Масштаби креслень (ГОСТ 2.302-68)

ВСТУП

Проблему підвищення якості професійної підготовки фахівців можна розв’язати тільки в разі відповідності освіти новим соці­аль­но-економічним вимогам ринкової економіки.

У цих умовах одним із головних напрямів підвищення якості під­готовки висококваліфікованих спеціалістів є раціональна орга­нізація курсового проектування, що є одним із видів самостійної роботи сту­дента під керівництвом викладача, і виконується з метою закріп­лен­ня теоретичних знань, отриманих під час вивчення дисципліни «Ус­таткування закладів готельно-ресторанного господарства» та дис­циплін інженерного циклу.

Ці методичні вказівки із курсового проектування «Устаткування закладів готельно-ресторанного господарства» призначені для сту­ден­тів напряму підготовки 6.140101 «Готельно-ресторанна справа» всіх форм навчання.

Мета методичних вказівок – допомогти студентам опанувати основи проектування устаткування закладів ресторанного госпо­дар­ства для якісного виконання курсової роботи, оформити текстову та графічну частини роботи відповідно до чинної нормативної до­ку­ментації та вимог вищої школи.

Метою курсової роботи є проведення аналізу сучасного техно­ло­гічного устаткування закладів ресторанного господарства і вибір конкретного виду устаткування, яке забезпечувало б високі техніко-економічні та експлуатаційні показники. Машини та апарати повинні відповідати вимогам прогресивної технології, надійності, зручності в експлуатації, економічності, безпеки, виробничої санітарії, сучасного дизайну.

Для цього під час розрахунку основних характеристик устат­ку­вання необхідно навести дані, що підтверджують доцільність і акту­альність проектування устаткування відповідно до завдання, про­вести глибокий, усебічний аналіз поставлених завдань відповідно до ступеня їхнього висвітлення та викладення в науковій літературі; визначити основні конструктивні параметри устаткування, надати пропозиції щодо усунення виявлених недоліків.

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсову роботу студенти виконують після вивчення суміжних дис­циплін, відомості з яких необхідні для роботи над проектом, а також вивчення спеціалізованих дисциплін і виконання практичних робіт. Вибір теми курсової роботи здійснюється із запропонованої кафедрою тематики.

Роботу слід виконати у визначений термін, згідно із навчальним графіком. У процесі виконання курсової роботи студент отримує кон­сультації у викладача – керівника проекту. Рекомендована тематика курсових робіт представлена в дод. А. Теми курсових робіт затвер­джуються на засіданні кафедри. Зміна теми курсової роботи (у разі необхідності) здійснюється з дозволу завідувача кафедри на підставі письмової заяви студента та погодження керівника роботи не пізніше, ніж за півтора місяця до закінчення строку виконання курсової роботи.

Зміст курсової роботи визначається її темою та відображається у завданні. Для виконання завдання студент повинен ознайомитися і опрацювати спеціальну й учбову літературу, законодавчі та правові документи.

Структуру курсової роботи слід оформлювати відповідно до за­твер­дженого на кафедрі завдання.

Перед початком виконання курсової роботи студент має оформити спеціальний бланк завдання, у якому зазначити дані студента, тему і план роботи, а також терміни подання роботи на кафедру.

Завдання підписує керівник роботи, а завідувач кафедри його за­тверджує.

Студент подає на кафедру виконану в повному обсязі курсову ро­боту на перевірку. Визначені керівником недоліки студент повинен виправити до захисту роботи.

Захист курсових робіт проводиться в комісії, яка складається з двох-трьох викладачів, і є публічним. На захисті студент доповідає зміст роботи та відповідає на запитання членів комісії. Робота оцінюється диференційованою оцінкою (дод. Б).

У ході оцінювання роботи до уваги береться як глибина розуміння студентом технічної та технологічної суті роботи, так і якість пред­ставленої документації.

У разі одержання незадовільної оцінки під час захисту роботи, студентові видають нове завдання, і роботу він має виконувати пов­торно.

ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОБСЯГУ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота складається з розрахунково-пояснювальної записки обсягом 30–35 сторінок машинописного тексту.

Пояснювальна записка до курсової роботи – текстовий і графічний матеріали, призначені пояснити виконану в процесі виконання роботу, показати її логічну послідовність, виконані розрахунки геометричних і технологічних параметрів проектованого обладнання, обґрунтувати прийняті рішення.

