нального доходу між державою та її суб'єктами, і через еле' менти податку (об'єкт, суб'єкт оподаткування, ставка пода^т' ку, податкові пільги тощо) держава в змозі регулювати вартіс⁸¹

податки та податкова система__________________________________

пропорції такого розподілу. Змінюючи пропорції функціону­вання ресурсів в економіці, оподаткування суттєво впливає на процес виробництва, нагромадження капіталу, інвестування, платоспроможний попит і пропозицію.

8.2. Елементи податку, їх характеристика

Для пізнання природи податку необхідно чітко визначити основні елементи, які зумовлюють внутрішній зміст цього по­няття.

До основних елементів податку відносять такі.

1. Суб'єкт оподаткування, або платник податків, — фізич­
на або юридична особа, на яку законом покладено обов'язок
платити податок.

Носій податку — фізична чи юридична особа, що у кінце­вому підсумку здійснює витрати зі сплати податку.

Суб'єкт оподаткування, чи платник, не завжди є дійсним його носієм, оскільки іноді податок перекладається на інших осіб, наприклад, щодо обкладення митом якого-небудь товару зрозуміло, що воно буде перекладене на споживачів шляхом надбавки до ціни. Якщо суб'єкт оподаткування може перекла­сти свій податок на іншого, то він уже не є носієм податку.

2. Об'єкт оподаткування — явище, предмет чи процес,
внаслідок наявності яких сплачується податок, тобто те, що
обкладається податком (дохід, майно тощо). Часто і сама на­
зва податку випливає з об'єкта, наприклад: поземельний, при­
бутковий та ін.

Є два підходи до оцінки об'єкта: кількісний і натуральний; грошовий.

3. Джерело сплати податку — дохід суб'єкта (прибуток, заробітна плата, відсоток, рента), з якого сплачується пода­ток. За деякими податками об'єкт і джерело збігаються.

4. База оподаткування — законодавчо закріплена частина Доходів чи майна платника податків (за вирахуванням пільг), яка враховується при розрахунку суми податку, тобто сума, з якої стягується податок.

5. Ставка податку — розмір податку на одиницю обкла­дання; якщо виражена у відсотках, то називається квота.

Залежно від побудови податків розрізняють тверді й част-ові ставки. Тверді ставки встановлюються в грошовому ви-

Тема 8

раженні на одиницю об'єкта. Часткові ставки виражають у визначених частках об'єкта обкладання.

Часткові ставки є таких видів:

Пропорційні — діють в однаковому відсотковому відношенні до об'єкта оподаткування без урахування диференціації його величини.

Прогресивні —при збільшенні об'єкта оподаткування збіль­шується ставка податку. Якщо темпи зростання ставки подат­ку відповідають темпу зростання об'єкта оподаткування, то це проста прогресія. Якщо темпи зростання ставки податку ви­переджують темпи зростання об'єкта оподаткування, то це складна прогресія (шкала ставок).

Регресивні — при збільшенні об'єкта оподаткування змен­шується ставка податку.

Загалом видно, що прогресивні податки — це податки, тя­гар яких найбільше давить на осіб з великими доходами, рег­ресивні податки найбільш важко вдаряють по фізичних і юри­дичних особах з незначними доходами.

6. Сфера дії податку — сукупність носіїв податку, на яких у кінцевому підсумку лягає його тягар.

7. Масштаб оподатковування — одиниця, яка береться в основу виміру об'єкта оподаткування; у промисловому подат­ку масштабом може бути оборот підприємства чи його прибу­ток, його капітал, кількість робітників і верстатів, величина приміщення, плата за нього і т. ін.

8. Одиниця обкладання — одиниця виміру об'єкта (з при­буткового податку — грошова одиниця країни, з земельного податку — гектар, акр і т. ін.). Різниця між масштабом і оди­ницею обкладання полягає в тому, що в масштабі одиниця береться як принцип, а в одиниці обкладання — як міра.

9. Податковий оклад — сума податку, що сплачується су­б'єктом з одного об'єкта.

