Іноземний суб’єкт господарювання. Особливості правового статусу представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності
Іноземні суб'єкти господарської діяльності - суб'єкти господарської діяльності, що провадять господарську діяльність в одній державі, але мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за її межами, створені та/або діють відповідно до законодавства іноземної держави, зокрема, юридичні особи, суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи, об'єднання суб'єктів господарської діяльності, іноземні громадяни та особи без громадянства, які провадять господарську діяльність, а також громадяни цієї держави, що мають постійне місце проживання за її межами і провадять господарську діяльність. Узагальнено - нерезиденти, які провадять господарську діяльність.
· Іноземні суб'єкти господарської діяльності - фізичні особи сплачують податки з доходів, джерела яких доступні їм на території країни, в якій вони фактично не проживають.
· Іноземні суб'єкти господарської діяльності - юридичні особи - зареєстровані та здійснюють свою діяльність відповідно до іноземного законодавства, а на території цієї країни діють через представництва (місце управління діяльністю, яке не має статусу юридичної особи), при цьому їх прибуток, пов'язаний з представництвом, обкладається податком у загальному порядку. Іноземні суб'єкти господарської діяльності підтверджують свій правовий статус витягом із торговельного, банківського або судового реєстру. Так, торговельні реєстри в Австрії, ФРН ведуть суди; у Швейцарії - суди та адміністративні органи. Витяг із спеціальної книги обліку містить необхідні відомості для зацікавлених суб'єктів, зокрема інформацію щодо назви фірми; виду товариства (правової форми); змісту діяльності; зазначення осіб, які відповідають за її діяльність, та осіб, які мають право підпису договорів, інших документів; інформацію про основний капітал.
Іноземні юридичні особи діють в Україні на основі міжнародних договорів та законодавства України: зокрема, ГК, МК, Податкового кодексу України, Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закону України «Про режим іноземного інвестування» тощо.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», юридичні особи мають право здійснювати ЗЕД відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи. Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють ЗЕД на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України.
Згідно зі ст. 1 цього ж Закону, представництво іноземних суб’єктів господарської діяльності – установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження.
Представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності підлягають реєстрації в порядку, визначеному Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Так, згідно зі ст. 5 Закону, акредитацію філій і представництв іноземних банків здійснює НБУ відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність». Реєстрацію представництв інших іноземних суб'єктів господарської діяльності здійснює Міністерство економічного розвитку і торгівлі України протягом 60 робочих днів з дня подання іноземним суб'єктом господарської діяльності документів на реєстрацію.
Реєстрація представництва іноземного суб’єкта господарювання в Україні дозволяє отримати офіційний статус для іноземної юридичної особи та іноземців – працівників представництва зарубіжної компанії, відкрити рахунки в уповноважених українських банках, без проблем відкривати одноразові та багаторазові візи для іноземців співробітників представництва зарубіжної компанії та членів їх сімей.
Представництва можуть бути двох видів:
– ті, що не займаються господарською діяльністю, виконують лише представницькі функції і не отримують прибуток;
– ті, що займаються господарською діяльністю і відповідно одержують прибуток – постійні представництва.
Порядок відкриття, реєстрації і функціонування представництв детально врегульовані Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та Інструкцією про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності, затвердженою наказом колишнього Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 18.01.1996 р. № 30 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 15.06.2007 р. № 179).Для реєстрації представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності на території України необхідно подати:
- заяву з проханням про реєстрацію представництва, яка складається у довільній формі;
- виписку з торговельного (банківського) реєстру країни, де іноземний суб'єкт господарської діяльності має офіційно зареєстровану контору;
- довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок подавця;
- довіреність на здійснення представницьких функцій, оформлену згідно з законом країни, де офіційно зареєстровано контору іноземного суб'єкта господарської діяльності (ст. 5 Закону).
Документи, зазначені вище, мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі і легалізовані належним чином в консульських установах, які представляють Україну, якщо міжнародними договорами України не передбачено інше. За реєстрацію представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності з них стягується плата у розмірі, що встановлюється КМУ і який не повинен перевищувати фактичних витрат держави, пов'язаних з цією реєстрацією.
Під час прийняття документів на реєстрацію заявникові видається номер рахунку для сплати державного збору в розмірі 2500 доларів США (п. 4 Інструкції).
У разі відмови Міністерства економічного розвитку і торгівлі України зареєструвати представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності або неприйняття рішення з цього питання у встановлений шістдесятиденний строк іноземний суб'єкт господарської діяльності може оскаржити таку відмову в судових органах України.
Забороняється вимагати від іноземного суб'єкта господарської діяльності повторної реєстрації (перереєстрації) раніше зареєстрованого представництва на території України.
За результатами розгляду заяви приймається рішення про реєстрацію представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності або відмову в його реєстрації.
Свідоцтво про реєстрацію представництва видається після подання документів, що відповідають вимогам Інструкції, до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, але не пізніше ніж через 60 робочих днів з моменту сплати державного збору. Неприйняття рішення в установлений строк або рішення про відмову в реєстрації може бути оскаржено в судовому порядку (п. 7 Інструкції). Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні вважається відкритим з дати реєстрації (п. 8 Інструкції).
У Свідоцтві повинні бути вказані: офіційне найменування іноземного суб'єкта господарської діяльності; кількість іноземних громадян - службовців іноземного суб'єкта господарської діяльності, які є співробітниками представництва; реєстраційний номер представництва; місцезнаходження представництва та його філій (п. 9 Інструкції).
У разі зміни назви, юридичного статусу, юридичної адреси чи оголошення іноземного суб'єкта господарської діяльності неплатоспроможним або банкрутом його представництво на території України зобов'язане повідомити про це центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики у семиденний строк (ст. 5 Закону).
Представництво суб'єкта господарської діяльності не є юридичною особою і не здійснює самостійно господарської діяльності, у всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у Свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції згідно із законодавством України. Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні може здійснювати функції, пов'язані з виконанням представницьких послуг, тільки в інтересах іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у Свідоцтві (п. 12 Інструкції).
Керівник представництва діє на підставі довіреності від іноземного суб'єкта господарської діяльності, належним чином посвідченої (п. 14 Інструкції).
У разі здійснення представництвом господарської діяльності на території України таке представництво повинно стати на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням та набути статусу постійного представництва (п. 13 Інструкції).
Згідно зі ст. 14.1.193. Податкового кодексу України постійне представництво – постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів.
З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов'язана з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов'язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження діяти від імені виключно такого нерезидента, що тягне за собою виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені цього нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу).
Постійним представництвом не є використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.
Отже, є звичайні (у загальноприйнятому розумінні) і постійні представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні та їх правових статус є різними. Основна відмінність полягає у змісті їхньої діяльності: в одних представництв вона обмежується представницькими функціями, а через інші здійснюється господарська діяльність нерезидента, що не виключає надання і представницьких послуг.