Господарство як підсистема суспільства та об’єкт економічної науки
Дослідження господарської сфери суспільства передбачає її науковий аналіз як складової суспільства, що відокремилась і функціонує самостійно як цілісне утворення та підсистема суспільства.
Як складова суспільства, призначення господарської системи – створення матеріальних благ і послуг для забезпечення зростаючих потреб окремої людини і суспільства загалом.
Господарська система суспільства є складним і багатоплановим утворенням, якому притаманна певна цілісність. Вона (господарська система) характеризується:
– відповідним рівнем розвитку поділу праці, техніки, технології;
– формою власності на засоби виробництва та суспільного статусу людей, які беруть участь у їх використанні;
– характером влади та особливостями впливу держави на господарські процеси;
– особливістю суспільних умов їх перебігу (інституційним середовищем господарської діяльності людей);
– наявними ресурсами, що використовуються у виробництві тощо.
Розвиток господарської системи суспільства здійснюється під впливом еволюції суспільного поділу праці та форм власності на засоби виробництва, які зумовлюють не тільки певні історичні типи господарських одиниць (форми господарств), а й роблять їх залежнимияк одна від одної, так і від суспільства загалом.
Унаслідок цього виникає потреба їхньої взаємодії між собою та суспільством як цілим (державою). Вона здійснюється у формі взаємообміну благами та послугами, що історично мав різний характер (нееквівалентний та еквівалентний), різний спосіб реалізації (реципрокність (віддавати/отримувати), редистрибуція (перерозподіл продукту між членами групи чи верствами суспільства) тощо) та різні форми (натуральну, товарну, товарно-грошову).
Сукупність суспільних норм, на основі яких господарські одиниці взаємодіють із державою, та механізми їх додержання в господарській сфері утворює суспільне середовище господарської діяльності, яке є важливою складовою господарства суспільства. Його формування здійснює держава, яка реалізує вплив з боку цілісності суспільства на окремі господарські одиниці способом формування економічних інститутів, проведення економічної політики, здійснення економічних реформ.
В історичному розвитку господарської системи насамперед відображено еволюцію державного устрою суспільства і притаманний тому характер влади. Можна сказати, що кожне суспільство у своєму розвитку пройшло такий шлях:
1) від держав общинного типу (античне місто-держава), держав у формі територіальних і централізованих імперій до національних держав, основою яких є солідарність і демократична організація;
2) господарська система еволюціонувала від взаємодії домогосподарств складної системи феодальних відносин і господарств, пов’язаних узами особистої залежності (кровної спорідненості) до появи національного господарства, об’єднавчу місію в якому виконує ринок;
3) під дією соціальної і культурної сфер у господарській сфері змінювались: престижність господарської діяльності та чисельність зайнятих у ній; рівень майстерності та матеріальної культури, що втілена у засобах виробництва; результативність господарської діяльності та рівень забезпечення суспільних потреб.
Узагальнюючи все вищезазначене, можна зробити висновок, що господарство суспільства – це сукупність господарських одиниць (історичних форм господарств), що взаємодіють, створюють і обмінюють матеріальні блага та послуги в рамках установленого інституційного середовища. Лише в єдності всіх складових суспільного господарства можна пізнати природу економічних процесів певної господарської системи.
Водночас історико-економічна наука не тільки аналізує історичні форми господарств і способи їхньої взаємодії, а й розглядає економічні думки, учення та теорії, які з різною глибиною та науковою довершеністю їх теоретично відображали. При цьому в економічних теоріях необхідно виділяти позитивний і нормативний аспекти, на які звернув увагу ще Адам Сміт.
Позитивний підхід в економічній думці покликаний розкрити реальний зміст явища чи процесу, дати відповідь на питання: «що є?», «як є?», охарактеризувати історичні форми господарювання і стан господарської системи в конкретно-історичний момент її існування.
Нормативний аспект економічної науки орієнтує нас на пошук відповіді на питання «як має бути?», щоб суспільство якнайповніше реалізувало свої цілі в господарській сфері. Він є основою для обґрунтування рекомендацій стосовно свідомої організації господарського життя суспільства, проведення економічної політики, адекватної наявним потребам.
Отже, господарська система є об’єктом різних економічних наук, кожна з яких має власний погляд на складні та багатоаспектні процеси господарського життя. Історія економіки та економічної думки досліджує генезис господарської сфери суспільств певних світових цивілізацій і віддзеркалення його в економічних поглядах, думках, теоріях. У своєму розвитку історико-економічна наука пройшла тернистий шлях від простого збирання та опису історичних фактів до формування власного предмета дослідження, установлення наукової періодизації історичного розвитку господарства.