10. Податкові пільги —законодавчо закріплений перелік умов, за наявності яких платник податку зменшує податкові зобов'язання (податкова соціальна пільга, знижки, відраху вання та ін.).

11. Податковий період — термін, протягом якого завер' шується процес формування податкової бази, остаточно ви­значається розмір податкового зобов'язання.

Податки та податкова система

8.3. Податкова система і податкова політика держави

Податкова система — це сукупність встановлених у країні _п0датків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету і державних цільових фондів; принципів, форм і методів їх установлення, зміни чи скасування; дій, які забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податково­го законодавства.

Нині система оподаткування в Україні визначається Зако­ном України "Про систему оподаткування", який був викла­дений у новій редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування України" від 18 лютого 1997р. № 77/97-ВР¹.

У цьому Законі визначаються основи та принципи форму­вання системи оподаткування в Україні, встановлено перелік загальнодержавних та місцевих податків, зборів та інших обо­в'язкових платежів, а також визначено права та обов'язки платників податків.

Ставки, механізм стягнення податків, зборів та обов'язко­вих платежів, за винятком мита, а також пільги в оподатку­ванні не можуть бути встановлені та змінені іншими законами України, крім законів з питань оподаткування.

Перелік загальнодержавних податків, зборів та обов'язко­вих платежів подано вст. 14 згаданого вище Закону:

1. Податок на додану вартість.

2. Акцизний збір.

3. Податок на прибуток підприємств.

4. Податок з доходів фізичних осіб.

5. Мито.

6. Державне мито.

7. Податок на нерухоме майно (нерухомість).

8. Плата (податок) на землю.

9. Рентні платежі.

Ю- Податок з власників транспортних засобів та інших са­мохідних машин і механізмів.

И. Податок на промисел.

12. Збір на геологорозвідувальні роботи, які виконуються за ^ра*унок державного бюджету.

Закон України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 р. ' відомості Верховної Ради України. — 1997.— № 8.

Тема 8

13. Збір на спеціальне використання природних ресурсів.

14. Збір за забруднення навколишнього середовища.

15. Збір на обов'язкове соціальне страхування (на випадок тимчасової втрати працездатності, на випадок безробіття, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворю­вань).

16. Внески на обов'язкове державне пенсійне страхування.

17. Плата за торговий патент на деякі види підприємниць­кої діяльності.

18. Фіксований сільськогосподарський податок.

19. Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмеляр­ства.

20. Єдиний збір, що справляють у пунктах пропуску через державний кордон України.

21. Збір за використання радіочастотного ресурсу України.

22. Збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (по­чатковий регулярний, спеціальний).

23. Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Перелік місцевих податків, зборів та обов'язкових пла­тежів визначається ст. 15 цього ж Закону. До них належать два податки.

1. Податок з реклами.

2. Комунальний податок.

Також стягуються такі місцеві збори та обов'язкові платежі:

1. Збір на паркування автотранспорту.

2. Ринковий збір.

3. Збір за видачу ордера на квартиру.

4. Збір за право використання місцевої символіки.

5. Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного роз­продажу і лотерей.

6. Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

7. Збір з власників собак.

Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськй' ми, селищними, міськими радами відповідно до переліку і ^в межах граничних розмірів ставок, установлених законам^ України.

податки та податкова система__________________________________

Система оподаткування в Україні показана у додатку Г.

Проблема побудови ефективної податкової системи — одна з найбільш актуальних у процесі становлення в Україні рин­кових відносин та інтегрування української економіки у світо­вий ринок. її слід вирішувати шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як наявної в Україні законодавчої бази, _так і набутого у світі досвіду у сфері оподаткування.

Чинному податковому законодавству України притаманне включення його до бюджетного права, що й виділяє у подат­ковому регулюванні фіскальні функції. Поширена ідея про те, що податки — це лише засіб для наповнення державного бю­джету або, інакше, джерело коштів, необхідних для функціо­нування держави — безпідставна та обмежена. Насправді по­датки суттєво впливають на діяльність суб'єктів господарю­вання, податкова система виконує функцію структурування економіки, створює та посилює одні зв'язки або знищує інші. Недоцільно акцентувати увагу лише на наповненні бюджету з податкових джерел, ігноруючи при цьому те, яким чином процедура його наповнення впливає на економічні процеси. Має йтися про розробку такої податкової системи, яка б забез­печувала або хоча б не стримувала розвиток економіки.

