Стаття 4. законодавство про працю. 12 страница

б) між галузями економіки, всередині цих галузей, всередині підприємств;

в) всередині галузей економіки, підприємств, між найманими працівниками;

г) немає правильної відповіді.

2. Закріпленням за працівниками окремих операцій для скорочення виробничого циклу займається:

а) технологічний поділ праці;

б) поопераційний поділ праці;

в) функціональний поділ праці;

г) немає правильної відповіді.

3. Комплексні бригади можуть бути:

а) закритого і відкритого типу;

б) розгалужені та нерозгалужені;

в) з повним, частковим поділом праці і без поділу праці;

г) немає правильної відповіді.

4. Скільки осіб налічує нечисленна бригада?

а) 1-4 осіб;

б) 5-10 осіб;

в) 11-25 осіб;

г) немає правильної відповіді.

5. Залежно від кількості виконавців розрізняють наступні робочі місця:

а) одно- і багатоверстатні;

б) універсальні і спеціалізовані;

в) індивідуальні і колективні;

г) немає правильної відповіді.

6. Закінчіть думку: "Працездатність визначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу і..."

а) не залежить від чинників суб'єктивного та об'єктивного характеру;

б) залежить від чинників як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру;

в) залежить лише від чинників суб'єктивного характеру;

г) немає правильної відповіді.

7. На кожному робочому місці на працездатність впливають, здебільшого:

а) всі фактори;

б) додаткові фактори;

в) декілька факторів

г) немає правильної відповіді.

стаття 4. законодавство про працю. 12 страница - student2.ru

Моніторинг ринку праці і методи його проведення
РОЗДІЛ 10
стаття 4. законодавство про працю. 12 страница - student2.ru

Ö Методологія і методика дослідження ринку праці

Ö Основні методи збору інформації в дослідженні ринку праці

Люди більш схильні до різних суперечок та розмов і до блукання від однієї речі до іншої, ніж до строгого дослідження.

Ф. Бекон

стаття 4. законодавство про працю. 12 страница - student2.ru

Досліджуй все, нехай для тебе на першому місці буде розум; дай йому можливість керувати собою.

Піфагор

стаття 4. законодавство про працю. 12 страница - student2.ru

Люди, які находять дослідження заплутаного питання надто втомленим та хотіли б уникнути його, охоче приймають, що якщо багато сказано, то, значить, і багато доказано.

Юліус

стаття 4. законодавство про працю. 12 страница - student2.ru

Страх перед можливістю помилки не повинен нас утримувати від пошуків істини.

К. Гельвецій

стаття 4. законодавство про працю. 12 страница - student2.ru

Наука - це спроба перевести хаотичну багатообразність чуттєвого досвіду у відповідність з певною єдиною системою мислення.

А. Ейнштейн

стаття 4. законодавство про працю. 12 страница - student2.ru

Люди за своєю суттю прагнуть до порядку, однак дії їх породжують безпорядок.

Шан Цзюнь Шу

стаття 4. законодавство про працю. 12 страница - student2.ru

Переконайтесь, що ви праві, а потім рухайтесь вперед.

Д. Крокетт

стаття 4. законодавство про працю. 12 страница - student2.ru

З початком формування ринкових відносин в Україні виникла необхідність в цілеспрямованих дослідженнях ринку праці, соціально-трудових відносинах, які проявляються в нових умовах господарювання. Ці проблемні питання досліджуються й через моніторингові підходи ринку праці. Зокрема, вони дозволяють провести аналіз та визначити напрямки впливу на проміжні та кінцеві результати виробництва. Важливим напрямком моніто-рингових спостережень є рівень життя населення, як прояв результатів праці, а саме: фонд споживання на душу населення, реальні доходи, тривалість життя, освіта, забезпеченість житлом, розвитком послуг тощо.

Моніторинг ринку праці є ефективним засобом при прийнятті зважених управлінських рішень на різних рівнях управління.

стаття 4. законодавство про працю. 12 страница - student2.ru

- знати сутність моніторингу ринку праці і методів його проведення;

- вміти визначити поняття "моніторинг ринку праці", охарактеризувати методо­логію, методику та основні методи збору інформації дослідження ринку праці.

10.1. Методологія

і методика дослідження ринку праці

Методологія, в контексті методу соціально-економічного пізнання ринку праці являє собою техніку одержання знання про нього. Сучасна методологія ринку праці ґрунтується на системі найбільш загальних принципів, методів і способів його пізнання та встановлення істини.

Так, професійне відношення працівників, що досліджують ринок праці до свого предмету, полягає в тому, що вони зобов'язані його вивчати, аналізувати у відповідності з інтелектуальними, технологічними і етичними нормами. Якщо не забезпечено та не збережено методологічні і методичні норми цього дослідження, то його висновки не можуть вважатися дисциплінарно коректними.

За своєю спрямованістю, методологія досліджень ринку праці виділяє ряд проблемних напрямків. Кожен з них має достатню автономію. Водночас, дослідження ринку праці не мають у своєму розпорядженні специфічних, лише йому властивих методів, перелік цих напрямків досить широкий. Серед них - дослідження зайнятості в умовах приватизації, формування нових робочих місць, соціально-трудові відносини в колективах різних форм власності тощо. Слід зазначити, що на сьогодні в напрямку дослідження ринку праці наявні фундаментальні підходи та інструментарій, організована й багаторівнева система збору й аналізу даних щодо нього.

Загалом, методологія озброює дослідження загальними принципами пізнання суспільства і представляє собою реалізацію світогляду творчого працівника в практиці його дослідницької діяльності. Фундаментальна проблема методологічного характеру, яку вимушені вирішувати в кожному окремому дослідженні - це розмежування пізнаного і відомого від ще невідомого, проблемного, ймовірного в системі ринку праці.

Методика дослідження ринку праці являє собою сукупність різних спеціальних методів, засобів і прийомів одержання, обробки й аналізу емпіричних даних. Методичний інструментарій, використовуваний у кожному конкретному дослідженні цієї проблематики, визначається, насамперед, метою та завданнями.

Як вже зазначено, для проведення досліджень щодо ринку праці вже розроблено десятки методів і технік збору й аналізу даних.

Слід підкреслити, що у найбільш загальному виді ці дослідження можна визначити як систему логічно послідовних методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур, зв'язаних між собою єдиною метою: одержати достовірні дані про досліджуване явище, або процес для їхнього наступного використання в практиці управління ринком праці.

Дослідження ринку праці включає ряд послідовних, що змінюють один одного організаційно-автономних і разом з тим змістовно взаємозалежних етапів:

Ø розробку програми цього дослідження;

Ø визначення виду й обсягу вибірки;

Ø властиво організацію проведення дослідження;

Ø збір первинної соціологічної інформації;

Ø обробку зібраної інформації;

Ø аналіз отриманої інформації, підготовку звіту за результатами дослідження, формулювання висновків і розробку практичних рекомендацій для різних рівнів управління.

Слід зазначити, що одним з найважливіших етапів організації дослідження є розробка програми дослідження ринку праці, що являє собою визначення мети і завдань дослідження, висування гіпотез, уточнення понять і їх систематизацію.

Виходячи, з останнього програма дослідження ринку праці включає наступні розділи:

1. Формулювання дослідницької проблеми, визначення об'єкта і проблеми дослідження ринку праці

Дослідницька проблема - це потреба у вивченні якої-небудь сфери економіки праці й соціально-трудових відносин з метою цілеспрямованого впливу на неї та відповідного регулювання.

Об'єкт дослідження - це те, на що спрямовано процес пізнання. Ним може бути будь-яке явище економіки праці й соціально-трудових відносин в контексті ринку праці, що містять у собі певні протиріччя, невідомість.

Предмет дослідження - це найбільш значимі властивості, сторони й особливості об'єкта, що підлягають безпосередньому вивченню.

2. Визначення мети і завдань дослідження

Мета дослідження орієнтує на аналіз проблеми в теоретичному і прикладному напрямках, а завдання формулюють основні і додаткові вимоги до аналізу проблеми.

3. Інтерпретація основних понять

Вона припускає пошук теоретичних і емпіричних значень понять, їхнє уточнення, а також виявлення ключових понять проблеми ринку праці.

4. Попередній системний аналіз об'єкту дослідження

Необхідна систематизація наявного знання про предмет дослідження, щоб обґрунтувати шлях пошуку нового знання про ринок праці.

5. Висування робочих гіпотез

Гіпотеза є головним методологічним інструментом в дослідженні ринку праці і являє собою обґрунтовані пропозиції про характер, зв'язку між досліджуваними явищами і процесами. Розрізняють описові і пояснювальні гіпотези.

