Стаття 4. законодавство про працю. 6 страница

В умовах формування ринкових відносин необхідність у показнику, що характеризує витрати праці на виробництво продукції, особливо гостро відчувається при обґрунтуванні чисельності працюючих, фонду заробітної плати, продуктивності праці.

Під трудомісткістю продукції мається на увазі сума усіх витрат живої праці на виробництво одиниці продукції на даному підприємстві. Оскільки трудомісткість виготовлення одиниці продукції є показником, у якому відбивається вся сукупність факторів, що визначають рівень продуктивності праці то у цьому показнику повинні найбільше повно враховуватися витрати живої праці. Тому в трудомісткість виготовлення продукції доцільно включати витрати праці всіх категорій промислово-виробничого персоналу підприємства, у тому числі допоміжних робітників, керівників, фахівців і інших категорій працюючих. Це обумовлено підвищенням їхньої ролі в процесі виробництва в умовах науково-технічного прогресу.

Показник трудомісткості продукції визначається на одиницю продукції в натуральному вираженні за всією номенклатурою виробів і послуг, що включаються в товарну продукцію підприємства. На підприємствах з великим асортиментом продукції, що випускається, трудомісткість може враховуватися за представниками груп однотипних виробів, до яких приводиться вся продукція.

У залежності від складу трудових витрат, їхньої ролі в процесі виробництва враховуються наступні види трудомісткості, що є складовими частинами повної трудомісткості виготовлення продукції: технологічна, трудомісткість обслуговування виробництва, виробнича, трудомісткість керування виробництвом.

Технологічна трудомісткість (T_т) - це витрати праці робітників, що здійснюють технологічний вплив на предмети праці, що враховуються в товарній продукції підприємства (доцільна зміна форми, стану, положення, фізичних, хімічних і інших їхніх властивостей). Технологічна трудомісткість визначається за формулою:

(4.3)

де Т_в - витрати праці основних робітників-відрядників; Т_п - витрати праці основних робітників - погодинників.

Трудомісткість обслуговування виробництва (Т_о) - це витрати праці допоміжних робітників основних і всіх робітників допоміжних цехів та служб, які пов'язані з обслуговуванням виробництва.

Виробнича трудомісткість (Т_вр) - це витрати праці всіх робітників (основних і допоміжних цехів), визначається за формулою:

(4.4)

Трудомісткість управління виробництвом (Т_у) - це витрати праці керівників, фахівців, службовців, охорони.

Повна трудомісткість продукції (Т) включає трудові витрати всіх категорій промислово-виробничого персоналу підприємства та визначається за формулами:

(4.5)

або

(4.6)

або

(4.7).

З характером і призначенням витрат праці варто розрізняти нормовану, фактичну і планову трудомісткість.

Нормована трудомісткість - це нормовані витрати на виготовлення виробу або виконання визначеного обсягу робіт, установлювані для усіх видів трудомісткості (технологічної, обслуговування і управління) виходячи з діючих норм часу (виробітку), норм обслуговування, штатних розкладів і планового фонду робочого часу відповідно до режиму роботи підприємства.

Фактична трудомісткість - це реальні витрати праці на виготовлення одиниці виробу, обсягу роботи.

Планова трудомісткість - це витрати праці на виготовлення виробу або виконання визначеного обсягу робіт, установлені з урахуванням їх зниження в планованому періоді.

За об'єктом вирахування розрізняють трудомісткість на операцію, деталь, виріб.

За місцем додавання праці виділяють трудомісткість заводську, цехову, дільничу, бригадну і робочого місця.

Підвищення ролі показника трудомісткості зв'язане з тим, що при вимірі продуктивності праці резерви її росту складають власне кажучи можливості економії часу. Трудовий метод дозволяє в цьому випадку здійснювати планомірне й ощадливе регулювання витрат у найбільш іманентній праці формі - безпосередньо робочим часом.

При трудовому методі виміру продуктивності праці робочий час є загальною і якісно однорідною характеристикою, на основі якої зважується різноякісна продукція. Тому даний метод є найбільш точним еквівалентом категорії продуктивності праці. При його застосуванні обсяг продукції оцінюється в одиницях робочого часу, завдяки чому встановлюється прямий зв'язок між кількістю продукції і витратами праці на її виготовлення. За допомогою цього методу можливо обчислити економію витрат робочого часу не тільки за виробами, за окремими робочими місцями, але і за факторами.

