Елементи моделі оцінки середньозваженої вартості капіталу (WACC)

Для оцінки вартості капіталу застосовується модель оцінки середньозваженої вартості капіталу. Вартість капіталу для фінансування проекту – середньозважена вартість капіталу за кожним джерелом фінансування:

- Залучений капітал

- Вкладення інвесторів у привілейовані акції

- Вкладення інвесторів у прості акції

- Не розподілений прибуток (реінвестиції).

Відповідно до цього:

де R_d R_p R_e – вартості відповідно заучених коштів, привілейованих акцій, власного капіталу(звичайних акцій та нерозподіленого прибутку).

W_d W_p W_e – відповідно частки залучених коштів, привілейованих акцій, власного капіталу у загальному обсязі інвестицій.

Т – ставка податку на прибуток.

Тут важливо розуміти, що вартість капіталу WACC, а отже, і дисконтна ставка визначаються величинами W_d W_p W_e, тобто структурою капіталу, і величинами R_d R_p R_e, тобто коефіцієнтами необхідної доходності кожного джерела фінансування.

WACC у загальному вигляді є комбінування вартості коштів, отриманих з різних джерел і відображає мінімальну норму рентабельності фірми, фактично це є альтернативною вартістю інвестування. На значення WACC впливає багато чинників, а саме: рівень дохідності інших інвестицій, рівень ризику вкладення, вартість і джерела фінансування діяльності підприємства.

Таким чином, розрахунок WACC пов'язаний з розрахунком дисконтної ставки для оцінки проекту з урахуванням рівня ризику.

Тому загальну формулу для розрахунку WACC можна представити:

Приклад.

Структура капіталу	Капітал (тис. у. о.)	Вартість елементів капіталу
Довгостроковий борг
Привілейовані акції		13,5
Акціонерний капітал
Загальний капітал

Ставка оподаткування за довгостроковим боргом 45%.

Розрахуйте середньозважену вартість капіталу.

Розв’язок:

Знаходимо частки відповідних елементів капіталу в сукупному капіталі.

Довгостроковий борг = 543/1524= 0,36

Привілейовані акції = 38/1524= 0,02

Акціонерний капітал = 943/1524=0,62

Звідси:

WACC=0,36*12*(1-0,45)+0,02*13,5+0,62*15=2,38+0,27+9,3=11,95%

Вибір проектів за WACC (оптимальний бюджет капіталовкладень).

Для визначення оптимального бюджету капіталовкладень використовують WACC. При цьому користуються двома кривими (графіками), а саме графіком інвестиційних можливостей та графіком граничної вартості капіталу.

Оптимальний бюджет капіталовкладень –грошове визначення отриманого нового капіталу у точці, в якій крива графіку інвестиційних можливостей перетинає графік граничної вартості капіталу.

Граничною вартістю капіталу називається вартість одержання додаткової грошової одиниці у новому капіталі, який отримує фірма.

До того часу. Поки фірма буде зберігати базове значення цільової структури капіталу і поки вона не потребує залучення додаткового капіталу, її гранична вартість капіталу буде дорівнювати середньозваженій вартості капіталу. Але як тільки компанія почне одержувати додаткові суми капіталу з будь-яких джерел протягом даного періоду часу, вартість компонентів її капіталу може почати зростати. У такому випадку середньозважена вартість кожної додаткової грошової одиниці почне збільшуватися. Точка, в якій відбувається зростання WACC, називається точкою розриву– це грошова сума капіталу, який зможе отримати фірма до того, як почне зростати її WACC.

Точка розриву знаходиться за формулою:

де, С_t – валова сума t-го типу капіталу,

W_t – частка t-го типу капіталу у загальній структура капіталу.

Графік інвестиційних можливостей фірми – показує очікувану норму прибутку на кожний інвестиційний проект.

Якщо на отриманому графіку очікувані норми прибутку поектів перевищуют WACC, то їх можна реалізувати за умов, якщо вони не є альтернативними. Якщо очкувана нарма прибутку проекту менша ніж середньозважена вартість капіталу, то від його реалізації необхідно відмовитися.

В точці в котрій перетинаються два графіки і буде оптимльний бюджет капіталовкладень фірми, а поза цієї точки додаткове фінансування стає не прибутковим та не ретабельним.

Приклад:

Компанія «А» має поточну ціну на власні акції (Р₀) 23 у. о., темп приросту дивідендів (q) 8%, дивіденди на акцію (D₁) 1,24 у. о. гранична ставка оподаткування фірми – 40%.