Описові гіпотези поділяються на:

Ø класифікаційні - це припущення про найбільш істотні властивості об'єкта;

Ø структурні - припущення про характер зв'язків між окремими елементами досліджуваного об'єкта;

Ø функціональні - припущення про ступінь тісноти зв'язків взаємодії.

Пояснювальні гіпотези - це припущення про причинно-наслідкові залежності в досліджуваних процесах і явищах ринку праці.

б. Розробка принципового або стратегічного плану дослідження ринку праці На даний час розрізняють три варіанти стратегії дослідження ринку праці:

а) розвідувальний план застосовується в тому випадку, якщо про об'єкт дослідження маються самі неясні представлення і відсутні гіпотези. Мета даного плану - уточнити проблему і сформулювати гіпотези;

б) описовий варіант застосовується, коли знання об'єкта вже досить для висування описових гіпотез. Мета плану - докладний і детальний опис особливостей структур і явищ;

в) експериментальний план його застосовують тільки за умови найвищого рівня знань у досліджуваній області, що дозволяє висунути пояснювальні гіпотези. Мета плану - дослідження каузальних або причинно-наслідкових залежностей.

7. Вибір основних процедур збору й аналізу первинних даних

Схеми, статистичні форми, показники, анкети опитувань підприємницьких структур, плани інтерв'ю, картки ідентифікаційного обліку, бланки самофотографій робочого часу, інструкції з вивчення документів та інших текстів, що піддаються контекстуальному аналізові, схеми спостереження - це перелік деяких засобів збору інформації щодо ринку праці.

Після того як визначена проблема, сформульовані вихідні поняття і висунуті гіпотези дослідження, варто визначити тип і обсяг вибірки.

Основною перевагою вибіркового дослідження є можливість глибоко вивчити об'єкт за об'ємною і складною програмою, а також провести дослідження в порівняно короткий термін, що дозволяє мінімізувати вплив змін на процедуру дослідження ринку праці.

Вибіркове дослідження є видом не суцільного спостереження і складається з часткового спостереження одиниць генеральної сукупності.

Генеральна сукупність складається з маси одиниць спостереження, що володіють загальними властивостями, істотними для їхньої характеристики, наприклад, сукупність робітників певної кваліфікації.

Вибірковою сукупністю називається частина генеральної сукупності, що підлягає безпосередньому обстеженню за заздалегідь розробленою методикою або програмою.

Одиниця спостереження - безпосереднє джерело інформації в дослідженні ринку праці, у якості якого може виступати працівник, група осіб, організація або підприємство, у залежності від мети та завдань конкретного дослідження.

Фундаментальною проблемою застосування вибіркового методу в системі ринку праці є проблема співвідношення генеральної і вибіркової сукупності, тобто питання про правомірність екстраполяції висновків, отриманих при аналізі вибіркової сукупності на генеральну. Водночас, зазначимо, що при строгому дотриманні правил добору вибіркове дослідження репрезентативне, тобто вибіркова сукупність відповідає генеральній.

Власне випадковий вибір

Виділений вид вибірки припускає забезпечення рівних шансів для кожного елемента генеральної сукупності бути відібраним у вибіркову. Першочергово створюється загальний список (за підприємствами, прізвищем, алфавітний, номерний). Після того, групуючи елементи, що входять у список за визначеною економічною або соціально-демографічною ознакою, одержуємо різні структури генеральної сукупності, наприклад, за підприємствами, формами власності, зайнятими, безробітними, пропозицією на ринку праці, рівнем освіти, віком, досвідом тощо.

Розрізняють два основних способи організації власне випадкової вибірки - випадковий повторний і випадковий безповторний добір одиниць дослідження, які засновані на урновій моделі жеребкування (лотереї). Так, у єдиному списку елементам генеральної сукупності привласнюються порядкові номери і кожен номер записується на «квиток». В урні «квитки» ретельно перемішуються, і з неї витягається така кількість «квитків», скільки одиниць спостереження повинне ввійти до складу вибіркової сукупності. При цьому номери на відібраних «квитках» будуть відповідати респондентам, що підлягають опитуванню.

Власне випадкова вибірка використовується в дослідженнях ринку праці досить рідко, як правило через великий обсяг генеральної сукупності.

2. Механічний добір

Вище названий спосіб добору застосовується в дослідженнях ринку праці досить часто через простоту його застосування. Так, сутність механічного добору полягає втому, що генеральна сукупність поділяється на стільки груп, скільки елементів повинна містити вибіркова сукупність, і з кожної групи відбирається одна одиниця спостереження. При доборі з генеральної сукупності респондентів, звичайно, користуються загальним списком одиниць спостереження. Таким списком можуть бути: алфавітні списки, списки мешканців території, пронумеровані за допомогою таблиці випадкових чисел тощо.

