Модуль і. управління знаннями та інноваціями
Змістовий модуль 1. Концептуальні основи управління знаннями та інноваціями в сучасній організації
ТЕМА 1. ОРГАНІЗАЦІЯ, ЩО САМОНАВЧАЄТЬСЯ, ТА УПРАВЛІННЯ ЗНАННЯМИ
План вивчення теми
1. Поняття знань та організації, що самонавчається.
2. Еволюція організації в аспекті управління знаннями.
3. Джерела корпоративних знань.
Навчальні цілі
Ознайомитись з сутністю концепції організації, що самонавчається та управління знаннями, відмінностями в поняттях «відомості», «інформація», «знання», розглянути еволюцію організації в аспекті управління знаннями та джерела корпоративних знань.
Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
Студентам слід почати вивчення теми із історії появи нового розділу управлінських досліджень під назвою «управління знаннями» внаслідок стрімкого розвитку економіки знань, а також зв’язку з іншими науковими дисциплінами.
Студенти мають знати, що поняття «управління знаннями» було введено в 1986 р. К.Вігом, проте різні його тлумачення призвели до виникнення кількох концепцій управління знаннями.
Студенти мають знати властивості, що притаманні організації, яка самонавчається, та вміти їх пояснити. До таких властивостей, зокрема, відносяться:
- гнучка і максимально горизонтальна організаційна структура;
- залучення персоналу до розробки стратегії компанії з метою формування у нього цілісного бачення майбутнього;
- доступність та вільний обмін інформацією та досвідом між усіма членами організації;
- гнучка система винагород;
- контакти членів організації із зовнішнім середовищем та орієнтація на засвоєння досвіду інших компаній;
- поєднання основної діяльності членів організації із дослідницькими функціями;
- сприятливий для навчання і розвитку персоналу моральний клімат.
Студенти мають з’ясувати, як визначені вище властивості дозволяють організації, що самонавчається і самовдосконалюється та виконувати такі функції:
- дозволяти індивідуально розвиватися і застосовувати базове системне мислення для вирішення проблемних питань;
- дозволяти співробітникам пізнати свої слабкі та сильні сторони для подальшого особистого розвитку;
- сприяти колективному спілкуванню і координації зусиль.
Студенти мають знати, що основною ознакою організації, яка самонавчається, вважається "подвійна петля навчання", що включає:
- "першу петлю навчання" - організування обов'язкового навчання персоналу;
- "другу петлю навчання" - пов'язану зі створенням умов для розроблення системи мотивації персоналу до самонавчання.
Студенти мають знати умови ефективного управління знаннями.
Питання для самоконтролю
1. Дайте визначення організації, що самонавчається.
2. Розкрийте сутність управління знаннями в організації.
3. Дайте визначення інтелектуальному капіталу (інтелектуальним активам) компанії.
4. В чому різниця між даними, інформацією та знаннями (в контексті управління знаннями)?
5. Наведіть класифікації знань.
6. Поясніть сутність явних/неявних, формалізованих/неформалізованих знань.
7. Наведіть ознаки моделі трансформації знань в організації («спіраль знань»).
8. В чому полягає сутність управління знаннями?
9. В чому полягає критична різниця між інтелектуальним капіталом та матеріальними активами?
10. Яку потенційну та реальну цінність для організації мають інформація та знання?
11. В яких формах може існувати інформація?
12. Поясніть причини, що заважають знанням тотожно відображати інформацію?
13. Визначте властивості організації, що самонавчається.
14. Поясніть сутність «подвійної петлі навчання».
15. Наведіть джерела корпоративних знань та способи їх використання.
Завдання до самостійної роботи
1. Розробіть схему, що відображає зв’язок знань, інформації та інтелекту.
2. Складіть структурно-логічну схему «Еволюція організації в аспекті управління знаннями».
3. Підберіть кожному поняттю його визначення:
| Контекстно залежна інформація | А | Все, що має вартість для організації і втілено у працюючих у ній людях або виникає із виробничих процесів, систем чи організаційної культури, включаючи знання і навички конкретних осіб, норми і системи цінностей, бази даних, методології, програмне забезпечення, виробничий досвід (ноу-хау), ліцензії, бренди, торговельні секрети тощо | |
| Контекстно незалежна інформація | Б | Властивість об’єкта ставити нову задачу та находити її рішення | |
| Інтелект | В | Внутрішній стан індивідуальної інтелектуальної сутності | |
| Інтелектуальний капітал, або знання | Г | Внутрішній інструмент суб’єкта для відображення інформації | |
| Інтелектуальний потенціал | Д | Явище, яке виникає в приймачі у вигляді фактографічної інтерпретації вхідного сигналу (по суті його тотожне відображення) або у вигляді певної алгоритмічної інтерпретації сигналу (перетворення вхідного сигналу по заздалегідь введеним і відомим, тобто визначеним правилам) | |
| Знання | Е | Явище, яке виникає в інтелектуальному приймачі у вигляді процесу породження будь-якої безлічі трактувань вхідного сигналу (абстрактні аналогії, навіть повідомлення, що суперечать змісту, евристики, здогадки, відкриття і т.д.) які заздалегідь можуть бути не відомі |
4. Поясніть вислів «Знання співробітника можуть бути як частиною інтелектуального капіталу організації, так і не бути цією частиною».
5. Поясніть вислів «До багатьох компонентів інтелектуального капіталу слід підходити як до орендованих, взятих у лізинг, чи позиченим».
6. Складіть структурно-логічну схему виникнення концепції управління знаннями.
