Обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті

Законодавство визначає обов'язкові види особистого страхування від нещасних випадків [3]. До особливої категорії обов'язкового страхування відносять обов'язкове страхування від нещасних випадків на транспорті. Його дія регулюється Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті" від 14 серпня 1996 р. № 959 [6]. Згідно з цим документом обов'язковому страхуванню від нещасних випадків на транспорті підлягають:

пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного й електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані;

працівники транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях.

Обов'язкове страхування не поширюється на пасажирів:

автомобільного та електротранспорту на міських маршрутах;

морського і внутрішнього водного транспорту на прогулянкових лініях, а також внутрішнього водного транспорту внутрішньоміського сполучення і переправ.

Об'єктом обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті є майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю страхувальника (застрахованої особи).

Застрахованими особами вважаються пасажири з моменту оголошення посадки в транспортний засіб до моменту завершення поїздки, а також водії тільки на час обслуговування поїздки.

Страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховою компанією договір страхування.

Страховими випадками є:

загибель або смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку на транспорті;

одержання застрахованою особою травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні інвалідності;

тимчасова втрата застрахованою особою працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Транспортна організація виступає страховим агентом, перераховує одержані страхові платежі від пасажирів страховикам, які одержали ліцензію на здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті. Відносини між транспортною організацією та страховою компанією щодо страхування пасажирів і водіїв визначаються укладеними між ними агентською угодою та договорами страхування. Таким чином, виходячи з викладеного, випливає, що лише транспортна організація, яка безпосередньо здійснює перевезення пасажирів (перевізник), може виконувати функції страхового агента та укладати договори зі страховими компаніями на страхування пасажирів.

Кожному застрахованому транспортна організація видає страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. У страховому полісі зазначаються:

вид обов'язкового страхування;

адреса, телефон і назва страховика;

розміри страхового платежу та страхової суми.

Згідно з зазначеною Постановою, страховий платіж утримується з пасажира транспортною організацією на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим у розмірі до 2 % вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення до 5 % вартості проїзду.

При страхуванні пасажирів усіх видів транспорту міжнародних сполучень страховий платіж входить у вартість квитка у розмірі до 2 % вартості проїзду в національній валюті України. Якщо квиток повністю реалізується за іноземну валюту, страховий платіж входить у вартість квитка та утримується з пасажира у цій же валюті.

Пасажири, що мають право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства, також підлягають такому страхуванню без сплати страхового платежу і без отримання ними страхового поліса.

Страховий платіж за обов'язковим особистим страхуванням водіїв визначається у розмірі до 1 % страхової суми за кожного застрахованого.

Зауважимо, що у разі перевищення обсягів страхових платежів над виплатами страхових відшкодувань, страхові компанії мають відраховувати транспортним організаціям до 50 % зазначених сум на фінансування запобіжних заходів, спрямованих на зменшення травматизму на транспорті.

Розмір страхової суми для кожної застрахованої особи становить 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Транспортна організація на кожний нещасний випадок, що стався із застрахованою особою на транспорті, повинна: скласти акт про нещасний випадок із застрахованим водієм; скласти акт про нещасний випадок із пасажирами галузевого зразка; видати довідку потерпілому (що мав право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства) із зазначенням відомостей про страховика (найменування, адреса, телефон).

Страхові компанії:

— у разі смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті виплачують його сім'ї або спадкоємцю 100 % страхової суми;

— при встановленні інвалідності застрахованому внаслідок нещасного випадку на транспорті виплачують таке відшкодування:

за І групу — 90 % страхової суми; за II групу — 75 % страхової суми; за III групу — 50 % страхової суми;

— у разі тимчасової втрати застрахованою особою працездатності виплачують за кожну добу 0,2 % страхової суми, але не більше 50 % страхової суми.

Для отримання страхового відшкодування застрахована особа у страхову компанію подає такі документи: заяву про виплату, акт про нещасний випадок, лист непрацездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності, у разі смерті застрахованого — копії свідоцтва про смерть та документа про правонаступництво для спадкоємців, а також страховий поліс або документ, що його замінює (для пільгових категорій пасажирів — документ, що підтверджує право на пільги).

Страхова сума виплачується не пізніше як через 10 діб з дня одержання всіх необхідних документів відповідно до рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день виплати.

