Соціально-економічні типи економічного розвитку

Процес економічного розвитку надзвичайно багатогранний.економічний розвиток- це здатність економіки, що тривалий час перебувала в стані відносної статичної рівноваги, створювати імпульси й підтримувати сталі річні темпи приросту ВВП на рівні від 5-7% і вище.

Класифікація типів ек розвитку:

1. відмежований розвиток- тип соціально-економічного розвитку, який спирається на динаміку внутр ринку, масове споживання домашніми господарствами, прив. інвестиції; -приватне підприємництво. Цей тип характеризується текстильним шляхом, який передбачає поступове переміщення від виробництва текстильних товарів до інвестиційної продукції.

2. асоціативний експортноорієнтований розвиток- тип соціально-економічного розвитку, який грунтується на інтеграції в міжнар торгов звязках; -участі всієї ек-ки в міжнар звязках, не зрертається увага на внутр ринок, протекц. заходи лише короткостр для молодих галузей (Швейцарія- кін.18ст.);

3. асоціативно-дисоціативний (роз'єднуючий) розвиток-тип соціально-економічного розвитку, який грунтується на тому, що спочатку розвив-ся експ сектор, потім заміщ-ся імпортні продукти нац-ми (Канада, Австралія); -більш високий рівень держ втручання. Тут виділ-ть 4 підтипи: а)країни, де переважають базові товари, і їх експортують; б)споч базові товари, але дуже швидко заповнюють переробл-ми сг товарами;с) а+б+експорт кінцевої продукції. д)а+в+с+послуги(транзитна торгівля, трансп-ні перевез-ня).

4. дисоціативний державно-капіталістичний розвиток- тип соціально-економічного розвитку, який грунтується на -високому розвитку держ сектору(інвестув у машинобуд, військову техніку); -сильній держ владі- сталевий шлях-особлива увага надавалась важкій індустріїї ( Японія, Росія)

5. дисоціативний державно-соціалістичний розвиток-тип соціально-економічного розвитку, який притаманний ізольованим кр(Албанія, китай, куба), внаслідок революцій, війн.

6. наздоганяючий (відкладений) розвиток - економічна стратегія, що має на меті подолати відставання країни за рівнем розвитку

22. Фактори та моделі ек. р-ку (ЕР)

МоделіПостанова проблеми про розробку алгоритму ЕР відбулася у 50-их рр. У 50-60-их переважали наукові і соц.-ек. проблеми, в яких ЕР трактувався як сукупність послідовних стадій ЕЗ. переважання –кількісні критеріям економ. розвитку. У 60-их країни, що розвиваються, поділилися на кап. Та неокапіталістичні. 70-ті – переосмислення концепцій. Виникають концепції структурних трансформацій. Основа – теорії зовн. залежності. 80-ті рр. – неокласична концепція ЕР, яка вилилась у рейганоміку, тетчеризм. 1992р. – концепції сталого р-ку, що були доповнені концепціями ендогенного зростання.

Моделі 50-60х років: Модель Ростоу (модель лінійних стадій): кожна країна повинна пройти 5 стадій: 1.традиційне суспільство: с\г, трудоінтенсивне в-во, спожив. не занач. кількості капіталу та виробл. продукції, бартер. 2.перехідна: виникнення умов для ривка, поява надлишку продукції для торгівлі, розвиток трансп. інфрастр-ри, поява інвесторів. 3.ривок до самопідтримуючого зростання: індустріалізація, переплив роб. сили з с\г в промисловість, рівень інвестицій – 10% ВВП, підтримуюче зростання. 4.перехід до технолог. зростання: поява нових галузей економ., технол-ні. інновації, інвест. можливості тривають 60 років, рівень інвестиції – 20% нац. доходу. 5.ера масового споживання: процтвіт. в галузі споживання товарів тривалого користування, домінув. сектору послуг. О-ть такої систематизації – виділення ІІ етапу (накопичення і-цій для ривка). Ростоу нехтував соц..-ек. Передумовами с-ва. Не має значення, з яких джерел надходять і-ції – вн. чи зовнішніх.

70-ті рр. Модель структурних трансформацій (Льюіс) Це базова модель індустр. с-ва: відбиває процес переходу глоб. масштабі від аграр. до індустр. ек-ки. Всі народні г-ва слід поділити на такі сектори: 1)традиц. сектор з натурал. с\г (прихований або явний надлишок роб. сили, примітивні засоби праці), 2)промисл. сектор (вся надлишкова сила з аграрн.сектора перетікає в промисловість: внаслідок цього становл. певна міжгалузева рівновага і закінчується стр-рна перебудова народноо господарства). Кожна кр. має перейти від 1 до 2 сектора. Для цього необхідні новітні технол. у пром. сектор. При цьому відбув. перелив роб. сили з аграр. сектора в промисл. Осн. недоліки: 1) вся надлишк. Роб. Сила в агр.. секторі не зможе знайти свого пристосування у пром-ті, оск. сама пр-ть пов’язана з НТП та породжує армію безробітних. 2) у більшості кр. в аграр. секторі не існує надлишку роб. сили.

