Якість, сортування хутряних напівфабрикатів
Хутряним напівфабрикатом називають вичинені шкури диких звірів і свійських тварин.
Якість хутряних напівфабрикатів регламентується нормативними документами, затвердженими на певний вид або групу хутряної сировини. Стандарти на окремі групи напівфабрикатів регламентують технічні вимоги, правила приймання і методи контролю якості, вимоги до маркування, пакування, транспортування і зберігання, порядок оцінки рівня якості напівфабрикатів залежно від сорту, групи дефектів та їх розміру.
Споживні властивості хутряних товарів зумовлені сукупністю характеристик: властивостей волосяного покриву, шкіряної тканини та шкурки в цілому. Основними показниками якості волосяного покриву хутряних напівфабрикатів є довжина, висота, густина, пишність, міцність, еластичність та м’якість. Показниками якості шкіряної тканини є товщина, міцність при розтягуванні, пластичність, намочуваність, гігроскопічність. Сукупність споживних властивостей шкіряної тканини і волосяного покриву формують споживні властивості шкури в цілому (теплозахисні властивості, маса, зносостійкість).
Сортування хутряних напівфабрикатів полягає у визначенні якості хутра залежно від зрілості волосяного покриву (сорт) і наявності дефектів (група дефектності), а також визначенні кряжу, кольору, розміру та інших ознак, які помітно впливають на якість і ціну хутряної сировини. У процесі сортування напівфабрикатів перевіряють якість шкірної тканини, волосяного покриву, виконання ниткових швів після видалення дефектів. Шкіряна тканина повинна бути чистою, м’якою, добре розтягуватись у всіх напрямах та рівномірно забарвленою у фарбованих шкурах; волосяний покрив – чистим, прочесаним, очищеним від пороху, жиру і інших сторонніх речовин; шкури – вичиненими без порушення їх симетричності.
Сорт встановлюють залежно від ступеня зрілості волосяного покриву, густини, а також ступеня пухнастості хвоста (для окремих видів хутра). Більшість хутряного напівфабрикату поділяють на три сорти (норка, білка, собака, кішка, заєць, морський котик та ін.). До 1-го сорту відносять повноволосі шкури зі зрілим волосяним покривом, з розвинутим напрямним і остьовим волосом та густим пухом; до 2-го сорту – менш повноволосі, з недостатньо розвинутим напрямним, остьовим та пуховим волосом; до 3-го сорту – напівволосяні шкурки з низьким волосяним покривом.
Деякі види хутряного напівфабрикату поділяють на два (песець голубий, лисиця, нутрія, овчина хутряна) або чотири сорти (песець білий).
Сорт каракулево-смушкового напівфабрикату визначають залежно від густини, шовковистості та блиску волосяного покриву; виду, форми та розмірів завитків, ступеня їх розповсюдження на шкурі; товщини шкіряної тканини. Каракуль чистопородний чорний фарбований поділяють на 29 сортів. Сорт має умовне позначення і назву: П – відбірний, ПП – жакет московський, С – плоский тонкий І, СС – плоский ІІ та ін. За кількістю літер у позначенні сорту можна судити про якість напівфабрикату: чим більше літер, тим нижча якість.
Колір волосяного покриву значно впливає на ціну хутра. За кольором поділяються шкурки норки, соболя, сріблясто-чорної і чорно-бурої лисиці, видри, ондатри, каракулю кольорового і сірого та ін. У стандартах колір шкур може позначатися за видом забарвлення («чорний», «білий», «екстра»), цифрами або умовними назвами («топаз»).
Сортування хутряного напівфабрикату за групами дефектності здійснюють залежно від наявності дефектів на волосяному покриві і шкурній тканині – їх виду, розміру, кількості. За наявності двох і більше дефектів, розташованих на одній ділянці, враховують найбільш виражений. За дефектністю хутряні напівфабрикати поділяють на чотири групи: нормальна, мала, середня, велика.
Виготовлення хутряних виробів та формування їх споживних властивостей відбувається в процесі моделювання, конструювання, кушнірського та пошивочного виробництва.
Асортимент хутряного одягу можна поділити на побутовий, спортивний, виробничий, спеціальний; за статевовіковою ознакою розрізняють одяг для жінок, чоловіків, дітей.
Асортимент чоловічого одягу включає пальта, на півпальта, піджаки, куртки, штани, комбінезони, головні убори, коміри. Дитячий одяг включає пальта для дівчат і хлопчиків, куртки, піджаки, головні убори.
Якість хутряних виробів визначається вимогами стандартів, де наведено регламентацію показників якості, їх числові значення, методи оцінки рівня якості хутрових виробів, правила сортування, визначення групи дефектів, вимоги до маркування, пакування, транспортування та зберігання.
При сортуванні хутряні вироби поділяють за сортами, кольором, кряжами (породами), групами дефектів. Готові хутряні вироби повинні відповідати статурі людини за розміром.
Маркування, пакування і зберігання хутряних виробів проводиться відповідно до вимог нормативних документів на окремі види виробів. До виробів прикріплюють товарний ярлик, на лицьовому боці якого наносять товарний знак виробника, його місцезнаходження. На зворотньому боці вказують вид виробу, розмірні ознаки, тип, фасон (для комірів), вид напівфабрикату, групи дефектів, колір, сорт, артикул, дату виготовлення. Прикріпляється також контрольний ярлик з такими реквізитами: розмір, вид хутра, сорт, група дефектів, ціна, дата виготовлення.