Визначення економічної системи

Порівняльне дослідження сучасних економічних систем вимагає погодження деяких основних визначень. Погоджуючись з тим, що сучасну економічну систему потрібно розглядати лише як еколого-економічну систему, ми зустрічаємось із поняттям, яке складається із трьох слів - екологія, економіка та система.

Термін екологія (від грецьких: οίκος - середовище і λόγος - вчення), запровадив у науку 1866 року німецький учений Ернст Геккель (1834-1919).^[41][41] Використовували цей термін понад 100 років тільки для означення науки, що вивчає взаємовідносини між живими організмами та середовищем їх існування. Лише у 60-ті роки його почали використовувати у дослідженні проблем життєдіяльності людини та її взаємостосунків із навколишнім середовищем.

Термін економіка (від грецького: οίκονομική - вміння вести господарство) найчастіше просто означає господарську діяльність людини для забезпечення її матеріального добробуту. Як наука економіка "...вивчає, як суспільство використовує обмежені ресурси, щоб виробляти різні товари, і розподіляє їх серед людей".^[42][42]

Система (від грецького: συστημα - поєднання, устрій, утво­рення) є сукупністю якісно визначених елементів, між якими існує закономірний взаємозв’язок чи взаємодія. Специфічна ознака системи - системні, інтеґративні чинники, які забезпечують цілісність системи. Підручниковим прикладом системи є людина, інтеґративними ознаками якої є життя і душа. Можна мати усі елементи людського організму, але ми не знайдемо нікого (хіба що Бога Творця), хто зміг би зробити з них людину, здатну жити, мислити і творити.

Еколого-економічна система має у своїй структурі дві великі підсистеми - екологічну та економічну.

Навколишнє середовище як сукупність природних і штучних систем є не лише місцем існування людини та об’єктом її трудової діяльності, але одночасно і результатом такої діяльності. Аналіз навколишнього середовища як системи "...є надзвичайно різно­манітним, як і з погляду ділянок (природні ресурси, забруднення, геологія, використання землі, екологія та ін.), так і проблем (моделювання, передбачення, менеджмент і т.п.)".^[43][43] Погляд на навколишнє середовище як на певну систему спричинив появу ідеї про взаємозв’язок та єдність усіх явищ і предметів на земній поверхні, про взаємодію живих організмів та середовища, що їх оточує. Якщо коротко, це є вчення про екосистему, яке сформу­лював на початку століття англійський природознавець А.Тенслі.^[44][44]

Навколишнє природне середовище є сукупністю екологічних систем, які перебувають у стані внутрішньої рівноваги і спроможні її підтримувати. З біологічної точки зору, екологічна система - це відкрита сукупність популяцій рослин, тварин та мікроорганізмів, що пристосовані до спільного існування у певному просторі. Прикладом екологічної системи є ліс, степ, море тощо. До певного часу людина жила у навколишньому середовищі, не порушуючи загальної екологічної рівноваги, екологічні системи були спромож­ними "пом’якшувати" неґативний вплив, спричинений господар­ською діяльністю. Але бурхливий розвиток промисловості, починаючи з кінця XIX ст., у тисячі разів посилив неґативний вплив господарської діяльності людини на екологічні системи, які все частіше ставали неспроможними його нейтралізувати. Результ - зародження глобальної екологічної кризи.

Сьогодні людина не спроможна відтворювати екологічні систе­ми (можливо, що не зможе і у майбутньому). Для прикладу - неможливо відновити ліс, якщо він був зруйнований як екологічна система. Ми можемо мати лісове насадження дуже схоже на екосистему під назвою "ліс", а ще більше на те, що називають "англійським парком".

Людина також є елементом екологічної системи, до речі, дуже аґресивним до неї. Економічна система, сформована людиною, над­звичайно швидко розвивається і є дестабілізуючим чинником екологічної системи, що порушує її загальну рівновагу.

Дослідження, яке провів Т.О’Ріордан та С.Траджiлл^[45][45] про вплив екологічно зорієнтованої та екологічно іґноруючої господарської діяльності на економічні показники в часі дають змогу охаракте­ризувати екологічну систему.

Екологічні системи надзвичайно складні динамічні утворення, що перебувають у стані внутрішньої рівноваги, надзвичайно ураз­ливої на господарську діяльність людини. Вони характе­ризуються здатністю до акумуляції неґативного впливу, до синергізму, а особли­во, до запізнілих наслідків.

