Особливості розвитку господарства та економічної думки держав Стародавнього Сходу
Вивчення питання слід розпочати з аналізу загальних умов становлення ранніх цивілізацій: природно-кліматичних, ресурсних, демографічних, соціально-політичних і економічних. Ці умови сприяли розвитку господарської діяльності людини первісного суспільства. Наслідком стало поступове зростання й удосконалення виробництва, розвиток суспільного поділу праці, вдосконалення техніки обробки каменю та металів, одержання додаткового продукту.
Потрібно звернути увагу на те, що на основі розвитку господарської сфери суспільства відбуваються зростання та концентрація населення. Ускладнення соціальних і господарських відносин створює передумови переходу суспільства від общинно-племінної форми організації до нових адміністративно-політичних утворень – протоміст, а згодом і протоміст-держав з храмовою та царською формою управління та системою влади-власності.
Перші міста-держави формуються як центри суспільного життя. У них відбувається нагромадження матеріальних і духовно-культурних досягнень суспільства. З’являються перші пам’ятки економічної думки.
Далі у вивченні питання треба перейти від аналізу загальних умов становлення суспільств ранніх цивілізацій і їх господарської сфери до ознайомлення з особливостями організації господарства та його форм у Месопотамії.
Первісна форма цивілізації, що тут з’явилась, у своєму підґрунті була пов’язана з розвитком міст. Чому саме місто стає основою суспільного розвитку? Пошук відповіді на це питання потребує з’ясування різниці між шумерським містом і селом. Також потрібно розглянути систему господарських відносин у храмових і царських господарствах, роль священнослужителів і царів у їхньому управлінні.
Від сільської громади до храмової, а від неї – до міст-держав з деспотичною формою правління – такі етапи розвитку суспільної організації пройшло шумерське суспільство на шляху до перших форм ранньої цивілізації.
Важливо детально проаналізувати ті соціально-економічні зміни, які відбулись у господарській сфері суспільства наприкінці III тис. до н. е., пов’язані з утворенням централізованої протодержави за часів правління царя Хаммурапі. Потрібно виділити основні складові деспотії як форми державної влади, умови її функціонування та вплив на господарське життя суспільства. Чи може суспільство бути підпорядковано лише владі-власності держави в особі володаря?
Цивілізаційному розв’язанню проблеми сприяло видання кодексу законів царя Хаммурапі. Це був перший в історії людства писемний документ, у якому на підставі права було впорядковано суспільні відносини. Розгляд статей закону стосовно господарських відносин, зокрема власності, землекористування, оренди, кредиту, розмірів оплати праці ремісників, учителів, лікарів тощо, повинен бути спрямований на з’ясування їхньої ролі у зміцненні централізації держави й інтеграції господарської системи.
У вавилонському суспільстві, яке складалося з різних верств населення, у господарській сфері певну функціональну роль відіграє рабство.
Отже, розглянувши проблеми господарського розвитку Месопотамії, слід проаналізувати, що є досягненням і в чому полягає обмеженість протоцивілізації Месопотамії для розвитку суспільства і людини.
Вивчаючи це питання, потрібно також звернути увагу на господарський розвиток Давнього Єгипту. Вигідне географічне положення, багатство природних ресурсів, розташування на перехресті торговельних, політичних і культурних зв’язків створювали умови для розвитку господарського життя в єгипетському суспільстві. Його особливість визначалась також важливим значенням річки Нілу та її долини, впливом на суспільний і господарський розвиток. Родючі ґрунти були основою багатства та процвітання суспільства. За археологічними свідченнями, найдавніші поселення землеробів і скотарів з’явилися в долині Нілу в V тис. до н. е. Значних успіхів досягає землеробство, в якому використовується штучне зрошування. Численні ремесла виокремлюються від землеробства. Змінюється характер і масштаб торгівлі. Вона стає систематичною і набуває міжнародного характеру.
Наслідком економічного зростання став перехід від соціально однорідного родового суспільства, від життя родовими общинами до суспільства із соціальною та майновою диференціацією. Слід проаналізувати причини і наслідки цього процесу, а також з’ясувати його вплив на економічний розвиток суспільства.
Треба запам’ятати, що під час розвитку господарської сфери суспільства в умовах децентралізації та централізації державної влади-власності виникли три основні види організації господарств:
– великі господарства (царські, храмові, вельможні);
– середні;
– дрібні.
Потрібно детально розглянути особливості господарських відносин, що виникають в умовах державної власності на землю, виконання службових обов’язків, організації робіт, залучення населення до суспільних робіт, соціальної структури, що включала в себе верховного власника (царя) і залежних від нього «царських людей».
Перші письмові пам’ятки економічної думки («Повчання гераклеопольського царя своєму синові Мерікара» (XXII ст. до н. е.), «Повчання Ахтоя, сина Дуауфа, своєму синові Піопі» (XXI–XVIII ст. до н. е.) та ін.), у яких відображені господарські проблеми єгипетського суспільства, акумулювали та узагальнювали погляди на основні цілі господарської діяльності людини. Зокрема, у пророцтвах і повчаннях декларуються такі цілі, як стабільність, захищеність, упевненість, простий і справедливий порядок речей. Узагальнення та аналіз господарського досвіду привертає увагу до питань управління суспільством, вибору професії, ролі освіти в житті людини тощо. Треба мати на увазі, що економічна думка відбивала дух консерватизму, наявні архаїчні норми і традиції, притаманні суспільствам з деспотичною і централізованою державною системою.
Досягнувши своєї зрілості, єгипетська цивілізація входить у стадію кризового розвитку, що виявилось у загостренні внутрішніх соціальних, економічних, політичних і воєнних конфліктів. Єгипетська цивілізація втрачає свою цілісність і руйнується під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників. Для з’ясування причин загибелі єгипетської цивілізації необхідно опрацювати рекомендовану літературу.