Принципові засади ринкової економіки

У результаті виникнення суспільного поділу праці, приватної власності на засоби виробництва й економічного відокремлення товаровиробників суспільне виробництво набуває товарної форми. Економіка, в якій товарно-грошові відносини є пануючими – ринкова економіка.

Засади ринкової економіки:

1. Максимальна свобода підприємництваозначає, що за умов чистого ринку приватні підприємства можуть придбати економічні ресурси, організувати процес виробництва із цих ресурсів товарів або послуг за власним вибором і продати цей товар або послугу на ринках за вибором самої фірми.

Свобода вибору власників матеріальних ресурсів і грошового капіталу означає, що вони можуть використати або реалізувати ці ресурси на свій розсуд; робітники мають право зайнятися будь-яким видом діяльності, на який вони здатні; споживачі вільні у межах своїх грошових доходів купляти товари і послуги в такому наборі, який вони вважають найнеобхіднішим для задоволення своїх потреб.

Свобода вибору споживачів – саме споживач вирішує, що повинна виробляти економіка, а вже в цих межах постачальники ресурсів можуть робити свій вільний вибір.

Стимулювання особистого інтересу – підприємці ставлять собі за мету максимізацію прибутків своїх фірм або як варіант – мінімізацію своїх збитків, а власники матеріальних ресурсів, за інших рівних умов, намагаються отримати якнайвищі ціни при продажі або здачі в оренду цих ресурсів.

2. Рівноправність ринкових суб’єктів.

3. Економічна відповідальність і ризик підприємців, тобто люди і колективи орієнтуються на власні інтереси і цілі, а за негативні наслідки господарювання самі ж і відповідають. Це примушує пильно відноситися до ресурсів, ініціативної, активної економічної діяльності.

4. Конкурентне середовище (вільний вхід або вихід на будь-які ринки; антимонопольна діяльність держави; державна підтримка конкуренції).

5. Вільне ціноутворення, тобто процес формування цін на товари і системи цін загалом при ринковій економіці відбувається стихійно, ціни складаються під впливом попиту і пропозиції в умовах конкуренції, а взаємодія попиту і пропозиції визначається характером і структурою між виробниками і споживачами.

6. Ведуча роль фінансових показників (грошовий обіг визначає кількість грошей і обсяг виробництва, від його функціонування залежить господарська активність, економічне зростання, благополуччя суспільства; прибуток – найважливіша категорія ринкової економіки, її максимізація виступає як безпосередня мета і рушійний мотив виробництва).

7. Відмова всіх органів державної власності від прямої участі в господарській діяльності(за винятком державної власності).

8. Соціальна справедливість (рівна можливість заробляти своєю працею; державна підтримка непрацездатних).

9. Створення ринкової інфраструктури.

У розвиненому світі склалося кілька моделей ринкового господарювання. Їх можна згрупувати у три різновиди:

вільний ринок (економіка США): незначне втручання держави і всебічна підтримка підприємництва; роль федерального уряду менша, ніж у інших країнах; податки та державні витрати по відношенню до ВВП в США менші, ніж в інших країнах; державна власність у промисловості незначна;

соціально-орієнтований ринок (економіка країн Західної Європи): суттєве втручання держави в економіку; вона відіграє основну роль у розподілі прибутків через програми державних видатків на соціальні потреби; розвинена система соціального забезпечення; державні виплати отримують безробітні, пенсіонери та інші категорії населення;

державно-керований ринок (економіка Японії, країн Східної Азії): тісна взаємодія держави і бізнесу, особливо у розміщенні капіталів; індикативне планування ґрунтується на узгодженні уряду і фірм; бізнесмени разом з міністерствами розробляють стратегічні напрями розвитку економіки та визначають ключові галузі для вкладення капіталі; державне забезпечення відсутнє, бо цю роль виконують фірми.

Суб’єктами ринкової економіки є продавці і покупці.

Об’єктами – товари і гроші.

Товар – це продукт праці, призначений для обміну шляхом купівлі-продажу. Він володіє двома властивостями: задовольняє яку-небудь людську потребу – споживна вартістьі є річчю, здатною обмінюватися на іншу річ – мінова вартість.

Гроші – це специфічний товарний вид, з натуральною формою якого зростає суспільна функція загального еквівалента.