Термінологічний словник ключових понять
Організація, що самонавчається − це модель організації, орієнтованої на розвиток шляхом постійного навчання і самонавчання персоналу; це організація, що розвивається, навчається і вдосконалюється за рахунок власних внутрішніх резервів. Кожен член такого колективу зацікавлений в індивідуальному підвищенні власного професійного рівня. Персонал організації, яка самонавчається, ефективно працює в будь-якій, у тому числі і кризовій ситуації, відчуваючи себе частиною системи і з повагою ставлячись до всього, що його оточує. У результаті в більшості випадків переборюється страх перед необхідністю організаційних змін, які починають сприйматися як закономірний процес, що супроводжується особистісним професійним зростанням.
Управління знаннями (англ. Knowledge management), також використовується термін «Менеджмент знань» — це систематичні процеси, завдяки яким знання, необхідні для успіху організації, створюються, зберігаються, розподіляються і застосовуються.
Управління інноваціями означає створення інновацій та впровадження інноваційних продуктів на ринок, його завоювання (тобто процес дифузії інновацій, на який впливають за допомогою різних маркетингових інструментів, в т.ч. реклами).
Рекомендована література
[5, 7, 8, 12, 21-24, 28, 29]
ТЕМА 2. ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ ЗНАННЯМИ ТА ІННОВАЦІЯМИ В ОРГАНІЗАЦІЇ
План вивчення теми
1. Підсистеми управління знань.
2. Процеси перетворення знань (модель спіралі знань).
3. Трансформація та потоки знань всередині організації.
Навчальні цілі
Ознайомитися із способами побудови процесу управління знаннями та інноваціями за критеріями раціональності, економії часу та ресурсів, максимального ефекту.
Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
На початку вивчення теми студентам рекомендується визначитись із сутністю технологій управління знаннями та інноваціями в організації.
Студенти мають знати, що умовою ефективного управління знаннями та інноваціями є формування атмосфери спілкування в трудовому колективі, корпоративної культури, що орієнтовна на ефективні конструктивні комунікації та враховує психологічні особливості працівників, допомагає зняти бар’єри на шляху вирішення задач формування єдиного робочого середовища, реалізації механізму відчуження, нагромадження, використання і модифікації знань, підтримки інновацій і доведення інформації усім зацікавленим у ній співробітникам.
Студенти мають знати, що знання беруться із даних і будуються на основі інформації, а також те, що знання поділяються на дві відмінні категорії:
· прямі значення, що складаються з форм інформації, експертних знань або досвіду, який можна детально викласти, заархівувати, які є постійними і передаються за допомогою інформаційних технологій. Прямі знання можуть мати форму бази даних, документу, малюнку,формули, патенту, відео або презентації;
· імпліцитні знання, або ж ноу-хау, закарбовані у пам’яті людини. Непрямі знання – це загальна нечітко викладена система цінностей, поглядів, цілей поведінки, які управляють діяльністю організації. Такі знання засновані на досвіді. Ідентифікація експліцитних знань становить нелегке завдання для більшості організацій. Складність, притаманна непрямим знанням, полягає в тому, як їх можна класифікувати, генерувати і управляти ними.
Студенти мають знати структуру знань організації, що включає наступні елементи:
- систему методів прийняття управлінських рішень;
- систему методів прийняття технологічних рішень;
- систему методів прийняття конструкторських рішень;
- банк конструкторських рішень (креслень) ;
- банк виконаних раніше проектів;
- банк галузевих розробок;
- наявні унікальні рішення, захищені правами власності організації;
- інструкції з ведення робіт;
- систему формальних і неформальних зв'язків усередині організації;
- систему зовнішніх формальних і неформальних зв'язків організації;
- знання окремих працівників.
Студенти мають знати про існування двох груп рішень з обслуговування бази знань:
- стаціонарні рішення;
- динамічні рішення.
Студенти мають знати методи поліпшення і розвитку як індивідуальної , так і групової творчості і виробництва новаторських ідей. У бізнесі вони застосовуються до всіх сфер , починаючи з маркетингу та просування продукту і закінчуючи стратегічним менеджментом . Що стосується інших сфер людської діяльності , то ці методи використовуються в освіті (для стимулювання творчого потенціалу учнів) , науці (для генерації наукових гіпотез) , державному управлінні (для створення більш ефективних служб) або урядових структурах (для визначення стратегічних напрямів розвитку). До цих методів відносять:
· перебір властивостей і внесення в список;
· побудова сценаріїв незавершених процесів;
· форсовані відносини;
· персоніфікація;
· методики введення-виведення;
· синектика;
· метод мозкової атаки;
· мозковий штурм;
· метод Дельфі.
Питання для самоконтролю
1. Наведіть та опишіть підсистеми управління знань.
2. Поясніть кожний етап процесу перетворення знань.
3. В чому полягає сутність процесу генерації знань?
4. Яким чином інформація перетворюється у знання?
5. Як активізувати процес генерації знань в організації?
6. В чому суть прямих та імпліцитних знань?
7. Наведіть елементи структури знань організації.
8. Поясніть сутність стаціонарних і динамічних рішень з обслуговування бази знань.
9. Поясніть сутність окремих методів поліпшення і розвитку творчості і виробництва новаторських ідей.
Завдання до самостійної роботи
1. Складіть стислий словник ключових слів та основних термінів з теми.
2. Складіть структурно-логічну схему технології управління знаннями та інноваціями в організації.
Термінологічний словник ключових понять
Дані – це факти, числа та інші відомості про реальні та абстрактні особи, предмети, об’єкти, явища і події, які відповідають певній предметній області, подані у цифровому, символьному, графічному, звуковому та будь-якому іншому форматі.
Інформація – це сукупність осмислених, структурованих даних, що мають властивості розповсюджуватися у первинному вигляді, без змін, серед широкого кола споживачів, але не спонукаючи до дій.
Знання – це селективна, впорядкована, певним способом отримана, оформлена у відповідності з певними критеріями інформація, що має соціальне значення та визнається певними соціальними суб’єктами та суспільством у цілому.