Компанія потребує додаткового фінансування, який може отримати з двох джерел: 1.з нерозподілених прибутків, 2. За рахунок додаткового випуску акцій.

Компанія «А» має цільову структуру капіталу, подану в таблиці

Компоненти капіталу	Капітал (тис. у. о.)	Часка	Вартість
Довгостроковий борг (ставка оподаткування 40%)		0,45
Привілейовані акції		0,02	10,3
Акціонерний капітал		0,53	13,4
Скупний капітал

Компанія сподівається мати 137,8 тис. сукупних прибутків у наступному році і планує виплатити 45% цих прибутків у формі дивідендів. Таким чином коефіцієнт слати становить 0,45, а коефіцієнт реінвестування - відповідно 0,55. У цей же період компанія змогла отримати кредитні ресурси для фінансування в розмірі 90000 під 10% річних.

А ще копання «А» планує реалізувати інвестиційні проекти, дані щодо яких зведені в таблиці.

Проект	Вартість проекту, тис. у. о.	Норма прибутку, IRR, %
А
В		12,5
Оскільки компанія С
D		10,2

Розрахуйте середньозважену вартість капіталу при зміні компоненту капіталу, визначити точки розриву та оптимальний бюджет капіталовкладень

Розв’язок

Базове значення WACC=0,45*10*(1-0,40)+0,2*10,3+0,53*13,4=10%

Оскільки компанія залучає нові акції, то вартість акціонерного капіталу зміниться, і становитиме:

Через це і зміниться значення WACC = 10,3

Якщо компанія сподівається мати 137,8 тис. у. о. сукупних прибутків у наступному році і планує виплатити 45% цих прибутків у формі дивідендів. Таким чином, коефіцієнт сплати становить 0,45, а коефіцієнт реінвестування – відповідно 0,55. Звідси за рахунок не розподіленого прибутку ми можемо інвестувати: 137800*0,55=75790 у. о.

Нерозподілений прибуток в структурі капіталу компанії становить 53%, отже, точка розриву дорівнюватиме 75790/0,53=143000 у. о.

Оскільки компанія отримала кредит у розмірі 90000 під 10% річних. У цьому разі виникає додаткова точка розриву, оскільки борг складає 45% у структурі капіталу, то точка розриву становитиме: 90000/0,45=200000

При цьому і зміниться WACC=10,87%

При побудові графіків граничної вартості капіталу, у точці де перетинаються два графіки і є оптимальний бюджет капіталовкладень. У нашому випадку це 180000 у. о. очікувані норми прибутку проектів А, В, С перевищують значення WACC, тому їх можна реалізувати за умов, якщо вони не є альтернативними. Очікувана норма прибутку проекту D меша ніж WACC, тому від нього потрібно відмовитися.

Зміст практичного заняття

? Питання для підготовки доповідей:

1. Форми і види інвестицій.

2. Типи і способи фінансування інвестиційних проектів.

3. Можливості використання кредитних ресурсів для фінансування проектів.

4. Можливості використання лізингу для фінансування проектів.

5. Здійснення фінансування проектів на консорційних засадах.

A Розрахункові завдання

1. Розрахунок потреби в оборотних коштах проекту.

2. Оптимізація структури капіталу для реалізації проекту.

3. Середньозважена вартість капіталу та її значення при прийнятті рішення про відбір проектів для реалізації.

Amp; Рекомендована література: 1, 2, 3, 9, 13, 14, 17, 20, 31, 33, 36, 39, 46, 48, 54, 57, 66, 72.

ГЛОСАРІЙ КУРСУ

"Методологія та функції управління проектами"

Управління внутрішнім середовищем проекту- процес регулювання змісту дій, що виконуються, з метою забезпечення проекту роботами, які необхідні для його успішного виконання. Складові компоненти:

• Ініціалізація - рішення організацій про те, щоб розпочати чергову фазу
проекту.

• Планування змісту - розробка документації про зміст проекту, як
основи для майбутніх проектних рішень.

• Визначення змісту - поділ основних компонентів проекту на дрібні,
більш керовані елементи.

• Перевірка змісту - формалізація процесу прийняття змісту проекту.

• Контроль за змінами змісту - контроль змін складових елементів
проекту.

Управління інтеграцією в проекті- забезпечення високої взаємоузгодженості різних підсистем проекту. Складові компоненти:

• Розробка плану проекту - отримання результатів інших процесів
планування та об'єднання їх в один узгоджений чіткий документ.

