Основні етапи побудови податкової системи України

Система податків Київської Русі (IX- кінець ХІІІ ст.) являється першим етапом теорії походження податків. З виникненням держави (VІІІ-ХІІ ст. ст.) у Київській Русі розпочинає свою історію і податкова система (служба) на українських землях. Середньовічна, феодально-децентралізована податкова система проіснувала на Україні до середини ХVІІ ст., а пережитки її до XIX ст. Найдавнішою системою прямих податків у Київській Русі була данина для утримання княжого двору й дружини. Данина сплачувалася зазвичай, продуктами сільського господарства і промислів.

Класичним прикладом стали події 945 р. - повстання у Деревлянській землі проти Київського князя Ігоря. Під час полюддя він спробував стягнути данину з деревлян двічі, за що і поплатився головою. З 947 року княгині Ольга започаткувала стабільне стягнення податків, встановивши «погости» (місця, де збирали данину), «уроки» та «устави» - розміри та зміст зборів. По суті, це була перша відома нам реформа податкової системи в Україні.

Правнуком Ольги, великим Київським князем Ярославом Мудрим, було складено перший писемний звід законів «Руська правда». «Руська правда» - це зразок стародавнього судочинства і життєвих принципів того часу, її статті є завершеним збірником закону і для Київської Русі. Тобто, якщо пов’язати цей історичний документ із теперішнім часом, то можна прийти до висновку, що наша держава має історичне підтвердження того, що з давніх-давен наші предки намагалися збудувати правову, соціально-ґрунтовну, незалежну державу.

Другим етапом була: грошова, натуральна данина, панщина та інші податки Литово-Польської доби (поч. XIV- поч. XVI ст.). У першій половині XIV ст. більшість українських земель (Поділля, Київщина, Чернігівщина) увійшла до складу Великого Князівства Литовського. Тут зберігалась податкова система періоду Київської Русі та діяли закони «Руської правди» аж до другої половини XVI ст., коли ці землі після Люблінської унії Литви з Польщею (569 р.) увійшли до складу Речі Посполитої.

На українських землях була введена польська податкова система, за якою шляхта (з 1374 р.) і монахи католицької церкви (з 1381 р.) були звільнені від оподаткування. Коронний скарб поповнювався лише прибутками із зобов’язань сільського і міського населення, з королівських земель та з самоуправління міст, яким було надано магдебурзьке право.

Протягом ХІV-ХV ст. багато міст України здобули «магдебурзьке право» - самоврядування: Володимир-Волинський (1324 р.), Львів (1352 р.), Кам’янець-Подільський (1374 р.), Луцьк (1432 р.), Житомир (1444 р.), Київ (1497 р.). На чолі міста стояв магістрат, який збирав податки. Міський податок «шос» був спершу загальним майновим прибутковим податком. Пізніше він перетворився на податок від нерухомого майна у місті (як правило, 4% від оціненої вартості).

Третій етап: податки Козацької держави (1648-1654 рр.)

Головними джерелами прибутків Війська Запорізького низового, крім природного багатства чорноземного краю, були: воєнна здобич, зовнішня торгівля, продаж вина, платня від перевозів, подимний податок і, врешті, царське хлібне і грошове жалування. Велике мито давали шинки, що були поширені в землі запорізьких козаків. Важливим джерелом прибутків запорізьких козаків було також «мостове», тобто платня з проїжджих купців, торговців, промисловиків і чумаків за перевіз через річки.

Четвертий етап: Московсько-російська податкова система (середина XVI - поч. XX ст.)

Після скасування Гетьманщини (1764 р.), генерал-губернатор П.Румянцев провів у 1764-1769 рр. опис («ревізію») Лівобережної України з метою оподаткування її населення до царської скарбниці. Натуральні податки було замінено єдиним грошовим податком від двору, так званим «подвірним», який у 1783 р. був замінений на «подушний» (на Правобережжі з 1795 р.).

У другій пол. XIX ст. у зв’язку із стрімким піднесенням промислового розвитку в Росії було проведено фінансову реформу. У 1863 р. подушна подать із міщан була замінена на податок з нерухомого майна. У 1875 р. встановлено державний поземельний податок. З 1887 р. по1898 р. було введено і змінено такі податки: було припинено збір подушної податі з селян. Вона замінюється поземельним податком, вводиться акциз на виробництво спиртних напоїв, цукор, сіль, гас, сірники, тютюн та цигарковий папір. Завдяки всім цим заходам, уряду вдалося збільшити податкові надходження, створити перевищення експорту над імпортом, розширити запаси золота. Все це сприяло проведенню грошової реформи 1895-1897 рр..

П’ятим етапом є податкове законодавство України у сфері культури та розваг на початку XX ст.

Податок на всі платні прилюдні вистави і гулянки вперше на терені підросійської України (як і на всьому обширі Російської імперії) було запроваджено законом від 5 травня 1892 року. Під час Першої світової війни законом від 22 листопада 1915 року в Російській імперії було запроваджено тимчасовий військовий податок.

З утворенням у Києві в березні 1917 року Центральної ради діяло загальноросійське фінансово-податкове право. Наприкінці 1917 року у Києві міська дума встановила власний податок на окремі театри столиці, що викликало обурення національних діячів культури.

На зміну Українській Народній Республіці прийшла Українська держава у формі Гетьманату генерала Павла Скоропадського. За Гетьманату в Україні відбулася відносна стабілізація економіки і фінансової системи. Національна валюта зміцнила своє становище тощо. 14 червня 1918 року Закон про оподаткування прилюдних вистав та гулянок було затверджено.

З 20-х років розпочався новий радянський період вітчизняної історії з новим соціально-політичним, економічним ладом, з новою формою господарської, грошової податкової системи тощо початку XX ст..

Податкова система починає формуватися разом з утворенням держави як невід’ємна складова людської цивілізації. Отже, закономірно, що за проголошенням Україною незалежності в 1991 році почалась розбудова вітчизняної системи оподаткування, особливістю якої була відсутність будь-якого досвіду справляння основних податків як інструментів регулювання соціально-економічного розвитку країни. Формування податкової системи збігається у часі зі становленням державності, що стало обмежувальним фактором, адже застосування «запозичених» форм оподаткування, які працюють лише в умовах сильної правової держави, можуть гальмувати процес становлення економіки.

Фактично розвиток вітчизняної податкової системи умовно можна поділити на чотири етапи: 1 етап — 1991–1993 рр., 2 етап — 1994–1999 рр., 3 етап — 2000–2009 рр., 4 етап — 2010 — наш час.

Перші спроби створення податкової системи в Україні були зроблені в 1990 році, коли разом з набуттям нашою державою незалежності, почали зароджуватись підприємництво,нові форми власності та різні форми організації виробництва. Тоді на базі регіональних відділів державних доходів у фінансових органах були створені податкові інспекції,які підпорядковувались Міністерству фінансів України.

Перший етап пов’язаний із формуванням власної системи оподаткування. У 1991 році набирає чинності Закон Української РСР «Про систему оподаткування», в якому закріплено принципи оподаткування, права та обов’язки платників податків, а також перелік загальнореспубліканських зборів та обов’язкових платежів. Закон став відправною точкою побудови власної системи оподаткування, не обтяженої надмірним податковим навантаженням, результатом чого стало значне збільшення підприємств, зменшення безробіття, а також нагромадження капіталу.

Разом із виникненням української державності та суверенності відбувався процес становлення вітчизняної податкової системи:

1990 р. – утворена Податкова служба України у складі Міністерства фінансів. Законодавчо закріплені статус, функції та правові основи діяльності податкової служби в Україні.

1991 р. – започатковано становлення вітчизняної системи оподаткування. На законодавчому рівні закріплено принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки, збори інші обов’язкові платежі (податок на прибуток; податок на прибуток іноземних юридичних осіб від діяльності в Українській РСР; податок з обороту; акцизний збір; податок на добавлену вартість; податок на експорт і імпорт; податок на доходи; податок на фонд оплати праці колгоспників; прибутковий податок з громадян; плата за природні ресурси; плата за землю; лісовий доход; екологічний податок; державне мито; податок з власників транспортних засобів; мито), а також права, обов’язки і відповідальність платників та контролюючі функції податкових органів;

1992 р. – податкові платежі регламентуються декретами Кабінету міністрів України. З кінця 1992 року в Україні починає ліквідовуватися ліберальна податкова система шляхом створення законодавчих актів, основною метою яких було збільшення податкових надходжень до бюджету. Натомість була запропонована така податкова система, що спонукала створення в Україні моделі державно-монополістичного капіталізму, втручання держави в економічне життя і адміністративно-директивний контроль за пересічними громадянами;

1993 р. – остаточно узаконена система місцевих податків і зборів (збір за парковку автомобілів; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; збір з власників собак; курортний збір; збір за участь у бігах на іподромі; збір за виграш на бігах; збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; податок з реклами; збір за право використання місцевої символіки; збір за право проведення кіно- і телезйомок; збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; комунальний податок; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі;готельний збір).

Якісне оновлення податкової системи України припало на 1994–1999 роки. У цей період, усвідомивши, що національна економіка перебуває у глибокій кризі, в країні починають вносити корективи в податкову систему: формуються стійкі, відпрацьовані податкові механізми. Нарівні з податками, що діяли, виникають нові. До 1994 року складається система місцевих податків і зборів, введена Декретом Кабінету Міністрів «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 р.

1994 р. – об’єктом оподаткування визначено балансовий прибуток платника податку. Ставка оподаткування прибутку підприємств на рівні 30%, податковий тягар залишається доволі високим. Відбулося зниження ставки ПДВ до 20%. Запроваджено автоматизований банк даних для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов’язані сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів на підставі чого громадяни отримують ідентифікаційний номер. Запроваджено марки акцизного збору для контролю за виробництвом і реалізацією алкогольних та тютюнових виробів.

Через некомпетентні дії «податкових експериментаторів» у 1995 р. почалася обвальна зупинка державних підприємств і виснаження приватного сектору. Мільйони людей стали безробітними, знецінилися заощадження громадян. Держава звернулася по позики до МВФ і Світового банку.

