Шляхи вирішення сучасних проблем податкової системи України
Ринкова трансформація української економіки зумовила необхідність переходу від переважно неподаткових до податкових методів акумуляції доходів у державному бюджеті, становлення самостійної податкової системи. Тепер ця система в основному сформована. До неї входять основні види загальнодержавних податків, які існують у розвинутих країнах світу, з рівнем ставок, що не перевищують середньоєвропейського. Разом із тим, податкова система України має ряд особливостей:
1) досить високий загальний рівень оподаткування, що визначається частиною доходів бюджету ВВП. При цьому офіційна статистика не дає повного уявлення про податковим тягар, оскільки при його визначенні не враховується сума нарахованих, але не сплачених податків (заборгованість платників перед бюджетом), яка сягнула и Україні значних розмірів;
2) нерівномірний розподіл податкового тягаря між окремими платниками внаслідок «тінізації» економіки і недостатньо обґрунтованого пільгового режиму оподаткування окремих економічних суб'єктів;
3) внесення постійних змін у систему оподаткування, що зумовлюють надзвичайно високий рівень її нестабільності. Швидко змінюються не тільки ставки, а й види податків, структура податкової системи і загальний рівень оподаткування;
4) формування податкової системи України на основі впровадження досвіду оподаткування, накопиченого в розвинутих країнах світу. Хоча це процес неминучий і природний, некритичне запозичення зрілих форм оподаткування, адекватних іншим соціально-економічним і політичним умовам, веде до зниження ефективності оподаткування;
5) структура оподаткування, яка відрізняється від розвинутих країн і для якої характерні висока питома вага непрямих податків, низька питома вага особистого прибуткового податку і дуже високі нарахування на фонд заробітної плати;
6) незначна роль місцевих податків і зборів у формуванні доходів територіальних общин, нестабільність і недостатність їхньої дохідної бази взагалі;
7) використання податків перш за все як інструментів проведення фіскальної податкової політики, неувага до регулюючої функції податків.
Визначальний вплив на процес формування податкової системи України мали такі чинники:
1) становлення державності і обумовлена процесом її становлення слабкість державної влади, що створює сприятливу атмосферу для ухиляння від сплати податків;
2) відсутність чіткого розмежування повноважень різних гілок влади, делегування законодавчою владою своїх повноважень щодо правового врегулювання питань оподаткування виконавчій владі, що створювало умови для проведення останньою дискреційної фіскальної політики і стало одним з чинників зростання рівня оподаткування в державі;
3) становлення державної податкової служби паралельно із запровадженням сучасних форм оподаткування, що стало причиною невідповідності фактичного стану податкового адміністрування, який могли забезпечити податкові структури, що народжувалися, вимогам до рівня організації податкової служби, податкової техніки і технологій, які висувалися запозиченими з розвинутих країн формами податків;
4) відсутність ефективних законодавчих обмежень фіскальної політики уряду та недотримання існуючих фіскальних обмежень в атмосфері загального правового нігілізму;
5) неузгодженість дій різних гілок влади, що ускладнює узгодження бюджетної і податкової політики, стримує своєчасне ухвалення податкових законів;
6) відсутність ефективних механізмів контролю над бюрократією, що спричиняє нераціональне використання бюджетних коштів, сприяє марнотратству та їх розкраданню;
7) відсутність законодавчих обмежень лобізму і логролінгу, що дозволяє ухвалювати неефективні рішення з питань податкової і бюджетної політики;
8) несформованість громадянського суспільства і обумовлена ним відсутність ефективних механізмів громадського захисту інтересів і прав платників;
9) експансія неформальних інституційних відносин, великі масштаби «тіньової економіки», що призводять до підвищення податкового тягаря на легальний бізнес, обумовлюють нерівномірність його розподілу;
10) недостатній розвиток ринкових інститутів, перш за все конкуренції, що породжує викривлену реакцію економічних суб'єктів на зміни податкових ставок;
11) високий рівень падіння ВВП, а також зайнятості, що, з одного боку, накладає жорсткі обмеження на податкову систему, вимагаючи зниження рівня податкових ставок з метою стимулювання виробництва, а з іншого боку, обмежує можливості такого зниження;
12) падіння реальних доходів населення, що формує певні вимоги до величини податкових ставок і структури податкової системи;
13) високий рівень інфляції в перші роки становлення податкової системи, що спричинив скорочення податкових надходжень до бюджету (ефект Олів'єра-Танзі).
Діюча в Україні податкова система наразі не влаштовує ані бізнес, ані державу. Перший сплачує абсолютну більшість податків - здебільшого виступаючи податковим агентом споживачів та найманих працівників, але при цьому беручи на себе весь тягар адміністрування, яке він вважає більшою перешкодою для діяльності та розвитку, ніж навіть податкові ставки. Друга скаржиться на масове ухиляння від сплати податків та їхню «мінімізацію» усіма доступними засобами, що тягне за собою «недоотримання доходів бюджету», як називають це явище урядовці.