Слід підкреслити, що в сучасних умовах найбільш доцільним стає застосування саме трудового методу виміру продуктивності праці, що дозволяє найбільше точно виміряти рівень і динаміку продуктивності праці як живої конкретної праці, вимірюваного часом його додавання. Даний метод дозволяє також проводити й коректні порівняння продуктивності праці в різних сферах економіки.

ВИСНОВКИ

Продуктивність праці - це результат конкретної праці за певний проміжок часу, що вимірюється кількістю продукції, зробленої за одиницю робочого часу (годину, зміну, місяць, рік), або кількістю часу, витраченого на виробництво одиниці продукції.

Фактори росту продуктивності праці - це ті рушійні сили, або причини, під впливом яких змінюється її рівень.

В якості такої сили (факторів) виступає: технічний прогрес, удосконалювання організації виробництва, управління працею тощо. Різноманіття конкретних шляхів і засобів досягнення більш високої продуктивності праці викликає необхідність розробки класифікації факторів росту продуктивності праці.

Дія факторів росту продуктивності праці залежить від природних, суспільних, екологічних і матеріальних умов, у яких вони проявляються і реалізуються.

Вимір продуктивності праці стосується трьох взаємозалежних питань:

- економічного змісту продуктивності праці;

- визначення показників, що могли б служити кількісною мірою виміру рівня продуктивності праці;

- принципів зіставлення показників продуктивності праці в часі та просторі.

Практиці відомі різні показники виміру продукції і витрат праці, застосовуються різні методи і показники виміру продуктивності праці, що зв'язано з особливостями виробництва, застосовуваної техніки, сировини тощо та цілями економічного дослідження. Викорис­товувані методи виміру продуктивності праці мають свій особливий зміст, проте вони не виключають, а доповнюють один одного.

1. У чому полягають поняття продуктивності і продуктивності праці?

2. Яку Ви знаєте класифікацію показників продуктивності праці?

3. Які існують показники і методи вимірювання продуктивності праці?

4. Що Ви можете сказати про рівень продуктивності праці?

5. Які є види продуктивності праці?

Тести

1. Економія робочого часу є:

а) загальним вираженням зменшення продуктивності праці;

б) частковим вираженням росту продуктивності праці;

в) загальним вираженням росту продуктивності праці;

г) немає правильної відповіді.

2. Закінчіть думку: „Ріст продуктивності праці..."

а) є безмежним;

б) не може бути безмежним;

в) може бути безмежним;

г) немає правильної відповіді.

3. Фактори росту продуктивності праці — це:

а) причини, під впливом яких змінюється рівень продуктивності праці;

б) причини, під впливом яких зменшується рівень продуктивності праці;

в) причини, під впливом яких збільшується рівень продуктивності праці;

г) немає правильної відповіді.

4. Дія факторів росту продуктивності праці залежить від:

а) екологічних, суспільних і нематеріальних умов;

б) природних, матеріальних і екологічних умов;

в) суспільних, природних і матеріальних умов;

г) немає правильної відповіді.

5. Закінчіть думку: „Показники, якими характеризується продуктив­ність праці..."

а) не повинні відбивати ефективність праці;

б) повинні точно відбивати ефективність праці;

в) повинні відбивати ефективність праці;

г) немає правильної відповіді.

6. Розрізняють наступні методи визначення виробітку:

а) грошовий, натуральний і вартісний;

б) натуральний, грошовий і трудовий;

в) вартісний, грошовий і трудовий;

г) немає правильної відповіді.

7. Сума усіх витрат живої праці на виробництво одиниці продукції на даному підприємстві - це:

а) технологічна трудомісткість;

б) виробнича трудомісткість;

в) трудомісткість продукції;

г) немає правильної відповіді.

8. За характером і призначенням витрат праці варто розрізняти:

а) нормовану, планову і фактичну трудомісткість;

б) планову, фактичну і ненормовану трудомісткість;

в) фактичну, нормовану і позапланову трудомісткість;

г) немає правильної відповіді.

РОЗДІЛ 5

Заробітна плата

Ö Формування заробітної плати в ринкових умовах

Ö Структура заробітної плати

Ö Функції заробітної плати

Ö Форми оплати праці

Ö Основи організації оплати праці

Висока заробітна плата - найбільш вигідний комерційний принцип.

Г. Форд

Час доволі довгий для тих, хто ним користається; хто працює і хто мислить, той розширює його межі.

Ф. Вольтер

Більшість людей працює більшу частину часу, щоб жити і незначний вільний час, що залишається у них, настільки бентежить їх, що вони усілякими способами намагаються позбавитися від нього.