Податкова політика визначає суть і роль системи оподатку­вання та належить до виняткових повноважень держави.

Податкова політика — це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справ­ляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.

Формуючи свою податкову політику, держава шляхом збіль­шення або скорочення державної маси податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню чи спадан­ню господарської активності, створенню сприятливої кон'юн-^КтУри на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей еко­номіки, реалізації збалансованої соціальної політики. Органі-^3аЦія оподаткування справляє значний вплив на реалізацію су­цільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічно-^ оновлення виробничого потенціалу держави.

Гнучкість податкової політики передбачає, що коли подат­ковий тиск на суб'єктів господарювання призводить до згор-^ання виробництва, податкова система перебудовується на ^еншення податкового тиску в інтересах виробника.

Тема 8

Стабільність податкової політики означає, що податкова система будується на чіткому визначенні об'єктів оподатку­вання, їх обліку, а нормативи оподаткування або обов'язко­вих платежів не змінюються протягом бюджетного року. За­провадження нових розмірів і нормативів оподаткування не має зворотної сили, а пільги за податками надаються з момен­ту введення закону про оподатковування в дію.

Система пільг щодо оподаткування повинна стимулювати виробництво й інвестування, адже практично ті кошти, які мали б бути зараховані в бюджет, залишаються у виробника, що є своєрідним бюджетним фінансуванням.

Поступове удосконалення податкової системи провадиться в напрямі її лібералізації, децентралізації (державні й місцеві податки) за рахунок розширення прав регіонів, зменшення тієї частки ВВП, яка перерозподіляється через бюджет. Потребує вдосконалення й механізм оподаткування, який би стимулю­вав виробництво у пріоритетних напрямах економіки і сприяв впровадженню у виробництво нових технологій та високоефек­тивного обладнання.

Податкову політику необхідно реформувати шляхом послаб­лення податкового тиску щодо тих, хто сплачує податки, а не ухиляється так чи інакше від їх сплати. Необхідно насампе­ред зменшити кількість податків, тому що наше законодав­ство переобтяжене ними.

Метою реформування податкової політики є зміна по­даткової системи для забезпечення стабілізації економіки та насамперед матеріального виробництва, підвищення його ефек­тивності й на цій основі забезпечення доходів державного бюджету та сприяння соціально-культурному розвитку держа­ви. Отже, можна сказати, що податкова система має забезпечи­ти оптимізацію розподілу і перерозподілу національного дохо­ду, спираючись на такі принципи:

1) стимулювання науково-технічного прогресу, технологіч­ного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товарови­робника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

2) стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності — введення пільг щодо оподаТ' кування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток вироб' ництва;

3) обов'язковість — впровадження норм щодо сплати по­датків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний пв'

Податки та податкова система

піоД. ^та встановлення відповідальності платників податків за _п0рушення податкового законодавства;

4) рівнозначність і пропорційність — справляння податків з юридичних осіб у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) — на більші доходи;

5) рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації — забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи не­резидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

6) соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запро­вадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційовано­го і прогресивного оподаткування громадян, які отримують ви­сокі та надвисокі доходи;

7) стабільність — забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податко­вих пільг протягом бюджетного року;

8) економічна обґрунтованість — встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвит­ку національної економіки та фінансових можливостей з ура­хуванням необхідності досягнення збалансованості видатків бюджету з його доходами;

9) рівномірність сплати — встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхід­ності забезпечення своєчасного надходження коштів до бю­джету для фінансування витрат;

10) компетенція — встановлення і скасування податків та зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Рес­публіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

11) єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до роз­робки податкових законів з обов'язковим визначенням плат­ника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподат­кування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового пла-^ТеисУ), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язко­во платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для ^йаДання податкових пільг;

Тема 8

12) доступність — забезпечення дохідливості норм подат-кового законодавства для платників податків і зборів (обов'яз­кових платежів).

