Стратегічні пріоритети Північноамериканської зони вільної торгівлі

Необхідною умовою здобуття Україною гідного місця у новому світопорядку, забезпечення своїх національних інтересів, безпеки та сталого економічного прогресу є зба­лансованість її зовнішньої стратегії за всіма напрямками, у тому числі за північноамериканським. Вагомість остан­нього зумовлюється налагодженням контактів України з НАФТА та МЕРКОСУР (Південним спільним ринком).

Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА) почала свою діяльність 1 січня 1994 p., коли набрала чин­ності угода між Канадою, США та Мексикою, підписана ще в 1992 р. Створення цієї організації відбувалося посту­пово. У 1965 р. була укладена угода між США та Канадою про торгівлю продукцією автомобільної промисловості. 1 червня 1989 р. набула чинності американсько-канадська угода про вільну торгівлю, яка передбачала усунення до 1998 р. всіх обмежень у взаємній торгівлі. Але зовнішні тарифи кожна з країн встановлювала самостійно. Згідно з угодою про створення Північноамериканської зони вільної торгівлі протягом наступних 15 років майже всі торговель­ні та інвестиційні бар'єри між країнами — учасницями НАФТА мають бути ліквідовані, а мито скасоване. У відно­синах з Мексикою відбувається поступове зниження мита: з 1994 р. зменшується мито у взаємній торгівлі промисло­вими і продовольчими товарами; решту мита скасовано до 2003 р. Ці заходи відкривають доступ високотехнологічної продукції, передусім продукції електроніки та автомобіль­ної промисловості, з США і Канади на мексиканський ри­нок. Мексика забороняє участь іноземних компаній у роз­робці, видобутку та виробництві нафти і нафтопродуктів, у розвідці та видобутку радіоактивних руд, транспортній і комунікаційній інфраструктурі на своїй території. Що стосується інших галузей економіки, Мексика зобов'язана пом'якшити обмеження на участь американських та канад­ських інвесторів в акціонерному капіталі своїх компаній та скасувати обмеження на участь іноземного капіталу в банках і страхових компаніях. Угода передбачає заходи щодо охорони довкілля Мексики, імміграції робочої сили.

Створення НАФТА сприяє розвитку різних сфер еконо­мічної діяльності в Північній Америці, а саме доступу до ринків, наданню інвестицій, гарантій, послуг, прав інте­лектуальної власності, збільшенню державних закупок, дотриманню стандартів, тимчасовому в'їзду.

У 2000 р. було здійснено спробу оцінити результати співпраці у межах НАФТА за останні 5 років. Завдяки ди­намічному розвитку американської економіки досягну­то зростання Внутрішнього національного доходу (ВНД) більш, ніж на 8 % , внутрішній попит збільшився на 16 % , зменшилось безробіття, створено нові робочі місця.

Обсяги зовнішньої торгівлі постійно зростають (табл. 6.3). Треба відмітити більш інтенсивне зростання імпорту в останньому десятиріччі й виникнення від'ємного сальдо торговельного балансу.

Разом з тим не вдалося урівняти заробітну плату робіт­ників у Мексиці і в США. Певні проблеми виникли і в со­ціальній сфері Канади: змінилась реальна заробітна плата; соціальні виплати. Але подібні втрати цілком природні на перших етапах розвитку інтеграційних процесів. На нашу думку, логіка розвитку НАФТА свідчить про необхідність створення певних організаційних структур з поступовим удосконаленням механізму співпраці.

Українська стратегія щодо Північної Америки має спря­мовуватись на оптимізацію реалізації довгострокових інте­ресів у регіоні, використання інвестиційного потенціалу НАФТА для потреб української економіки, розширення українського експорту готової продукції (особливо продук­ції машинобудування, металургійного комплексу та нау-комісткого виробництва), вивчення досвіду регіону щодо фінансової стабілізації, подолання інфляції, управління зовнішнім боргом, залучення джерел зовнішнього фінансу­вання, задоволення потреб України в окремих видах дефі­цитної сировини та продукції.

Відносини України з НАФТА повинні будуватись комп­лексно, коли багатосторонні форми взаємодії підкріплю­ються двосторонніми конструкціями, кожній з яких влас­тива своя специфіка, що враховуватиме спільні цінності та довгострокові завдання розвитку, можливість гармонізації національних інтересів сторін.