Неявні знання (tacit knowledge) - це те, про що ми не знаємо, що ми це знаємо. До його складу входять різні «ноу-хау», секрети майстерності, досвід, осяяння і інтуїція.
Технологія управління передбачає вибір і реалізацію визначеної послідовності, паралельності та комбінації операцій при розробці управлінського рішення в певній ситуації, тобто побудову процесу управління за критеріями раціональності, економії часу та ресурсів, максимального ефекту.
Явні знання (explicit knowledge) охоплюють всі ті знання, про які ми знаємо, що ми можемо їх записати, повідомити іншим і ввести в базу даних.
Рекомендована література
[5, 7, 8, 14, 21, 24, 27, 28, 30-32]
ТЕМА 3. УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ АКТИВАМИ
План вивчення теми
1. Поняття та склад інтелектуальних активів.
2. Структурні активи.
3. Маркетингові (ринкові) активи.
4. Людські активи (інтелектуально-креативні ресурси).
Навчальні цілі
Поглибити та закріпити знання про складові інтелектуальних активів, принципи та цілі управління ними.
Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
Студенти мають знати, що інтелектуальні активи компанії є невід'ємним елементом процесу створення додаткової вартості. У зв'язку з цим, інтелектуальний капітал компанії потребує ефективному менеджменті, як і будь-яка інша група активів.
Інтелектуальний капітал розглядається як інтегральна складова і має на увазі комплексне управління всіма складовими активів. Спроба керувати окремим інтелектуальним активом у відриві від інших увазі більш низький рівень ефективності.
Основною метою управління інтелектуальним капіталом є інтелектуальне забезпечення бізнес-процесу компанії, постійний розвиток і збільшення вартості інтелектуальних активів.
Відомо, що у складі інтелектуального капіталу звичайно виділяють три основних компоненти:
1. людський капітал, куди входить і соціальний капітал;
2. структурний капітал (саме до його складу входить інтелектуальна власність;
3. клієнтський («ринковий») капітал.
Студентам рекомендується уважно проаналізувати і засвоїти сутність, склад і мету управління інтелектуальними активами, узагальнити основні причини феномену знецінення інтелектуального капіталу, вплив нелояльної (опортуністичної) поведінки співробітників та їх звільнення на даний феномен.
Студенти мають знати десять принципів, що є фундаментом управління інтелектуальним капіталом. Це принципи:
1. усвідомлення ролі інтелектуальної власності;
2. включення інтелектуальної власності до стратегічного бізнес-планування;
3. виявлення власних об’єктів права інтелектуальної власності;
4. збору інформації про конкурентну інтелектуальну власність;
5. ідентифікації потрібної організації інтелектуальної власності;
6. створення або придбання прав на потрібні організації об'єкти права інтелектуальної власності;
7. оцінки економічної ефективності інтелектуальної власності організації;
8. врахування податку на інтелектуальну власність;
9. готовності захищати права інтелектуальної власності організації;
10. виміру ефективності управління інтелектуальною власністю.
Студенти мають знати, що оцінка вартості прав на об'єкти прав інтелектуальної власності необхідне для досягнення таких цілей:
- дізнатися про витрати на створення, набуття правової охорони та підтримання чинності прав на об'єкт права інтелектуальної власності;
- оцінити розмір грошових потоків, які здатні генерувати ці об’єкти при використанні їх у власному виробництві;
- визначити ціну, за якою можна продати (уступити) права на об’єкт права інтелектуальної власності або передати права користування цим об'єктом за ліцензійним договором.
Питання для самоконтролю
1. Наведіть склад інтелектуальних активів.
2. Поясніть сутність принципів управління інтелектуальними активами.
3. Поясніть феномен знецінення інтелектуального капіталу.
4. Що означає термін «гудвіл»?
5. Що являють собою інтелектуально-креативні ресурси?
6. Що включається у портфель інтелектуальної власності?
7. В чому полягає сутність інтелектуальних активів?
8. Розкрийте особливості структурних активів.
9. Розкрийте особливості маркетингових активів.
10. Розкрийте особливості людських активів (інтелектуально-креативних ресурсів).
11. В яких умовах можливе знецінення інтелектуального капіталу?
Завдання до самостійної роботи
1. Розробіть план заходів роз’яснювальної роботи серед персоналу для виховання у кожного окремого працівника розуміння ролі інтелектуальної власності в створенні конкурентоспроможних товарів і послуг.
2. Поясніть вислів «Періодична оцінка вартості гудвілу підприємства є інтегральною характеристикою ефективності управління інтелектуальною власністю».
3. Згідно закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” та інших патентних законів заповнити таблицю:
| Види патентів | Їх особливість | Строк, на який видається |
| патент на винахід | ||
| деклараційний патент на винахід | ||
| деклараційний патент на корисну модель | ||
| патент (деклараційний патент) на секретний винахід | ||
| деклараційний патент на секретну корисну модель | ||
| патент на промисловий зразок | ||
| патент на сорт | ||
| свідоцтво на знак для товарів і послуг | ||
| свідоцтво на топографію інтегральної мікросхеми | ||
| свідоцтво на кваліфіковане зазначення походження товару |
4. Знайдіть відповідність між назвою активів та їх наповненням:
| Назва активів | Наповнення активів |
| Структурні активи | Знання, освіта, кваліфікація, бази методологічних знань, досвід, навички, особисті знайомства і зв’язки |
| Маркетингові (ринкові) активи | Права на інтелектуальну власність, інформаційні ресурси, інструкції та методики роботи, система організації фірми, сітьові зв’язки, систематизовані знання, ноу-хау, корпоративна культура |
| Людські активи (інтелектуально-креативні ресурси) | Ділова репутація компанії (гудвіл), авторитет торгової марки, налагоджені ділові контакти, франшизи, ліцензії |
Термінологічний словник ключових понять
Об’єкти промислової власності – офіційна назва результатів інноваційної діяльності, до яких відносяться результати творчої діяльності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки і прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичної особи, продукції, робіт, послуг: товарні знаки (знаки обслуговування), фірмові найменування, місця походження товарів (послуг
Патент – це охоронний документ, який засвідчує особисті немайнові і майнові права патентовласника на об'єкт інтелектуальної власності; це техніко-юридичний документ, який засвідчує визнання заявленої пропозиції об'єктом інтелектуальної власності, авторство на цей об'єкт, пріоритет і право власності на зазначений об’єкт).