Теорії зовн. Залежності 1. Теорія неоколон. залежності (радян. вчені). Центр (розв. кр.) – Перефирія (кр., що розв.) – ці співвіднош. зберіг. і при тому, що кр. стають незалежними (колонії розпадаються), вони змін. свій центр з розв. кр. на соц. кр. 2. Хибна парадигма р-ку: виникла внаслідок того, що р-ок кр., що розв., йшов хибним шляхом. Проблема пов’язана з тим, що будь-яка група людей привласнює нац.. багатство, що не передбачено ринк. р-ком. Соц. дотації завжди привласнюються. 3. Теорія дуального р-ку: будь-яка ек. с-ма розгляд. як багаторівнева с-ма р-ку. Різні рівні с-ми розвиваються з різними задачами. Об’єктивні чинники дуалізму: циклічність, ек. егоїзм (існування різних груп інтересів).

80-ті рр. Неоклас. теорія вільного ринку (ендогенна) – домінувала у 80-ті рр. в розв. кр, а в 90-их нав’язувалася кр. з транзитив. ек-кою: грунтується на положеннях про збільш. сукуп. пропозиції та зменшенні податків. Y= f(L, K, t), t – екзогенний ф-р. позиція монетаризму: рег-ння нац.. ек-ки за рах. монет. політики, всі підходи грунтуються на приватизації, основа т. – поняття ринк. управління.

90-ті рр. ТРИ моделі: 1.модель сталого економ. розвитку, 2.модель ендогенного зростання, 3.модель фінан. розвитку. Теорія ендогенного зростання Ця т. є наступницею неоклас. Т.: відмінність – екзогенний ф-р перетвор. в ендогенний. Y=f(L,K,t). В-к: темп ЕР кр. визнач. тим, наскільки гуман. капітал є втіленням Перші моделі виникли напр. 80-их (Ерою, Босайд), доповнені на поч. 90-их – Рошер. Також доповнили т. Гросмар, Хетшар. Великий внесок в ендог. Т. Зробили Агійон і Хоувід. Згідно з моделлю ЕР обумовл. технол. прогресом, який забезпеч. за рах. конкуренції між фірмами, які генерують і здійсн. перспективні, продуктові і технол. нововведення. Цінність нововвед. визнач. часом їх життя, яке залежить від к-ті спеціалістів, які працюють в НДДКР, що працюють над здійсн. наступних нововвед. Критичну роль у визнач. темпів ЕЗ відіграє перелив спеціалістів між секторами в-ва тов та сектором НДДКР, що виникає ендогенно. Тому акцент робиться на праці та к-ті працівників (ф-р праці).Теорія сталого ЕРВиникла у 1987р., але офіц. визнання у 1992р. В ній вперше дано спробу поєднання ф-рів ек. р-ку з екологічним; передбачає включення негатив. зовн. ефекту (екстерналії).=>Наслідки реалізації цих теорій: Вилуч. ефекту масштабу вир-ва ТНК, Нееквівалентний обмін в торгівлі,Отримання розвиненими країнами економ. та технологічної ренти, Експлуатація природних та людських ресурсів з боку економічно розвинених країн, Встановлення вигідних умов надання кредитів для розвинених країн. Було визначено 2 шляхи розв’язку проблем: радикальний (революційна боротьба), помірний (докорінно перебудова міжнародних ек-них відносин, створення нового ек-го порядку).

Економічне зростання

Екон.зрос-я - це просте збільшення реального ВВП нації в одному періоді порівняно з ін., яке показує зростаючі можливості країни в реалізації своїх вироб.можливостей

Екон.зр-я є хар-кою, яка доповнює і хар-є поняття економ.розвиткок. Саме екон. зростання може бути представлено як обернений процес. Оскільки в циклах екон.розвитку завжди наступає період спаду.

При визначенні чинників екон.росту і зростання виходить із функ.залежності між динамікою ВВП та задіяними факторами вир-ва.Проте така функ.залежність несе на собі впливи-політ.та екон.інститутів, форм та типів власності та сусп.відносин, реліг.та культ.особливостей нації, а також цілого ряду екон. факторів-рівень сусп.поділу факторів вир-ва,ступінь розміщення екон.ресурсів, рівень розвитку кооперації вир-ва. Вцілому залежність між ВВП та факторами вир-ва можна представити т.ч.

ВВП= Ф-я(к-ть зайн.,капітал, техн.,фактори інфо, регул. держ. інстит., релігія, довкілля).