Таким чином, певний захист від нещасних випадків на транспорті створює система обов'язкового страхування. В Україні більшість пасажирів не знають, що на час поїздки вони є застрахованими і можуть звернутися до страхової компанії для отримання страхового відшкодування при виникненні нещасного випадку.

Короткі підсумки

Страхування у разі нещасних випадків є ризиковим видом особистого страхування. Його основна мета — страховий захист громадян у разі втрати здоров'я або смерті внаслідок нещасного випадку. Страхові послуги громадянам у разі нещасних випадків є індивідуальними і колективними, обов'язковими і добровільними. Об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані із життям, здоров'ям і працездатністю застрахованої особи. Страхувальниками є фізичні й юридичні особи.

Договір страхування у разі нещасних випадків має певні особливості, зокрема: строк є обмеженим, а дія договору поширюється на території України чи у певному місці; страхові суми, розмір страхових платежів є невеликих розмірів; на величину страхового відшкодування, що виплачується застрахованій особі за наслідками нещасного випадку, впливає рівень стану здоров'я; страхова відповідальність настає лише за наслідками нещасного випадку, який стався із застрахованою особою у період дії договору.

При укладенні договорів добровільного страхування уразі нещасних випадків ураховують такі чинники: професію та умови роботи застрахованої особи; вік та стан здоров'я; час і місце дії договору страхування, географічну територію дії договору страхування, кількість одночасно застрахованих осіб. Страхова компанія може вимагати при поданні заяви на страхування інформацію щодо стану здоров'я застрахованої особи. Страховими випадками за договором добровільного страхування від нещасних випадків є: тимчасова втрата застрахованою особою загальної працездатності внаслідок нещасного випадку; постійна втрата загальної працездатності (встановлення групи інвалідності) внаслідок нещасного випадку; смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.

Тарифи при страхуванні у разі нещасних випадків залежать від групи ризику, до якої належить застрахована особа, та виду страхування (повний чи частковий захист). При укладенні договорів на строк менше 1 року розмір страхового платежу та страхової суми визначається з урахуванням коефіцієнта короткостроковості залежно від строку дії договору страхування. При настанні страхового випадку страхові компанії можуть пропонувати різні варіанти виплат страхового відшкодування, які обираються страхувальником при укладенні договору страхування у разі нещасних випадків: страхова виплата обчислюється як щодобова допомога за кожен день непрацездатності, із вихідними та святковими днями включно; страхова виплата здійснюється за таблицею, що встановлює її розмір; страхова виплата визначається за узгодженістю сторін, що обумовлюється у додаткових умовах при укладенні договору.

При встановленні інвалідності розмір страхового відшкодування становить: за І групу — 100 % страхової суми; за II групу — 75—80 % страхової суми; за III групу — 50 % страхової суми. Для отримання страхового відшкодування застрахованою особою страховику подаються відповідні документи: заява про страхове відшкодування, документ, що засвідчує особу, страховий поліс, а також ті документи, які підтверджують факт настання певного страхового випадку.

Обов'язковому страхуванню від нещасних випадків на транспорті підлягають: пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного й електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані; працівники транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях. Застрахованими особами вважаються пасажири з моменту оголошення посадки в транспортний засіб до моменту завершення поїздки, а також водії тільки на час обслуговування поїздки.

За договором обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті розмір страхової суми для кожного застрахованого становить 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Страховий платіж з цього виду страхування утримується з пасажира транспортною організацією, яка є страховим агентом на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим у розмірі до 2 % вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення до 5 % вартості проїзду. У разі смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті страховик виплачує 100 % страхової суми; при встановленні інвалідності застрахованому внаслідок нещасного випадку на транспорті виплачують такі розміри відшкодування: за І групу — 90 % страхової суми; за II групу — 75 % страхової суми; за III групу — 50 % страхової суми. Страхова сума виплачується не пізніше як через 10 діб з дня одержання всіх необхідних документів відповідно до рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день виплати.

Основні поняття і терміни: страхові послуги громадянам у разі нещасних випадків, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, групи ризику професій, повне страхування у разі нещасних випадків, часткове страхування у разі нещасних випадків, додаткове страхування у разі нещасних випадків, варіанти страхової виплати, обов'язкове страхування у разі нещасних випадків на транспорті.

Контрольні питання

1.Чим страхування у разі нещасних випадків відрізняється від довгострокового страхування життя?

2.Виділіть особливості договорів страхування у разі нещасних випадків,

3.Які проблеми та перспективи розвитку обов'язкового та добровільного страхування у разі нещасних випадків в Україні?

