Основними заходами, які проводяться у військах при приведенні в вищі

ступені бойової готовності є:

Військадоукомплектовуються до штатів воєнного часу та приводяться у

бойову готовність до виконання бойових завдань.

Розгортаються пункти прийому організаційного ядра

Встановлюється цілодобове чергування осіб керівного складу у штабах та у військкоматах.

Зупиняється звільнення осіб, які вислужили встановлені строки військової служби та відправка у війська молодого поповнення з чергового призову.

Офіцерам та прапорщикам видається особиста зброя та засоби індивідуального захисту.

У місцеві військові комісаріати подаються уточнені замовлення на покриття поточного та тимчасового некомплекту.

Озброєння та військова техніка що знаходиться на зберіганні розконсервується та приводиться у бойову готовність.

Військові запаси боєприпасів та матеріальних засобів завантажуються на транспортні засоби.

Надмірні запаси матеріальних засобів готуються для передачі відповідним органам.

Документи, які не використовуються при бойової діяльності готуються до вивозу в архів або знищення.

Засоби бойового управління переводяться у бойовий режим.

Посилюється розвідка усіх видів.

У ВВНЗ продовжується навчальний процес.

Частини постійної готовності, які раніше не укомплектовувалися, укомплектовуються до штатів воєнного часу.

Розгортаються пункти прийому особового складу і техніки(ППОС, ППТ).

Особовому складу видаються протигази НЗ, дозиметри, ІПП , аптечки.

Особовий склад кадру відбуває до місць призначення.

Частини скороченого складу приймають мобресурси у склад оргядра.

Матеріальні засоби місцевих ресурсів виділяються для забезпечення відмобілізування частин.

Заходи мобілізаційної готовності, які проводяться у частинах скороченого складу.

Мобілізаційна готовність - це стан, який визначає здатність частин своєчасно і якісно провести відмобілізування та у встановлені терміни підготуватися до ведення бойових дій, а для частин скороченого складу - це основний показник їх діяльності у мирний час.

В частинах проводяться наступні заходи:

Відпрацьовуються документи "Плану відмобілізування та приведення у і

бойову готовність".

Проводиться відбір, приписка, вивчення та навчання особового складу запасу.

Уточнюються документи плану приведення у бойову готовність

Уточнюються тимчасовий та поточний не комплекти та подаються заявки у військові комісаріати.

По розпорядженню вищого штабу викликаються із відпусток офіцери, прапорщики, сержанти та солдати.

Тимчасовий некомплект це – різниця між кількістю особового складу за списком та того що є фактично

Мтч=Nсп –Nфакт

Він поповнюється за рахунок повернення до військової частини усіх осіб, які тимчасово відсутні (відпустка, лікування, відрядження, навчання тощо).

Поточний некомплект це – різниця між кількістю особового складу, передбаченого штатом та того що є за списком.

Мпот=Nш –Nсп

Він поповнюється за рахунок комплектуючих військових комісаріатів.

Розгортаються пункти прийому особового складу та прийому техніки.

Здійснюється прийом оргядра та його розподіл.

Розгортаються пункти прийому особового складу і техніки(ППОС, ППТ).

Оргядро проводить розконсервацію матеріальних засобів НЗ.

Здійснюється доукомплектування до штатів воєнного часу.

Особовому складу видається зброя, боєприпаси, протигази НЗ, індивідуальні перев'язочні пакети.

Проводиться бойове злагодження підрозділів, які знов сформовані.

При оголошенні у країні мобілізації додатково в усіх з'єднаннях та частинах проводяться наступні заходи:

Реалізуються наряди на поставку мобресурсів із національної економіки.

Здійснюється поставка матеріальних засобів НЗ із складів держрезерву.

Частини переходять на умовні найменування воєнного часу.

Подаютьсябюджетні доручення в установи Держбанку на перевід мобкредитів.

Здійснюється приписка з'єднань до органів постачання по умовному найменуванню частини воєнного часу.

Матеріальні засоби місцевих ресурсів виділяються для забезпечення відмобілізування частин.

Таким чином, в результаті виконання мобілізаційних заходів при переведенні у вищі ступені бойової готовності здійснюється формування нових частин та з'єднань, необхідних для переходу ЗС з мирного на воєнний стан для ведення війни.

Навчальне питання №2. Сутність та зміст мобілізаційної готовності.

Мобілізаційна готовність є одним з основних елементів бойової готовності частин.

Мобілізаційна готовність військ - передбачає їх здатність планомірно перейти н штати воєнного часу, доукомплектуватись особовим складом запасу, технікою народного господарства, загальновійськовою технікою і матеріальними засобами зі складів, арсеналів і баз, залучити місцеві ресурси для проведення відмобілізування.

Під мобілізаційною готовністю частин слід розуміти такий їх стан, з якого вони здатні у встановлені строки і за будь-яких умов обстановки відмобілізуватись та провести бойове залагодження в організації та штатах воєнного часу.

Мобілізаційна готовність частин визначається:

- рівнем підготовки органів управління та офіцерського складу до виконання завдань відмобілізування;

- повнотою та якістю укомплектованості частин особовим складом, озброєнням, військовою технікою та витратними запасами згідно зі штатами, табелями та нормами воєнного часу, їх станом;

- здатністю частин відмобілізуватись у встановлені строки.

Сукупність цих елементів і складає зміст мобілізаційної готовності.