З формальної точки зору, українська економіка страждає від величезного, порівняно з країнами із співставним рівнем розвитку, податкового навантаження. Якщо враховувати ЄСВ, воно сягає майже 40% від ВВП. На жаль, аби зменшити цей тягар в абсолютному вимірі треба спочатку скоротити бюджетні витрати. Утім, насправді він складає набагато менше, ймовірно близько 30%, завдяки широким масштабам ухилення та мінімізації податків. Фактично, економіка у такий спосіб пристосовується до завеликого податкового навантаження.
Але проблема насамперед у тому, що завдяки великій дискреції податкових органів це відбувається нерівномірно: тиск перекладається на сумлінних платників та тих, хто не здатен захиститися від податківців, натомість деякі інші отримують фактичні податкові привілеї. Це робить оподаткування не просто несправедливим, а й перетворює його на засіб нечесної конкуренції, встановлення монополій, отримання адміністративної (корупційної) ренти, тощо. Але найчастіше опитані підприємці, що використовують загальну систему оподаткування, скаржаться навіть не на високе навантаження, а на обтяжливе та свавільне адміністрування податків. Це означає, що, на додаток до вище сказаного, величезні зусилля марнуються на процедури обліку та звітності, боротьбу підприємців з податковими органами, пошук шляхів уникнення податків, тощо, а, з іншого боку, контролю та адміністрування. Пов’язані з цим чисті суспільні втрати сягають, багатьох десятків мільярдів гривень на рік. Тільки офіційний бюджет податкової служби склав у 2014 р. майже 5.5 млрд. грн. витрати бізнесу на адміністрування у 2007р. МФК оцінила у 1.2 млрд. долл., а організатори "податкових ям" отримують щороку щонайменше 10- 20 млрд.грн.
Податкова служба є одним з головних осередків корупції. згідно даних нещодавнього опитування представників бізнесу2 , вона є безумовним, з величезним відривом від інших, лідером у цьому антирейтингу: за останні півроку з фактами корупції у податкових органах стикався більш ніж кожен четвертий опитаний, в той час як у наступному за антирейтингом відомстві - державному земельному агентстві - тільки 7%. Це не означає, що податкова є відносно більш корумпованою (для такого висновку треба було б аналізувати відсоток від кількості тих, хто звертався до відповідної служби), але говорить про важливість питання для бізнесу та й усього суспільства.
Загальне невдоволення роботою податкової системи зробило нагальним питання про глибоку податкову реформу. Головною метою реформи має бути створення передумов для економічного зростання за рахунок вивільнення підприємницького потенціалу української нації, та сприяння реалізації конкурентних переваг країни (особливо у частині використання «людського капіталу» для прискореного розвитку інтелектуально-містьких галузей). На структурному рівні реформа має сприяти прискореному оновленню економіки через пришвидшення процесів зростання нових підприємств і галузей, та відмирання старих.
Зокрема, для цього така реформа покликана:
1. зробити правила гри у сфері оподаткування рівними, прозорими, незалежними від сваволі чиновників
2. знизити навантаження на сумлінних платників за рахунок більш рівномірного розподілу податкового тягаря
3. дозволити скасувати практику встановлення планів із надходжень
4. зменшити сукупні (держави та підприємств) витрати на адміністрування та інші суспільні втрати
5. радикально зменшити корупцію у податковій сфері
Разом усе зазначене має сприяти відновленню економічного зростання, підйому незалежного підприємництва, а також підвищенню стабільності та передбачуваності бюджетних надходжень. Усе це, своєю чергою, у поєднанні з планомірним скороченням неефективних державних витрат, створить умови для зниження податкового навантаження.
Така реформа має складатися з двох компонентів: докорінної зміни правил гри у взаємовідносинах держави та платників податків - що потребує змін до самих законодавчих принципів нарахування податків; та глибокої організаційної реформи самої податкової служби, з кадровим «перезавантаженням». Перше без другого не спрацює, бо існуючі кадри, багато хто з яких купував свої посади за багатомільйонні хабарі, будуть і надалі шукати - і знаходити - нові способи отримати дохід на ці свої «інвестиції». Друге без першого теж не допоможе, оскільки залишаться у силі всі корупційні вразливості та інші вади діючої системи. Відповідно, нові кадри дуже швидко навчаться нею зловживати так само, як нинішні. а ще ймовірніше, що і самі призначення відбудуться за тими самими принципами.