8.4. Класифікація податків

Кожний вид податків має свої специфічні риси й функціо­нальне призначення та займає окреме місце у податковій сис­темі. Роль того чи іншого податку характеризується його на­лежністю до певної групи залежно від чинної класифікації по­датків. Класифікація дає можливість повніше висвітлити сут­ність і функції податків, покращити їх роль у податковій по­літиці держави, напрями й характер впливу на соціально-еко­номічний розвиток суспільства.

Класифікують податки відповідно до тієї чи іншої мети, найважливішими є своєчасність і повнота сплати податків у бюджети різних рівнів. Останнє стосується адміністрування податків.

Податки можна класифікувати за певними ознаками:

1) за ознакою органів державної влади, які їх встановлю­
ють. Розподіл за цією ознакою визначається згідно з Законом
України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р.
№ 1251-ХІІ. Він передбачає на території України два види
податків:

— загальнодержавні податки і збори — обов'язкові пла­тежі, які встановлюються найвищими органами влади в дер­жаві та є обов'язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України. Ці податки можуть формувати дохід^-ну частину як державного, так і місцевого бюджетів (ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток тощо);

— місцеві податки і збори — обов'язкові платежі, які вста­новлюються місцевими органами влади і є обов'язковими Д° сплати за встановленими ставками тільки на певній території-Ці податки та збори надходять виключно до місцевих бюджетів (комунальний податок, податок на рекламу, ринковий збір тощо)»

2) відносно джерела сплати. За цією ознакою виділяють
такі види:

— податки, збори та обов'язкові платежі, які входять до
валових витрат та собівартість (збір на обов'язкове соціаль'
не страхування; збір на обов'язкове державне пенсійне стр&'

Податки та податкова система

у_Вання; плата за землю; плата за торговий патент на деякі _Вйди підприємницької діяльності; податок на промисел; фіксо­ваний сільськогосподарський податок; податок на рекламу; комунальний податок тощо).

— податки, збори та обов'язкові платежі, які сплачують­ся з прибутку підприємства або капіталу (податок на прибу­ток підприємства; податки з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; збір за забруднення навколишнього середовища; державне мито тощо).

— податки та збори, які входять до ціни виробу (податок на додану вартість; акцизний збір);

3) за економічною ознакою об'єкта оподаткування:

— податки на доходи та прибутки — обов'язкові збори, які стягуються з чистого доходу з фізичних і юридичних осіб у момент його отримання (заробітна плата, прибуток, валовий дохід);

— податки на споживання — обов'язкові збори, які стягу­ються в процесі споживання товарів, робіт і послуг, причому їх плата залежить не від результатів фінансово-господарської діяльності, а від розміру споживання;

— податки на майно — обов'язкові збори, які стягуються внаслідок наявності конкретного виду майна, що перебуває в приватній, колективній та державній власності (податок на нерухоме майно (на нерухомість), податок з власників транс­портних засобів);

4) за засобом вилучення:

— прямі податки — ті, які безпосередньо сплачуються платником до бюджету держави залежно від розміру об'єкта оподаткування (податок на прибуток підприємств, на землю, з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, на нерухоме майно (нерухомість) та ін.);

— непрямі податки — ті, які не залежать безпосередньо ^В1Д доходу платника та сплачуються платниками опосередко­вано через цінові механізми (податок на додану вартість, ак­цизний збір, мито);

5) за суб'єктами оподаткування:

податки з юридичних осіб — податок на прибуток, ко­мунальний податок;

~~ податки з фізичних осіб — податок на доходи фізичних °сіб;

~ змішані податки — плата за землю; податок з власників Р^нспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

Тема 8

6) за характером використання податкових платеяс(_в.

— загальні — знеособлюються при надходженні до бюд5к_е. ту (ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток, податок на д₀-ходи фізичних осіб та ін.);

— спеціальні (цільові) — мають цільове призначення (збо­ри на обов'язкове соціальне страхування і державне пенсійне страхування).

