Валютний ринок: проблеми і перспективи розвитку в Україні

Валютний ринок – це ринок на якому об’єктом купівлі-продажу є національна валюта та іноземна валюта, а також фінансовий інструмент який обслуговує операцію з нею. Сучасний валютний ринок являє собою систему стійких економічних і організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу не тільки валютних операцій, а й зовнішньої торгівлі, надання послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют.

До функцій валютного ринку належать:

1. здійснення міжнародних розрахунків

2. страхування валютних ризиків

3. регулювання валютних курсів і диверсифікація валютних резервів

4. регулювання економічних і соціальних процесів в державі.[3.1]

Формування валютного ринку в Україні безпосередньо пов'язане з процесами розбудови української держави та реформуванням її економіки. В умовах колишнього СРСР в Україні валютний ринок був представлений Держбанком та Зовнішекономбанком (ЗЕБ) СРСР.

Ознакою валютного ринку на перехідному етапі була також відсутність національної системи валютного регулювання в Україні.

16 листопада 1992 р. згідно з Указом Президента України, український карбованець стає єдиним законним засобом платежу на території України.

Ще у 1992 р. за пропозицією НБУ почалися створення резервів та розробка механізму для підтримки валютного курсу національної валюти. Характерною рисою цього періоду становлених валютного ринку незалежної держави буде прийняття Постанови Верховної Ради України «Про формування валютних фондів України у 1992 р.» від 5 лютого 1992р. та створення у жовтні 1992 року валютної біржі при НБУ. Перші торги на біржі, засновниками якої стали більш ніж 40 комерційних банків, почалися в листопаді 1992 р.[2]

Операції з іноземною валютою на території України здійснюються відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та інших документів, які визначають, що учасниками валютного ринку в Україні є:

· Національний банк України (НБУ)

· уповноважені комерційні банки

· кредитно-фінансові установи, які отримали ліцензію НБУ на право проведення валютних операцій

· юридичні особи, які уклали агентські угоди на відкриття пунктів обміну іноземних валют

· кредитно-фінансові установи-нерезиденти, які одержали індивідуальні ліцензії НБУ на право проведення операцій на валютному ринку України.

Суб’єктами валютного ринку є: центральні банки; комерційні банки; фірми; приватні (фізичні) особи; брокерські контори; підприємці; інвестори [3].

Валютно-курсова політика Національного банку України за останній період суттєво не змінювалась. Це позитивно вплинуло на розвиток валютного ринку. Курс гривні залишався незмінним, міжнародні резерви НБУ зросли. Після значних коливань курсу в 1998 — 1999 pp. (відповідно на 80,5% та 52,2%) протягом 2000-2002 pp. він змінився з 5,2163 до 5,3304 грн за дол. США, або на 2,2%. В економіці та суспільстві з'явився реальний курсовий орієнтир, що сприяло зниженню інфляції (з 25,8% у 2000 р. до 6,1% у 2001 р. та до 0% у 2002 p.). Саме за рахунок валютних резервів Національного банку обслуговувався та погашався зовнішній державний борг.

Завдяки послідовній валютно-курсовій політиці зросла довіра до гривні, що сформувало стійкі позитивні тенденції на готівковому ринку: вже кілька років поспіль обсяги продажу валюти населенням перевищують обсяги її купівлі (з початку 2002 р. — на 181 млн дол.).[3]

Для збереження умов стабільного функціонування валютного ринку і забезпечення позитивного впливу курсової політики на економіку та макроекономічні чинники необхідно здійснити комплекс заходів державної економічної політики: щодо державного стимулювання та підтримки українського експорту; державного стимулювання прямих іноземних інвестицій і створення сприятливого інвестиційного середовища; формування системи ефективного управління зовнішнім державним боргом і зменшення витрат на Його погашення та обслуговування.

1.Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 р. № 15-93.

2. Сучасні проблеми та перспективи розвитку валютного ринку. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.ws/12590605/ bankivska_sprava/suchasni_problemi_perspektivi_rozvitku_valyutnogo_rinku

3. Шелудько В. М. Фінансовий ринок: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 535 с.

УДК 657

Ярмолюк О.П., ст. гр. ОА-41

Науковий керівник: Бабіч І.І., к.е.н., доцент

Луцький національний технічний університет

Наши рекомендации