Патентування – процедура правового захисту продуктів інноваційної діяльності на основі надання охоронного документа.
Рекомендована література
[4, 6, 8, 10, 12, 19, 21, 28, 30-32]
ТЕМА 4. РЕАЛІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ В ОРГАНІЗАЦІЇ, ЩО САМОНАВЧАЄТЬСЯ
План вивчення теми
1. Поняття інноваційного розвитку.
2. Поєднання науки, техніки, економіки та управління в реалізації інновацій.
Навчальні цілі
Засвоїти знання про види інновацій, необхідність та умови інноваційного розвитку в організації, що самонавчається.
Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
В межах теми студенти мають розглянути поняття, цілі та задачі управління інноваціями. Студенти мають знати поняття інновації та новації, особливості інновації, життєвого циклу інновації.
Студенти мають знати ознаки та причини виникнення інновацій.
Необхідно вміти розрізняти інновації-продукти та інновації-процеси.
Студенти мають знати, що існують декілька класифікацій інновацій. З формою інновації поділяють на матеріальні та нематеріальні, за сферою функціонального застосування – на технічні, економічні, соціальні, організаційно-управлінські, освітні та інші. В залежності від ринкової ситуації і обраної стратегії підприємство може здійснювати реактивні чи стратегічні нововведення. Виділяють також базисні, модифікуючи інновації та псевдо інновації.
Студенти мають знати, що масштаб застосування інновації характеризує її значимість. Чим ширше область дифузії (впровадження), тим вище ефективність нововведення.
Питання для самоконтролю
1. Дайте визначення поняття інноваційного розвитку.
2. Назвіть можливі внутрішні резерви інноваційного розвитку організації.
3. Наведіть приклади інновацій, пов’язаних зі зміною засобів праці, упровадженням нових технологій виробництва.
4. Наведіть приклади інновацій, що передбачають вдосконалення наявних та / або розроблення нових продуктів.
5. Наведіть комплекс передумов для вибору та реалізації інноваційного типу розвитку в організаціях.
6. В чому полягає особливість реалізації інноваційного розвитку в організації, що самонавчається?
7. В чому полягає сутність прогнозування та планування для здійснення інноваційного процесу?
8. Що являє собою план реалізації інноваційного проекту?
9. В чому полягає суть контролю в управлінні інноваціями?
10. Що означають поняття «комерціалізація нововведення», «зондаж ринку», «дифузія інновації»?
11. Наведіть причини опору інноваційним змінам.
Завдання до самостійної роботи
1. Розробіть схему етапів розробки новації.
2. Наведіть перелік факторів, що впливають на вибір інноваційної ідеї.
3. Складіть план реалізації інноваційного проекту «відкриття підготовчих курсів для абітурієнтів при вищому навчальному закладі».
4. Заповніть таблицю «Види планування інноваційного проекту (за змістом)»:
| Види планування інноваційного проекту (за змістом) | Сутність даного виду планування |
| продуктово-тематичне | |
| техніко-економічне | |
| об’ємно-календарне |
5. Побудуйте «дерево цілей» та «дерево робіт» для реалізації проекту «Презентація малою групою результатів науково-дослідної роботи на семінарі».
Термінологічний словник ключових понять
Інновація – це кінцевий результат інноваційної діяльності, який дістав втілення у вигляді виведеного на ринок нового чи вдосконаленого продукту, процесу, що використовується у практичній діяльності, або новому підходу до соціальних послуг.
Новація – це нововведення, що розроблене, але не впроваджене у практичну діяльність.
Реактивна інновація – інновація, що забезпечує виживання підприємства, тобто нововведення, що здійснюється у відповідь на дії конкурента.
Стратегічна інновація – інновація, при впровадженні якої фірма розраховує на отримання додаткових конкурентних переваг у майбутньому.
Управління інноваціями полягає в тому, щоб ініціювати, генерувати, контролювати нові ідеї і керувати ними в масштабах всієї організації, а також виводити отримані результати на ринок.
Рекомендована література
[1-3, 10, 12, 20, 22, 28, 30-32]
Змістовий модуль 2. Забезпечення інноваційного розвитку організації
ТЕМА 5. ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗНАННЯМИ ТА ІННОВАЦІЯМИ. ІННОВАЦІЙНА ПОВЕДІНКА
План вивчення теми
1. Необхідні умови для управління знаннями та інноваціями.
2. Інноваційна поведінка.
3. Мотивація персоналу в управлінні знаннями та інноваціями.
Навчальні цілі
Закріпити знання про можливі способи попереджень та розв’язання проблем управління знаннями та інноваціями, методи формування інноваційної поведінки співробітників в організації.
Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
На початку вивчення теми студентам пропонується ознайомитись із варіантами можливих проблем управління знаннями та інноваціями.
