Сертифікація дорожніх транспортних засобів, їх складових та приладдя

Сертифікація дорожніх транспортних засобів (ДТЗ) їх складових та прилад­дяє обов'язковою вимогою в більшості держав світу. Крім національних систем сер­тифікації діє Міжнародна система на основі Женевської Угоди 1958 р. Учасниками Угоди є практично всі держави Європи. У 1987 р. до Женевської Угоди приєднався СРСР. а після його розпаду — лише Росія стала правонаступницею СРСР у Женевсь­кій Угоді.

Україна приєдналася до Женевської Угоди 1958 p., згідно із Законом України від 20.02.2000 р. №1 448-111 «Про приєднання України до Угоди про прийняття єдиних техні­чних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які мо­жуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року», заявивши про намір застосовувати на своїй території Правила СЕК ООН, що додаються до Женевської Угоди 1958 р. Всього таких Правил — 114. Вони регламентують питання, які стосуються дорожніх транспортних засобів, предметів їхнього обладнання та частин. З 2003 р. Мінтрансом і Держспоживстандартом України надано чинності 85-ти Правилам СЕК ООН.

Дорожньо-транспортні засоби (ДТЗ) є об'єктами підвищеної небезпеки. За статис­тичними даними в Україні кількість смертельних наслідків ДТП у 3-9 разів більша, ніж у

країнах Європейської Спільноти і це за умови, що насиченість автомобілями в Україні в 5 10 разів менша, ніж у розвинених країнах. Тільки у 2007 р. кількість загиблих у ДТП в Україні сягнула 9500 осіб. З розрахунку на 1 тис. автомобілів цей показник у 5 разів ви­щий, ніж у Франції, та в 10 разів, ніж у Швеції. Важкість аварій на наших шляхах у 4-7 разів вища, ніж у країнах Європи. Тому держава не може залишатись осторонь у питан­нях, які стосуються безпеки дорожнього руху, захисту довкілля та захисту прав спожи­вача. Особливої уваги державних органів потребує дотримання вимог законодавства під час робіт із підтвердження відповідності ДТЗ. а також під час надання транспортних ав­томобільних послуг.

Транспортні засоби та частини до них повинні відповідати вимогам нормативної і конструкторської документації та мати маркування для їх ідентифікації.

Для реалізації робіт із сертифікації ДТЗ в Україні існує нормативна база, шо представлена законодавчими актами, державними та галузевими стандартами України, а також міжнародними нормативно-правовими документами (Правила ЄЬК ООН, Ди­рективи ЄС).

Прийняті в Україні закони стали законодавчою базою для введення в Україні обов'яз­кової сертифікації ДТЗ з 1 січня 1996 р., їх складових та приладдя — з 1 липня 1996 р. Се­ред таких законів:

• «Про захист прав споживачів» від 15.12.93 р. № 1023-ХП (в редакції від 01.12.2005 р. №3161 -IV);

• «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2695-ХІ1;

• «Про дорожній рух» від 30.06.93 р. № 3353-ХІ1;

• «Про транспорт» від 10.11.94 р. № 232/94-ВР (в редакції від 09.02.2006 р. № 3421 -IV);

• «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 1 1.02.98 р. № І 13/98-ВР (в редакції від 15.06.2004 р. № 1765-1V);

• «Про автомобільний транспорт» від 05.05.2001 р. № 2344-111 (в редакції від 23.02.2006 р. № 3492-IV);

• «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.05.2000 р. № 1644-111;

• «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 р. № 1955-1V;

• «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників назем­них транспортних засобів» від 22.09.2005 р. № 2902-1V та ін.

Так, ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» допускає до участі у дорожньому ру­сі ДТЗ, технічний стан і конструкція яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що визначено.

Ст. 10 Закону України «Про транспорт» вказує, що «транспортні засоби повинні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, державним стандартам, мати від­повідний сертифікат».

Ст. 20 Закону України «Про автомобільний транспорт», визначаючи вимоги до транс­портних засобів і частин до них, підкреслює, що конструкція та технічний стан транспорт­них засобів, а також їх частини мають відповідати вимогам, порядок визначення яких установлює Кабінет Міністрів України, та забезпечувати:

• безпеку людей, які користуються транспортними засобами чи беруть участь у дорож­ньому русі;

• ВІДПОВІДНІСТЬ нормам стосовно викидів забруднювальних речовин, парникових газів, електромагнітних завад, рівню шуму та інших чинників негативного виливу на люди­ну та довкілля;

• запобігання пошкодженню транспортними засобами доріг та їх облаштування;

• ефективне використання енергетичних ресурсів, частин і експлуатаційних матеріалів;

• захист від незаконного використання транспортних засобів та запобігання пошко­дженню вантажів;

• збереження властивостей безпеки від моменту виготовлення транспортного засобу до його утилізації;

• відповідність іншим вимогам законодавства.

