Стаття 4. законодавство про працю. 4 страница
Той хто трудиться, потребує тільки свободи.
П.Кур'є
Праця звільняє нас від трьох великих зол: нудьги, пороку та нужденності.
Ф. Вольтер
В світі немає нічого більш руйнівного і нестерпного, ніж бездіяльність.
О. Герцен
Правильно жити - значить працювати. Коли машина не діє, її починає роз'їдати корозія.
Ж. Фабр
Bід активізації на ринку праці відчутно залежить й зайнятість населення, зниження безробіття. Зокрема, рівень безробіття в Україні на середину 2003 року, за даними Міжнародної організації праці, становив 9,8% економічно активного населення (15 - 70 років). Офіційна статистика твердить, що безробітних в Україні є З,7%. Найвищий рівень безробіття в цей час є на Рівненщині, Тернопільщині та Чернівеччині. Проходить й зміна структури зайнятості (не завжди в кращу сторону). Так, якщо в 1991 р, зайнятість в промисловості була в 1,6 рази більше порівняно з сільським господарством, то вже у 2$01 р. в 1,3 рази менше порівняно з аграрним сектором.
- знати види і форми зайнятості населення, основні моделі державної політики зайнятості населення, існуючі види безробіття,
- вміти визначити поняття "зайнятість", "безробіття", розкрити сутність основних моделей державної політики зайнятості населення.
3.1. Види І форми зайнятості населення
В рамках формування сучасної економіки України надзвичайно актуальною є проблема зайнятості населення. Це пояснюється тим, що іманентною властивістю зайнятості є праця, яка з одного боку - об'єктивна потреба, а з другого боку - основна рушійна сила суспільного розвитку.
Загалом, згідно із Законом України "Про зайнятість населення", зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб працездатного населення щодо створення сукупного продукту або національного доходу.
У відповідності з цим законом зайнятість поділяється на повну і вільно вибрану зайнятість.
Повна зайнятість - це забезпечення професійною працею, яка приносить доход людині, уможливлює існування її самої та її сім'ї.
Вільно вибрана зайнятість-це право розпоряджатися власною працею. Цей принцип гарантує право кожного працівника на вибір між зайнятістю і незайнятістю та забороняє будь-яке адміністративне притягнення до праці.
Розрізняють такі форми зайнятості: повну, неповну, часткову, первинну та вторинну зайнятість.
Повна зайнятість - це діяльність протягом повного робочого дня (тижня, сезонну, року), яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах.
Неповна зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи протягом певного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю. Неповна зайнятість, у свою чергу, може бути явною або прихованою.
Повна неповна зайнятість зумовлена соціальними причинами, зокрема необхідністю здобути освіту, професію, підвищити кваліфікацію тощо. Неповну зайнятість можна виміряти безпосередньо, використовуючи дані про заробіток, відпрацьований час, або ж за допомогою спеціальних вибіркових обстежень.
Прихована неповна зайнятість відбиває порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами. Вона пов'язана, зокрема, зі зменшенням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства і проявляється в низьких доходах населення, неповному використанні професійної компетенції або в низькій продуктивності праці.
Часткова зайнятість - це добровільна неповна зайнятість.
Первинна зайнятість характеризує зайнятість за основним місцем роботи.
Якщо крім основної роботи чи навчання є ще додаткова зайнятість, вона називається вторинною зайнятістю.
Види зайнятості характеризують розподіл активної частини трудових ресурсів за сферами використання праці, професіями, спеціальностями, тощо. Під час їх визначення враховують:
Ø характер діяльності;
Ø соціальну належність;
Ø територіальну належність;
Ø рівень урбанізації;
Ø професійно-кваліфікаційний рівень;
Ø статеву належність;
Ø віковий рівень;
Ø форма власності (табл. 3.1).
Таблиця 3.1
Середньорічна чисельність працівників, зайнятих в економіці України
за формами власності, тис. осіб
| Чисельність працівників | |||
| Всього | 991,0 | 862,2 | 845,8 |
| За формами власності | |||
| приватна | 0,1 | 2,5 | 2,9 |
| колективна, в тому числі: | 287,7 | 310,3 | 317,9 |
| господарських товариств | 216,9 | 273,9 | 256,8 |
| орендних підприємств | 33,8 | 2,7 | 1,5 |
| інших суб'єктів права колективної власності | 37,0 | 33,7 | 59,6 |
| держава | 470,5 | 345,5 | 379,5 |
| комунальна | 232,4 | 202,9 | 139,6 |
| власність інших держав, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав | 0,3 | 1,0 | 5,9 |
Окрім цих видів зайнятості, існують ще так звані нетрадиційні, до яких належать сезонна, поденна та тимчасова зайнятість, зайнятість неповний робочий день.
