Стаття 4. законодавство про працю. 9 страница

Професійна консультація - вона проводиться на підприємствах найбільш кваліфікованими фахівцями, що дозволяє прийняти обґрунтоване та вірне рішення щодо вибору або відмови бажаючим.

Професійний відбір - це головне завдання, яке зводиться до виявлення професійних якостей у виборі даної професії.

Професійна адаптація зводиться до перебудови фізіологічних функцій працівника внаслідок реакції організму на зміни умов середовища.

Підвищення кваліфікації - навчання, обумовлене змінами характеру і змісту праці працівників на даній посаді, моральним старінням знань.

Перепідготовка - це набуття базових знань, необхідних працівни­кові з інших спеціальностей, професій, дисциплін, а також різних навиків їх подальшого застосування у виробничій діяльності.

1. Як Ви можете охарактеризувати структуру і склад працівників підприємства?

2. Що являє собою професія, спеціальність? Чим відрізняються робітники від службовців? Хто такі спеціалісти?

5. Що в себе включає списків склад робітників підприємства?

6. Що включає в себе середньоспискова чисельність робітників?

7. В чому полягає текучість кадрів?

8. В чому сутність руху кадрів на підприємстві?

9. Що таке календарний фонд робочого часу?

Тести

1. Всі зайняті на підприємстві поділяються на:

а) службовців, спеціалістів, керівників;

б) керівників, робітників, службовців;

в) робітників, службовців, спеціалістів;

г) немає правильної відповіді.

2. Працівники, зайняті інженерно-технічним, економічними та іншими роботами - це:

а) робітники;

б) спеціалісти;

в) службовці;

г) немає правильної відповіді.

3. Закінчіть думку: „Чисельність працівників спискового складу за вихідні або святкові дні приймається рівною списковій чисель­ності працівників за..."

а) наступний робочий день;

б) поточний робочий день;

в) попередній робочий день;

г) немає правильної відповіді.

4. Різниця між фактичним складом і числом фактично працюючих -це:

а) число осіб, які знаходяться в простоях;

б) число безробітних;

в) число зайнятих;

г) немає правильної відповіді.

5. До зовнішнього руху кадрів відносяться:

а) оборот по прийому; оборот по звільненню; коефіцієнт працездатності кадрів;

б) оборот по звільненню; оборот по найму; коефіцієнт плинності кадрів;

в) оборот по прийому; оборот по вивільненню; коефіцієнт платоспроможності кадрів;

г) немає правильної відповіді.

6. Співвідношенням числа осіб спискового складу підприємства на весь календарний рік до середньоспискової чисельності робітників визначається:

а) коефіцієнт інтенсивної плинності кадрів;

б) коефіцієнт стабільність кадрів;

в) коефіцієнт постійності кадрів;

г) немає правильної відповіді.

7. Навчання, обумовлене змінами характеру і змісту праці спеціалістів на даній посаді, моральним старінням знань - це:

а) підвищення кваліфікації;

б) перепідготовка;

в) професійна перепідготовка;

г) немає правильної відповіді.

8. Ціль професійної перепідготовки - це:

а) підтвердження поточного ступеню кваліфікації в якості робітника-спеціаліста;

б) досягнення нового ступеню кваліфікації в якості робітника-спеціаліста;

в) досягнення нового ступеню кваліфікації в якості службовця;

г) немає правильної відповіді.

Регулювання робочого часу і міри праці

РОЗДІЛ 8

Ö Робочий час і міра праці

Ö Сутність і види норм праці

Ö Принципи і методи нормування праці

Ö Основи методики розрахунку норм праці

...Нічого,над міри.

Сократ

Здійснення якогось плану іноді лише тому стає можливим, що противник вважає його неможливим.

Захарія

Єдиною перешкодою здійснення наших планів на завтра можуть бути наші сьогоднішні сумніви.

Ф. Рузвельт

Якщо я знаю чим ти займаєшся, я скажу тобі, що зтебе ви "іде.

Й. Гете

Праця - це внутрішня енергія життя.

Б.Карпінський

Підшукайте собі таке заняття, яке вам до душі і зробіть так, щоб воно принесло вам дохід.

X. Маккей

Ефективність виробничої діяльності, її конкурентоспромож­ність залежить і від раціонального витрачання всіх видів задіяних ресурсів: живої та уречевленої праці (сировини, матеріалів, енергії, устаткування тощо). Першим етапом на шляху оптимізації витрачання ресурсів є нормування, яке на основі наукових підходів встановлює допустимі межі витрат ресурсів на виготовлення продукції (науково-технічного продукту), зокрема в контексті робочого часу, норм праці. Обґрунтування норм праці має здійснюватись з врахуванням технічних та технологічних можливостей виробництва, враховувати інтенсивність та умови праці для кожної організаційної одиниці.

- знати сутність робочого часу і міри праці, а також: принципи і методи нормування праці;

- вміти визначити поняття "робочий час", "норма праці", застосувати основні мето­дики розрахунку норм праці.

8.1. Робочий час і міра праці

Організація режиму праці і відпочинку - це впорядковане чергування часу роботи та відповідних перерв для зняття втоми.

Об'єктивно, що протягом будь - якого періоду часу працездатність людини не однакова. На початку періоду вона менша за середній рівень, а далі швидко зростає. Водночас, чим триваліша перерва в роботі тим більше руйнується робочий динамічний стереотип, а значить триваліший період адаптації. Після адаптації настає період стійкої високої працездатності, на зміну якому приходить період спаду під впливом втоми.

В залежності від тривалості робочого періоду розрізняють річний, місячний, тижневий, добовий, змінний режими праці і відпочинку.

При організації річного режиму праці і відпочинку слід мати на увазі, що найбільша працездатність має місце в жовтні - березні. На весну вона помітно знижується а влітку - низька. Тому відпустки слід планувати в основному на літній період, коли умови для відновлення працездатності найсприятливіші.

Місячний режим праці та відпочинку визначає кількість робочих та неробочих днів у даному місяці, кількість працівників які йдуть у відпустку, тривалість основних та додаткових відпусток.

Тижневий режим праці та відпочинку передбачає, кількість вихідних днів на тиждень, роботу у вихідні та святкові дні. Графіки роботи передбачають порядок чергування змін. Тижневий режим праці і відпочинку встановлено чинним законодавством України. Він складає сорок годин, включаючи й працівників апарату управління.

В тижневому режимі максимальна працездатність досягається у третій - четвертий дні. На п'ятий день вона спадає, низькою є також у перший день, особливо після двох вихідних днів.

Добовий режим праці та відпочинку включає кількість змін за добу, час відновлення працездатності між змінами. При організації добового режиму праці та відпочину необхідно виходити з того, що найвищий її рівень є в період від 8 до 18 години, а найнижчий від 3 до 5 години. Тому для збереження високої продуктивності праці протягом робочого дня рекомендується виконувати роботи, які вимагають найбільшої уваги і нервової напруги, з 9 до 12 та з 14 до 16 години, коли проявляється найбільша працездатність людини.

Змінний режим праці та відпочинку визначає тривалість робочої зміни, час її початку та закінчення, тривалість обідньої перерви, тривалість праці та частоту регламентованих перерв на відпочинок.

Протягом робочої зміни рекомендуються перерви, які для різних категорій працівників є різними. Для керівників - до ЗО хв. на зміну (в тому числі обов'язкова фізпауза за 1 -1,5 год. до обіду і перерва на відпочинок за 1 -1,5 год. до кінця зміни).

Для спеціалістів загальний регламентований час на відпочинок 20 -25 хв. (може бути 5-7 хв. після кожної години роботи).

Для технічних виконавців рекомендовано регламентовані перерви для відпочинку загальною тривалістю до 25-35 хвилин.

Для відпочинку працівників рекомендовано обладнувати спеціальні кутки, зони або кімнати відпочинку. Вони повинні відповідати таким вимогам:

Ø площа не менше за 18 кв. м.;

Ø віддаленість від робочого місця не більше за 75 м;

Ø повинна бути оптимальна температура, освітлення, вентиляція;

Ø можливе музичне оснащення.