1996 р. – у зв’язку із значним ростом кількості суб’єктів господарювання; залученням іноземних інвестицій в економіку; створенням іноземних підприємств, що вимагало переходу до світових стандартів в оподаткуванні; збільшенням оподатковуваних оборотів у фізичних осіб; необхідністю створення інформаційного простору для державного контролю за товарно-грошовими потоками; значним ростом заборгованості по платежах до бюджету, неконтрольованим вивозом капіталу за кордон, високим рівнем тінізації економіки податкова служба не могла сповна виконувати, покладені на неї функції. Відбувається реформування податкової служби України, вихід державної податкової адміністрації зі складу Міністерства фінансів, визнання центральним органом виконавчої влади, а податкові адміністрації в областях, районах, містах і районах у містах – самостійними одиницями, які не входять до складу місцевих державних адміністрацій, а також створення податкової поліції на основі підрозділів з боротьби із кримінальним приховуванням прибутків від оподаткування Міністерства внутрішніх справ України та працівників підрозділів податкових розслідувань.

1997 р. – проведене чітке розмежування загальнодержавних податків і зборів (19) від місцевих податків (2) та зборів (14). У подальшій редакції Закону України «Про систему оподаткування» у 1997 році враховується напрацьований досвід застосування податкової системи.

1998 р. – запроваджено альтернативні системи оподаткування. Встановлюються суб’єкти, щодо яких застосовується спрощена система оподаткування, право суб’єктів малого підприємництва самостійно обирати спосіб оподаткування доходів єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку, зазначається можливість застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва поряд з чинною системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб’єкта малого підприємництва тощо. Встановлюється механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку, що сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій формі. Відбулась остаточна легітимізація податкової служби в Україні, таким чином, до її складу увійшли:

- Державна податкова адміністрація України;

- державні податкові адміністрації в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

- державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах.

Підрозділ податкової поліції почав називатися податковою міліцією;

1999 р. – для підготовки фахівців галузі створений відомчий вищий навчальний заклад. У 1999 році створюється Академія державної податкової служби України — відомчий вищий навчальний заклад для підготовки фахівців у галузі оподаткування.

2000 р. – встановлено порядок погашення податкових зобов’язань, нарахування і сплати пені, визначено процедуру оскарження дій органів стягнення та регламентовано дії податкових органів. Розпочато підготовку та впровадження Програми модернізації державної податкової служби та у складі Державної податкової служби утворено Департамент розвитку та модернізації державної податкової служби.

2001 р. – для реалізації державної політики у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, підвищення ефективності контролю в цій сфері, збільшення надходжень до бюджету у складі Державної податкової адміністрації України утворено Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів як самостійний функціональний підрозділ;

2003 р. – запроваджено єдину ставку податку з доходів фізичних осіб – 13%, застосування податкового кредиту, податкові соціальні пільги, новий порядок перераховування податку до бюджету. Також надзвичайно важливим стало встановлення права платника податку на податковий кредит за наслідками звітного податкового року;

2004 р. – відбулася низка змін у напрямку зменшення податкового тягаря, зокрема зменшено ставку податку на прибуток підприємств до 25%;

2007 р. – для покращання обслуговування платників податків з використанням сучасних технологій у складі ДПА України утворено Інформаційно-довідковий департамент державної податкової служби;

2008 р. – з метою зниження обсягів вилучення коштів з обороту суб’єктів підприємницької діяльності прийнято низку заходів по своєчасному відшкодуванню ПДВ.

2010 р. – розпочато реорганізацію Державної податкової адміністрації України у Державну податкову службу України та затверджено склад комісії з проведення реорганізації Державної податкової адміністрації України.

Становлення та розвитку податкової системи України почався у 2010 році. Він характеризувався активним намаганням створити Податковий кодекс та запровадити його найближчим часом. Переломним моментом у формуванні власної ефективної системи оподаткування є прийняття Податкового кодексу Україні, який є початком нового етапу реформування вітчизняної податкової системи. Але все це лише скромний початок великого періоду. Такий Податковий кодекс було створено та прийнято Верховною Радою України і підписано Президентом країни. Документ набрав чинності з 1 січня 2011 року. Однак побудова Податкового кодексу була дуже важкою внаслідок значних суперечностей між різними колами країни, що були зацікавлені або не зацікавлені у такому документі.

Податкова реформа, яку наприкінці 2014 року прийняла Верховна Рада, передбачає скорочення кількості податків і зборів з 22 до 9. Також уряд скасовує на два роки перевірки для малого та середнього бізнесу. Крім того, уряд вирішив підвищити ставку для пасивних доходів (відсотки, роялті, інвестдоходи) з 15% до 20%, по дивідендах – 5% або 20% (залежно від сплати податку на прибуток). Законом передбачено, що тестовий режим системи електронного адміністрування з ПДВ буде вводитися з 1 лютого по 1 липня 2015 року.

Як ми бачимо формування системи оподаткування в Україні - це дуже динамічний процес, але податкова система України ще далеко не досконала і потребує подальшого спрощення.