Й. Гете

Усілякого роду безпринципна діяльність урешті-решт призводить до банкрутства.

Й. Гете

Захист дурного діяння гірше самого діяння.

Б. Грасіан

Діяльність може призвести до біди, а бездіяльність ніколи не призводить до добра.

Невідомий автор

Ніщо так не робить життя легким, як діяльність, спрямована до однієї мети.

Ф. Шіллер

Економістом М.Рено відмічено: "Наші біди викликані не перевиробництвом, а недоспоживанням, що є результатом монополізації та махінацій посередників ". Практика свідчить, що там де купівельна здатність громадян є високою, а вона забезпечується їх заробітною платою, відбувається й прискорений розвиток економіки, оскільки реалізується принцип платоспроможного попиту.

Проте з 1990-го по 2002 рік відсоток заробітної плати у ВВП України зменшився з 53,1 до 43,7%, а в собівартості вітчизняної продукції вона складає всього лише 9-10%. Зокрема, Україна посідає четверте місце в СНД за рівнем заробітної плати, яка в І півріччі 2003 року становила суму, еквівалентну 80 дол. США на місяць (Росія - 167 дол.).

- знати порядок формування заробітної плати в ринкових умовах, структуру, функції заробітної плати, форми та основи організації оплати праці;

- вміти визначити поняття "заробітна плата", "організація оплати праці", сформулювати форми оплати праці.

5.1. Формування заробітної плати в ринкових умовах

З активізацією процесу формування ринкових відносин принципово змінюється сутність таких найважливіших економічних категорій та процесів, як оплата праці та формування доходів.

Зазначимо, що терміном "заробітна плата" в Законі України "Про оплату праці" позначається винагорода, що її обчислюють, як правило у грошовій формі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган (надалі роботодавець) виплачує робітникові за виконану роботу.

Рівень заробітної платні в масштабі національної економіки залежить від наступних макроекономічних показників:

• обсягу виробленої галузями продукції;

• співвідношення між проміжним споживанням виробленої галузями продукції і доданою до неї вартістю або валовим внутрішнім продуктом (ВВП);

• розподілу ВВП на оплату праці, непрямі податки, субсидії та валовий прибуток;

• чисельність населення та його активної частини, що задіяна в економіці. Оплата праці в широкому сенсі - це та або інша форма винагороди за певну кількість і якість роботи, що виконується.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений державою розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). Слід підкреслити, що в мінімальну заробітну плату не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється щорічно Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Зокрема, згідно із Законом України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік" від 13 грудня 2001 року, встановлено: з 1 січня 2002 р. - 140 грн., а з 1 липня 2002 р. - 165 грн. в місяць, нижче за який не може здійснюватись оплата за фактично виконану найманим робітником повну місячну (денну, годинну) норму праці (робочого часу).

В таблиці 5.1 наведено етапи зміни мінімальної заробітної плати в Україні.

Номінальна заробітна плата (грошова) - це сума грошових коштів, що одержуються робітниками за виконання певного обсягу робіт відповідно до кількості та якості витраченої ними праці.

Таблиця 5.1

Зміна мінімальної заробітної плати в Україні

Етапи зростання мінімальної заробітної плати
Період дії	Розмір мінімальної заробітної плати
До березня 1996 р.	60 тис. крб. (еквівалент 60 копійок)
3 березня 1996 р. до кінця 1997 р.	1 млн. 500 тис.крб. (15 грн.)
3 січня до липня 1998 р.	45 грн.
3 липня до кінця 1998 р.	55 грн.
3 січня 1999 р. до квітня 2000 р.	90 грн.
3 липня 2000 р. до кінця 2001 р.	118 грн.
3 січня 2002 р. до липня 2002 р.	140 грн.
3 липня 2002 р. до кінця 2002 р.	165 грн.
3 січня 2003 р. до грудня 2003 р.	185 грн.
3 грудня 2003 р. до листопада 2004 р.	205 грн.
3 листопада 2004 р.	237 грн.

Реальна заробітна плата являє собою сукупність матеріальних і культурних благ, а також послуг що може придбати працівник на номінальну заробітну плату. Розмір реальної заробітної плати залежить від величин номінальної заробітної плати та рівня цін на предмети і послуги. Реальна заробітна плата також залежить від тенденції зростання (зниження) реальної заробітної плати за останній час.

Під час збору даних про заробітну плату використовують три основні поняття: "заробіток", "ставка заробітної плати" і "натуральна оплата".