Так, при створенні інноваційних продуктів і послуг, деякі організації можуть не мати достатньої можливості ефективного і стратегічного планування, впровадження послуг і систем, що необхідні для успішного ведення бізнесу. Це може стати перешкодою існування процесу управління знаннями. До інших труднощів відносяться:
• Залучення робочого персоналу. Культура, яка визнає непрямі знання і заохочує працівників до спільного їх використання, є життєво важливою для управління знаннями. Працівників заохочують ділитися своїми знаннями і досвідом, тим, що робить їх індивідами. Також працівники, котрі беруть участь в цьому процесі, можуть бути оцінені на підставі якості або релевантності інформації, яку вони привносять. Програми управління знаннями повинні стверджувати учасників в цих аспектах.
• Дозвіл технологіям диктувати правила управління знаннями. Управління знаннями не є концепцією, заснованою на технології. Таким чином, організація не повинна вводитися в оману щодо запровадження програми управління знаннями тільки на підставі обіцянок будь-якого інструменту співпраці. Технологія може підтримувати управління знаннями, але вона не є відправною точкою будь-якої програми управління знаннями.
• Відсутність конкретної ділової мети. Програма управління знаннями повинна охоплювати якусь конкретну бізнес-ціль.
• Постійне оновлення процесу управління знаннями. Вміст програми управління знаннями має постійно оновлюватися, виправлятися або видалятися, програма управління знаннями не може бути статичною.
• Внесення інформації в знання. Організації мають бути обережними з інформаційним перевантаженням. Суттю програми управління знаннями є ідентифікація і поширення коштовних перлин знань з океану інформації.
Щодо інноваційної поведінки, то їй притаманні: а) цілеспрямованість як прагнення до суспільно значущої мети; б) вмотивованість як властивість особи зацікавлено та дієво ставитися до пошуку нового, удосконалення існуючого; в) цілісність, під якою криється повнота репрезентації особистісних властивостей і рис, що забезпечують здатність особи виступати в ролі суб'єкта перетворюючої діяльності; г) організованість, вміння підпорядкувати себе певному порядку виконання дій відповідно до заздалегідь розробленого та встановленого плану; д) результативність (продуктивність, ефективність).
Студенти мають знати, що виділяються кілька стратегій інноваційної поведінки: а) самостійна розробка новацій та їх активне впровадження в життя; б) активність при впровадженні нововведень; в) участь у реалізації інновацій без виявлення самостійної активності, яка може зникнути з появою труднощів; г) пасивне здійснення нововведень.
Питання для самоконтролю
1. Дайте характеристику проблем управління знаннями та інноваціями.
2. Наведіть приклади розв’язання основних проблем управління знаннями та інноваціями.
3. Перелічіть інформаційні фактори функціонування організації.
4. Поясніть сутність творчості.
5. Наведіть умови креативного та інноваційного мислення співробітників.
6. Наведіть способи заохочення персоналу до навчання, зворотного зв’язку, експериментів, висування ідей.
7. Поясніть сутність та стратегії інноваційної поведінки.
8. Розкрийте поняття бюрократії як чинника управління знаннями та інноваціями.
9. В чому полягає сутність інноваційної поведінки та творчості?
10. Які інформаційні системи є актуальними на даному етапі управління на мікрорівні?
11. З якою метою створюються співтовариства знань?
12. Як перетворити знання у дії, а дії у результати?
13. Розкрийте сутність актуальних в управлінні знаннями та інноваціями методів мотивації персоналу.
14. Розкрийте проблеми рекламної та збутової політики в управлінні комерціалізацією інновацій.
Завдання до самостійної роботи
1. Розробіть план заходів, що сприятимуть обміну ідеями в конкретній організації.
2. Складіть перелік факторів, що заважають обміну ідеями в конкретній організації.
3. Заповніть таблицю «Збутові схеми реалізації інновацій»:
| Схема збуту інноваційної продукції | Особливості схеми |
| використання власної мережі збуту у роздріб або прямі поставки за контрактом | |
| збут в оптово-роздрібну мережу | |
| продаж в незалежну роздрібно-торговельну мережу | |
| франчайзинг |
Термінологічний словник ключових понять
Інноваційна поведінка — форма соціальної поведінки, у якій реалізується здатність особи орієнтуватися на мету розвитку, виявлення ініціативи, формування пошуку способу життя, вихід її активності за межі звичного соціоекономічного контексту життєдіяльності.
Псевдоінновації– рішення, що являють собою незначні зміни базових новацій.
Рекомендована література
[3, 9, 11, 15-18, 20]
ТЕМА 6. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЛЯ СТВОРЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОДУКТУ
План вивчення теми
1. Джерела інформації для створення інноваційного продукту.
2. Вимоги стандартів і норм на інноваційні продукти.
3. Маркетинг результатів наукових досліджень.
Навчальні цілі
Поглибити знання про особливості інформаційного забезпечення для створення інноваційного продукту.
Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
Студентам пропонується на початку вивчення теми визначитись з методами збору інформації, необхідної для створення інноваційного продукту, внутрішніми і зовнішніми джерелами формування портфелю інноваційних ідей.
Студенти мають знати, що значному зменшенню ризику інноваційної товарної політики сприяє достатнє та своєчасне інформаційне і нормативно-правове забезпечення всіх етапів створення сучасної наукомісткої та високотехнологічної продукції.
До зовнішніх джерел формування портфелю інноваційних ідей відносяться:
1. наукові розробки, що виконуються науково-дослідними інститутами;
2. результати маркетингових досліджень;
3. розробки, що надаються по каналах комерційного технологічного обміну (в тому числі по ліцензіях);
4. патентна інформація;
5. розробки потенційних конкурентів.
До внутрішніх джерел формування портфелю інноваційних ідей відносяться:
1. ноу-хау фірми;
2. раціоналізаторські пропозиції у галузі техніки, технології, організації, управління.