Вже після цього здійснюється процедура добору, для чого визначається крок відліку, яким називається відстань між одиницями спостереження, що відбираються. Крок відліку визначається за формулою:

стаття 4. законодавство про працю. 12 страница - student2.ru (10.1)

де N - величина генеральної сукупності, п- величина вибіркової сукупності.

3. Типовий добір

За своєю сутністю, принцип типового добору полягає в наступному: генеральна сукупність поділяється за певною ознакою на типові групи, і добір одиниць дослідження здійснюється з кожної групи окремо.

Основним моментом при типовому доборі є правильний вибір економічної або соціально-демографічної характеристики, за якою буде вироблятися розшаровування генеральної сукупності на типові групи. Тобто в якості розшарування - доцільно вибрати таку ознаку, за якою варіація в генеральній сукупності є найбільшою. У цьому випадку за допомогою розшарування виходять більш однорідні групи, і тим самим підвищується точність вибірки в системі ринку праці.

4. Серійний добір

Водночас, наявні випадки де для вирішення основних задач дослідження ринку праці недостатньо відбирати як одиниці спостереження окремих респондентів (наприклад: при вивченні ефективності роботи цехів, бригад, дільниць), а доцільно як одиниці відбирати цілі колективи, в яких передбачається опитати кожного робітника чи ІТП. Серійний добір полягає в тому, що в якості одиниці спостереження відбираються групи і за ними проводиться суцільне опитування.

Добір серій для обстеження може бути здійснений за допомогою власне випадкової або механічної вибірки.

5. Багатоступінчаста вибірка

Якщо об'єктом дослідження є велике підприємство (галузь), то, перш ніж приступити до безпосереднього добору одиниць спостереження, здійснюється добір на проміжних етапах із застосуванням на кожнім етапі того самого способу добору.

При багатоступінчастій вибірці генеральна сукупність представляється різної чисельності, що складається з груп, підгруп тощо. На першому етапі виділяється вибірка великих груп, потім вибірка підгруп тощо. Останній етап складається вже з добору самих одиниць дослідження ринку праці.

6. Квотна вибірка

Для застосування даного методу необхідна інформація про розподіл економічних або соціально-демографічних характеристик у генеральній сукупності, що дає можливість побудувати таку вибіркову сукупність, структура якої цілком збігається з структурою генеральної сукупності за обраними характеристиками ринку праці.

Квота - це строго задана величина, що пропонує, скільки одиниць спостереження повинне входити у вибіркову сукупність із заздалегідь фіксованими значеннями параметрів квот.

Значення характеристик, за якими дотримується повний збіг структур вибіркової і панельної сукупностей, називаються параметрами квот.

Якщо ідентичність структури вибіркової і генеральної сукупностей зберігається за ознаками, то за ними й будуть сформовані параметри квот.

Підкреслимо, що метод квотної вибірки широко застосовується в практиці досліджень і дозволяє провести дослідження швидше і з найменшими витратами, порівняно з іншими видами вибірки в системі ринку праці.

10.2. Основні методи збору інформації в дослідженні ринку праці

При проведенні досліджень сучасного ринку праці найчастіше застосовуються наступні методи збору інформації:

• анкетне опитування;

• інтерв'ю;

• спостереження;

• аналіз документів;

• соціометричне опитування;

• тестування;

• експеримент тощо.

Зокрема, як джерела одержання інформації про соціально-трудові відносини застосовуються також ділові й організаційні ігри. Вони дозволяють створити імітовану модель професійної діяльності, змоделювати трудові відносини, характерні для визначених виробничих ситуацій в підприємницькій структурі.

Застосування кожного з перелічених методів припускає попередню розробку інструментарію. Інструментарієм у практиці дослідження ринку праці називають спеціально розроблені документи: анкету, бланк інтерв'ю, соціокарту, спостережний лист тощо. Для перевірки якості підготовленого інструментарію доцільно провести пілотажне дослідження. І тільки після підтвердження надійності інструментарію варто приступити до конкретного дослідження ринку праці

Слід підкреслити, що для цих досліджень доцільно користуватися паралельно декількома методами збору інформації.

Так, найбільш розповсюдженим у сучасній практиці методом є анкетне опитування, що являє собою систематизований збір інформації в респондентів за допомогою анкет. Зокрема, таке опитування дає можливість одержати представлення про соціально-трудові взаємини в колективі, стресові ситуації, засоби впливу на активізацію взаємовідносин, задоволення роботою, заробітною платою тощо.

Класифікація запитань при анкетному опитуванні в системі ринку праці

Наявна своя особливість при поданні запитань у анкетах для дослідження ринку праці. Так, за структурою ці запитання поділяються на відкриті, закриті і напівзакриті.

Відкриті запитання - це коли респондент повинен сам формулювати свою відповідь, наприклад: «Що Ви думаєте з приводу того або іншого рішення курівника підрозділу?». Недоліком відкритих запитань є «розпливчастість» відповідей і трудомісткість обробки, а також висока ймовірність суб'єктивної інтерпретації, що відповідно призводить до непорівнянності результатів.

У закритих запитаннях утримується перелік можливих відповідей. Недоліком даного типу запитань є те, що в силу об'єктивних причин дослідник не може заздалегідь передбачати всі можливі варіанти відповідей, що звичайно (як показала практика проведення цих опитувань) викликає роздратування в респондентів.

Виходячи з останнього, ідеальним є напівзакрите запитання, коли після пропонованого переліку альтернативних відповідей респондентові дається можливість висловити свою особисту думку щодо певних положень ринку праці.

За формою запитання бувають прямими або непрямими. Прямі запитання стосуються безпосередньо сформованої ситуації, наприклад: «Чи влаштовує Вас робота, начальник, колеги тощо?» Недоліком прямих запитань є небажання людей давати на них об'єктивну інформацію. Непрямі запитання, широко використовуються не тільки в анкетному, але й у інших видах опитувань та є більш досконалі для виявлення міжособистісних відносин у колективі, малих групах. Даний тип питання звичайно формулюється в такий спосіб: "Припустимо (або якби) Ви перейшли на нове місце роботи, хотіли б Ви продовжувати працювати з колишнім начальником, колегами тощо?."

За функціями запитання поділяються на основні, фільтруючі, контрольні і контактні.

Основні запитання призначені для одержання інформації про події і факти, зокрема, соціально-трудових відносин.

Фільтруючі запитання використовуються для того, щоб відсіяти некомпетентних респондентів і перевірити ступінь їхньої інформованості про ситуацію на ринку праці.

Контрольні запитання використовуються для уточнення правдивості відповідей на основні запитання, вірогідність і якість отриманої інформації.

Контактні запитання необхідні для адаптації респондента до анкети і встановлення контакту з ним.

Слід підкреслити, що доцільно щоб анкета починалася з контактного запитання, тому воно повинне бути простим для сприйняття і викликати бажання в респондента відповідати на подальші запитання і подавати щиру інформацію в контексті ринку праці.

Структура анкети включає вступну, основну і демографічну частини.

Вступна частина містить звертання до респондента, у якому обов'язково вказується, яка організація проводить опитування, мета цього опитування і яким чином будуть використані результати дослідження ринку праці; підкреслюється важливість і значимість особистої участі респондента в опитуванні, гарантується анонімність відповідей, викладаються правила заповнення анкети.

Основна частина анкети включає, як правило, кілька блоків запитань. Перший блок спрямований на одержання фактичної інформації і містить не дуже важкі запитання. В другому блоці питання ускладнюються, наприклад, виявляються ціннісні орієнтації, соціальні установки, думки й оцінки респондентів. Третій блок містить самі інтимні і контрольні запитання, мета яких - поглибити й уточнити інформацію.

Демографічна частина анкети містить запитання, що стосуються соціального статусу респондента і його соціально-демографічних характеристик, наприклад, посада, професія, родинний стан, стать, вік, стаж роботи, доход на одну людину родини тощо.

Анкетне опитування є універсальним методом збору інформації в системі ринку праці тільки при дотриманні правил опитування.

Основні правила, що забезпечують якість опитування

По-перше, необхідно фіксувати тільки найбільш істотні запитання, відповіді на які не можна одержати іншими методами збору інформації, наприклад, якщо можна використовувати як джерело інформації офіційні документи.

По-друге, формулювання запитань повинне бути зрозуміло респондентові та не допускати двозначної інтерпретації, відповідати рівневі знань респондента, для чого кожне питання попередньо апробується.

По-третє, запитання повинні бути сформульовані таким чином, щоб респондент зміг відповісти на них у принципі, при цьому необхідно враховувати фактор пам'яті та давнину події щодо ринку праці.

