Необхідність управління потенціалом підприємства
Динамізм економічних процесів та розвиток економічної теорії викликає необхідність уточнення та переосмислення сутності поняття «потенціал». Термін «потенціал» у своєму походить від латинського слова «potentia» і означає «приховані можливості», які у виробничій практиці завдяки праці можуть перейти в реальну дійсність.
Основний зміст поняття «потенціал підприємства» полягає в інтегральному відображенні поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага, максимально задовольняючи в такій спосіб корпоративні та суспільні інтереси [1, с. 11].
Потенціал підприємства – це складна, динамічна, поліструктурна система. Ця агломерація має певні закономірності розвитку, від уміння використати які вирішальною мірою залежить ефективність економіки, темпи та якості її зростання. Отже, потенціал підприємства характеризується наступними рисами:
1. Потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншій сфері економічної діяльності, причому не тільки реалізованими, а й нереалізованими з будь-яких причин.
2. Можливості підприємства здебільшого залежать від наявності ресурсів та резервів (економічних, соціальних), не залучених у виробництво. Тому потенціал підприємства характеризується також і певним обсягом ресурсів, як залучених у виробництво, так лише підготовлених для використання.
3. Потенціал підприємства визначається не тільки наявними ресурсними можливостями, але ще й навичками різних категорій персоналу щодо його використання і отримання максимального доходу.
4. Рівень і результати реалізації підприємницького потенціалу, а саме: обсяги виробленої продукції або отриманого прибутку визначаються також формою підприємництва і організаційною структурою управління [1, с. 12].
Потенціал підприємства — головний критерій доцільності його існування. Через ріст потенціалу йде розвиток підприємства і його підрозділів, а також всіх елементів виробничо-господарської системи. Управляти процесами реалізації потенціалу — значить управляти як процесами функціонування підприємства, так і процесами його розвитку, розширюючи коло можливостей для досягнення цілей підприємства.
В сучасних умовах управління потенціалом підприємства виступає як загальноекономічний чинник раціонального споживання ресурсів та ефективного функціонування виробничої системи. Відомо, що навіть ті підприємства, які мають близькі за рівнем потенціали, часто різняться за результатами їх діяльності. Інакше кажучи, за інших рівних умов, величина результату буде тим більша, чим вдалішою буде система управління потенціалом підприємства [2, с. 103].
Отже, управління потенціалом — це цілеспрямоване формування складу і структури утворюючих елементів потенціалу і встановлення взаємозв'язків між ними. Управління потенціалом підприємства спрямовуються на процеси його формування, використання та розвитку. В тріаді понять «формування — використання — розвиток» формування є найбільш містким, що передає всю сукупність дій пов'язаних із забезпеченням високої результативності потенціалу підприємства. Це пояснюється наступними причинами:
Процес використання потенціалу підприємства має в основному тактичний характер, який пов'язаний із теперішнім часом. Його можна ідентифікувати як процес використання ресурсів підприємства та реалізації наявних на сучасному етапі можливостей у зовнішньому середовищі.
Процес розвитку потенціалу підприємства передбачає визначені дії щодо удосконалення, покращення, підвищення якості складових елементів та рівня ефективності їх використання. Даний процес поєднує теперішній час, протягом якого здійснюються заходи спрямовані на розвиток, і майбутнє, коли будуть отримані і оцінені результати розвитку.
Процес формування дозволяє поєднати всі три часові відрізки: минуле, теперішнє і майбутнє. Сучасний стан потенціалу підприємства визначається минулими діями щодо забезпечення наявності, відповідного стану та ступеня використання ресурсів та можливостей. Процес формування потенціалу розпочинається із створенням підприємства і не припиняється протягом всього часу його існування.
Основним завданням управління потенціалом підприємства є формування стратегічного потенціалу підприємства з орієнтацією на зовнішнє середовище для створення стратегічного потенціалу успіху та забезпечення довгострокових конкурентних переваг [3, с. 186]. При цьому управлінський вплив повинен спрямовуватися на основні складові потенціалу: ресурси, компетенції, можливості підприємства, а також структуру потенціалу, яка характеризує взаємозв'язки між його елементами. Основною задачею такого впливу є досягнення позитивного синергічного ефекту у використанні зазначених елементів потенціалу, який буде виражатися у позитивній тенденції результатів функціонування підприємства у відповідності із цільовими настановами.
Управління потенціалом підприємства базується на процесному, системному і ситуаційному підходах. Процесний підхід дозволяє розробити механізми управління в просторі і часі у вигляді взаємопов'язаних дій, спрямованих на досягнення цілей підприємства.
Процеси управління потенціалом підприємства реалізуються в циклі функції управління підприємством на основі оцінки і аналізу потенціалу підприємства та зовнішнього середовища [4, с. 95-96]. Таким функціями виступають планування, організація, регулювання, координація, мотивація, контроль, облік, які спрямовують свій вплив на потенціал підприємства як об'єкт управління.
Методологічною основою поняття «потенціал» і підприємства як складної відкритої системи є загальна теорія систем, що обумовлює використання системного підходу до управління потенціалом як системної сукупності його елементів. Ситуаційний підхід до управління потенціалом передбачає реагування на сукупність ситуацій, що відбуваються у зовнішньому та внутрішньому середовищі підприємства, на основі принципів адаптивності, гнучкості та саморегулювання.
Однією із найважливіших проблем запровадження управління потенціалом на підприємствах є розробка організаційного механізму. В залежності від розміру підприємства, його організаційно-правової форми, диверсифікованості, територіальної розосередженості, кількості і складу структурних підрозділів управління потенціалом може здійснюватися в межах існуючої системи управління або ж через створення окремої організаційної одиниці. В першому випадку, функції управління потенціалом підприємства розподіляються між окремими керівниками, як правило найвищого рівня. На великих підприємствах доцільно створювати окремий структурний підрозділ, який може отримати назву відділу стратегічного або перспективного розвитку. Створення такого відділу передбачає здійснення відповідної реорганізації системи управління підприємством, яка вимагає проведення організаційно-правових, кадрових та інформаційних змін.
Організаційно-правові зміни передбачають визначення основних функції та їх розподіл, обґрунтування структури підрозділу, визначення прав, обов'язків та відповідальності його співробітників, розробку положення про відділ та посадових інструкцій. Кадрові зміни передбачають відбір персоналу, його підготовку та підвищення кваліфікації в контексті формування та розвитку потенціалу підприємства. Інформаційні зміни стосуються організації інформаційного забезпечення підрозділу, розробки нових або використання існуючих методик оцінки та аналізу потенціалу підприємства, а також процесів його формування, використання та розвитку, організації моніторингу зовнішнього середовища, розробки форм документів та організації документообігу, налагодження комунікацій із іншими підрозділами всередині підприємства та різноманітними контактними аудиторіями зовнішнього оточення [5, с. 55].