До мобілізаційної готовності частин ставляться наступні основні вимоги:

- своєчасне відмобілізування частин за короткі строки у будь-яких умовах обстановки, що виключає раптовість нападу противника;

- постійна відповідність ступеня мобілізаційної готовності частин стану готовності й імовірного противника;

- гнучке та своєчасне реагування на всі зміни міжнародної обстановки та приготування противника до агресії;

- відповідність строків переводу частин з мирного на воєнний стан

встановленому строку їх готовності до виконання бойових завдань;

- постійна готовність озброєння, військової техніки та особового складу, відповідність рівня його професійної підготовки, морально-психологічного стану умовам максимальної реалізації бойових можливостей частин;

- постійне підвищення боєздатності частин як під час переводу їх з мирного на воєнний стан, так і в ході підготовки до виконання поставлених завдань;

- забезпечення прихованості, стійкості та автономності відмобілізування частин та приведення їх у бойову готовність.

Під прихованістю відмобілізування частин слід розуміти їх здатність виконати мобілізаційне завдання без розголошення дійсної мети заходів, які проводяться.

Процес відмобілізування дуже складний і характеризується рядом демаскуючих ознак:

- призов із запасу великої кількості особового складу, поставка техніки народного господарства, зосередження їх в районах відмобілізування;

- підвищення інтенсивності транспортних перевезень особового складу та матеріальних засобів, переміщення нових частин та підрозділів;

- посилення роботи військових комісаріатів, штабів частин;

- збільшення кількості задіяних мереж та напрямків зв'язку, зміна режиму роботи радіоелектронних засобів;

- додаткове розгортання систем озброєння, військової техніки;

- підвищення інтенсивності здійснення заходів всіх видів забезпечення.

Мета прихованості зводиться до усунення, послаблення або спотворення характерних демаскуючих ознак, щоб максимально перешкодити противнику одержання розвідувальних даних про заходи, що проводяться.

Стійкість - це здатність частин виконати мобілізаційне завдання в самих складних умовах обстановки.

Автономність - це здатність частин виконати мобілізаційне завдання в умовах ізоляції районів відмобілізування або при відсутності управління з боку вищих штабів.

Основними заходами з підвищення стійкості та автономності відмобілізування є:

- призначення районів відмобілізування за межами зон прогнозованого радіаційного та хімічного зараження, катастрофічного затоплення та пожеж;

- територіальне використання мобілізаційних ресурсів на укомплектування частин, завчасна їх підготовка та накопичення безпосередньо поблизу районів відмобілізування;

- завчасне створення та підготовка резервних формувань із сільської місцевості для поповнення втрат мобілізаційних ресурсів з категорованих міст;

- створення резервного комплекту частин;

- планування заходів з захисту частин та мобілізаційних ресурсів, виведення їх з-під можливих ударів противника, розосередження та укриття;

- визначення заходів з інженерного обладнання районів відмобілізування;

- вивчення можливостей місцевої економіки, які можуть бути використані для потреб мобілізації та відновлення боєздатності частин;

- завчасне розосередження матеріальних засобів за межами можливих зон зараження, затоплення та ін..

Високий рівень мобілізаційної готовності, а відтак і успіх відмобілізування та приведення у готовність до виконання бойових завдань досягається:

старанною розробкою за мирного часу документів мобілізаційного плану;

створенням умов для забезпечення прихованості, стійкості та автономності відмобілізування частин;

чіткою організацією оперативного виводу особового складу, озброєння та військової техніки, вивозу інших матеріальних засобів з пунктів постійної дислокації в райони відмобілізування та надійністю їх укриття, охорони і маскування;

високою укомплектованістю частин особовим складом, озброєнням, військовою технікою та витратними засобами за штатами, табелями та нормами постачання воєнного часу;

правильною організацією збереження запасів матеріальних засобів та підтриманням їх у постійній готовності до застосування (використання) за призначенням;

старанною підготовкою до відмобілізування в різних погодних умовах;

завчасним накопиченням в районах відмобілізування та омплектуванням частин необхідними мобілізаційними ресурсами;

знанням командирами, штабами, іншими посадовими особами якості приписного складу та постійною турботою про його військову підготовку;

чіткою організацією та стійко діючою системою оповіщення, збору, призову та поставки мобілізаційних ресурсів, швидким їх прийомом та. вводом до строю, а також проведенням цілеспрямованого злагодження в організації та штатах воєнного часу;

всебічно продуманою системою організації роботи пунктів прийому організаційного ядра, особового складу та техніки у різних умовах обстановки;

організацією стійкого та безперервного управління відмобілізуванням частин;

оперативним прийняттям обґрунтованих рішень у відповідності з мобілізаційною обстановкою, що склалася;

старанною підготовкою та практичним натренуванням особового складу, що залучається до виконання мобілізаційних заходів;

конкретною спрямованістю виховної роботи та підтриманням стійкого зв’язку з місцевими органами влади та громадськими організаціями при проведенні відмобілізування;

підтриманням постійної і тісної взаємодії між частинами, військовими комісаріатами, органами МВС, СБУ та МНС, чітким узгодженням між ними всіх заходів, які забезпечують своєчасний призов та поставку мобілізаційних ресурсів;

високими морально-психологічними якостями особового складу, його організованістю та дисциплінованістю.

Забезпечення високої мобілізаційної готовності частин та її неухильне підвищення є постійною турботою командирів, штабів, інших органів управління та основною метою бойової підготовки, виховної роботи і складають головну ланку їх діяльності.