Заробіток - це винагорода, що дається робітникові грошима або натуроплатою, як правило, через регулярні проміжки за виконану роботу, а також і не за відроблений час (наприклад, за щорічну відпустку). До суми заробітку рекомендується включити пряму заробітну плату та пряме нарахування, оплату невідпрацьованого часу, премії та допомогу.

До заробітку не входять суми, що відраховуються роботодавцями зі своїх робітників у фонди соціального страхування та пенсійного забезпечення, а також грошова допомога, одержувана найманими робітниками з цих фондів. Не входить до нього і допомога, що видається на час звільнення та по закінченні терміну служби.

Оплата невідпрацьованого часу включає суми, що виплачуються за щорічну відпустку та інші види відпусток, що надаються роботодавцем своїм працівникам.

Ставка заробітної плати - це ставка, співвідносна з періодом часу, що звичайно використовується під час визначення розміру заробітної плати (наприклад, з годиною, днем, тижнем, місяцем або будь-яким іншим періодом). У нашому розумінні ставку заробітної плати співвідносяться з годинною тарифною ставкою працівника з погодинною оплатою або місячною - працівника з по часовим окладом. Однак ставка заробітної плати, крім того, включає доплати у зв'язку зі зростанням вартості життя та інші регулярно створюванні виплати (за винятком доплат за понаднормові роботи, премії, допомоги та інших грошових натуральних виплат).

Натуральну оплату в статистиці заробітків рекомендується обчислювати на основі вартості, яка є реальною для найманого робітника.

5.2. Структура заробітної плати

Наказом Мінстату України від 11 грудня 1995 р. № 323, визначено структуру та склад фонду оплати праці, в якому виділяється: основна заробітна плата; додаткова заробітна плата; інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбаченні чинним законодавством, а також премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системи і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які передбаченні актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені зазначеними актами нормами.

5.3. Функції заробітної плати

Сутність заробітної плати проявляється у функціях, які вона виконує в процесі суспільного відтворення. Важлива роль заробітної плати в механізмі функціонування ринкової економіки зумовлена тим, що вона має забезпечу­вати виконання багатьох функцій. Зокрема, найважливішими, серед цих функцій є:

1. Відтворювальна функціяполягає у забезпеченні працівника та членів їхніх сімей необхідними життєвими благами для відновлення робочої сили, для відтворення поколінь. В ній реалізується економічний закон зростання потреб. Ця функція тісно пов'язана з особливостями державного регулювання заробітної платні, із встановленням на державному рівні такого її мінімального розміру, який би забезпечував відтворення робочої сили в даний період.

2. Стимулююча функція заробітної плати полягає у встановлені залежності її розміру від кількості й якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства. Ця залежність повинна бути такою, щоб заохочувати працюючих до постійного покра­щення результатів праці на своєму робочому місці.

3. Регулююча або ресурсно-розміщувальна функція заробітної плати полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарства, підприємствами з урахуванням ринкової кон'юнктури. Формування ефективного функціонування ринку праці передбачає свободу кожного найманого працівника вільно обирати місце прикладання своєї праці, а його прагнення до підвищення життєвого рівня обумовлює професійні переміщення у пошуках такої роботи, яка б максимально задовольнила зростаючі потреби. Іншими словами, в ринкових умовах, вища заробітна плата на ефективніших робочих місцях стимулює перехід сюди працівників з неефективних робочих місць, забезпечуючи тим самим регулюючу функцію.

4. Соціальна функція заробітної плативідображає міру живої праці при розподілі фонду споживання між найманими працівниками і власниками засобів виробництва. Заробітна плата виступає індивідуаль­ною часткою працівника в новоствореному доході у відповідності з його трудовим внеском. Соціальне значення цієї функції полягає в забезпеченні соціальної справедливості, по перше, при розподілі доходу між найманими працівниками, і власниками засобів виробництва, і по-друге, при розподілі між найманими працівниками у відповідності з результатами їхнього трудового внеску при виготовленні продукції та наданні послуг.

5. Функція формування платоспроможного попиту населення. 11 призначення - узгодження платоспроможного попиту, під яким розуміємо форму виявлення потреб, забезпечених грошовими коштами покупців, з одного боку і виробництва споживчих товарів - з іншого. Оскільки платоспроможний попит формується під дією двох основних факторів потреб та доходів населення, то за допомогою заробітної плати в ринкових умовах встановлюються пропорції між товарною пропозицією та попитом в конкретний момент часу.

5.4. Форми оплати праці

В сучасних умовах на підприємствах найчастіше використовують дві форми оплати праці: почасова і відрядна.