Студенти мають знати сутність методів генерування ідей, таких як: «мозковий штурм», синектика, метод асоціацій та аналогій, метод фокальних об'єктів. Коли застосування будь-якого методу генерування ідей в творчому колективі приводить до досягнення одностайності думок — це ознака консенсусу в точці «закриття на рішенні». Динамічність процесу генерування ідей залежить від особистості керівника творчого колективу, взаєморозуміння його членів, швидкості обміну інформацією. Схематично пошук спільної думки може мати вигляд так званої спіралі консенсусу (рис. 1).
Рис. 1. Спіраль консенсусу
Студенти мають знати принципи управління інноваційними проектами:
1. селективного управління;
2. системності;
3. комплексності;
4. забезпеченості.
Питання для самоконтролю
1. Розкрийте сутність інноваційного процесу.
2. Перелічіть внутрішні і зовнішні джерела формування портфелю інноваційних ідей.
3. Поясніть сутність методів генерування ідей, таких як: «мозковий штурм», синектика, метод асоціацій та аналогій, метод фокальних об'єктів.
4. Поясніть сутність принципів управління інноваційними проектами.
5. Поясніть вислів відомого економіста Вільяма Давидоффа: «Великі винаходи з’являються в лабораторії, а великі продукти — у відділі маркетингу».
6. Розкрийте особливості зарубіжного досвіду інформаційного забезпечення для створення інноваційного продукту.
7. Поясніть вираз: «Процеси управління інноваційним продуктовим проектом проходять з різною інтенсивністю, інколи паралельно. Результат виконання одного етапу становить вихідну інформацію для наступного».
Завдання до самостійної роботи
1. Зробіть відповідними стовпчики у таблиці «Головні етапи процесу створення інноваційного продукту (нового товару)»:
| Етапи процесу створення інноваційного продукту (нового товару) | Інформація, необхідна на даному етапі |
| 1.Розроблення ідеї (задум) створення нових товарів | аналітичне дослідження, що проводиться з метою оцінювання ділового внутрішнього і зовнішнього середовища за економічними, комерційними, технологічними, правовими та соціальними складовими; ретельно вивчається потенційний попит майбутніх покупців різних сегментів ринку, їхнє ставлення до самої ідеї продукту, його ціни; на цій стадії відбувається лише найзагальніше прогнозування попиту на нові товари; основними чинниками попиту вважаються кількість можливих споживачів, зміна доходів, розподіл споживачів за доходами, співвідношення та зміни роздрібних цін, час тощо; необхідними для вивчення є також і демографічні чинники: кількість сімей, їхній соціальний стан, статевий та віковий склад; для продукції виробнично-технічного призначення і товарів довгострокового використання треба додатково вивчати чинники, пов’язані з термінами та сезонністю експлуатації продукції, а також ураховувати попит на її заміну внаслідок зношення |
| 2.Попередній аналіз можливостей виробництва і збуту | вивчаються джерела забезпечення матеріалами, компонентами, обладнанням, готуються робочі креслення, відбувається вивчення можливостей використання наявних та визначення необхідних перспективних удосконалень технологічних процесів; забезпечення створення товарів з урахуванням уточнених вимог споживачів |
| 3.Аналіз економічної доцільності випуску нової продукції | проводиться інтерв’ю, спостереження за подібними товарами на виставках або ярмарках, вивчаються звіти і пропозиції торгових агентів, проводиться дослідження недоліків продукції, що виробляється, вивчення тенденцій у розробленні нових виробів фірмами-конкурентами, аналіз патентної інформації, вивчення думок експертів з питань техніки та технології, оцінювання власних переваг і «слабких місць»; переважають ідеї, що виходять із передбачення еволюції потреб, а не з пасивної реакції на вимоги ринку |
| 4.Проектування товару | здійснюється на основі аналізу потенційного попиту та можливого пропонування; вивчаються свої матеріальні можливості: виробничі потужності на поточний момент, імовірна рентабельність необхідних інвестицій; ураховується також можливий термін «ринкового життя» товару і вплив на нього чинників моди та технологічного старіння; окремо вивчається можливий прибуток із передбачуваної частки ринку |
| 5. Випробування дослідних зразків і доопрацювання виробів | визначення параметрів, дизайну, упаковки, назви або марки товару, виготовлення його дослідних зразків; на цій стадії розв’язуються питання щодо технічного рівня виробу, можливостей високоякісного виготовлення продукту, його майбутнього ефективного використання та експлуатації; вивчається значна кількості пов’язаних між собою зовнішніх та внутрішніх чинників, які можна класифікувати як: · ринкові (позиція в конкуренції, оборот, попит); · організаційні (концепція, вибір, планування, контроль, кадри, організаційні структури, фінанси); · науково-технічні (якість, проекти, продукти); · виробничі (витрати, технологія, організація виробництва, основні засоби) |
| 6.Розвиток виробництва та збуту | за допомогою тестування виявляються властивості нового товару в процесі дослідного споживання, оцінюються комерційні перспективи його випуску, що дає змогу заздалегідь перевірити маркетингову діяльність (інфраструктуру продажу) за реальних умов |
2. Класифікуйте нижченаведені чинники створення інноваційного продукту на правові, інституційні та ринкові:
| Чинники створення інноваційного продукту | Суть чинників створення інноваційного продукту |
| 1. | призначення та сфера застосування товару; особливості попиту; географічний розподіл попиту і споживання; головні країни експорту та імпорту; фірми-продуценти аналогічної продукції; техніко-економічний рівень аналогічної продукції; номенклатуру (асортимент) аналогів; основні відомості щодо технології виробництва; ймовірні якісні зміни товарної маси в перспективі; можливий вплив науково-технічного прогресу на вироби, що випускаються (технічний рівень, економічні показники, темпи вдосконалення та заміни); стан виробничих потужностей фірм-конкурентів; аналіз патентно-ліцензійної діяльності провідних фірм на світовому ринку, функціональні аспекти товару, дизайн, упаковка |
| 2. | конкуренція, місцеві вимоги до ергономіки, розмірів, габаритів а також до стандартів;. врахування кліматичних особливостей, рівня сервісу, ставлення місцевих споживачів до кольору і зовнішнього оформлення товару, його відповідність місцевим смакам і традиціям |
| 3. | середовище, що регламентує порядок використання товару в країні. Це передовсім стосується правил техніки безпеки та охорони довкілля, порядку патентування продукції, реєстрації торгової марки та назви товару |
3. Поясніть взаємозв’язки, вказані на рисунку «Взаємодія підрозділів підприємства у створенні продуктової інновації»:
Термінологічний словник ключових понять
Інноваційний менеджмент - це управлінська діяльність спрямована на формування і досягнення цілей інноваційного розвитку підприємства шляхом ефективного використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Він передбачає програмно-цільову форму управління.