Пояснювальна записка до курсової роботи має містити:

- титульний аркуш (дод. В);

- індивідуальне завдання;

- зміст;

- вступ;

- технологічний розділ;

- розрахунковий розділ;

- висновки та пропозиції;

- список використаних інформаційних джерел;

- додатки.

Титульний аркуш оформлюють відповідно до дод. В.

Завдання на роботу видає керівник кожному студентові інди­ві­ду­ально. Зразок завдання на курсову роботу – в дод. Г.

Зміст складається з переліку розділів і підрозділів із зазначенням початкового номера сторінки розділу, підрозділу.

У вступі наводять актуальність виконуваної теми роботи основні напрями розвитку проектованого виду устаткування, оцінку сучасного стану інженерних розробок за темою роботи, перспективи підвищення ефективності його роботи. Необхідно також чітко визначити предмет виконуваних робіт, їх мету, основні завдання, визначення яких дасть змогу досягти мети.

Технологічний розділ курсової роботи складається з аналітичної, теоретичної та графічної частини, в якій проводиться аналіз сучасного стану вітчизняного і закордонного устаткування за темою проектова­ного устаткування, де зазначається технологічне призначення машини або апарата. Далі описують його конструкцію, індивідуальні особли­вості; переваги й недоліки конструкції, а також принцип дії, техніко-економічні показники, вибирають на основі аналізу прототип проекто­ваного устаткування, описують принцип його дії, правила експлуа­тації, безпеки, санітарного обслуговування. Наводять перелік можли­вих несправностей машини (апарату), способи їх усунення, технічні та експлуатаційні показники устаткування.

У розрахунковому розділі за заданими показниками у завданні проектованого устаткування, вибраного прототипу проводять розра­хунки і визначають конструктивні та технологічні параметри цього устаткування. Нижче наводять розрахункові формули для розрахунку механічного і теплового устаткування, а також приклади розрахунків обладнання.

У кінці кожного розділу раціонально формулювати висновки зі стислим викладенням одержаних результатів.

Графічні матеріали курсової роботи оформлюють у вигляді ескізів на аркушах формату А4 або А3 в розрахунково-пояснювальній за­писці:

- на першому аркуші виконують загальний вигляд апарата в роз­різі;

- на інших аркушах залежно від виду апарата за завданням ви­кладача (кінематична схема, схема прив’язки або креслення деталей і вузлів обладнання).

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

1. Загальні вимоги.

Розрахунково-пояснювальна записка виконується на ПЕОМ, оформ­ляється на аркушах формату А4 (210×297). При виконанні гра­фічних матеріалів за необхідності допускається використання аркушів А3 (297×420).

Усі розділи роботи відповідно до завдання розташовуються в по­рядку, зазначеному у змісті розрахунково-пояснювальної записки.

Текст розрахунково-пояснювальної записки друкують державною мовою за допомогою комп’ютера.

Комп’ютерний набір слід виконувати шрифтом Times New Roman, розміром 14, міжрядковий інтервал – полуторний, щільність тексту однакова, колір шрифту – чорний. Поля на аркуші А4 такі: з лівого боку – 30 мм, правого – 10 мм, зверху і знизу – 20 мм.

Абзацний інтервал тексту записки, який включає окремі вислов­лю­вання, повинен бути однаковим по всьому тексту записки і дорів­ню­вати п’яти знакам від лівого поля тексту.

Формули, знаки, які вписують у надрукований текст, мають бути чіткі і чорного кольору. Помилки, описки, графічні неточності до­пус­кається виправляти, підчистивши або замалювавши білим корек­тором з написанням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту. Виправлення повинне бути того ж кольору, що й основний текст.

Назви фірм, організацій, установ, прізвища, а також назви апаратів наводити мовою оригіналу. Скорочення слів і словосполучень у за­писці виконувати відповідно до чинних стандартів.

Розрахунково-пояснювальна записка повинна мати чітку побудову, логічну послідовність викладення матеріалу, конкретність викладення результатів розрахунків, обґрунтованість висновків.

2. Оформлення розрахунково-пояснювальної записки.

Текст розрахунково-пояснювальної записки (РПЗ) складається з розділів, підрозділів. Кожен розділ рекомендується починати з нової сторінки.

Розділи, підрозділи повинні мати заголовки, які слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці.

Пункти та підпункти слід починати з абзацу та друкувати малими літерами, крім першої прописної, без крапки в кінці. Переноси слів у заголовку розділу не допускаються. Відстань між заголовком і текстом або попереднім текстом повинна бути не менше двох рядків.

