Поняття статистичних індексів, їх види та функції
У статистичних дослідженнях для характеристики соціально-економічних явищ і процесів широко застосовують узагальнюючі показники у вигляді середніх, відносних та інших величин. До таких характеристик належить індекс.
Термін індекс (лат. – „index” – „показник”) є синонімом певної узагальнюючої характеристики. В статистиці він набуває специфічного значення.
В економічних розробках статистики індекси характеризують зміни явищ у часі і просторі, наприклад, описують тенденції розвитку виробництва продукції, обсягу товарообігу, зміни ціни, продуктивності праці тощо.
Індекс поєднує в собі якісний та кількісний аспекти. Методика розрахунку індексу залежить від мети дослідження, статистичної природ показника, ступеню агрегованості інформації. Мета дослідження визначає функцію, яку виконує індекс у конкретному аналізі, та характер порівнянь.
Індекси виконують такі функції:
1) синтетичну – пов’язана з побудовою узагальнюючих характеристик динаміки чи просторових порівнянь;
2) аналітичну – спрямована на вивчення закономірностей динаміки, взаємозв’язків між показниками, структурних зрушень.
Таким чином, статистичний індекс – це узагальнюючий показник, який виражає співвідношення величин складного економічного явища, що складається з елементів безпосередньо несумірних.
За допомогою індексів вирішують такі завдання:
– одержують порівняльну характеристику зміни явища в часі, де вони виступають як показники динаміки;
– характеризують виконання норми, затвердженого стандарту чи плану;
– оцінюють роль окремих факторів, що формують складне явище;
– дають порівняльну характеристику зміни явища у просторі.
В статистиці розрізняють кілька видів індексів за наступними ознаками:
1) за характером досліджуваних об’єктів:
– індекси об’ємних показників – містять характеристику зміни обсягу того чи іншого явища, який виражають у певних одиницях (індекси фізичного обсягу продукції, роздрібного товарообігу, споживання окремих продуктів тощо);
– індекси якісних показників – містять характеристику зміни якісної ознаки, тобто ознаки, що відображає особливості розвитку явищі (індекси цін, собівартості продукції, продуктивності праці тощо).
2) за ступенем охоплення одиниць сукупності:
– індивідуальні індекси – дають порівняльну характеристику окремих елементів складного явища;
– загальні (зведені) індекси – характеризують зміну сукупності, до якої входять однорідні елементи;
3) за методологією обчислення:
– агрегатні індекси – це основна форма економічних індексів;
– середні з індексів являються похідними, їх отримують внаслідок перетворення агрегатних індексів;
4) за базою порівняння:
– базисні індекси – якщо під час їх визначення взято сталу базу;
– ланцюгові – база порівняння при визначення індексів постійно змінюється;
5) за характером порівнянь:
– динамічні – характеризують інтенсивність динаміки;
– територіальні – визначають ступінь відхилення у просторі між різними регіонами, країнами тощо;
– міжгрупові – характеризують відхилення від певного стандарту або від середнього рівня по сукупності в цілому.
На практиці найчастіше розраховують індивідуальні ат зведені індекси.
Індивідуальний індекс – це відносна величина динаміки або порівняння.
При визначенні індексів використовують наступні індексні позначення:
q – кількість продукції в натуральних одиницях;
p – ціна одиниці продукції чи товару;
z – собівартість одиниці продукції;
t – трудомісткість одиниці продукції;
w – середній виробіток продукції в розрахунку на одного працівника;
у – урожайність певної культури;
pq –вартість виробленої продукції чи обсяг продажу (товарообіг);
zq – загальні витрати на виробництво продукції;
tq – загальні витрати часу на виробництво продукції.
Розглянемо побудову індивідуальних індексів:
– індивідуальний індекс обсягу продукції:
,
де q1 – звітна величина обсягу;
q0 – базова величина обсягу.
– індивідуальний індекс ціни:
;
– індивідуальний індекс товарообігу:
Індекс взаємопов’язані між собою:
