Фінансовий менеджмент як управлінська діяльність

П

родуктивність будь-якої організації залежить від наявності ефективної системи управління її фінансами. Фінанси організації охоплюють сис­тему грошових відносин, одним з учасників яких є сама організація. Залежно від правового статусу організації (приватне підприємство, спільне підприємство, товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство тощо) ство­рюється структура управління її фінансами, яка визначається відносинами організації з:

■S державою при сплаті податків і одержанні дотацій з бюджету чи інших державних фондів;

•ґ власниками часток її капіталу (тобто акціонерами, якими можуть бути фізичні та юридичні особи) при продажу чи купівлі акцій, розподілі при­бутку фірми та одержанні дивідендів;

S кредитною системою при одержанні та сплаті боргів;

•S лізинговими компаніями при внесенні орендної плати або викупі об'єктів оренди;

S страховими фірмами;

■/ структурами фінансового ринку — біржею, інвестиційними компаніями тощо;

•/ доброчинними фондами;

•S покупцями її продукції;

400

S постачальниками;

■S своїми працівниками, між окремими підрозділами та філіями.

Перелічені відносини можуть виходити за межі однієї держави при реалі­зації фірмою зовнішньоекономічних зв'язків.

Закономірно виникає потреба в управлінні цією системою відносин, і управ­ління фінансами або фінансовий менеджмент є основноюскладовою частиною загальної системи управління організацією. Зарубіжні фахівці зазна­чають, що ефективність діяльності корпорацій (акціонерних товариств) можна оцінювати зростанням доходів акціонерів, наслідком чого стає підвищення ціни на звичайні акції фірми. Одночасно це є метою корпорації.

Розглянемо кілька найпоширеніших визначень фінансового менеджменту:

1. Фінансовий менеджмент — управління рухом фінансових ресурсів та фінансових відносин, що виникають між суб'єктами господарювання в процесі руху фінансових ресурсів. Фінансовий менеджмент дає відповідь на запитання: як можна вдало керувати цим рухом та відносинами? Фінансо­вий менеджмент — це процес вироблення мети управління фінансами та здійснення впливу на них за допомогою методів та важелів фінансового механізму .

2. Управління фінансами, або фінансовий менеджмент корпорації — це

система принципів, методів, засобів і форм організації грошових відносин. Вона спрямована на підвищення ефективності виробництва і розподілу при­бутку².

3. Фінансовий менеджмент — галузь виробничих відносин сфери мікроеко-
номіки, пов'язана з оптимізацією фінансових засобів фірми з метою досяг­
нення максимуму доходу власниками .

Поряд з тим слід відзначити, що вітчизняні підприємства в умовах існую­чої податкової політики та інших чинників кризової економіки можуть мати різні інтереси в питаннях регулювання маси та динаміки прибутку, збіль­шення майна акціонерів, контролю за курсовою вартістю акцій, дивідендної політики, але всі вони піддаються впливу за допомогою методів, об'єднаних у фінансовому менеджменті. Враховуючи це, О.С. Стоянова пропонує ширше визначення: "Фінансовий менеджмент — наука управління фінансами підпри­ємства, спрямована на досягнення його стратегічних та тактичних завдань".

Подані визначення дають можливість зрозуміти суть й окремі аспекти фінансового менеджменту.

Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом?— М.:Финансы и статистика, 1994. —С. 18.

Федосов В.М., Суторміна В.Н. та ін. Фінанси зарубіжних корпорацій:Навч. посібник / За ред. В.М. Федосова. — К.: Либідь, 1993. —С. 62.

Основы предпринимательской деятельности (Экономическая теория. Маркетинг. Финансо­вый менеджмент)/ Под ред. В.М. Власовой. — М.: Финансы и статистика, 1994. — С. 373.

401

Розділ V

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕТЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

Тема 1 ',

УПРАВЛІННЯ ТІНАНСАМИ

17.2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ФУНКЦІЙ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

У

межах фінансового менеджменту передбачається вирішення стратегіч­них і тактичних питань. Під стратегією в даному випадку розуміють загальний напрям і спосіб використання засобів для досягнення поставленої мети. Стратегія дозволяє сконцентрувати зусилля на варіантах, які не супере­чать загальній концепції розвитку. Тактика — це конкретні методи та засоби для досягнення поставленої мети в конкретних умовах. Завдання тактики — вибір найбільш оптимального рішення і найбільш прийнятних у конкретній господарській ситуації методів управління.