Існують 3 основні концепції щодо збільшення ВВП: кейнсіанська, неокласична, посткейнсіанська.

1. Послідовники Кейнса – економ.зростання має незбалансований хар-р. Зокрема, в моделі Харрода-Домара виділяють 2 темпи екон.зростання: гарантований, за якого забезпечується повне використання виробн.потужностей, та природний –повніше використання роб.сили. Незбалансованість даного типу полягає в тому, що гаран. Темп не збігається з природ., який призводить або до надлишку або до дефіциту капіт.ресурсів.

2. Неокласики (модель Солоу) притримують протилежних поглядів, т.зростання розглядається як врівноважений процес. Ринковий механізм забезпечує еф.і макс.повне використання ресурсів у процесі нарощування вир-ва. Порушення ж рівноваги обумовлюється монет.причинами, чи асим. Інфо потоків.

3. Посткейн.-(Робінсон)- великого значення надають підприємн. Поведінці, яка залежить часто не лише від екон., а й політ,істор, екол, псих та ін. Чинників.

Основні фактори- люд.кап., прир.есурси, техн.знання. Значення мають еф.розміщення ресурсів, екон.на маштабах, комплекс інституц. Та ментальних факторів.

Вплив науки й тех.прогресу на екон.розвиток яскраво проявляються в довгих хвилях екон.конюктури. У цілому, в суч.умовах форм.усталена тендеція до зростання ролі освіти, науки, технологій в екон.зростанні.70%приросту ВВП-припадає на чинники, пов язані зі знаннями. Зростає частка високотехн. Товарів у доданій вартості продукції промисл.

Останнім часом все більшої уваги приділють навк.середовищу - охороні

24.Політика і стратегія корпорацій в новому середовищі. Тойотизм.

Орг-ційна еволюція: перехід від масового вир-ва до гнучкого вир-ва, або від фордизму до постфордизму. Модель масового вир-ва була заснована на підвищенні продуктивності за рахунок економії на масштабі вир-ва в конвеєрному механізованому процесі виготовлення стандартізованной продукції, за умови контролю обширного ринку з боку специфічної організації - великоï корпорації, побудованоï на принципі вертикальної інтеграції і соціального і технічного розподілу праці. Ці принципи були вбудовані в методи менеджменту під назвою "тейлоризм". Система масового вир-ва стала дуже жорсткою і дорогою для нової економіки. «Тейлоризм» («Фордизм») як термін зявився на Заході на поч ХХ ст. та проіснував до 80-х років мин століття, і визначався як «наукове упр-ня вир-вом». Перед цим була гнучка вир-ча с-ма в двох різних формах: як гнучка спеціалізація, де "вир-во пристосовується до постійних змін, без контролю над ними"; у структурі індустріальних ремесел або вир-ва на замовлення. Була створена інша форма гнучкості: гнучке вир-во з великим обсягом випуску, що хар-зує трансформацією страхової справи. Гнучкі виробничі системи з великим обсягом випуску, пов'язані із зростаючим попитом на даний продукт, що дозволяють забезпечити економію на масштабі вир-ва, легко перепрограмованими вир-чими с-ми, що дозволяють економити на обсягу операцій. Друга тенденція- це криза великої корпорації і висока життєздатність малих і середніх фірм. криза є наслідком стандартизованого масового вир-ва, зміни мали на увазі зростаюче використання субпідрядів малим і середнім бізнесом, гнучкість якого дозволила добитися виграшу в продуктивності і ефективності як для крупних корпорацій, так і для економіки в ц¡лому. Тойотизм: модель ств інженерами Toyota протягом 20 р після першого впровадження її в 1948 р. ЇЇ розробником є Таіші Оно, директор компанії Toyota. Для впровадження цієї моделі важливі стабільність і взаємодоповнюван¡сть стосунків між центральною фірмою і мережею постачальників. Результат-сть моделі передбачає також відсутність крупних збоїв в загальному процесі вир-ва і розподілу. Характер тойотизму, який відрізняє його від фордизму, пов'язаний не із стосунками між фірмами, а зі стосунками між менеджментом і робітниками. Фордизм: націлений на розширення ринку. Він відповідав епосі модерну, бо орієнтований на зниження невизначеності. Постфордизм:є наслідком: -Зростання невизначеності та технологічної складності; -Диверсифікація ринків та непередбач попиту. Тойотизм: -Система постачання точно в строк, «канбан» - відсутність складів; -Тотальний контроль якості; -Зацікавлення виробників у виробничому процесі; -Децентралізація ініціативи; -Автономія рішень в цехаз; -Де спеціалізація робочих; -Пласка ієрархія менеджменту; -Зменшення символів статусу; -Тотальний контроль над робочою силою, поставками та ринком; -5 нульових величин Тойота – дефектів деталей, верстатів, запасів, затримки, паперова робота.