Транспортні засоби та частини до них повинні відповідати вимогам нормативної і конструкторської документації та мати маркування для їх ідентифікації.

Введення обов'язкової сертифікації ДТЗ та їх складових регламентують й інші нор­мативні документи, а саме:

• «Правила обов'язкової сертифікації дорожніх транспортних засобів, їх складо­вих та приладдя», затверджені Наказом Державного комітету України по стан­дартизації, метрології та сертифікації від 17.01.97 р. №23 (в редакції від 25.01.2002 р. № 48);

• «Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моде­лей, причепів, напівпричепів та мотоколясок», затверджені Постановою Кабміну України від 07.09.98 р. № 1388;

• «Про внесення змін до «Порядку митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні», затверджені Постановою Кабмі­ну України від 08.11.2000 № 1672;

• «Питання пропуску через державний кордон автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними», затверджені Постановою Кабміну України від 24.12.2003 р. № 1989;

• «Порядок проведення державного технічного огляду колісних транспортних засобів» від 09.07.2008 р. № 606;

«Порядок надання суб'єктам господарювання повноважень на проведення перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огля­ду» від 09.07.2008 р. № 607;

«Правила пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспор­ту України», затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 21.12.98 № 527;

«Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з пере­везення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі)», затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підпри­ємництва та Міністерстватранспорту і зв'язку України від 18.12.2003 р. № 136/985;

• «Положення про порядок допущення дорожніх транспортних засобів до перевезень вантажів під митними печатками і пломбами із застосуванням книжки МДП», затвер­джені Наказом Державного митного комітету України від 06.03.95 № 82;

• «Методика товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», за­тверджені Наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092;

• «Правила роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами», затверджені Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 1812.95 р. № 168 (в редакції від 08.07.2003 р. № 174) тощо.

До структури Системи УкрСЕПРО входять такі органи сертифікації ДТЗ:

• Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут— організаційно-методичний центр сертифікації ДТЗ (ОМЦ);

• Запорізький ЦСМ;

• Львівський ДНДІ «Система»;

• 38 випробувальних лабораторій.

Організаційно-методичний центр із сертифікації автотранспортних послуг — ДержавтотрансНДІпроект — виконує функції щодо;

• розробки нормативно-методичної документації стосовно сертифікації автотранспортних послуг;

• вивчення та поширення вітчизняного і зарубіжного досвіду із сертифікації автотранс­портних послуг;

• організації розробки методичних документів шодо акредитації із сертифікації авто­транспортних послуг;

• надання практичної допомоги органам із сертифікації автотранспортних послуг у під­готовці їх до акредитації;

• участі в акредитації органів із сертифікації автотранспортних послуг;

• планування за дорученням Держсиоживстандарту та Мінтрансзв'язку України робіт, спрямованих на розвиток матеріальної і методичної бази органів із сертифікації авто­транспортних послуг;

• узагальнення і подання до Держспоживстандарту та Мінтрансзв'язку України пропо­зицій щодо розширення та перегляду номенклатури автотранспортних послуг, що підлягають сертифікації.

Як вже було сказано, сертифікація ДТЗ в країнах Західної Європи виконується за Правилами ЄЕК ООН або Директивами ЄС. Кожний з цих документів встановлює конк­ретні технічні вимоги до ДТЗ за окремими властивостями (наприклад, шум, що створює ДТЗ; гальмівна ефективність; викид забруднюючих речовин та ін.). Так. сертифікація ДТЗ в Росії та Білорусі - здійснюється приблизно за сорока (залежно від категорії ДТЗ Правилами ЄКК ООН). а в Україні — за 6-9-ма. Використання невеликої кількості вимог зумовлено об'єктивними причинами, а саме: необхідністю «м'якого» введення сертифі­кації ДТЗ в Україні з врахуванням можливостей вітчизняного виробника. Обов'язкова сертифікація ДТЗ в Україні виконується за такими технічними вимогами, які є найваж­ливішими (рис. 2.6.4).

За роки дії системи сертифікації ДТЗ в Україні більшість провідних іноземних вироб­ників ДТЗ (наприклад. Форд, Мерседес, Фольксваген. Вольво. Тойота, Нісан. Рено та ін.) провели сертифікацію своєї продукції. Сертифікати відповідності терміном дії один рік. видані, наприклад, органом з сертифікації ДТЗ (ДержавтотрансНДІпроект) 27 фірмам на понад 200 типів ДТЗ. Слід зауважити, що зазначені сертифікати поширюються не на всю продукцію фірми-заявника, а тільки на ті моделі та версії, на які були подані необхідні документи.