• Виконання плану проекту - реалізація плану проекту шляхом виконання
робіт, що увійшли до нього.

• Загальний контроль змін - аналіз змін по всьому проекту на їх
адекватність новим умовам внутрішнього та зовнішнього середовища проекту.

Управління часом в проекті- комплекс дій, що спрямовані на забезпечення своєчасного виконання проекту. Складові компоненти:

• Визначення діяльності - ідентифікація робіт, що мають бути виконані для отримання встановлених результатів і окремих складових постачання по проекту.

• Визначення послідовності робіт - ідентифікація і документування
взаємозв'язків між роботами та пріоритетності їх виконання у часі.

• Оцінка тривалості робіт - визначення кількості робочих періодів,
необхідних для завершення окремих робіт.

• Розробка календарного плану - аналіз послідовності робіт, їх тривалості
та вимог до ресурсів з метою складання календарного плану.

• Контроль дотримання календарного плану — контроль за змінами у
календарному плані проекту.

Управління вартістю проекту- забезпечення відповідності поточних витрат встановленому бюджету проекту. Складові компоненти:

• Планування ресурсів - визначення того, які ресурси (обладнання,
матеріали, людські ресурси) і в яких кількостях мають бути задіяні для
виконання робіт проекту.

• Оцінка вартості - визначення вартості ресурсів, необхідних для
виконання робіт проекту.

• Визначення бюджету - складання кошторису по кожному виду робіт
проекту.

• Контроль вартості - контроль за змінами в бюджеті проекту.

Управління якістю проекту- складова проектного менеджменту, яка розглядає процеси, необхідні для забезпечення того, щоб проект задовольняв потреби споживачів та відповідав всім вимогам безпеки і стандартам якості.

Складові компоненти:

• Планування якості - визначення необхідного рівня якості проекту та
стандартів, що регламентують виконання робіт проекту.

• Забезпечення якості - оцінка загального виконання проекту на
регулярній основі для підтвердження того, що проект відповідає стандартам якості

• Контроль якості - встановлення відповідності окремих результатів виконання проекту визначеним стандартам якості, виявлення причин невідповідності та організація дій щодо їх усунення.

Управління трудовими ресурсами проекту- комплекс заходів, які забезпечують найбільш ефективне використання персоналу, залученого до виконання проекту. Складові компоненти:

• Організаційне планування - визначення, документування, розподіл
обов'язків і відповідальності, розробка системи звітності.

• Комплектування штату - залучення трудових ресурсів відповідно
розробленому штатному розкладу для виконання робіт проекту.

• Робота з командою - вдосконалення індивідуальних та групових
навичок для покращення роботи в межах проекту.

Управління комунікаціями в проекті- складова проектного менеджменту, яка містить дії, необхідні для забезпечення своєчасного отримання, збору, поширення, зберігання та кінцевого розміщення проектної інформації. Складові компоненти:

• Планування комунікаційної взаємодії - визначення інформаційних і
комунікаційних потреб зацікавлених осіб (визначення інформації, необхідної для
виконання посадових обов'язків)

• Поширення інформації - своєчасне надання необхідної інформації
зацікавленим особам проекту.

• Звітування про виконання проекту - збір і поширення інформації про
відповідність фактичних показників виконання робіт запланованим у
календарному розкладі (складання звітів, контроль виконання та прогнозування).

• Адміністративне закриття проекту - отримання, збір і поширення
інформації для документального оформлення процедури завершення проекту,
або окремої з його фаз

Управління ризиком у проекті- ідентифікація, аналіз та розвинення реакції на виникнення ризикових подій протягом реалізації проекту. Основні компоненти:

• Ідентифікація ризику - визначення того, які ризики можуть впливати на
проект, документування характеристик кожного з них.

• Кількісна оцінка ризику - оцінка ризику та ризикових взаємодій для
визначення діапазону можливих наслідків для проекту.

• Вдосконалення реакції на ризик - визначення заходів для підсилення
сприятливих можливостей та швидкості реагування на загрози.

• Контроль за реакцією на ризик - реагування на зміни ризику в ході
виконання проекту.

Управління закупками в проекті- комплекс дій, спрямованих на придбання товарів і послуг за межами виконавчої організації. Основні компоненти:

• Планування закупок - визначення переліку , необхідних для реалізації
проекту.

• Планування запитів - документальне оформлення вимог до продукту та
визначення потенційних джерел його отримання.

• Запит - отримання тендерної документації та пропозицій з постачання
необхідних товарів і послуг.