Говорячи мовою інституційної економіки, реформа має торкнутися інституцій в обох визначеннях цього слова: як власне правил гри, так і організацій, що покликані стежити за дотриманням цих правил
Ефективна податкова політика – це постійний пошук балансу між тяготами податкового навантаження та ефектом від вироблених за його рахунок суспільних благ, у першу чергу загальної і господарської інфраструктури й інституціональних умов економічної діяльності (безпека, підтримка порядку і законності, дотримання правил гри в сфері відносин між суб’єктами господарювання і т.п.).
Ефективність припускає не тільки забезпечення державного бюджету стабільними і рівномірними надходженнями доходів, але і стимулювання платників податків до розвитку бізнесу, удосконалення технології виробництва.
Головними критеріями оцінки ефективності податкової системи є:
· рівність і справедливість податків стосовно всіх платників податків;
· визначеність і однозначність податкового законодавства, що дозволяють однаково його розуміти і тлумачити і платнику податків і працівнику контролюючого органу. Порушення цього принципу приводить до того, що платник податків цілковито залежить від працівника контролюючого органу;
· зручність для платників податків, що означає наближення термінів сплати податків до моменту одержання доходів, мінімум бюрократичних процедур, простоту розрахунків податків;
· стабільність, що дозволяє прогнозувати фінансові результати, у сполученні з гнучкістю реакції на зміну економічної ситуації.
Не секрет, що рівень корупції в нашій державі перевищує всі моральні норми. Тому гостро стоїть питання: а чи всі податки і збори доходять до казни?
Наша податкова система має три вади:
- не стимулює економічний розвиток (підприємництво, інвестиції, робочі місця),
- натомість стимулює корупцію,
- є надзвичайно складною (164-е місце у World Bank Doing Business Rating).
Основні принципи нової податкової системи:
-- стимулювання економіки
-- простота
- наповнення бюджету (через те ми не любимо популістів, які пропонують всі податку замінити одним чи двома)
Викорінення корупції -- це зміна системи, а не викорінення окремих корупціонерів.
Наша система має бути простою і прозорою.
В процесі реформування податкової системи України чинні норми та положення, що регулюють процес оподаткування, необхідно переробити у відповідності до обраних пріоритетів та напрямків розвитку податкової системи, привести їх до впорядкованої, єдиної, логічно узгодженої системи:
1. Скорочення кількості податків з 22-х до дев'яти.
2. Встановлення розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток, виходячи із сформованого згідно з МСФО або П(С)БО фінансового результату у фінансовій звітності.
3. Ліквідація корупційної складової в адмініструванні податків, у тому числі в усіх видах плати за земельні ділянки та в адмініструванні екологічного податку.
4. Зниження ставки єдиного соціального внеску та об'єднання його в один платіж з податком на доходи фізичних осіб.
5. Надання можливості для податкового компромісу (податкової угоди) у 2014 році та проведення податкової амністії капіталів після реформування податкової системи шляхом одноразового добровільного декларування з 1 січня 2016 року.
6. Забезпечення адміністрування податку на додану вартість із забезпеченням прав платників податку, вчасним його відшкодуванням.
7. Встановлення гарантій відшкодування ПДВ, зокрема, строки такого відшкодування та відповідальність податкового органа за його недотримання.
8. Спрощення системи адміністрування при використанні реєстраторів розрахункових операцій.
9. Спрощення адміністрування в податковому обліку, зменшення переліку форм та обсягу податкової звітності.
10. Встановлення особистої фінансової відповідальності працівників податкових та митних органів за втрати суб'єктів підприємницької діяльності через невиконання працівниками закону.
11. Ліквідація корупційної можливості при наданні індивідуальних податкових консультацій.
12. Передбачення можливості надання податковому органу первинних документів та їх копій в електронному вигляді.
13. Визначення обов'язковості надання податкового повідомлення-рішення у разі складання акта за результатами перевірки.
14. Віднесення податкових органів до сфери дії закону про основні засади нагляду та контролю для забезпечення застосування ними ризикоорієнтованої системи контролю.
15. Ініціювання укладення договорів про уникнення подвійного оподаткування з країнами, внесеними до переліку офшорних зон.
16. Підняття ставки акцизного податку на цигарки без фільтру до рівня ставки цигарок з фільтром поетапно, потягом двох років.
17. Впровадження електронних акцизних марок замість паперових.