Режим праці і відпочинку регулюється Кодексом законів про працю України. Згідно з ним тривалість робочого часу працівника не може перевищувати 40 годин на тиждень. У разі шкідливих умов праці передбачається зменшення загальної норми робочого часу до 36 годин на тиждень (детальніше: частина II цього посібника).

Для працівників віком 16-18 років чинним законодавством установлюється скорочена тривалість робочого часу 36 годин на тиждень, а особам віком 15-16 років - 24 години на тиждень.

Здебільшого установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. На тих підприємствах й організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, установлюється шестиденний тиждень з одним вихідним днем. За шестиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин за тижневої норми 40 год.; 6 годин - за тижневої норми 36 годин; 4 години за тижневої норми 24 години.

Тривалість робочого тижня установлюється власником або уповнова­женим ним органом спільно з профспілковим комітетом і за погодженням з місцевою Радою народних депутатів.

У відповідності до Кодексу законів про працю України загальні вимоги до режимів роботи такі:

Ø дотримання встановленої законом загальної тривалості робочого часу;

Ø забезпечення рівномірного чергування часу роботи і перерв між змінами;

Ø забезпечення повного використання обладнання і робочого часу для підвищення продуктивності праці;

Ø обмеження кількості змінних графіків на підприємстві, оскільки це утримує процес управління.

8.2. Сутність і види норм праці

Трудовий внесок кожного працівника оцінюється виходячи з його зіставлення з мірою праці, що встановлюється на підприємстві з урахуванням вимог суспільства до даного виду роботи. Конкретним вираженням міри праці є норми, що відбивають різні сторони трудового процесу. Виникнувши в зв'язку з потребами організації і планування трудової діяльності, норми праці надалі стають також інструментом розподілу продуктів праці.

У сучасних умовах нормування праці - це вид діяльності з управління виробництвом, мета якої полягає у встановленні необхідних витрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць устаткування. Необхідними витратами і результатами вважаються такі, котрі відповідають найбільш ефективним для умов конкретної ділянки варіантам організації праці, виробництва і управління

Робота з нормування праці включає: аналіз виробничого процесу, поділ його на елементи, вибір оптимального варіанта технології, прийомів і методів праці, систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку, розрахунок норм і їхнє впровадження.

Найважливішою особливістю роботи з нормування праці є її багато-аспектний характер, обумовлений об'єктивною необхідністю обліку комплексу технічних, психофізіологічних, соціальних і економічних факторів. Технічні фактори повинні враховуватися насамперед у тій мірі, у якій вони зв'язані з режимами роботи устаткування і тривалістю технологічного впливу на предмет праці. Облік психофізіологічних і соціальних факторів обумовлений необхідністю створення умов, при яких трудова діяльність людини стає найбільш продуктивною, зберігається висока працездатність всіх учасників трудового процесу і забезпечуються можливості для їхнього творчого підходу до праці. Облік економічних факторів забезпечує найбільш ефективну організацію виробничого процесу, досягнення його найкращих кінцевих результатів.

Норми праці використовуються для управління як виробничими, так і соціальними процесами. Функції нормування обумовлені насамперед тим, що вони є основою планування й організації виробництва, оплати праці, стимулювання росту його продуктивності.

Значення норм для планування й організації виробництва визначається їхнім використанням практично у всіх планових розрахунках. Так, обґрунтованість планових термінів виготовлення продукції визначається вірогідністю тривалості виробничих циклів, що розраховуються виходячи з норм часу. Ці норми дозволяють також встановити чисельність працівників і кількість одиниць устаткування, тобто обсяг ресурсів, необхідних для випуску планової кількості продукції.

При почасовій оплаті праці величина заробітку визначається відповідно до тарифної ставки (окладом) і відпрацьованим часом. Обов'язковою умовою раціональної організації почасової оплати праці є наявність норм, що визначають кількість і якість продукції, що повинна бути вироблена працівником (бригадою) за відпрацьований час. Таким чином, при почасовій формі заробітної плати оплачується не час перебування на роботі, а робота необхідної кількості і якості, виконана за фактично відпрацьований час. Тут норма праці є умовою одержання заробітку, що відповідає тарифові або окладові, встановленому для даного працівника.

