Закономірності взаємодії частини та цілого
- Закономірність цілісностівиявляється в системі у виникненні у неї "нових інтеграційних якостей, не властивих її компонентам".
Об'єднані в систему елементи можуть втрачати ряд властивостей, притаманних їм поза системою, тобто система як би пригнічує деякі властивості своїх елементів.
- Аддитивністю
Ця закономірність, подвійна по відношенню до закономірності цілісності. її називають фізичною аддитивністю, незалежністю, відособленістю. Властивості фізичної аддитивності виявляються у системи, що розпалася на незалежні елементи.
Інтегративністю
Цей термін часто уживається як синонім цілісності. Інтеграційними називають системоутворюючі, системозберігаючі чинники, в числі яких важливу роль грають неоднорідність і суперечність елементів, з одного боку, і прагнення їх вступати в коаліції, з іншого.
- Комунікативністю
Ця закономірність складає основу визначення системи, що система не ізольована від інших систем, вона зв'язана безліччю комунікацій з середовищем, що є, у свою чергу, складним і неоднорідним утворенням, що містить підсистему (систему вищого порядку), що задає вимоги й обмеження досліджуваній системі, підсистеми (нижчого рівня, підвідомчі системи) і системи одного рівня з тією, що розглядається.
- Ієрархічністю
Закономірність ієрархічності або "ієрархічної впорядкованості" була в числі перших закономірностей складних систем.
Закономірності здійсненності систем
Еквіфінальністю
Ця закономірність характеризує як би граничні можливості систем. "здатність на відміну від станів рівноваги в закритих системах, досягати не залежного від часу стану, який не залежить від її початкових умов і визначається виключно параметрами системи".
- Закон "необхідної різноманітності"
Стосовно систем управління закон "необхідної різноманітності" може бути сформульований таким чином: різноманітність системи, що управляє, повинна бути більше (або, принаймні, дорівнювати) різноманітності керованого процесу або об'єкта.
- Закономірність потенційної ефективності
Наприклад, потрібно уміти визначити, коли вичерпуються потенційні можливості організаційної структури підприємства, що діє, і виникає необхідність в її перебудові, коли застаріває і вимагає оновлення виробничий комплекс, устаткування.
Закономірності функціонування і розвитку систем
Історичністю
Будь-яка система не може бути незмінною, вона не тільки функціонує, але і розвивається, можна привести приклади становлення, розквіту, занепаду (старіння) і навіть смерті біологічних і соціальних систем. Не завжди керівники організацій враховують, що час є неод- мінною характеристикою системи, що кожна система історична, що ця закономірність така ж об'єктивна, як цілісність, ієрархічна впорядкованість тощо.
Закономірність самоорганізації
У числі важливих спостережуваних особливостей складних систем розглядалася їх здатність протистояти ентропійним тенденціям, адаптуватися до зовнішніх обурень, змінюючи при необхідності свою структуру.
Закономірності цілеутворення
Закономірності виникнення і формулювання цілей :
-Залежність уявлення про мету і формулювання мети від стадії пізнання об'єкта (процесу);
-Залежність мети від зовнішніх і внутрішніх чинників
- Можливість зведення завдання формулювання узагальнюваль-ної (загальної, глобальної) мети до завдання структуризації мети
Закономірності формування структур цілей
- Залежність способу представлення структури цілей від стадії пізнання об'єкта або процесу;
- Прояву структурі цілей закономірності цілісності;
-Закономірності формування ієрархічних структур цілей.
Моделювання систем
Розвиток поняття моделі
Спочатку моделлю називали якийсь допоміжний засіб, об'єкт, який у певній ситуації замінював інший об 'єкт. При цьому далеко не відразу зрозуміла універсальність законів природи, загальність моделювання, тобто не просто можливість, але і необхідність представляти будь-які наші знання у вигляді моделей. У результаті дуже довго поняття "модель" відносилося тільки до матеріальних об'єктів спеціального типу, наприклад, манекен (модель людської фігури), гідродинамічна зменшена модель дамби, моделі судів і літаків, чучела (моделі тварин).
Осмислення основних особливостей таких моделей привело до розробки численних визначень, типовим прикладом яких служить наступне: моделлю називається якийсь об 'єкт-замінник, який у певних умовах може замінювати об'єкт-оригінал, відтворюючи властивості, що цікавлять нас, і характеристики оригіналу, причому має істотні переваги зручності (наочність, осяжність, доступність випробувань, легкість операцій з ним і ін.). Потім були усвідомлені модельні властивості креслень, малюнків, карт - реальних об'єктів штучного походження, що утілюють абстракцію досить високого рівня. Наступний крок полягав у визнанні того, що моделями можуть служити не тільки реальні об'єкти, але і абстрактні, ідеальні побудови. Типовим прикладом служать математичні моделі. В результаті діяльності математиків, логіків і філософів, була створена теорія моделей. У ній модель визначається як результат відображення однієї абстрактної математичної структури на іншу, також абстрактну, або як результат інтерпретації першої моделі в термінах і образах другої.