Особливості розвитку господарства та економічної думки держав Стародавнього Сходу

Вивчення питання слід розпочати з аналізу загальних умов становлення ранніх цивілізацій: природно-кліматичних, ресурс­них, демографічних, соціально-політичних і економічних. Ці умови сприяли розвитку господарської діяльності людини пер­віс­ного суспільства. Наслідком стало поступове зростання й удо­сконалення виробництва, розвиток суспільного поділу праці, вдосконалення техніки обробки каменю та металів, одержання додаткового продукту.

Потрібно звернути увагу на те, що на основі розвитку госпо­дарської сфери суспільства відбуваються зростання та концент­рація населення. Ускладнення соціальних і господарських від­но­син створює передумови переходу суспільства від общинно-пле­мінної форми організації до нових адміністративно-політичних утворень – протоміст, а згодом і протоміст-держав з храмо­вою та царською формою управління та системою влади-власності.

Перші міста-держави формуються як центри суспільного жит­тя. У них відбувається нагромадження матеріальних і ду­ховно-культурних досягнень суспільства. З’являються перші пам’ятки економічної думки.

Далі у вивченні питання треба перейти від аналізу загальних умов становлення суспільств ранніх цивілізацій і їх господар­ської сфери до ознайомлення з особливостями організації гос­подарства та його форм у Месопотамії.

Первісна форма цивілізації, що тут з’явилась, у своєму під­ґрунті була пов’язана з розвитком міст. Чому саме місто стає ос­новою суспільного розвитку? Пошук від­повіді на це питання потребує з’ясування різниці між шумерсь­ким містом і селом. Також потрібно розглянути систему госпо­дарських відносин у храмових і царських господарствах, роль священнослужителів і царів у їхньому управлінні.

Від сільської громади до храмової, а від неї – до міст-держав з деспотичною формою правління – такі етапи розвитку суспі­льної організації пройшло шумерське суспільство на шляху до перших форм ранньої цивілізації.

Важливо детально проаналізувати ті соціально-економічні зміни, які відбулись у господарській сфері суспільства наприкін­ці III тис. до н. е., пов’язані з утворенням централізованої прото­держави за часів правління царя Хаммурапі. Потріб­но виділити основні складові деспотії як форми державної влади, умови її функціонування та вплив на господарське життя суспіль­ства. Чи може суспільство бути підпорядковано лише владі-власності держави в особі володаря?

Цивілізаційному розв’язан­ню проблеми сприяло видання ко­дексу законів царя Хаммурапі. Це був перший в історії людства писемний документ, у якому на підставі права було впорядко­ва­но суспільні відносини. Розгляд статей закону стосовно госпо­дарських відносин, зокрема власно­сті, землекористування, орен­ди, кредиту, розмірів оплати праці ремісників, учителів, лікарів тощо, повинен бути спрямований на з’ясування їхньої ролі у зміцненні централізації держави й інтеграції господарської сис­теми.

У вавилонському суспільстві, яке складалося з різних верств населення, у господарській сфері певну функціональну роль ві­ді­грає рабство.

Отже, розглянувши проблеми господарського розвитку Ме­со­потамії, слід проаналізувати, що є досягненням і в чому по­лягає обмеженість протоцивілізації Месопотамії для розвитку суспіль­ства і людини.

Вивчаючи це питання, потрібно також звернути увагу на господар­ський розвиток Давнього Єгипту. Вигідне географічне положення, багатство природних ресурсів, розта­шування на пе­рехресті торговельних, політичних і культурних зв’язків ство­рювали умови для розвитку господарського життя в єгипетсько­му суспільстві. Його особливість визначалась також важливим значенням річки Нілу та її долини, впливом на суспі­льний і гос­подарський розвиток. Родючі ґрунти були основою багатства та процвітання суспільства. За археологічними свід­ченнями, най­давніші поселення землеробів і скотарів з’явилися в долині Нілу в V тис. до н. е. Значних успіхів досягає земле­робство, в якому використовується штучне зрошування. Чис­ленні ремесла виок­ремлюються від землеробства. Змінюється характер і масштаб торгівлі. Вона стає систематичною і набуває міжнародного ха­рактеру.

Наслідком економічного зростання став перехід від соціа­льно однорідного родового суспільства, від життя родовими община­ми до суспільства із соціальною та майновою диферен­ціацією. Слід проаналізувати причини і наслідки цього проце­су, а також з’ясувати його вплив на економічний розвиток суспільства.

Треба запам’ятати, що під час розвитку господарської сфери суспільства в умовах децентралізації та централізації державної влади-власності виникли три основні види організації госпо­дарств:

– великі господарства (царські, храмові, вельможні);

– середні;

– дрібні.

Потрібно детально розглянути особливості господарських від­носин, що виникають в умовах державної власності на зем­лю, виконання службових обов’язків, організації робіт, залучен­ня на­селення до суспільних робіт, соціальної структури, що включала в себе верховного власника (царя) і залежних від ньо­го «царських людей».

Перші письмові пам’ятки економічної думки («Повчання герак­леопольського царя своєму синові Мерікара» (XXII ст. до н. е.), «Повчання Ахтоя, сина Дуауфа, своєму синові Піопі» (XXI–XVIII ст. до н. е.) та ін.), у яких відображені господарські проб­леми єгипетського суспільства, акумулю­вали та узагальнювали погляди на основні цілі господарської дія­льності людини. Зокре­ма, у пророцтвах і повчаннях декларують­ся такі цілі, як стабіль­ність, захищеність, упевненість, простий і справедливий поря­док речей. Узагальнення та аналіз господарсь­кого досвіду при­вертає увагу до питань управління суспільством, вибору профе­сії, ролі освіти в житті людини тощо. Треба мати на увазі, що економічна думка відбивала дух консерватизму, наявні архаїчні норми і традиції, притаманні суспільствам з деспотич­ною і централізованою державною системою.

Досягнувши своєї зрілості, єгипетська цивілізація входить у стадію кризового розвитку, що виявилось у загостренні внут­рішніх соціальних, економічних, політичних і воєнних конфлік­тів. Єгипетська цивілізація втрачає свою цілісність і руйнується під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників. Для з’ясування причин загибелі єгипетської цивілізації необхідно опрацювати рекомендовану літературу.

Наши рекомендации