При відрядній оплаті праці заробіток робітника визначається множенням розцінки на кількість фактично виготовлених одиниць продукції, що відповідають технічним умовам. Якщо величини тарифних ставок і норм часу (виробітку) правильно відображають організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні і соціальні умови праці, то середня величина оплати за відрядними розцінками робітників дільниці (цеху) буде відповідати їхнім тарифним ставкам.

Роль норм праці в сучасному виробництві визначається насамперед тим, що необхідні витрати праці встановлюються на основі вибору найбільш ефективних варіантів технологічного і трудового процесів. З цього випливає, що правильно встановлена норма є еталоном раціональної діяльності.

Визначаючи найбільш ефективні для даних умов варіанти технології й організації праці, норми спонукують працівників до освоєння прогресивних проектних рішень і до подальшого їх удосконалення. Цьому сприяють системи стимулювання працівників за виконання норм і ріст продуктивності праці.

При визначенні трудового внеску важливо встановити, які витрати часу є необхідними і повинні включатися в норму. Цим цілям служить класифікація витрат робочого часу, на основі якої встановлюється структура норм часу й аналізується ефективність його використання.

Оскільки при виготовленні продукції витрати часу працівників і обладнання переносяться на предмет праці, об'єктивно необхідна класифікація витрат часу стосовно трьох елементів виробничого процесу: предмета праці, працівників і устаткування. Класифікація стосовно предмета праці є також і класифікацією стосовно виробничого процесу, тому що в даному випадку мова йде про витрати часу, необхідних для перетворення предмета праці в продукт праці. На основі цієї класифікації встановлюється склад витрат часу, що включаються в норми. Основою для класифікації є виділення двох складових: часу здійснення виробничого процесу, або функціонування даного елемента виробництва, і часу перерв.

У практиці нормування праці робочий час поділяється на підготовчо-заключний, оперативний, час обслуговування робочого місця, час на відпочинок і особисті потреби та час перерв (регламентованих і нерегламентованих). Така класифікація можлива стосовно предмета праці, до працівника, доустаткування.

Підготовчо-заключним називається час, що затрачається на підготовку до виконання заданої роботи і на дії, пов'язані з її закінченням: одержання інструментів, пристосувань, технологічної і планово-облікової документації; ознайомлення з роботою, кресленням, інструктаж про порядок виконання роботи; установка пристосувань і інструмента; налагодження устаткування; зняття пристосувань і інструмента після виконання роботи; здача пристосувань, інструмента, документації. Особливістю підготовчо-заключного часу є те, що він затрачається один раз на роботу (партію предметів праці) і не залежить від обсягу роботи, виконуваної за даним завданням. У деяких виробництвах підготовчо-заключний час не виділяється:

Оперативним називається час, затрачений як безпосередньо на зміну форми, розмірів, властивостей предмета праці, так і на виконання допоміжних дій, необхідних для здійснення цих змін. Витрати оперативного часу повторюються з кожною одиницею продукції або визначеним обсягом робіт. Оперативний час поділяється на основний і допоміжний.

Основний (технологічний) час затрачається на зміну предмета праці (його розмірів, форми, складу, властивостей, стану і положення). Допоміжний - це час, протягом якого виконується завантаження сировини, заготівля, знімання готової продукції, управління устаткуванням, контроль за ходом технологічного процесу і якістю продукції (наприклад, час установки заготовок, час зміни режиму різання на верстаті і т.п.).

Часом обслуговування робочого місця називається час, затрачений робітником на догляд за устаткуванням і підтримка робочого місця в нормальному стані. Обслуговування робочого місця поділяється на технічне й організаційне. Час технічного обслуговування робочого місця витрачається на догляд за устаткуванням при виконанні даної конкретної роботи. Зокрема, до цієї категорії відноситься час заміни зношеного інструмента, підналагодження устаткування, збирання стружки тощо. Час організаційного обслуговування витрачається на догляд за робочим місцем, зв'язаний з виконанням роботи протягом усієї зміни. До цієї категорії відносяться витрати часу на розкладку на початку і збиранні наприкінці робочої зміни інструменту, на чищення і змащення устаткування

Час регламентованих перерв включає час на відпочинок і особисті потреби і час об'єктивний неминучих перерв по організаційно-технічних причинах.

