Т.Мальтус та його вклад у економічну науку

Основні ідеї Т. Мальтуса найшли відображення у таких його найбільш відомих працях як „Дослідження про закон народонаселення” (1798), „Дослідження про наслідки хлібних законів” (1814), „Дослідження про природу ізростання ренти” (1815), „Основи політичної економії” (1820), „Міра цінності”(1823), „Визначення в політичної економії” (1827). Усі праці Т. Мальтуса полемічні, основним його опонентом бувД. Рікардо, який до поглядів Т.Мальтуса ставився скептично.

Вивчаючи демографічні проблеми суспільства, Т. Мальтус заснував і збагатив багато теорій класичної політичної економії. Однак в історію економічної думки він увійшов насамперед як автор теорії народонаселення, концепції мальтузіанства.

У теорії народонаселення Т. Мальтус заклав ідею залежності добробуту суспільства від чисельності і темпів приросту населення. Вона зводить причину бідності до простого співвідношення темпу приросту населення з темпом приростужиттєвих благ, які визначають прожитковий мінімум.

Теорія народонаселення базується на наступному:

– теорії рівноважного стану;

– закону спадної родючостіґрунтів, що розробив Анн Тюрго;

– біологічного закону розмноження;

– закону спадної віддачі ресурсів, який сам сформулював.

Згідно теорії рівноважного стану:

– суспільство знаходиться у рівноважному стані, якщо виробляє достатню кількість продовольства для споживання відповідною чисельністю населення;

– при порушенні у суспільстві цієї рівноваги підключаються регулятивні сили природи (хвороби, війни тощо), які повертають його до рівноважного стану. Знаючи про катастрофічні наслідки природного

регулювання (злигодні, голод тощо), суспільство може і повинно втручатись і регулювати самий процес зростання народонаселення. Для стримання процесу зростання населення Т. Мальтус пропонував використовувати економічні важелі та різноманітні превентивнізаходи – примусові та упереджувальні;

– ціни всіх товарів визначаються співвідношенням попиту і Пропозиції

У своєї теорії вартості Т. Мальтус:

– піддав критиці трудову теорію вартості Д. Рікардо, спирався на ідею А. Сміта щодо визначення вартості працею, яка купується. Т.Мальтус стверджував, що вартість утворюється всімафакторами виробництва, які витрачаються. До останніх зараховував живу та уречевлену працю і прибуток на авансований капітал. Ідея, за якою величина вартості товару визначається витратами його виробництва, лягла в основу теорії витрат виробництва;

– прибуток безпосередньо не пов’язував з працею, розглядав як результат продуктивноїздатності авансованого капіталу, частину витрат виробництва.

Живу працю найманих робітників вчений трактував як джерело лише заробітної плати, іншої частини вартості товару.

У теорії заробітної плати Т. Мальтус використовував оплату праці як важливий економічний чинник обмеження приросту населення. Згідно з розробленим нимзалізнимзакономзаробітної плати, стабільна рівновага населення у суспільстві підтримується природнимрівнемфонду оплати праці, який забезпечує робітникамфізично необхідниймінімумзасобів існування. Необхідність постійного збереження низького рівня заробітної плати в суспільстві, на думку вченого, пов’язана з недопущенням приросту населення та дією закону спадної родючостіґрунтів.

В теорії заробітної плати Т. Мальтус стверджував, що природний рівень заробітної плати:

– може забезпечити найоптимальнішу пропорцію між зростанням населення і збільшенням виробництва предметів споживання. Зростання попиту на працю, стверджував Т. Мальтус, призведе до збільшення заробітної плати до розміру, який перевищує прожитковий мінімум. Створення умов сприятливих для зростання чисельності населення в свою чергу призведе до збільшення пропозиції праці. Результатом цього стане зменше ння заробітної плати і обмеження зростання населення в наступному періоді;

– у різних країнахможе суттєво відрізнятися. При цьому в країнах, де найменший фізично необхідний мінімум засобів існування – найгірші умови життя. Для прикладу були взяті Англія, де основу харчування робітників складала пшениця і Ірландія, де основним продуктом харчування була картопля. Виходячи з того, що ринкова ціна пшениці вища від ринкової ціни картоплі, то заробітна плата англійського робітника була вищою, ніж ірландського. Результатом цього, вважав вчений, є „ірландські халупи та лахміття”;

– визначається не номінальною заробітною платою (абсолютною сумою грошей), яку отримує робітник, а реальною, яка залежить від ціни засобів існування, тобто саме такою кількістю необхідних засобів існування, яку він може придбати на свою номінальну заробітну плату;

– не допускає зрівняльності у доходах. Т. Мальтус вважав, що „Рівність не створює достатньо сильного мотиву до праці та не сприяє перемозі над природними лінощами. Неминучою є бідність, до якої дуже швидко має привести будь-яка система рівності”.

Наши рекомендации