Аналіз рентабельності капіталу

Кожному підприємству необхідна інформація прорентабельність його діяльності. Таким показником є рентабельність підприємства (активів), що розраховується як відношення прибутку (валового, операційного або чистого) до середньорічної вартості активів підприємства:

де Р_П - рентабельність підприємства (активів); П - прибуток; ∑К_А - середня вартість усіх активів.

В економічній літературі цей показник часто називають загальною, економічною рентабельністю, рентабельністю виробництва або виробничого капіталу.

На рівень і динаміку показників рентабельності впливає вся сукупність виробничо-господарських факторів: рівень організації виробництва та управління; структура капіталу та його джерел; ступінь використання виробничих ресурсів; обсяг, якість і структура продукції; витрати на виробництво і собівартість продукції; прибуток за видами діяльності та напрями його використання.

Середня сума основного та оборотного капіталу (∑К) залежить від обсягу продажу та швидкості обороту капіталу (коефіцієнта оборотності - К_об), який визначається відношенням суми обороту до середньорічної суми основного та оборотного капіталу).

Чим швидше обертається капітал на підприємстві, тим менше його потрібно для забезпечення випуску планового обсягу продукції. 1 навпаки, уповільнення оборотності капіталу потребує додаткового залучення засобів для забезпечення аналогічного обсягу виробництва, реалізації і збуту.

Розглянемо на прикладі факторний аналіз рентабельності виробництва в табл. 10.28.

За даними таблиці 10.28 відхилення фактичного рівня рентабельності виробництва від планового становить 0.86 пункта (6,52 - 5,66).

Для визначення впливу факторів на зміну рентабельності виробництва проведемо наступні розрахунки:

Зміна рентабельності виробництва відбулася за рахунок:

Ä зміни суми прибутку від реалізації на 1500 грн. (або 25%):

∆Р_П = Р_УМ1 – Р_ПЛ = 7,07 % - 5,66 % = 1,41 (пункта);

Ä зміни вартості активів на 9000 грн. (або 8,49%):

∆Р_А =Р_Ф- Р_УМ1 = 6,52 % - 7,07 % = -0,55 (пункта).

Загальна зміна склала:

∆Р = ∆Р_П -∆Р_А =1.41-0,55 = 0,86 (пункта).

Отже, рентабельність виробництва зросла на 0,86 пункта. Розрахунки свідчать, що це стало можливим за рахунок збільшення суми прибутку (на 1,41 пункта). Одночасно зростання вартості активів зменшило показник рентабельності на 0,55 пункта.

Для аналізу рентабельності виробничого капіталу можна також використовувати модель запропоновану М.І. Бакановим і А.Д. Шереметом:

де ПБ - прибуток від операційної діяльності; F - середня вартість основних фондів; Е - середні залишки матеріальних оборотних засобів; N - виручка від продажу продукції; Р/N - рентабельність продажу; F/N + Е/N - капіталомісткість продукції (зворотний показник коефіцієнту оборотності); С/N - витрати на 1 грн. продукції; U/N - зарплатомісткість продукції; M/N - матеріаломісткість продукції; А/N - фондомісткість продукції.

За цією моделлю, рентабельність активів тим вища, чим вища прибутковість продукції, необоротних активів і швидкість оборотності оборотних активів, чим нижчі загальні витрати на І грн. продукції та питомі витрати за економічними елементами (засобів праці, матеріалів праці, амортизації). Числова оцінка впливу певних факторів на рівень рентабельності визначається за методом ланцюгових підставок або за інтегральним методом оцінки впливу факторів.

Розглянемо аналіз показника рентабельності виробничого капіталу за наведеною моделлю в аналітичній таблиці 10.29.

Проведемо додаткові розрахунки для визначення впливу факторів:

Розглянемо вплив зміни кожного фактору на рентабельність виробничого капіталу:

Ä зміна зарплатомісткості продукції: ∆Р^ВК_Мз= 73,22 - 76,29 =

-3,07(пункта);

Ä зміна матеріаломісткості продукції: ∆Р^ВК_Мм = 66,5 - 73.22 =

-6,72 (пункта);

Ä зміна фондомісткості продукції: ∆Р^ВК_Мф= 62,81- 66,5 = -3,69 (пункта);

Ä зміна капіталомісткості продукції: ∆Р^ВК_Мф=68,39-62,81=5.58 (пункта).