По-четверте, запитання повинні викликати позитивну реакцію респондента і бажання надавати достовірну інформацію, при цьому необхідно формулювати питання досить коректно і делікатно, поважаючи відповідача.

Метод інтерв'ю

Інтерв'ю - це метод одержання інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди інтерв'юера з респондентом, виходячи з проблематики ринку праці. За широтою використання і цінності одержуваної інформації він є також важливим в системі дослідження ринку праці. Основні сфери застосування методу інтерв'ю для цих досліджень:

• для уточнення проблеми і формулювання гіпотез щодо ринку праці;

• для розробки методики великомасштабних опитувань;

• як головний засіб збору інформації щодо соціально-трудових відносин при малій вибірці;

• як додатковий метод збору інформації про ринок праці;

• у контрольних дослідженнях для уточнення і перевірки інформа­ційного масиву.

Інтерв'ювання в системі ринку праці має свої переваги та недоліки в порівнянні з анкетуванням. Виходячи з цього, при плануванні дослідження часто приходиться вирішувати, що з них найбільше переважає, тобто дає при найменших витратах часу і засобів найбільш важливу і достовірну інформацію про конкретну ситуацію на ринку праці. Цей вибір залежить від конкретної мети і завдань дослідження, а також від його організаційних можливостей і умов.

Слід підкреслити, що головне розходження між анкетуванням і інтерв'юванням полягає у формі контакту дослідника і респондента.

Так, при інтерв'юванні контакт між дослідником і респондентом здійснюється за допомогою інтерв'юера, що задає питання, передбачені дослідником, організує і направляє бесіду з кожною окремою людиною і фіксує отримані відповіді відповідно до інструкції щодо цього процесу.

Водночас, для одержання того самого обсягу інформації при використанні методу інтерв'ю дослідник повинний затратити більше часу і засобів, порівняно з анкетуванням щодо ситуації на ринку праці.

Класифікація інтерв'ю

На практиці, за технікою або формою розрізняють формалізоване (стандартизоване) інтерв'ю, коли формулювання запитань, їхній порядок, кількість і перелік можливих альтернативних відповідей і форма запису передбачається заздалегідь.

Неформалізоване, або нестандартизоване, інтерв'ю - це бесіда за загальною темою, коли запитання і передбачувані відповіді не визначаються заздалегідь, запис не стандартизується. Підкреслимо, що це найбільш гнучкий і динамічний вид інтерв'ю в природній ситуації, незамінний на розвідувальній стадії дослідження ринку праці, коли необхідно розширити знання про об'єкт

для розробки гіпотез і складання анкети. Водночас, недоліком неформалізованого інтерв'ю є трудомісткість обробки й аналізу матеріалів, а також принципова залежність від рівня професійної кваліфікації інтерв'юера та можливої суб'єктивності його суджень, тобто довільного трактування розуміння проблеми ринку праці.

Класифікація інтерв'ю за процедурою проведення

Особисте інтерв'ю - найпоширеніший метод вивчення якої-небудь проблеми щодо ринку праці. Він припускає проведення інтерв'ю безпосередньо на роботі, на вулиці, у будинках або якому-небудь багатолюдному місці спеціально навченими інтерв'юерами. Цей спосіб називають "віч-на-віч", і він припускає реальну взаємодію інтерв'юера і респондента.

Групове інтерв'ю припускає одночасне опитування невеликої кількості людей - групи, родини, бригади. Як правило, це дискусія за загальною темою щодо ринку праці. Для групового інтерв'ю вибирається група (до 10 чоловік), з нею проводиться обговорення визначеної теми, хід обговорення направляє ведучий - модератор, тобто спеціально підготовлений інтерв'юер. Означений працівник повинен створювати розкріпачену і невимушену атмосферу.

Груповим дискусіям властива наступна тенденція: стриманість висловлювань, що виявляється спочатку, поступово зникає, і учасники більш активно починають висловлювати своє відношення до предмета обговорення і мотиви своїх дій, чого ніколи б не зробили в більш формальній атмосфері. Крім цього, існує динаміка взаємодії групи, що виражається в тім, що, коли один з учасників висловлює свою думку, інші її бурхливо обговорюють, і це народжує безліч ідей в системі коректного дослідження ринку праці. Якщо в процесі обговорення один з учасників домінує і придушує інших, то ведучий повинний делікатно коректувати його поведінку та настроювати на проблему.

Наши рекомендации