Інноваційний проект - це сукупність взаємообумовлених і взаємопов’язаних по ресурсах, строках та виконавцях заходів, спрямованих на досягнення інноваційних цілей підприємства.
Метод асоціацій та аналогій - полягає у застосуванні асоціацій та аналогій при формуванні ідеї; використовуються пряма, особова і символічні види аналогій.
Метод фокальних об’єктів - полягає у присвоєнні ознак випадково обраних об’єктів до об’єкта, що змінюється, який лежить як би мовити у фокусі переносу. Цей об’єкт називається фокальним.
«Мозковий штурм» - метод стимулювання творчої діяльності членів трудового колективу з вироблення неординарних рішень, що полягає у сумісному висуванні ідей по проблемі, що цікавить, з подальшим вибором найбільш раціональної думки.
Особова аналогія - входження в образ, в якому розробники нової продукції ототожнюють себе зі споживачами даної продукції та використовують власні відчуття для визначення запитів покупців.
Програмно-цільове управління - передбачає здійснення розробки і реалізації цільових комплексних програм (інноваційних проектів).
Пряма аналогія - порівняння характеристик нового продукту (процесу) з параметрами аналогічного (еталонного, базового)продукту (процесу).
Символічна аналогія - узагальнена аналогія, в якій використовуються символи (напр., економіко-математичні моделі).
Синектика - метод стимулювання творчої діяльності членів трудового колективу з вироблення неординарних рішень, що полягає у залученні фахівців із різних галузей, суміжних із тією, в якій сформульована проблема.
Рекомендована література
[1-3, 14-18]
ТЕМА 7. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ЗНАНЬ ТА ІННОВАЦІЙ
План вивчення теми
1. Поняття інформаційної безпеки знань та інновацій.
2. Політика інформаційної безпеки щодо знань та інновацій.
Навчальні цілі
Поглибити знання щодо напрямів забезпечення захисту знань та інновацій.
Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми
Студентам слід ознайомитися із законами України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. №2657-XII та «Забезпечення інформаційної безпеки підприємства/організації В Україні забезпечення інформаційної безпеки здійснюється шляхом захисту інформації — у випадку, коли необхідність захисту інформації визначена законодавством в галузі захисту інформації. Для реалізації захисту інформації створюється Комплексна система захисту інформації. Суб'єкти можуть реалізувати політику інформаційної безпеки наступними шляхами:
· міжнародними стандартами ISO. Тоді на підприємстві створюється Система управління інформаційною безпекою (СУІБ), яка повинна відповідати усім вимогам міжнародних стандартів в галузі інформаційної безпеки;
· власними розробками.
Безпека інформаційно-технічної інфраструктури поділяється на безпеку:
- машинно-технічних засобів (автоматизованих систем та мереж);
- програмного забезпечення;
- режиму захисту від несанкціонованого витоку інформації.
Студенти мають знати, що підтримка інновацій на рівні підприємства може відбуватися шляхом впровадження інформаційних систем та створення служби інформації. Інформаційна система підприємства (в оптимальному варіанті) покликана реалізовувати:
1) інформаційне управління інноваційними процесами підприємства (виробництвом, маркетингом, логістикою, відносинами із клієнтами тощо);
2) відтворення в системі поточного документообігу компанії - потоків вхідної, вихідної і внутрішньої інформації;
3) зберігання всіх інформаційних ресурсів підприємства з імовірністю ефективного пошуку, незалежно від їхнього формату;
4) діяльність інформаційної служби на підприємстві, у якості якої можуть виступати інформаційні підрозділи, центри науково-технічної інформації, науково-технічні бібліотеки;
5) генерацію аналітичних звітів, а також офіційних документів компанії (відповідно до вимог міжнародних, державних стандартів та інформаційних потреб підрозділів і співробітників);
6) запровадження технологій організації спілкування і взаємодії співробітників (наприклад, взаємодії команд у ході реалізації інноваційних проектів);
7) дистанційний доступ усіх користувачів до веб-сайту компанії.
Питання для самоконтролю
1. Розкрийте сутність поняття інформаційної безпеки знань та інновацій.
2. Назвіть завдання підрозділів підприємства, що забезпечують інформаційну безпеку знань та інновацій.
3. В чому полягає сутність конфіденційності інформації?
4. Поясніть роль інформаційної системи підприємства в аспекті управління знаннями та інноваціями.
5. В чому полягає сутність політики інформаційної безпеки щодо знань та інновацій.
6. Розкрийте можливості захисту новацій, що пропонуються до розроблення, від фірм-конкурентів і вивчення ймовірності паралельного освоєння нововведень конкурентами.
7. Поясніть, як попередня перевірка (тестування) інноваційного продукту (товару) може дати можливість конкурентам, що не проводять тестування, наздогнати фірму, що провадить інновації.
8. Поясніть сутність захисту носіїв знань.