Здійснено понад 2000 різних видів дорожніх та стендових випробувань приблизно 1500 ДТЗ, за результатами яких виявлено приблизно 7 % ДТЗ. що не відповідали вимо­гам вітчизняних стандартів. Слід зазначити, що більшість негативних результатів ви­пробувань було пов'язано 3 гальмівною системою і установкою засобів освітлення та

світлової сигналізації, тобто з системами, які, головним чином, впливають на безпеку дорожнього руху.

Мають місце спроби ввезення та сертифікації автомобілів з «американською» світло* технікою, яка за своїми параметрами не відповідає вимогам не тільки вітчизняних станда­ртів, але й європейських.

Значну роботу виконано зі сертифікації запасних частин. Більш як 70 виробників провели їх сертифікацію. Зокрема, такі визнані виробники, як Чернігівський завод «Авто Деталь»; Полтавський та Краснодонський автоагрегаїний заводи, Лисичанський завод «Пролетар», ВАТ «Авто електроапаратура» (с.м.т. Сутиски Вінницької обл.). Житомирсь­кий завод «Автозапчастинам, Херсонський завод карданних валів та ін.

Серед відомих іноземних виробників запчастин слід відзначити фірми: BOSCH, СОЕ-} TZE. BOGE, LUK, BORBET — Німеччина; BRISK — Чехія; FRAM-FIAMM — Італія; LUCAS. GH. UNIPART — Велика Британія; NGK — Японія; CHAMPION — Бельгія.

Проте, не всі проблеми сертифікації ДТЗ (їх складових) розв'язані в Україні. Пробле­мою, наприклад, є те, що сертифікація сьогодні охоплює лише нові ДТЗ, які ввозяться юридичними особами. Нормативна та випробувальна база галузі є неповною і потребує удосконалення.

Однією з них є проблема невідповідності потужностей випробувальної бази в Україні тим показникам, які вона демонструє. Найближчим часом для розв'язання цієї проблеми буде затверджено «Тимчасову інструкцію щодо організації робіт з сертифі­кації та випробувань у системі УкрСЕПРО дорожніх транспортних засобів, що були у користуванні». У ній передбачено, що оформлення сертифікатів на автомобілі мас про­водитись виключно з розрахунку не більше 10 автомобілів на одного аудитора протя­гом одного робочого дня. На сьогодні ця норма існує у вигляді рекомендації. Коли вона стане обов'язковою, буде ліквідовано передумови для порушення правил обов'яз­кової сертифікації. Крім того, заплановано перевірки органів з сертифікації та. за їхні­ми результатами, проведення перепідготовки керівників, аудиторів та експертів з сер­тифікації ДТЗ.

Сертифікація іграшок

Обов'язкова сертифікація іграшок в Україні введена з 1 липня 1994 р. Наказом Держ­стандарту України «Про затвердження правил обов'язкової сертифікації дитячих іграшок» від 30.06.93 № 95.

Обов'язкова сертифікація іграшок здійснюється на відповідність вимогам безпеки за ГОСТ 25779-90 «Игрушки. Общие требования безопасности и методы контроля»

Вимоги цього стандарту гармонізовані з міжнародним стандартом — Директивою 88/378/ЄЕС про забезпечення безпеки дитячих іграшок від 03.05.88 р. Діючий стандарі поширюється на іграшки, призначені для дітей віком до 14 років, і встановлює вимоги безпеки і методи дослідження (рис. 2.6.5).

(

			Показники безпеки сировини, матеріалів та комплектуючих
ПОКАЗНИКИ ЗПЕКИ ІГРАШО		Показники елементів іграшки
	Показники захисних та декоративних покриттів
	Показники виділення шкідливих для дитини елементів
	БЕ
	Показники електробезпеки, пожежо- та вибухобезпеки

Рис. 2.6.5.

Показники безпеки іграшок

Стандарт не поширюється на піротехнічні іграшки, фейсрверки, включаючи ударні капсули (за винятком пістонів, які призначені для ігор), ялинкові прикраси, штучні ялинки і прикраси до них, електрогірлянди, іграшки з двигуном внутрішнього згорання, оснащені для відкритих дитячих майданчиків, спортивне обладнання, масштабні моделі для дорос­лих колекціонерів, «професійні іграшки», виставлені в громадських місцях, головоломки з кількістю компонентів понад 500 або головоломки без зображення, які призначені для спе­ціалістів, пневматичні гвинтівки та пістолети, пращі та капсули, стріли для влучення в ціль з металевими наконечниками, іграшкові парові двигуни, велосипеди з висотою сідла від підлоги понад 635 мм. дитячі соски, точні копії вогнепальної зброї, біжутерія для дітей, іграшки з живленням від мережі.

Якщо іграшка призначена для складання дитиною, то вимоги ставляться окремо до кожної деталі, з якою матиме справу дитина, і до складеної іграшки.