Відстань між рядками заголовка приймають як у тексті. Не до­пус­кається друкувати найменування розділу, підрозділу в нижній частині сторінки, якщо після нього немає тексту.

Розділи та підрозділи РПЗ слід нумерувати арабськими цифрами, які повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення матеріалу і позначатися без крапки.

Приклад. 1. Аналітичний огляд сучасних технічних рішень устат­кування, що проектується.

Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового но­мера підрозділу, між якими ставлять крапку, після них крапку не ставлять.

Приклад 3.1. Розрахунок картоплеочищувальної машини. Такі структурні елементи пояснювальної записки, як «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ», не нумерують і вони є заголовками структурних розділів.

Оформлення таблиць.

Цифровий матеріал, зазвичай, оформлюють у вигляді таблиць, які слід розміщувати після тексту, у якому вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці повинні бути посилання в тексті записки.

Нумерувати таблиці потрібно арабськими цифрами наскрізною нумерацією в межах розділу. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу та порядкового номера таблиці, відділених крапкою. Таблиця повинна мати назву, яку слід писати із великої літери та роз­міщувати над таблицею, не ставлячи крапку в кінці назви.

Назва має відповідати змісту таблиці.

Надпис «Таблиця» розміщується у правому верхньому боці сторін­ки над назвою таблиці.

Приклад.

Таблиця 1.1

Техніко-економічні показники картоплеочищувальних машин

У разі потреби розділити таблицю на частини (якщо таблиця ви­ходить за формат сторінки), допускається її заголовок замінити, від­повідно, номерами граф і нумерувати арабськими цифрами графи пер­шої частини таблиці.

Слово «Таблиця» вказують один раз над першою частиною таблиці. Над наступними частинами праворуч пишуть «Продовження таблиці» та вказують номер таблиці.

Приклад. Продовження табл. 1.1.

Заголовки граф таблиці слід писати із великих літер, а підзаголов­ки – із малих літер, якщо вони складають із заголовком одне ціле, і в кінці їх крапки не ставлять.

4. Оформлення рисунків, графіків, схем, діаграм, креслень.

Такі ілюстрації рекомендується розміщувати в пояснювальній записці безпосередньо після тексту, у якому вони вказуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації повинні бути посилання.

Ілюстрація повинна мати назву, яка розташовується під нею (у разі необхідності з пояснювальними даними без крапки наприкінці) і по­значається словом «Рисунок».

Ілюстрації нумерують арабськими цифрами порядковою нумера­цією в межах розділу.

Приклад. Рисунок 1.1 – Картоплеочищувальна машина МОК-250: а) загальний вигляд; б) кінематична схема.

5. Оформлення формул і рівнянь.

Формули та рівняння розміщують безпосередньо після тексту, у якому вони наведені (посередині рядка).

Вище і нижче кожної формули або рівняння слід залишати до тексту 1,5 інтервали.

Формули (рівняння) нумерують порядковою нумерацією в межах розділу або наскрізною. В межах розділу номер формули (рівняння) складається з номера розділу та порядкового номера формули (рів­няння), поділених крапкою і вказується на рівні формули (рівняння) у дужках у крайньому правову положенні рядка.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, які входять у формулу (рівняння), наводяться під формулою у послідовності, в якій вони наведені у формулі (рівнянні). Пояснення починають словом «де» без двокрапки і кожне пояснення слід надавати з нового рядка.

Приклад. Масу продукту, що завантажується в овочеочищувальну машину, розраховують за формулою (1):

, (1)

де V – об’єм робочої камери овочеочищувальної машини, м³;

ρ_н – насипна маса овочів, кг/м³;

– коефіцієнт завантаження робочої камери.

Допускається переносити формули (рівняння) на наступний рядок на знаках між символами, при цьому знак на початку наступного ряд­ка повторюють.

Що стосується переліку, наприклад, обладнання, в тексті поясню­валь­ної записки, то його оформлюють так.

Наприклад:

а) машини для подрібнення продуктів:

1) овочерізки,

2) м’ясорубки,

3) хліборізки;

б) стравоварильні апарати:

1) котли,

2) автоклави,

3) кавоварки,

4) фритюрниці.

6. Оформлення посилань, приміток, додатків.

Посилання в тексті пояснювальної записки на інформаційні дже­рела потрібно зазначити порядковим номером за переліком посилань і виділити двома квадратними дужками.

Наприклад, «Представлені результати у роботах [1–3]…».