Фінансовий менеджмент як система управління складається з двох під­систем: керованої підсистеми (об'єкта управління) та керуючої підсистеми (суб'єкта уппавління) (оис. 17.1):

Об'єктом управління в системі фінансового менеджменту є сукупність умов здійснення грошового обігу, кругообігу вартості, руху фінансових ресурсів та фі­нансових відносин між суб'єктами господарювання та їх підрозділами. Суб'єкт управління — група людей (фінансова дирекція, фінансовий менеджер), яка здійснює цілеспрямований вплив на функціонування об'єкта.

Формально контроль за діяльністю фірми здійснюють власники часток її капіталу, тобто акціонери. Вони мають можливість впливати на рішення ком­панії через право голосу. Практично ж керівництво фірмою та контроль за її діяльністю від імені акціонерів здійснюються, по-перше, радою директорів, чле­ни якої обираються акціонерами на щорічних зборах, і, по-друге, управлінцями (менеджерами). Більшість акціонерів мало цікавиться діяльністю фірми, їх хви­лює лише рівень доходів. Тому право керувати корпорацією надається профе­сіоналам, а не власникам капіталу (акціонерам). Безпосереднє управління фір­мою здійснює персонал з числа її керівного складу: президент, віце-президент,

402

скарбник, головний бухгалтер-контролер та секретар. Кількість виконавців, що здійснюють функції фінансового менеджменту, залежить від розмірів фірми.

Фінансовий менеджмент охоплює систему функцій, поданих на рис. 17.2^і. При цьому масштабність фірми не впливає на їх кількість, а лише визначає ступінь складності. У великих корпораціях чітко виділяється група функцій скарбника, або касира та головного бухгалтера-контролера, або фінансиста-контролера. У малих та середніх компаніях функції фінансового менеджменту менш складні та менш розмежовані. Вони можуть комбінуватися з функціями виробництва та збуту.

Функції скарбника охоплюють:

•/ звітування перед персоналом компанії про результати її фінансової діяль­ності, складання інвестиційних програм і плану платежів за кредити, вироблення рекомендацій щодо виплати дивідендів;

■S відкриття банківських рахунків, управління невеликими сумами готівки та залишками коштів на банківських рахунках, здійснення платежів за зо­бов'язаннями компанії, прогнозування грошових надходжень на рахунок фірми та сплати нею боргів, інкасація, реєстрація грошових переказів;

Федосов В.М., Суторміна В.Н. та ін. Фінанси зарубіжних корпорацій:Навч. посібник / За ред. В.М. Федосова. - К.: Либідь, 1993. — С. 67.

403

Розділ V

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕТЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

Тема 17

УПРАВЛІННЯ ТІНАНСАМИ

•/ визначення кредитоспроможності клієнтів фірми, систематичний контроль їх грошових надходжень, розрахунок грошових дисконтів (відрахувань) і строків реалізації продукції для здійснення платежів;

S вироблення рекомендацій щодо видів боргових зобов'язань, які б найкраще відповідали потребам фірми та її платоспроможності, ведення перего­ворів з інвестиційними банками, реєстрація агента з трансферту, веден­ня справ з державного регулювання, погашення цінних паперів, вироб­лення правил взаємовідносин акціонерів, оплата дивідендів, підписання чеків, контрактів, договорів про оренду, векселів, облігацій і сертифікатів, заставних, документів з печаткою та інших документів корпорації, індо­саментів, інкасація чеків.

На головного бухгалтера-контролера корпорації (фінансиста-контролера) покладаються такі функції:

■S забезпечення необхідної інформації для здійснення загального контролю над діяльністю фірми шляхом організації рахівництва та калькуляції ви­трат виробництва, підготовка фінансових звітів та ведення книг обліку;

•/ бюджетування та фінансовий контроль за фірмою;

S специфічна контрольна діяльність, тобто: ведення загальних рахунків — основного і допоміжних (рахунків основної та дочірніх компаній); виз­начення раптових припинень фінансування компанії та гарантування її активів; контроль за грошовими платежами та надходженнями: перевірка рихунків-фактур, а також рахунків кредиторської та дебіторської за­боргованостей; облік за платіжними відомостями, облік додаткових ви­плат, а також облік будівель і обладнання, облік витрат, пов'язаних з діяльністю різноманітних управлінських структур компанії; підготовка регулярних фінансових зведень і звітів і пояснень до них; інвентаризація; ведення статистики; розрахунок податків;

■S здійснення внутрішнього аудиту;

•/ пояснення результатів контролю.

Функції скарбника та головного бухгалтера-контролера тісно пов'язані між собою і їх неможливо виконувати незалежно одну від іншої.