4.Розкрийте умови обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті.

5.Поясніть різницю в укладенні договору страхування у разі нещасних випадків фізичними та юридичними особами.

6.На яких умовах виплачується страхове відшкодування за договором добровільного страхування у разі нещасних випадків?

7.Громадянка уклала зі страховою компанією договір добровільного страхування у разі нещасних випадків. Договір підписано обома сторонами 15 січня 2006 p., а страховий платіж внесено 20 січня 2006 р. З якого моменту договір страхування від нещасних випадків набуває чинності?

Тести

1. Страхування у разі нещасних випадків може бути:

а) колективним;

б) індивідуальним;

в) колективним та індивідуальним;

г) взаємним.

2. Хто може бути страхувальником колективного добровільного страхування у разі нещасних випадків?

а) юридичні особи;

б) юридичні та фізичні особи;

в) фізичні особи;

г) родичі.

3. Які категорії населення не можуть укладати договір страхування у разі нещасних випадків?

а) пенсіонери;

б) студенти та учні;

в) громадяни інших країн;

г) інваліди І та непрацюючі інваліди II групи.

4. Страхування у разі нещасних випадків є:

а) накопичувальним страхуванням, яке передбачає страхову виплату у разі настання нещасного випадку;

б) ризиковим страхуванням, яке передбачає страхову виплату у разі настання нещасного випадку;

в) страхуванням відповідальності, яке передбачає страхову виплату у разі настання нещасного випадку;

г) ризиковим страхуванням, за яким страхові премії сплачуються після настання страхового випадку.

б. На день укладання договору страхування у разі нещасних випадків вік застрахованого має бути не меншим ______ років, а на день закінчення дії договору не повинен перевищувати _____ років.

а) 21 та 65 років;

б) 35 та 65 років;

в) 20 та 40 років;

г) 16 та 60 років.

6. Виберіть правильне твердження:

а) договір страхування від нещасних випадків набирає чинності з 00.00 годин дня, зазначеного як початок дії договору страхування, але не раніше надходження страхового

відшкодування і закінчується о 24.00 годині дня, зазначеного в договорі страхування;

б) договір страхування у разі нещасних випадків набирає чинності з 00.00 годин дня, зазначеного як початок дії договору страхування, але не раніше надходження страхової премії, і закінчується о 24.00 годині дня, зазначеного в договорі страхування;

в) договір страхування від нещасних випадків набирає чинності через два дні після сплати всієї суми страхового платежу;

г) договір страхування від нещасних випадків укладається на 3 роки і набирає чинності з 00.00 годин дня, зазначеного як початок дії договору страхування.

7. У разі смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку страхове відшкодування становить:

а) 90 % страхової суми;

б) 100 % страхової суми;

в) 50 % страхової суми;

г) 80 % страхової суми.

8. Транспортна організація за договорами обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті виступає:

а) страховим агентом;

б) страховим брокером;

в) перестраховим брокером;

г) співстраховиком.

9. Розмір страхової суми для кожного застрахованого за договором обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті становить:

а) 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

б) 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

в) 1000 гривень;

г) 1500 гривень.

10. У разі одержання травми, яка призвела до інвалідності І групи, застрахованому за договором обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті виплачується:

а) 100 % страхової суми;

б) 90 % страхової суми;

в) 75 % страхової суми;

г) 80 % страхової суми.

Література

Вовчак О. Д., Завійська О. /. Страхові послуги: Навч. посіб. — Л.: Компакт - ЛВ, 2005. — С. 91—117.

Говорушко Т.А. Страхові послуги: Навч. посіб. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — С. 94—108.

Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 p. № 2745-ІП /

Залєтов О. М„ Соболєв А. М., Бондар О. В. Страхування від нещасних випадків: Навч. посіб. — К.: Міжнародна агенція "BeeZone", 2003. — 352 с.

Мельников С, Коваленко Н. Министерский страховик // Инвестгазета. — 2006. — № 7. — С. 23.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті" № 959 від 14 серпня 1996 р. № 959 /

Романишин В. Над дорогами нашої країни витає смерть... //Україна Business. — 2006. — № 37. _ с, 3.

Статистичний щорічник України за 2005 рік. — К.: Консультант, 2006. — 575 с.

Страхування: Підручник / Кер. авт. кол. і наук, ред. С. С. Осадець. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ 2002. — С. 216—230.