• Вибір джерела закупок - визначення постачальника, пропозиція якого
найкраще відповідає вимогам забезпечення проекту.

• Адміністрування контракту - регулювання взаємовідносин із
постачальниками проекту.

• Закриття контракту - завершення та врегулювання завдань проекту,
взаємних зобов'язань, вирішення спірних питань.

"Сутність проекту та загальна методика оцінки інвестиційних проектів "

1. Проект– комплекс взаємопов`язаних заходів, розроблених для досягнення певних цілей протягом заданого часу при встановлених ресурсних обмеженнях.

2. Інвестиційний проект – система організаційно–правових та розрахунково–фінансових документів, які визначають систему взаємопов’язаних у часі й просторі та узгоджених з ресурсами організаційних заходів і дій, спрямованих на розвиток підприємства.

3. Інвестиційне проектування – форма планування та реалізації інвестицій, що передбачає розробку комплексу заходів щодо інвестицій з обґрунтуванням інвестиційних цілей, часу на їх освоєння та встановлення ресурсних обмежень.

4. Життєвий цикл проекту – час від першої за­трати до останньої вигоди проекту, що відображає розвиток проекту, роботи, які провадяться на різних стадіях підготовки, реалізації та експлуатації проекту.

5. Техніко–економічне обґрунтування (ТЕО) – письмове підтвердження необхідності, технічної можливості та економічної доцільності, матеріалізації ідеї у конкретний результат.

6. Бізнес–план проекту – документ, в якому обґрунтовується концепція запланованого до реалізації реального інвестиційного проекту й наводяться основні його характеристики.

7. Початкова вартість інвестиційного проекту – це витрати початкового інвестування, а саме звичайні витрати на започаткування інвестицій.

8. Грошовий потік – це різниця між грошовими надходженнями від реалізації інвестиційного проекту та витратами, здійсненими на його впровадження.

9. Додатковий грошовий потік – це грошові потоки, що стосу­ються інвестиційного проекту і є ви­разом додаткових вигод і витрат підприємства в результаті реалізації інвестиційного проекту.

10. Інвестиційний меморандум – документ, який містить необхідну для потенційного інвестора (кредитора) інформацію про інвестиційний проект у різних його аспектах.

11. Середня ставка доходу (ARR) – являє собою відношення середніх річних майбутніх чистих доходів, отриманих від освоєння інвестиції до середніх інвестицій.

12. Період окупності інвестицій (PP)– це кількість років (або інших періодів), за які відшкодовуються початкові інвестиції.

13. Чиста теперішня вартість (NPV) – сума грошей, яку інвестор отримає наприкінці дії проекту у надлишку від суми інвестицій, вкладених у проект.

14. Дисконтований період окупності (DPP)– кількість років (або інших періодів), що необхідна для відшкодування дисконтованими грошовими потоками чистих необхідних інвестицій.

15. Внутрішня норма прибутку (IRR)– така ставка дисконту, за якої теперішня вартість грошових потоків дорівнює початковим інвестиціям. Тобто – це дисконтна ставка, за якої NPV=0.

16. Фінансовий профіль інвестиційного проекту – графік, на якому відображається залежність NPV проекту від ставки дисконту.

17. Інвестиційні ресурси – усі види грошових та інших активів підприємства, які можуть бути використані для здійснення інвестиційної діяльності.

18. Оренда – строкове володіння та користування капітальним активом.

19. Лізинг – довгострокова (понад 3 роки) оренда промислового технологічного капітального активу, у тому числі комплектного.

20. Хайринг – середньострокова (від 1 до 3 років) оренда капітального активу без права його викупу.

21. Рентинг – короткострокова (від 1 дня до 3 років) оренда капітального активу без права його викупу.

22. Ліз–бек (зворотній лізинг) – форма лізингу, суть якої полягає в тому, що згідно з умовами контракту лізингова фірма купує за готівку комплект машин, обладнання тощо у фірми–виробника, а потім продає його назад цій же фірмі на виплат. Найчастіше застосовується у міжнародному бізнесі та у випадках, коли лізингодавець відчуває гостру потребу в коштах.

23. Фінансовий лізинг– полягає в тому, що за час дії лізингової угоди лізингоодержувач сплачує лізингодавцю всю суму амортизації об’єкту. По закінченні дії угоди лізингоодержувач може повернути об’єкт, викупити його за залишковою вартістю або укласти нову угоду. Об’єктами за цього виду лізингу є переважно виробничі будівлі, споруди.