Посилаючись на матеріал, викладений у пояснювальній записці, в розділах, підрозділах, ілюстраціях, таблицях, формулах, рівняннях та додатках слід писати: «у розділі 3…», «…див. 2.2…», «…на рис. 1.2…», «у табл. 3.1…», «…(див. табл. 3.1)…», «…за формулою (1.1)…», «…у рівняннях (1.10)…(1.12)…», «…у додатку А…».

Перелік джерел, на які посилаються в тексті розрахунково-пояснювальної записки, необхідно наводити у кінці тексту записки, починаючи з нової сторінки.

Бібліографічний опис посилань у загальному переліку наводять у порядку, у якому вони згадуються вперше в тексті; мовою оригіналу, згідно з ДСТУ 1:2006.

Інформаційні джерела повинні бути записані в такій послідовності: прізвище та ініціали авторів, назва підручника або статті, назва ви­давництва або журналу, збірника праць, рік видання; для журналів і збірників праць – номер, місце видання, кількість сторінок у під­руч­нику; для статей – номери сторінок. Найменування міста видання не­обхідно наводити повністю, крім (де скорочені най­ме­нування) – Києва (К.), Москви (М.), Санкт-Петербурга (С.Пб.).

Приклад.

1. Устаткування закладів ресторанного господарства : навч. посіб. / І. О. Конвісер, Г. А. Бублик, Т. Б. Паригіна, Ю. М. Григорєв. – К. : КНТЕУ 2005. – 566 с.

2. Беляев М. И. Оборудование предприятий общественного пита­ния. Т. 3. Тепловое оборудование / М. И. Беляев. – М. : Экономика, 1990. – 558 с.

Примітки

У разі необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації у записці використовують примітки, які розміщують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, до яких відносяться.

Слово «Примітка» пишуть із великої літери з абзацу, не під­крес­люючи, після якого ставлять крапку із великої літери пишуть текст примітки.

Приклад.

Примітка. Приймаємо, що питомий опір продукту різанню – Н/м.

Якщо декілька приміток, то їх нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова «Примітка» ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери пишуть текст примітки.

Оформляти додатки слід як продовження записки на її наступних сторінках або у вигляді окремої частини. Додатки необхідно роз­мі­щувати в порядку посилань на них у тексті записки. Якщо додатки оформляються на наступних сторінках записки, кожний додаток слід починати з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, напи­саний угорі малими літерами з першої великої (прописної) літери симетрично до тексту сторінки. Над заголовком повинно бути напи­сане слово «Додаток» з літерою алфавіту.

Приклад.

Додаток А, Додаток Б.

Додатки повинні мати наскрізну нумерацію та нумерацію сторінок.

7. Оформлення нумерації сторінок.

Сторінки записки слід нумерувати цифрами, дотримуючись нас­крізної нумерації по всьому тексту записки.

Титульний аркуш і завдання на курсову роботу включають у за­галь­ну нумерацію сторінок.

8. Оформлення графічної частини курсової роботи.

До курсової роботи, крім розрахунково-пояснювальної записки, належать і графічні креслення та текстові документи, які визначають склад і будову устаткування та містять необхідні дані для його роз­ташування, контролю, експлуатації та ремонту.

Виконуючи графічну документацію курсової роботи, необхідно користуватися основними положеннями та вимогами ЕСКД.

Креслення (ескізи) слід виконувати чітко, грамотно, акуратно, олів­цем або комп’ютерною технікою.

Для виконання графічної частини доцільно використовувати сис­тему «AutoCAD», або систему «КОМПАС 3D», або іншу подібну сис­тему САПР.

Види графічної частини, які використовуються в курсовій роботі:

- креслення загального вигляду устаткування;

- габаритне креслення;

- креслення схем і деталей.

Формати креслень

Формати для всіх конструкторських документів установлені ГОСТ 2.301-68 (табл. 1).

Таблиця 1 – Позначення і розміри сторін основних форматів

Позначення формату	А0	А1	А2	А3	А4
Розміри сторін формату, мм	841×1189	594×841	420×594	297×420	210×297

Масштаби креслень (ГОСТ 2.302-68)

Масштаби креслення – число, яке показує його натуральну вели­чину, або у скільки разів зображення предмета на кресленні зменшене або збільшене за відношенням до його дійсних розмірів.