Час на відпочинок і особисті потреби необхідний для підтримки нормальної працездатності і для особистої гігієни. Тривалість перерв на відпочинок залежить від умов праці. Час на відпочинок включає також час проведення виробничої гімнастики.

Час регламентованих перерв із організаційно-технічних причин включає час перерв, об'єктивно обумовлених характером взаємодії робітників і устаткування. Наприклад, це перерви в зайнятості робітників багатоверстат­ників і простої верстатів, що обслуговуються ними, у тих випадках, коли об'єктивно неможливо (або неефективно) повністю синхронізувати процес багатоверстатної праці. Подібні перерви повинні включатися до складу норм часу, як час на відпочинок.

Час нерегламентованих перерв включає простої устаткування і робітників, викликані порушенням встановленої технології й організації виробництва. Ці перерви не включаються в норму часу. При аналізі витрат часу працівників насамперед виділяється час їхньої зайнятості і час перерв. Час зайнятості працівника включає час виконання виробничого завдання і час зайнятості іншими роботами, наприклад час випадкової роботи поза встановленим планом-графіком і час непродуктивної роботи (виправлення браку, пошук матеріалів, інструментів, пристосувань тощо).

При аналізі часу перерв необхідно виділяти нерегламентовані перерви по організаційно-технічних причинах з вини працівників. Час нерегламенто­ваних перерв по організаційно-технічних причинах включає простої устаткування і робітників через чекання заготовок, документації, інструмента тощо, а також наднормативний час перерв, зв'язаних з несинхронністю виробничого процесу. Час перерв через порушення трудової дисципліни обумовлений пізнім початком і передчасним закінченням робіт, наднорматив­ним часом відпочинку тощо.

У нормуванні використовуються спеціальні умовні позначки витрат часу (табл. 8.1):

Таблиця 8.1

Основні позначення (індекси) затрат робочого часу

Найменування видів витрат часу	Індекси
Підготовчий-завершальний	ПЗ
Оперативний	ОП
Основний	О
Допоміжний	Д
На обслуговування робочого місця	ОБ
На технічне обслуговування	ТЕХ
На організаційне обслуговування	ОРГ
На відпочинок та особисті потреби	ВОП
На непродуктивну роботу	ТРН
На перерви у роботі	П
На регламентовані перерви з організаційно-технічних причин	ПР
На регламентовані перерви	ПН
Час перерв. Що спричинені порушенням нормального перебігу виробничого процесу	ПНТ
Час перерв, спричинених порушенням трудової дисципліни	ПТД

Витрати робочого часу при їхньому аналізі і встановленні норм праці поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованого відносяться необхідні для даних конкретних умов величини витрат основного (Т_о), допоміжного часу (Tд), часу обслуговування робочого місця (Tоб), на відпочинок і особисті потреби (Tв), регламентованих перерв по організаційно-технічним причинах (Тп), підготовчо-заключного часу (Tпз). Виходячи з цього, сумарну величину цих затрат на одиницю продукції, яку називають також штучно-калькуляційним часом (Hшкч)можна подати у виді:

(8.1)

У цю суму основний (технологічний) час входить повністю, а за іншими доданками враховується тільки їх не перекриті частини.

Водночас, суму витрат часу на одиницю продукції, яка визначається за формулою (8.2) називають нормою штучного часу (Hш):

(8.2)

Слід зазначити, що в даний час на підприємствах застосовується система норм праці, яка відбиває різні сторони продукування товарів та послуг. Зокрема, широке поширення отримали норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, нормоване завдання.

Так, норма тривалості і трудомісткості операції визначає необхідні витрати часу одного працівника або бригади (ланки) на виконання одиниці роботи. Норми часу виміряються в людино-хвилинах, людино-годинах.

Норма виробітку визначає кількість одиниць продукції, що повинна бути виготовлена одним працівником або бригадою (ланкою) за даний проміжок часу (годину, зміну). Норми виробітку вимірюються в натуральних одиницях (штуках, метрах тощо) і показують необхідний результат діяльності працівників за одиницю часу.