24. Оперативний (сервісний) лізинг – форма лізингу, за якої лізингодавець сам здійснює ремонт, страхування, технічне обслуговування, а іноді управління виробництвом тощо, отримуючи всю суму амортизаційних відрахувань від лізингоодержувача. Об’єктом даного різновиду лізингу є машини та устаткування, які швидко морально та фізично застарівають. У випадку оперативного лізингу можлива багаторазова зміна лізингоодержувача впродовж всього терміну служби машин та обладнання. Об’єктом такої угоди є високоточне, новітнє обладнання, складні машини та механізми. Цей вид лізингу відомий ще під назвою “мокрий лізинг”.

25. Чистий лізинг– форма лізингу, коли основні зобов’язання, пов’язані з експлуатацією обладнання, оплатою податків та зборів, страхування покладаються на лізингоодержувача. Лізингоодержувач зобов’язаний утримувати обладнання у робочому стані, обслуговувати його і після закінчення терміну угоди повернути лізингодавцю з урахуванням нормального зносу. Лізингодавець не несе зобов’язань щодо використання обладнання, але відповідальний за можливі дії третіх осіб щодо об’єкту лізингу.

26. Селенг– окремий випадок лізингу, який передбачає двосторонню угоду майнового найму. За цією угодою власник передає селенг–компанії за окрему плату права користування і розпорядження своїм майном, але залишає за собою право власності на це майно і може за першою ж вимогою повернути його собі.

27. Факторинг – придбання спеціалізованим фінансовим інститутом грошових вимог та їх інкасація.

28. Форфейтинг – придбання спеціалізованим інститутом на повний термін на заздалегідь зазначених умовах векселів, інших боргових та платіжних документів без права регресу на власника.

29. Регрес – право кредитора пред’явити фінансові вимоги до позичальника.

30. Фінансове планування – процес оцінки фінансових ресурсів, необхідних для продовження операцій фірми і своєчасне визначення методів фінансування.

31. Вартість капіталу– необхідна ставка доходу, яку фірма повинна мати, щоб покривати витрати для залучення капіталів на ринку, тобто такий доход, який фірма має платити інвесторам, щоб спонукати їх купувати акції або облігації фірми, чи здійснювати прямі реальні інвестиції.

32. Середньозважена вартість капіталу – показник, за допомогою якого розраховується частка кожного джерела ресурсів у структурі капіталу і характеризує вплив кожної складової частини капіталу на загальну вартість фірми.

33. Гранична вартість капіталу – вартість одержання додаткової грошової одиниці у новому капіталі, середньозважена вартість останньої грошової одиниці нового капіталу, який отримує фірма.

34. Точка розриву– грошова сума капіталу, який зможе отримати фірма до того, як почне зростати середньозважена вартість її капіталу.

35. Графік граничної вартості капіталу– крива граничних витрат фірми.

36. Графік інвестиційних можливостей фірми– крива, що відображає очікувану норму прибутку на кожен інвестиційний проект.

37. Оптимальний бюджет капіталовкладень– грошове значення отриманого нового капіталу у точці, в якій крива графіку інвестиційних можливостей перетинає графік граничної вартості капіталу.

38. Точка беззбитковості – ситуація при дослідженні взаємозв’язку витрат та доходів за різних рівнів виробництва, коли обсяг виручки від реалізації продукції дорівнює витратам на її виробництво.

39. Запас міцності– величина, на яку фактичний обсяг реалізації перевищує обсяг реалізації у точці беззбитковості. Відображає граничну величину можливого зниження обсягу продажу без ризику зазнати збитків.

40. Маржинальний дохід– різниця між виручкою від реалізації продукції та змінними витратами на її виробництво.

41. Операційний (виробничий) леверідж– залежність прибутку від структури витрат, яка обумовлена зміною обсягу виробництва. Цей показник відображає на скільки відсотків збільшиться прибуток від збільшення виручки від реалізації на 1%.

42. Ефект операційного леверіджу– ситуація, коли при збільшенні обсягів виробництва та реалізації питомі постійні витрати зменшуються, а прибуток зростає.

43. Капітальне бюджетування– процес планування витрат, пов’язаних із інвестуванням в активи із терміном служби понад 1 рік.

44. Фінансовий леверідж – співвідношення власних і позичених джерел фінансування фірми. За допомогою оптимального значення цього показника може досягатися більш високий рівень прибутковості власного капіталу. Велика частка позикових джерел фінансування інвестицій може призвести до зниження загального рівня прибутковості інвестицій, а також до зниження фінансової стійкості фірми.