8.5. Характеристика основних податків податкової системи України

I. Податок на додану вартість (ПДВ) належить до не­
прямих податків. Він сплачується до державного бюджету на
кожному етапі виробництва продукції товарів, виконання
робіт, надання послуг, за умов імпорту товарів до або під час
митного оформлення. Таким чином, ПДВ є частиною новоство-
реної вартості та сплачується до державного бюджету². Об'єк­
том оподатковування є обороти з реалізації продукції, товарів
(робіт, послуг) як власного виробництва, так і придбаних. ПДВ
включається в державні регульовані (фіксовані) та вільні ціни
(тарифи) товарів за ставкою у розмірі 20 % до оподатковува­
ного обороту, який не включає ПДВ. Доцільно зазначити, що
роль податку на додану вартість виявляється через його фі­
скальну функцію, тобто мобілізацію колосальних фінансових
ресурсів до Державного бюджету України.

II. Акцизний збір належить до непрямих податків і вста­
новлюється на високорентабельні та монопольні товари (про­
дукцію) і включається до ціни цих товарів, послуг (рис 8.1)-

Ставки та перелік товарів (послуг), на які поширюється акцизний збір, встановлюються Верховною Радою України.

III. Податок на прибуток підприємства належить Д°
прямих податків. Закон України "Про внесення змін до Зако­
ну України "Про оподаткування прибутку підприємств" ВІД
24 грудня 2002 р. № 349 передбачає оподаткування прибутку>
що визначається шляхом зменшення суми валового доходу звіт­
ного періоду на суму валових витрат платника податку та суМУ

² Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997 — № 51.

Тема 8

амортизаційних відрахувань (рис. 8.2)³. Значно розширено g новому законі амортизаційні норми, що в середньостроковій перспективі дасть змогу багатьом підприємствам поновити свої виробничі потужності. Базова ставка податку — 25 %.

IV. Податок з доходів фізичних осіб. З 1січня 2004 р. набрав чинності Закон України "Про податок з доходів фізич­них осіб", яким передбачено суттєві зміни в механізмі справ­ляння податку з доходів фізичних осіб. Цей податок сплачуєть­ся громадянами України та особами без громадянства, які проживають на території України та мають самостійні джере­ла доходів, як правило, за місцем джерела доходів або за місцем проживання⁴. Об'єктом оподаткування у громадян є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), який одержа­ний ними з різних джерел як на території України, так і за її межами (рис. 8.3). Сукупний оподатковуваний дохід включає виплати як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, доходи у вигляді дивідендів за акціями чи від підприємниць­кої діяльності та інші виплати як у грошовій, так і натуральній формах. Громадяни, що мають доходи не лише за місцем ос­новної роботи, зобов'язані вести їх облік і відображати в дек­ларації, яку повинні до 1 квітня наступного за звітним року подати до податкового органу за місцем проживання. При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподат­кування визначається як сума такої заробітної плати, змен­шена на суму збору до пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страху­вання, які відповідно до закону справляються за рахунок до­ходу найманої особи. Починаючи з 1 січня 2004р. до 31 груд­ня 2006 р. ставка оподаткування встановлюється на рівні 13 % від об'єкта оподаткування. З 1 січня 2007 р. ставка податку становитиме 15 % від об'єкта оподаткування.

Податкова соціальна пільга (пільга в розмірі однієї мінімаль­ної заробітної плати не перевищує 140% прожиткового мініму­му) передбачена за місцем отримання платником податку ос-

³ Закон Украины "О налогообложении прибыли предприятий" (^с
изм. 24 декабря 2002 г. № 349-IV "О внесении изменений в Закон
Украины "О налогообложении прибыли предприятия") // Налоги и
бухгалтерский учет. — 2003. — 27 января.

⁴ Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 трав­
ня 1993 року № 889-IV // Голос України. — 2003. — 22 липня.

Податки та податкова система

повного доходу (де зберігається його трудова книжка). Плат­ник податку має право на зменшення суми загального місяч­ного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на те­риторії України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

На перехідний період установлюються такі розміри подат­кової соціальної пільги (% суми податкової соціальної пільги):

— у 2004 р. — ЗО;

— у 2005 р. — 50;

— у 2006 р. — 80;

— у 2007 р. — 100.