Незважаючи на те, що усі матеріальні блага створені з сиро­вини, вилученої з екологічної системи, господарська діяльність та життєдіяльність суспільства проходять в екологічній системі, наслідки такої діяльності деформують та руйнують її, багато дос­ліджень з порівняльних економічних систем обмежуються лише згадкою про "чинники навколишнього середовища",^[46][46] а то й не згадують про них.

Що ж таке економічна система? За визначенням Фредеріка Прайора, "...економічна система включає ту частину політичних, соціальних, економічних інституцій, організацій, законів, норм і поглядів, що взаємодіють безпосередньо чи опосередковано, впливаючи на споживання, розподіл, обмін і виробництво (що виробляти, скільки виробляти і як виробляти)".^[47][47]

Економічна система характеризується місцем та роллю "...влади та суспільних верств у виробництві, розподілі і споживанні товарів та послуг", особливістю того, як "...суспільство визначає (1) що буде вироблено...; (2) як це буде вироблено, включаючи (а) інституції та інструменти, які будуть використані і (б) способи залучення ресурсів; і (3) як утворюватимуться особисті доходи і які будуть вимоги до розподілу товарів та послуг (і перерозподілу) між членами суспільства".^[48][48]

Проте якими б не були підходи до характеристики економічних систем та їх функцій, усі б вони залишились мертвою теорією без екологічної системи. Адже жодне із матеріальних благ не може бути створене інакше як із сировини, вилученої із навколишнього середовища. Якщо ширше поглянути на цю проблему, то можна сказати, що економічна система виникла, розвивається і функціонує в екологічній системі. Цікаву схему, ілюструє цю тезу, пропонує В.Голесовський, розглядаючи структуру соціальної підсистеми та її взаємозв’язки (див. схему 4).

Схема 4. Схематичне представлення соціальної підсистеми та її взаємозв’язків

Джерело: Vaclav Holesovsky. Economic Systems: Analysis and Comparison.- P.28.

За визначенням Дж.Ґовді, "...економічна система є частиною біофізичного світу", в якому "економіка, суспільство та навколишнє середовище поєднані сьогодні коеволюційними відносинами".^[49][49]

Економічна система для забезпечення свого існування змушена залучати із навколишнього природного середовища землю, як об’єкт сільськогосподарського виробництва. Залучена земля забруд­нюється хімічними добривами, отрутохімікатами, що вживаються для боротьби із шкідниками, розорані землі швидше піддаються ерозії та опустелюванню. Землі, залучені під будівництво промис­лових об’єктів, доріг, летовищ, а також прилеглі до них, є зонами активного забруднення важкими металами, нафтопродуктами тощо. Особливість землі полягає у тому, що вона (1) не є продуктом люд­ської праці і не може бути відтворена, (2) не може бути замінена у сільському господарстві іншим засобом виробництва, (3) не може бути збільшена у розмірах чи переміщена у просторі.

Економічна система залучає у процес виробництва мінеральні ресурси, які умовно можна поділити на дві групи: (1) одноразового використання (нафта, вугілля, ґаз); (2) багаторазового використання (чорні та кольорові метали). Перша група характерна тим, що ці ресурси споживаються повністю (як, наприклад, ґаз для приго­тування їжі, бензин як пальне для автомобілів тощо). Друга група включає такі природні ресурси, які після споживання можуть бути використані як вторинна сировина у виробництві (це стосується насамперед металів).

Біологічні ресурси - це ресурси рослинного та тваринного похо­дження, що можуть ефективно відтворюватись.

Здатність національної економіки більше чи менше ефективно використовувати ці ресурси свідчить про рівень екологічної ефек­тив­ності економічної системи.

Функціонуючи, економічна система створює, використовуючи згадані ресурси, необхідні суспільству блага, а також відходи вироб­ництва та відходи споживання.

Сучасні держави створили ефективні економічні механізми стимулювання переробки вторинних ресурсів. Серйозною пробле­мою є утилізація відходів, які не можуть бути використані як вто­рин­ної сировини (радіоактивні, деякі хімічні сполук тощо).

Отже, взаємозв’язки, які існують між економічною системою та навколишнім природним середовищем, свідчать про те, що націо­нальна економіка є цілісною еколого-економічною системою.