Загальна зміна рентабельності виробничого капіталу становить:

На підставі проведених розрахунків можна зробитинаступні висновки: у 2-му році порівняно з 1-м відбулося значне скорочення показника рентабельності виробничого капіталу (на 7.У пункта). На не вплинуло ряд факторів, зокрема:

Ä зміна зарплатомісткості (па 0,0128 пункта) сприяла зниженню на 3,07 пункта;

Ä зміна матеріаломісткості (на 0,0281 пункта) - на - 6,72 пункта;

Ä зміна фондомісткості (на 0,0154 пункта) – на - 3.69 пункта.

Одночасно на результативний показник позитивно вплинуло зменшення капіталомісткості продукції (на 0.0341 пункта) завдяки скороченню середньорічних залишків оборотних активів (- 2.5 тис. гри. або 16,03 %). Це свідчить про те, що у 2-му році більш ефективною була постачальницько-збутова діяльність підприємства, ідо сприяло підвищенню оборотностіоборотних активів. У цілому підприємству необхідно намагатися скорочувати собівартість продукції у розрізі таких елементів витрат як матеріальні та на оплату праці, що сприятиме інтенсифікації виробництва.

10.6. Особливості аналізу взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток"

Важливу роль у прийнятті управлінських рішень відіграє аналіз "витрати-обсяг-прибуток". Він передбачає системне дослідження взаємозв'язку таких показників як витрати, обсяг реалізації та прибуток. На підставі проведеного аналізу з'являється можливість моделювати співвідношення цих показників з вибором найоптимальнішої моделі. Зокрема, визначається: обсяг реалізації, який забезпечує відшкодування всіх витрат та отримання бажаного прибутку; величина прибутку при певному обсязі реалізації; вплив змін величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток підприємства; оптимальна структура витрат тощо.

Результати аналізу "витрати-обсяг-прибуток" є підставою для обґрунтування вибору управлінських рішень щодо асортиментної та маркетингової політики, технології виробництва для мінімізації витрат та максимізації прибутку.

Застосовуючи аналіз "ви трати-обсяг-прибуток" необхідно враховувати припущення, покладені в його основу:

Ä рівень виробництва рівний обсягу продажу;

Ä постійні витрати однакові для будь-якого обсягу виробництва;

Ä змінні витрати змінюються пропорційно до обсягу виробництва;

Ä ціна одиниці продукції і вартість одиниці ресурсів залишаються постійними протягом досліджуваного періоду;

Ä при дослідженні декількох видів продукції співвідношення між обсягами продукції виробництва повинні залишатися незмінними.

Основні етапи аналізу взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток":

1) збір, підготовка й аналітична обробка вихідної інформації відповідно до умов аналізу;

2) розрахунок умовно-постійних та умовно-змінних витрат, рівня беззбитковості та зони безпеки;

3) аналітичне обґрунтування обсягу реалізації, необхідного для забезпечення запланованої суми прибутку.

Аналіз взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток" побудований на підставі розподілу витрат на змінні та постійні (рис. 10.11), а також розрахунку точки беззбитковості, що визначає критичний обсяг реалізації.

Для визначення суми умовно-постійних та умовно-змінних витрат застосовуються різноманітні способи: прямого розрахунку, графічний, алгебраїчний, кореляційно-регресивний тощо.

Вивчення співвідношення здійснюється у визначеному діапазоні ділової активності, притаманному даному підприємству (при мінімальному та максимальному обсягах виробництва). Теоретично максимальною межею ділової активності може бути проектна міцність, забезпечена відповідною технологією, сировиною, матеріалами, обладнанням, енергією, трудовими ресурсами. Максимальна величина обсягу виробництва нижча проектної. Мінімальна межа обсягу виробництва може бути визначена на рівні підтримки мінімальної працездатності основних видів технологічного обладнання.

Як зазначалося вище, аналіз взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток" використовується для розрахунку точки беззбитковості.

Точка беззбитковості (ТБ) - рівень фізичного обсягу продажу протягом досліджуваного періоду, при якому виручка від реалізації продукції (чистий дохід) співпадає з витратами виробництва, а прибуток відповідно дорівнює нулю.

Точка беззбитковості може бути виражена в натуральних одиницях (кількості продукції") (ТБ_нат.од), грошових одиницях (ТБ_гр.од) або у відсотках до нормальної потужності. Визначальним при виборі показників є специфіка галузі.

Точка беззбитковості розраховується двома способами: алгебраїчним та графічним.