Якщо платник податку є самозайнятою особою, податкова соціальна пільга щодо отриманих нею доходів від такої діяль­ності не застосовується.

V. Єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва запроваджено з 1999 р. з метою спрощення системи їх оподат­кування (один податок замість кількох, передбачених законо­давством). Право вибору системи оподаткування (єдиний по­даток чи сукупність цих податків) надається платникам⁵.

Платниками податку можуть бути:

1) фізичні особи, що займаються підприємницькою діяль­ністю без створення юридичної особи, у яких середньорічна чисельність залучених працівників не перевищує 10 осіб, а річний обсяг реалізації 500 тис. грн;

2) юридичні особи, у яких середньорічна чисельність пра­цюючих не перевищує 50 осіб, а обсяг реалізації за рік — 1 млн грн.

Ставка податку для фізичних осіб установлюється місцеви­ми органами влади залежно від діяльності в розмірі від 20 до 200 грн на місяць. Для юридичних осіб ставки встановлено у розмірі 6 % від обсягу виручки від реалізації, якщо платник окремо сплачує ПДВ, або 10 %, якщо ПДВ не сплачується.

Фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця на окре­мий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного по­датку в таких розмірах:

■— до місцевого бюджету — 43 %;

⁵ Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткуван­ня, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня ¹998 р. № 727/98 // Урядовий кур'єр. — 1998. — № 128.

Тема 8

— до Пенсійного фонду України — 42 %;

— на обов'язкове соціальне страхування — 15 % (у tomv числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення —-4 %) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездат­ності, а також витрат, зумовлених народженням та похован­ням.

Юридичні особи — суб'єкти малого підприємництва — спла­чують єдиний податок на окремий рахунок відділень Держав­ного казначейства України. Відділення Державного казначей­ства України наступного дня після надходження коштів пере­раховують суми єдиного податку в таких розмірах:

— до Державного бюджету України — 20 %;

— до місцевого бюджету — 23 %;

— до Пенсійного фонду України — 42 %;

— на обов'язкове соціальне страхування — 15 % (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення — 4 %) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездат­ності, а також витрат, зумовлених народженням та похован­ням.

Таким чином, єдина відмінність від порядку розподілу коштів єдиного податку фізичних осіб полягає в тому, що сума бюджетних платежів не розподіляється між державним та місцевим бюджетами, а повністю спрямовується до місцевого бюджету.

ПРАКТИКУМ

План семінарського заняття

1. Економічна сутність і функції податків.

2. Елементи податку, їх характеристика.

3. Податкова система та податкова політика в Україні.

4. Класифікація податків.

5. Характеристика основних податків податкової системи України.

податки та податкова система__________________________________

Теми рефератів

1. Сутність податку на додану вартість. Об'єкт оподатку­вання, особливості його визначення у різних галузях.

2. Акцизний збір як форма специфічних акцизів. Особли­вості акцизного оподаткування в Україні.

3. Склад місцевих податків і зборів та порядок їх встанов­лення. Законодавство України про місцеве оподаткування.

Контрольні запитання та завдання

1. Розкрийте економічну сутність податків і значення у фінансовій системі України?

2. У чому полягають відмінності між податком і обов'язко­вим платежем? Наведіть приклади.

3. Назвіть джерела податків.

4. Які функції виконують податки?

5. Охарактеризуйте єдність і суперечливість функцій по­датків.

6. За якими ознаками можна класифікувати податки?

7. Назвіть принципи оподаткування.

8. Які основні елементи податку?

9. Охарактеризуйте економічний зміст податкової системи.

10. Назвіть загальнодержавні податки і збори України?

11. Перелічіть місцеві податки і збори?

12. Охарактеризуйте механізми оподаткування податком на Додану вартість, акцизним збором і митом.

13. Дайте характеристику механізму оподаткування прибут­ку підприємств, податку з доходів фізичних осіб.