9. Поясніть сутність захисту ланцюжка знань.
10. Поясніть вислів «Специфікація прав найманого працівника і фірми щодо інтелектуального продукту − важливий напрям захисту знаннєвих ресурсів».
Завдання до самостійної роботи
1. Розробити заходи запобігання витоку інформації у підрозділах, причетних до розробки інноваційних продуктів.
2. Знайдіть відповідність між видами загроз інформаційній безпеці та їх поясненням у таблиці:
| Основні види загроз безпеці інформації | Пояснення |
| Помилково санкціоноване використання ресурсів локальної обчислювальної мережі | здійснюється внесенням несанкціонованих змін у бази даних, внаслідок чого її користувач змушений або відмовитись від неї, або докласти додаткових зусиль до виявлення змін і відновлення справжніх відомостей. У разі використання скомпрометованої інформації користувач може прийняти неправильні рішення з усіма наслідками |
| Компрометація інформації | несанкціонований доступ до баз даних, прослуховування каналів локальної обчислювальної мережі тощо |
| Несанкціонований обмін інформацією між абонентами локальної обчислювальної мережі | може призвести до знищення, розкриття або компрометації цих ресурсів. Така загроза є переважно наслідком помилок програмного забезпечення локальної обчислювальної мережі |
| Розкриття конфіденційної інформації | несанкціоноване використання ресурсів локальної обчислювальної мережі, з одного боку, є засобом розкриття або компрометації інформації, а з другого - має самостійне значення, оскільки, навіть не торкаючись користувальної або системної інформації, може завдати певних збитків абонентам або адміністрації локальної обчислювальної мережі. Зміна розміру збитків коливається в широкому діапазоні: від скорочення надходжень фінансових ресурсів до повного виходу мережі з ладу |
| Несанкціоноване використання ресурсів локальної обчислювальної мережі | може призвести до отримання одним із абонентів відомостей, доступ до яких йому заборонено, що за наслідками прирівнюється до розкриття інформації |
| Відмова в обслуговуванні | полягає у невизнанні адресатом чи відправником цієї інформації, фактів її отримання або відправки. Це, зокрема, може спричинити аргументовану відмову однієї зі сторін від раніше підтриманої угоди (фінансової, торгової, дипломатичної тощо) "технічним шляхом", формально не відмовившись від неї, що завдасть іншій стороні значних збитків |
| Відмова від інформації | дуже істотна й досить поширена загроза, джерелом якої є сама локальна комп'ютерна мережа, особливо небезпечна в ситуаціях, коли затримка з наданням ресурсів мережі абонентові може призвести до тяжких для нього наслідків. Наприклад, відсутність в абонента даних, необхідних для прийняття рішень, може бути причиною його нераціональних або неоптимальних дій |
3. Знайдіть відповідність головних чинників безпеки інтеграції знань з назвою їх групи:
| Група чинників | Головні чинники безпеки інтеграції знань, створення і реалізацію яких забезпечує система управління знаннями |
| а) техніко-технологічні | система внутрішньофірмових правил і процедур інтеграції знань, зокрема специфікація прав власності щодо інтелектуального продукту працівників фірми |
| б) економіко-організаційні | розвиток культури організації, зокрема інноваційної культури як основи ефективної інтеграції знань |
| в) мотиваційні | система захисту технічних засобів, комп’ютерних технологій, комунікацій та ін., що використовуються у процесі інтеграції знань |
| г) інституційні | система організації та управління витратами руху знань |
| ґ) культурологічні | система мотивації працівників фірми та їх груп як носіїв знань |
Термінологічний словник ключових понять
Безпека інформаційно-технічної інфраструктури - це стан захищеності, який забезпечує її ефективне використання та захист від можливого інформаційно-технічного впливу.
Інформаційна безпека - стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, при якому запобігається нанесення шкоди через: неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване розповсюдження, використання, порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації; стан інформаційного розвитку (технічного, інтелектуального, соціально-політичного, морально-етичного), за якого сторонні інформаційні впливи не завдають суттєвої шкоди національним інтересам.
Інформаційна безпека організації — цілеспрямована діяльність її органів та посадових осіб з використанням дозволених сил і засобів по досягненню стану захищеності інформаційного середовища організації, що забезпечує її нормальне функціонування і динамічний розвиток.
Інформаційна безпека особи - це стан захищеності психіки та здоров'я людини від деструктивного інформаційного впливу, який призводить до неадекватного сприйняття нею дійсності та (або) погіршення її фізичного стану.
Інформаційний вплив - організоване цілеспрямоване застосування спеціальних інформаційних засобів і технологій для внесення змін у свідомість особи чи населення (корекція поведінки) та (або) інформаційно-технічну інфраструктуру об'єкта та (або) фізичний стан людини.
Інформаційно-психологічний вплив − вплив на свідомість особи і населення з метою внесення змін у їх поведінку та (або) світогляд.
Інформаційно-технічний вплив − вплив на інформаційно-технічну інфраструктуру об'єкта з метою забезпечення реалізації необхідних змін у його роботі (зупинка роботи, несанкціонований витік інформації, програмування на певні помилки, зниження швидкості обробки інформації та ін.), а також вплив на фізичний стан людини; становить загрозу безпеці інформаційно-технічної інфраструктури та фізичному стану людини.
Конфіденційність− властивість не підлягати розголосові; довірливість, секретність, суто приватність.
Конфіденційність інформації − властивість інформації, яка полягає в тому, що інформація не може бути отримана неавторизованим користувачем і (або) процесом. Інформація зберігає конфіденційність, якщо дотримуються встановлені правила ознайомлення з нею.
Рекомендована література
[3, 11, 13, 15-18]
3. ПЛАНИ ТА методичні рекомендації до СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