Проведення податкової реформи в Україні повинно ґрунтуватись на таких засадах реформування системи оподаткування:
1) загальне спрощення правової бази оподаткування, забезпечення зрозумілості норм основного законодавчого акту з оподаткування;
2) уніфікація підходів і методів визначення елементів за всіма податками (зборами) та вимог до ведення обліку нарахування податків (зборів);
3) зменшення кількості податків та скасування податків (зборів, обов’язкових платежів), витрати на адміністрування яких перевищують доходи від їх стягнення;
4) зниження рівня податкового навантаження на суб’єктів оподаткування та зрівняння податкового тиску на різні категорії платників податків;
5) зменшення ставок податків (зборів) з одночасним збільшенням податкової бази, що означає максимальне розширення кола платників податків (зборів) та скасування безпідставних податкових пільг;
6) збільшення розміру суми неоподатковуваного мінімуму доходів фізичних осіб;
7) застосування замість податкових пільг системи цільових бюджетних дотацій, направлених на підтримку найменш захищених верств населення та на розвиток пріоритетних галузей господарства України;
8) підтримка розвитку та поширення малого підприємництва шляхом запровадження спеціальних режимів оподаткування суб’єктів малого підприємництва;
9) стимулювання здійснення реінвестицій, а також направлення коштів на інноваційну діяльність, проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень та впровадження нововведень;
10) урахування міжнародних аспектів (оподаткування доходів нерезидентів та іноземних доходів резидентів, дія міжнародних угод в сфері оподаткування) та досвіду побудови податкових систем в розвинених країнах.
ВИСНОВКИ
Створення України як самостійної держави з самого початку вимагало збудувати власну податкову систему й формувати ефективну податкову політику. Податкова системи — один із головних атрибутів держави, відображення її соціально-економічного та політичного становища.
Створення в Україні власної податкової системи здійснювалось паралельно з побудовою нової демократичної держави та нової ринкової економіки. У період набуття незалежності в Україні практично була відсутня правова основа організації податкової системи та фактично був відсутнім досвід використання податків в якості головних інструментів регулювання соціально-економічного розвитку.
Підсумовуючи аналіз становлення та розвитку податкової системи в Україні, слід зазначити, що цей процес був досить складним і суперечливим. Незважаючи на це, основним напрямом процесів формування податкової системи було встановлення рівня оподаткування, характерного для ринкової економіки. Наявна тенденція до розширення податків та зборів, які входили до складу системи оподаткування.
Водночас ця система має істотні недоліки, які обумовили значне податкове навантаження на суб’єкти господарювання, що, у свою чергу, призвело до невиправданого зменшення обігових коштів підприємств, великих втрат бюджетних ресурсів через надмірні податкові пільги. У податкове законодавство часто вносяться зміни, що робить його нестабільним і не дає можливості підприємцям визначити перспективу своєї господарської діяльності. Аналіз дає можливість стверджувати, що під час розробки Податкового кодексу був урахований досвід минулого, а тому значну частину податків та зборів, що складали раніше основу доходної частини місцевих бюджетів, було скасовано як неефективні. Процес реформування податкової системи є незавершеним, адже з метою підвищення ефективності її функціонування необхідною є адаптація системи оподаткування до європейських стандартів, зокрема, доцільно: запровадити диференційоване оподаткування ПДВ на окремі групи товарів, що рівнозначно наданню податкових пільг певним галузям; звільнити від оподаткування прибутку (повністю або частково) ту частину прибутку, яка буде спрямована на інноваційну діяльність; створити сприятливі умови для малого бізнесу, який в країнах ЄС становить основу соціально-економічного розвитку.
Стабільна та збалансована податкова система — ефективний інструмент економічної політики держави в умовах ринкової трансформації. Побудова раціональної податкової системи потребує розвитку теорії оподаткування, передусім досліджень окремих форм податків, їхнього взаємозв'язку із розвитком економічного і політичного життя. Особливим елементом податкової системи є сукупність фінансових інститутів, що здійснюють адміністрування податків і тим самим приводять податкову систему в рух, забезпечують її функціонування. Особливістю становлення податкової системи України є запровадження сучасних форм оподаткування паралельно зі становленням податкової служби, яка ще не була готова до їх ефективного адміністрування.
У цілому підвищення ефективності податкової системи України можливо лише при наявності сучасної наукової концепції удосконалювання податкового законодавства, побудованої на основі системного підходу, з урахуванням реалізації основних правостворюючих факторів і створення оптимальної взаємодії всіх частин податкової системи.
Податкова реформа крокує в Україні. Зміна підходу до адміністрування податків є невід’ємною складовою цього процесу. Досвід країн-членів ЄС наглядно демонструє недоліки вітчизняного підходу та дає безцінний резерв щодо його покращення. Реалізація наведених рекомендацій з удосконалення системи адміністрування податків надасть змогу створити таку систему оподаткування в Україні, яка буде комфортною, простою, зрозумілою для платників, підвищить рівень податкової свідомості громадян, скоротить витрати держави на адміністрування податків та зборів та забезпечить стабільне наповнення бюджету.