Тести

1. Податки — це обов'язкові платежі:

1) юридичних осіб до місцевих бюджетів залежно від розмі­ру доходів;

2) фізичних осіб до бюджетної системи залежно від вартості Майна;

3) юридичних і фізичних осіб до бюджетної системи залеж-^но від вартості майна, розміру доходу або обсягу споживання.

' Фінанси 193

Тема 8

2. За допомогою податків перерозподіляються:

1) резервні фонди;

2) ВВП і НД;

3) вартість основного капіталу;

4) вартість робочої сили.

3. Які види платежів належать до прямих податків:

1) акцизний збір, мито;

2) податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб;

3) ПДВ?

4. Які ставки ПДВ діють сьогодні в Україні:

1) нульова;

2) 28 %;

3) 20 %;

4) 17%?

5. Які види податків і зборів належать до місцевих:

1) акцизний збір, податок на додану вартість;

2) ринковий збір; податок з реклами; комунальний податок;

3) податок на прибуток підприємств;

4) мито, державне мито?

6. Хто є дійсним платником ПДВ та акцизного збору:

1) виробник товару;

2) торговельне підприємство;

3) споживачі товарів та послуг;

4) всі відповіді правильні?

7. Значна частка непрямих податків свідчить про:

1) фіскальний характер податкової системи;

2) неефективну систему стягнення податків;

3) низький рівень податкової культури.

8. Дайте правильне визначення поняття "податкова система":

1) сукупність податків, що визначається державою;

2) сукупність податків і зборів, що визначається державою;

3) сукупність загальнодержавних і місцевих податків і зборів-

9. Залежно від рівня державного управління податки поді'
ляють на:

Податки та податкова система

1) загальнодержавні, місцеві;

2) прямі, непрямі;

3) разові;

4) систематичні.

10. Як класифікують податки за методом оподаткування:

1) прямі, непрямі;

2) загальнодержавні та місцеві;

3) прогресивні, регресивні, пропорційні;

4) розкладні, окладні?

11. Що оподатковується:

1) об'єкт податку;

2) носій податку;

3) суб'єкт податку;

4) джерело податку?

12. Цільовий характер мають:

1) обов'язкові платежі;

2) податки;

3) державне мито;

4) штрафні санкції.

13. Фізичні та юридичні особи, які зобов'язані сплачувати
податок за законом, є:

1) суб'єктами податку;

2) носіями податку;

3) об'єктами податку;

4) джерелами податку.

Задачі

Задача 8.1

Робітниці підприємства у кінцевий розрахунок нараховано: ^За відпрацьовані дні у поточному місяці — 340 грн; компенса­ція за невикористану відпустку — 51 грн; разом — 391 грн.

Визначте суму податку з доходів фізичних осіб.

Задача 8.2

Митна вартість товару, що надійшов на територію України, становить 1000 дол. США. Ставка імпортного мита відповідно

Тема 8

до Єдиного митного тарифу — 15 %, митний збір за митне оформлення товару — 0,2 митної вартості. Ставка акцизного збору — 35, ставка ПДВ — 20 %. Визначте суму імпортного мита, митного збору, акцизного збору та податку на додану вартість. Курс НБУ: 1 дол. США = 5,5 грн.

Задача 8.3

На підставі наведених даних про фінансово-господарську діяльність трьох комерційних підприємств (табл. 8.1) визначте:

1) розмір прибутку до оподаткування кожного підприєм­ства;

2) суму податку на прибуток.

Таблиця 8.1. Вихідні дані про фінансово-господарську діяль­ність комерційних підприємств

Показники	Підприємства
"Шатель"	"Сніжана"	"Корона"
1. Валовий дохід, тис. грн	64 083	80 043	85 923
2. Податок на додану вартість, тис. грн	10 683	13 343	14 323
3. Валові витрати, тис. грн	46 500	54 690
4. Сума амортизаційних відрахувань, тис. грн	2 700	4 800	5 100
5. Податок на прибуток, %	25,0	25,0	25,0
6. Дивіденди, тис. грн		3 280	2 820
7. Сума прибутку до оподаткування, тис. грн	2 260	3 930	2 110
7. Сума податку на прибуток, тис. грн		982,5	527,5

K

Тема 9