Масштаби зображень на кресленнях слід вибирати із такого ряду:

Натуральна величина	1:1
Масштаби зменшення	1:2; 1:2,5; 1:4; 1:5; 1:10; 1:15; 1:20; 1:25; 1:40; 1:50; 1:75; 1:100; 1:200; 1:400; 1:500; 1:800; 1:1 000
Масштаби збільшення	2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1; 10:1; 20:1; 40:1; 50:1; 100:1

Оформлення основних написів

Кожний конструкторський документ повинен мати основний напис (штамп), виконаний за ГОСТом 2.104-68.

Основний напис (штамп) розміщують у правому нижньому кутку креслень. На аркушах формату А4 основний напис розміщують тільки вздовж короткого боку аркуша (дод. Д).

Основні вимоги до креслень (РПЗ)

Обсяг графічної частини креслень у КР становить відповідно до зав­дання, допускається виконання деяких креслень на форматах А2, А3.

До графічної частини можуть входити креслення загального ви­гляду, компонувальні, креслення деталей; схеми технологічна, кіне­ма­тична та ін.; плакати, діаграми.

На кресленнях загального вигляду мають бути технічні харак­те­ристики, технічні вимоги, габаритні, приєднувальні та інші довідкові розміри.

Усі складові частини устаткування нумерують відповідно до но­ме­рів позицій, указаних у специфікації цього устаткування. Номери по­зицій указують над горизонтальними лініями до ліній виносок, які проводяться від зображень складових частин устаткування. Номери позицій розміщують паралельно основному напису креслення ззовні контуру зображення і групують їх у стовпчик або рядок за мож­ли­вістю на одній лінії.

Креслення компоновочне (прив’язки) повинне мати контури зобра­ження устаткування в приміщенні та його прив’язку до систем під­клю­чення по електроенергії до води відповідно до технічних вимог (у разі необхідності).

Креслення деталей. На кресленні показують деталь, яка повинна мати необхідну кількість видів, розділів, що дають реальне уявлення представлення деталі та проставляють розміри, необхідні для її виго­товлення і контролю.

Розміри та графічні відхилення їх проставляють на кресленнях відповідно до ГОСТу 2.307-68.

Основні вимоги до схем, які зображуються на кресленнях

У графічну частину курсової роботи можуть входити різні види схем, які містять необхідні дані для вивчення, проектування, виго­товлення, складання, регулювання та експлуатації виробів. Шифри схем, які входять до змісту конструкторської документації роботи, повинні складатися з літери, яка визначає вид схеми.

Схеми позначають такими літерами: Е – електрична, Г – графічна, П – пневматична, К – кінематична, С – комбінована. Слід обирати ком­пактний формат аркуша для виконання схем, щоб не порушувати її наглядність і зруч­ніс­ть користування нею.

Схеми виконують без дотримання масштабу, а дійсне просторове розташування складових частин устаткування не враховують або вра­ховують приблизно.

Позначення елементів устаткування та ліній, що їх з’єднують, роз­ташовують таким чином, щоб забезпечити найкраще уявлення про структуру устаткування.

Лінії зв’язку між устаткуванням повинні складатися з гори­зон­таль­них і вертикальних ліній і мати незначну кількість перетинів і пере­ломів.

На схемах допускається розміщення даних, які відображають необ­хідні відомості про неї, і вони вказуються або біля графічних позна­чень, або на вільному полі схеми.

Кожна схема повинна мати перелік її елементів, оформлений у вигляді таблиці.

Кінематичні схеми машин (апаратів) виконують у плоскому або про­сторовому зображені: і вони повинні вміщувати в собі склад кі­нематичних елементів, їх з’єднання, кінематичні зв’язки, наприклад, електродвигун, елементи передач руху – шкіри, паскові, зубчасті або інші передачі, вали, зубчасті колеса, черв’яки тощо, робочий орган. Кожному кінематичному елементу присвоюється порядковий номер цифрами, починаючи від джерела руху.

Принципові електричні схеми, які складають і зображують на них електричні елементи машини (апарата у вигляді прямокутників або зовнішніх контурів необхідні для здійснення заданих електричних процесів і встановлення електричних зв’язків між ними. Відповідно до ГОСТу 2.710-81 установлюють умовні літературно-цифрові позна­чен­ня елементів, пристроїв, функціональних груп і правил їх побудови.

На схемі біля графічних позначень пристроїв і елементів указують позначення позиції, встановлене на принциповій схемі.

9. Зміст курсової роботи

Виконану курсову роботу студент подає на кафедру для перевірки та рецензування за 10 днів до дати його захисту.

