Мал. 1.3. Відносні величини

а) відносні показники структури показують співвідношення частини до цілого або питому вагу частини одиниць в загальному обсязі сукупності (наприклад, частина злочинності неповнолітніх або жіночої злочинності в загальній структурі зареєстрованих злочинів). Вони характеризують структуру і склад досліджуваної сукупності, що дає змогу виявити певні закономірності для складання подальших (ймовірних) прогнозів, планів та прийняття (відповідно до криміногенної ситуації) управлінських рішень. Їх одержують в результаті ділення зна­чення кожної частини (одиниці) сукупності на їх загальний підсумок. Ці показники виражаються в частках одиниці (коефіцієнтах) або відсотках. Показники структури за будь-якою ознакою, що в сумі дають 100%, складають струк­турний ряд.

б) відносний показник планового завдання являє собою відношення величини показника, який встановлюється на плановий період, до його ве­личини, досягнутої за попередній період, що приймається за базу порівняння (кількість справ, що закінчені впровадженням і передані через прокурора до суду за місяць або квартал тощо). Здебільшою мірою цей показник застосовується у народному господарстві.

в) відносний показник виконання плану являє собою відношення фак­тично досягнутого рівня до планового завдання.

г) відносні показники динаміки характеризують зміну суспільних (правових) явищ у часі. Вони визначаються як відношення досліджуваного рівня до рівня, прийнятого за базу порівняння (до попереднього року або до постійної ба­зи порівняння). Відносні показники динаміки зображуються (показуються) у вигляді ко­ефіцієнтів (темпів) зростання, абсолютних і відносних приростів.

Відносні показники динаміки, планового завдання і виконання плану пов'язані між собою такою рівністю: відносний показник динаміки дорів­нює добутку відносних показників планового завдання і виконання плану.

д) відносні показники інтенсивності характеризують відношення різнойменних, але пов'язаних між собою певною залежністю величин[18].

Найчастіше відносні величини є відносинами двох абсолютних величин.

Величина, з якою проводиться порівняння (знаменник дробу), зазвичай називається базою порівняння, або підставою.

Залежно від бази порівняння відносні величини можуть виражатися у вигляді:

а) коефіцієнта, якщо база береться за одиницю;

б) відсотків (%), якщо база прийнята за 100;

в) промілле, якщо база прийнята за 1000.

Іноді при розрахунку відносних величин підстава (база) приймається за 10 000, за 100 000, за 1 000 000. Так, число злочинів, число осіб, що вчинили злочини, число засуджених розраховується на 100 000 населення.

У проміле з розрахунку на 10 000, 100 000 одиниць і т.і., вдаються для того, щоб надати відносним величинам зручнішого для сприйняття вигляду, звільнивши їх від дробових чисел, тобто від великого числа знаків після коми в дробах.

Вибір різних форм показу відносних величин залежить від завдання, поставленого перед дослідником. Найбільш поширеною мірою вираження відносних величин є відсотки.

Як вже зазначалось, відносною величиною в статистиці називається показник, що виражає кількісне співвідношення між явищами. Він виходить в результаті ділення однієї абсолютної величини на іншу абсолютну величину. Величина з якою ми проводимо порівняння називається підставою або базою порівняння.

Відносні величини виражаються в коефіцієнтах, відсотках, промили і т.д.

Відносна величина показує, в скільки разів, або на скільки відсотків порівнювана величина більше або менше за базу порівняння.

З погляду правової статистики, відносні величини можна розглянути на прикладі досліджень злочинності, як масового соціального явища. Вивчаючи злочинність, необхідно розуміти, що різні її показники і характеристики взаємопов’язані і взаємообумовлені.

Зміна хоч б одного з показників в цілому або окремій частині веде до зміни результатів статистичних спостережень. Злочинність, як будь-яке інше соціальне явище, може характеризуватися як з кількісної, так і з якісної сторін.

Серед кількісних характеристик виділяють: стан злочинності, рівень, динаміку злочинності.

Стан злочинності - це абсолютне число закінчених злочинів і осіб, що їх вчинили, на певній території за певний проміжок часу.

За територіальною ознакою стан злочинності, наприклад в регіоні, може бути показаний сумою районних показників. За тимчасовою ознакою стан може визначатися за місяць, квартал, півріччя, рік. Проте, як вже було сказано вище, використовувати абсолютну величину, в даному випадку - стан злочинності, для порівняння скрутно.

Для цього використовуються відносні величини, що характеризують рівень злочинності як показник, що показує співвідношення загального числа злочинів або осіб, які їх вчинили, на певній території за певний проміжок часу. Для прогнозування і планування профілактичних заходів по протидії злочинності використовують коефіцієнт (індекс, на 1, 10, 100 тис.) злочинності за фактом вчинених злочинів та осіб, що їх вчинили відносно загальної кількості населеного регіону, району чи міста.

Таким чином, коефіцієнт злочинності (злочинної активності) обчислюється за формулою:

де Кз – коефіцієнт загальний,

З(о) – загальна кількість злочинів або осіб, що їх вчинили на 1,10, 100 тис. населення

Н – загальна кількість населення регіону, району або міста

Окрім загального можна розрахувати спеціальний коефіцієнт злочинності щодо окремих соціальних груп (наприклад неповнолітніх).

Для цього у знаменнику необхідно підставити (замість загальної кількості населення) кількість неповнолітніх осіб віком від 14 до 18 років, які мешкають в певній місцевості.

Формула розрахунку спеціального коефіцієнту буде виглядати таким чином:

де Кс – коефіцієнт спеціальний,

З(о) – загальна кількість злочинів або осіб неповнолітнього віку, що їх вчинили на 1,10, 100 тис. населення

Н (14-18) – загальна кількість неповнолітніх осіб регіону, району або міста