При почасовій формі заробітної плати мірою праці виступає відпрацьований час, а заробіток працівнику нараховується згідно з його тарифом чи посадовим окладом за фактично відпрацьований час.

При відрядній формі заробітної плати мірою праці є вироблена працівником продукція (або виконаний обсяг робіт), а розмір заробітку прямо пропорційно залежить від її кількості та якості, виходячи із спеціально встановленої відрядної розцінки.

Взаємозв'язок елементів заробітної плати (тарифної частини, доплат, надбавок, премій) забезпечується через формування системи заробітної плати. Слід зазначити, що ця система може бути відмінною на різних підприємствах, оскільки взаємозв'язок елементів має свої відмінності для кожного із них.

Водночас, в Україні найпоширенішими на промислових підприємствах є такі системи заробітної плати:

1. Почасові

1.1. Проста почасова (заробіток 3 залежить від тарифної ставки С, що відповідає присвоєному працівникові тарифному розряду, та відпрацьований ним часу Ч):

(5.1)

1.2. Почасова-преміальна (залежить від тарифної ставки С, відпрацьованого часу Ч та премії за досягнення певних кількісних або якісних показників П):

(5.2)

1.3. Оплата праці за місячними посадовими окладами застосовується для працівників організації, робота яких має стабільний характер, Вона може бути як простою так і, відповідно, преміальною.

2. Відрядні

2.1. Проста відрядна (відрядний заробіток З_в розраховується множенням кількості виробленої продукції К на її розцінки Ц):

(5.3)

2.2. Відрядно-преміальна (оплата праці З_вп включає відрядний заробіток З_в та премії за досягнення результатів, що заохочуються - П):

(5.4)

2.3. Відрядно-прогресивна (робота, виконана в межах встановленої норми Н_о оплачується за звичайними розцінками Ц_о, а робота, виконана понад норму у Н_п - за прогресивно зростаючими розцінками Ц_п):

(5.5)

2.4. Непряма відрядна (заробіток працівника З_пв залежить від результатів праці працівників, що ним обслуговуються (коефіцієнту виконання норми виробітку

(5.6)

2.5. Акордна (розмір заробітку встановлюється за виконання всього комплексу робіт із визначенням терміну виконання).

2.6. Акордно-преміальна (передбачає ще і премії за якісне або дострокове виконання робіт).

2.7. Особливим різновидом відрядних систем заробітної плати є відсоткова, за якої її розмір 3 встановлюється як частка п певних показників (результатів роботи, що заохочуються, Р - відсоток від виторгу, товарообігу, доходу, прибутку тощо):

(5.7)

5.5. Основи організації оплати праці

Основою організації оплати праці є тарифна система, що являє собою сукупність нормативних матеріалів, за допомогою яких встановлюється рівень заробітної плати працівників підприємства залежно від їхньої кваліфікації, складності роботи, умов праці. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, надбавки і доплати до тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка - це шкала кваліфікаційних розрядів і тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких встановлюється безпосередня залежність розміру заробітної плати працівників від їхньої кваліфікації. Кожному кваліфікаційному розряду відповідає тарифний коефіцієнт, що показує у скільки разів тарифна ставка цього розряду перевищує тарифну ставку першого розряду. Тарифний коефіцієнт першого розряду завжди дорівнює одиниці. Кількість кваліфікаційних розрядів і коефіцієнтів визначається складністю виробництва робіт, що виконуються, і обумовлюються в колективному договорі.

Слід зазначити, що в останні роки на підприємствах замість відокремлено­го формування тарифних ставок робітників і схем посадових окладів спеціалістів застосовують єдині тарифні сітки (ЄТС), що містять тарифні коефіцієнти для всіх категорій персоналу. Перевага ЄТС полягає в тому, що вони побудовані на єдиній методичній основі, а тому забезпечують єдиний підхід до оцінки відмінностей у праці всіх працівників організації, галузі.

Водночас, оплата праці керівників, службовців і спеціалістів ґрунтується на схемах посадових окладів, тобто розміри яких встановлюються залежно від посад, що займають керівники, спеціалісти і службовці, їхньої кваліфікації, умов праці, масштабів і складності виробництва, обсягів, важливості робіт.

Тарифна ставка - ціни на різноманітні види праці на ринку робочої сили. Тарифна ставка є мірою ціни праці певної складності, тобто ціна праці робітника відповідної професії та кваліфікації. Тарифна ставка може бути меншою законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.