Спочатку роботу студент реєструє на кафедрі та передає викла­дачеві (керівнику роботи) на перевірку та рецензування. Після пере­вірки керівник пише рецензію із зауваженнями та рекомендаціями і якщо робота відповідає вимогам, допускає студента до захисту. Якщо зміст не відповідає темі завданню і вимогам до курсової роботи, керівник повертає її на доопрацювання, відповідно до зауважень.

Після доопрацювання роботу слід повернути на перевірку керів­нику (рецензенту).

Якщо курсова робота допущена до захисту, студент ознайом­лю­ється зі змістом рецензії та зауваженнями до роботи і готується до її захисту.

Захист курсової роботи відбувається на початку або у період за­лі­кової сесії в зазначені дні.

Під час захисту курсової роботи студент доповідає основні поло­ження теми, аналізує сучасне обладнання за темою, визначені основні його техніко-економічні параметри, особливості роботи, ро­бить вис­новки щодо виконаної роботи загалом, відповідає на зау­ва­ження і запитання членів комісії.

Після захисту комісія заповнює лист оцінювання курсової роботи та визначає загальну оцінку (дод. Б).

До уваги береться якість виконання курсової роботи, знання сту­дентом виконаної роботи, вміння студента аналізувати розрахункові положення, робити висновки й аргументувати пропозиції, пов’язувати теоретичні знання з практичною діяльністю закладів ресторанного господарства, а також якість відповідей студента на запитання членів комісії.

Підсумкова оцінка за курсову роботу виставляється в індиві­дуаль­ний план (залікову) студента та відомість підсумкової успішності сту­дента, яка знаходиться в деканаті, а також на титульній сторінці кур­сової роботи. Захищені курсові роботи керівник передає на кафедру, де вони зберігаються згідно з вимогами до такого виду документів.

Розрахункові формули та приклади розрахунків
для визначення основних конструктивних і експлуатаційних параметрів машин та апаратів

Овочерізки

Розрахунок основних конструктивних елементів

Вихідні дані

Продуктивність кг/год.

Продукт – картопля.

Середній діаметр бульби d = 0,06 м.

Насипна маса продукту = 700 кг/дм³.

Вага порції продукту в камері, виходячи з робочої поверхні опор­ного диска і пристрою для утримання продукту під час нарізання G₁ = 5 Н.

Модуль пружності продукту Е = 2,5 · 10⁶Па.

Модуль зрушення продукту G = 1 · 10⁶ Па.

Питомий опір продукту нарізанню g_b = 700 Н/м.

Коефіцієнт тертя продукту об ножі f = 0,25.

Вид нарізки – брусочки.

Товщина продукту, що відрізняється, h = 0,006 м.

Коефіцієнт використання робочої поверхні завантажувального при­строю = 0,3.

Коефіцієнт використання довжини леза ^.

Ножі паралельні опорному диску

Відстань «вісь – початок ножа» r_min = 0,020 м.

Відстань «вісь – кінець ножа» r_max = 0,120 м.

Середній радіус ножа:

(2)

Кількість ножів паралельних опорному диску z_р = 2 шт.

Кількість ножів, що одночасно ріжуть продукт z_р1 = 1 шт.

Кут заточення ножів

Ножі перпендикулярні опорному диску:

Товщина ножів = 0,001 м.

Крок між ножами 0,006 м.

Ширина вертикального ножа b = 0,005 м.

Кількість ножів у гребні:

(3)

Пристрій для утримання продукту під час нарізання – проштов­ху­вач: D₀ ≤ (r_max- r_min) (D₀ = 0,1 м).

Робоча поверхня завантажувального отвору:

(4)

Знайдемо частоту обертання робочих органів:

(5)

Кутова швидкість обертання робочого органу:

(6)

Розрахунок потужності електродвигуна овочерізки

1. Зусилля на розрізування продукту ножами паралельні площині опорного диска:

(7)

2. Зусилля на відгинання скибочки, що відрізається:

(8)

3. Зусилля на притиснення продукту до опорної грані ножа:

(9)

4. Зусилля на розрізування продукту ножами гребінки:

(10)

5. Зусилля на подолання тертя продукту об ножі гребінки:

(11)

Проекція результуючого зусилля розраховується за формулою:

(12)

Момент опору обертання робочого інструмента:

(13)

Потужність електродвигуна дорівнює:

(14)

де – коефіцієнт корисної дії передачі ( = 0,9).

Згідно з розрахунковою потужністю за каталогом [4] виберемо елек­тродвигун 4А90LA8.