Норма обслуговування визначає необхідну кількість верстатів, робочих місць, одиниць виробничої площі й інших виробничих об'єктів, закріплених для обслуговування за одним працівником або бригадою (ланкою).

Норма чисельності визначає чисельність працівників, необхідних для виконання визначеного обсягу роботи, наприклад для обслуговування одного або декількох агрегатів.

Слід зазначити, що структура нормованих витрат часу, обумовлена формулою (8.1), відноситься як до тривалості операцій, так і до їхньої трудомісткості. Норми тривалості і трудомісткості операцій є двома видами норми часу.

Норма тривалості операції визначає проміжок часу, що необхідний для виконання одиниці роботи на одному верстаті (агрегаті) або на одному робочому місці. Цей час включає тривалість технологічного впливу на предмет праці і величину об'єктивно неминучих перерв, що приходяться в середньому на одиницю роботи. Норма тривалості виміряється в одиницях часу: хвилинах, годинах.

Норма трудомісткості операції визначає необхідні витрати часу одного працівника або бригади (ланки) на виконання одиниці роботи. Норми часу виміряються в людино-хвилинах, людино-годинах.

Норма керованості (число підлеглих) визначає кількість працівників, що повинні бути безпосередньо підлеглі одному керівникові.

Нормоване завдання визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що повинні бути виконані бригадою (ланкою) за даний проміжок часу (зміну, добу, місяць). Як і норма виробітку, нормоване завдання визначає необхідний результат діяльності працівників. Однак на відміну від норми виробітку нормоване завдання може встановлюватися не тільки в натуральних одиницях, але й у годинник, нормо-гривнях. У зв'язку з цим норма виробітку може розглядатися як окремий випадок нормованого завдання.

Таким чином, для раціональної організації виробництва використовується система норм праці, що відбиває різні сторони трудового процесу. Основна вимога до норм полягає в тому, що усі вони повинні відповідати найбільш ефективним критеріям. Тобто, для умов конкретної ділянки технологічного процесу, організації праці, виробництва і управління має бути визначений й оптимальний обсяг робіт, що повинен бути виконаний бригадою (ланкою) за даний проміжок часу (зміну, добу, місяць).

Величини зазначених норм праці зв'язані певним співвідношень.

На ділянках, де немає багатоверстатного обслуговування, залежність між нормами трудомісткості, тривалості і чисельності виражається в такий спосіб:

(8.3)

де Н_т - норма трудомісткості операцій; Нтп - норма тривалості операції для працівників; Н_ч - норма чисельності працівників, що виконують дану операцію.

Якщо один робітник або бригада обслуговує кілька верстатів (агрегатів), то необхідно розрізняти норми тривалості стосовно устаткування - верстатові, агрегатові (Н_ту) і стосовно працівників (Н_тп).

На багатоверстатному робочому місці при нормі обслуговування Н_о верстатів, на кожному з яких на одиницю продукції повинно затрачатися Н хвилин, час, за який буде виготовлена робітниками одиниця продукції, складе:

(8.4)

При багатоверстатному (багатоагрегатному) обслуговуванні, з огляду на співвідношення (8.3) і (8.4), норма часу повинна визначатися за формулою:

(8.5)

В машинних виробництвах норма тривалості для устаткування - Н_ту характеризує нормативну верстатомісткість продукції, а норма часу (H_т) - її працемісткість.

Водночас, якщо робітник обслуговує один верстат, то з вищенаведеного слідує:

(8.6)

Таким чином, в умовах колективної організації праці і при багато­верстатному обслуговуванні об'єктивно необхідне нормування витрат робочого часу в двох аспектах: календарному - норми тривалості і «об'ємному» - норми часу (трудомісткості).

Для правильного застосування норм важливо враховувати їхню структуру з позицій співвідношення витрат і результатів. До норм витрат праці відносяться: норми тривалості, норми трудомісткості і норми чисельності. Нормами результатів праці є норми виробітку і нормовані завдання. Що стосується норм обслуговування і керованості, то вони безпосередньо не вимірюють ні витрат, ні результатів праці. Ці норми характеризують розміри робочих місць багатоверстатників, наладчиків тощо.