Зокрема, зайнятість неповний робочий день - це робота неповну робочу зміну у зв'язку з неможливістю забезпечити працівника роботою на повну норму робочого часу, або за бажанням працівника відповідно до його соціальних потреб, а також у зв'язку з модернізацією або реконструкцією виробництва.
Тимчасова зайнятість - це робота за тимчасовими контрактами. До категорії тимчасових належать працівники, які наймаються за контрактами на певний термін.
Сезонна зайнятість - це зайнятість, яка пов'язана з сезонною специфікою виробництва. Робота надається на певний період за умовах повного робочого часу й оформляється відповідним контрактом.
Нерегламентована зайнятість - це діяльність працездатного населення працездатного віку, яка виключена зі сфери соціально-трудових норм та відносин і не враховується державною статистикою.
Кількість зайнятості характеризується рівнем зайнятості, яке можна розрахувати двома способами:
1. Частка зайнятих в загальній чисельності населення:
(3.1)
2. Частка зайнятих в економічно активному населенні:
(3.2)
де: Чз - частка чисельності зайнятих; Чн- загальна чисельність населення; Чб - частка чисельності безробітних.
Але існує і поняття незайнятості, пов'язане з категорією осіб, які опинились поза трудовим процесом (незайнятих працездатних). їх можна класифікувати на добровільно незайнятих і вимушено незайнятих.
Добровільно незайняті - це працездатні особи, які з тих чи інших причин не претендують на отримання роботи (ведуть домашнє господарство, перебувають на утримані тощо). Добровільна незайнятість є позитивним явищем і свідчить про підвищення життєвого рівня. Проблемою для людини і держави є вимушена незайнятість, а саме вона і є основою феномену безробіття.
3.2. Основні моделі державної політики зайнятості населення
В цілому, політика зайнятості (сукупність заходів прямого і переносного впливу на соціально-економічний розвиток суспільства загалом і кожного з його членів зокрема) має декілька рівнів: державний, регіональний і локальний.
Так, державна політика зайнятості населення залежить від темпу і характеру ринкових перетворень.
На сьогоднішній час можливо виділити три основні моделі державної політики зайнятості.
1. Європейська модель - це скорочення числа зайнятих при підвищенні виробництва праці іяк наслідок росту доходу. Така політика передбачає дорогу систему допомог для великої кількості безробітних.
2. Скандинавська модель - це забезпечення зайнятості практично всіх трудящих шляхом утворення робочих місць в державному секторі з середніми умовами оплати праці. Така політика розрахована в основному на державні кошти, при дефіциті яких наступає спад виробництва, що породжує за собою звільнення.
3. Американська модель орієнтується на утворення робочих місць, які не потребують високої продуктивності, для значної частини економічно активного населення. При такому підході безробіття формально зменшується, але збільшується кількість людей з низькими доходами.
Державне регулювання зайнятості населення ґрунтується на:
Ø забезпеченні соціального партнерства суб'єктів ринку праці;
Ø сприянні забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіття, створенню нових робочих місць;
Ø добровільному виборі сфери діяльності й робочих місць;
Ø дотриманні комплексності заходів щодо регулювання зайнятості населення;
Ø підтримці працездатних громадян в працездатному віці, які потребують соціального захисту;
Ø забезпеченні заходів запобіжного характеру щодо регулювання зайнятості населення та відтворення робочих місць;
Ø повній гарантії збереження робочих місць і професій, одержання доходів тощо.
Залежно від стану економіки та ринку праці передбачається два основних варіанти заходів проведення політики зайнятості: активний і пасивний.
Так, активна політика зайнятості - це сукупність правових, організаційних і економічних заходів, які проводить держава з ціллю зниження рівня безробіття. Вона передбачає заходи з профілактикою звільнення, навчання і підвищення осіб, активний пошук і підбір робочих місць, фінансування створення нових робочих місць.
Пасивна політика зайнятості передбачає виплату допомог безробітним і надання простих послуг щодо підбору робочих місць через державну службу зайнятості. Така політика може себе виправдати лише при високій гнучкості ринку праці робочої сили в цілому.
Безробіття - економічна категорія, яка показує економічні відхилення з приводу вимушеної незайнятості працездатного населення.
Зокрема, американський економіст І.Оуен говорить про безробіття так: "Безробіття породжується тоді, коли ринок праці не бажає поглинути осіб, які здатні і бажають працювати. На ринку праці порушений баланс між попитом і пропозицією". За українським законодавством безробітними визнаються громадяни, що не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступати.
Слід зазначити, що кожна із держав прагне сформувати ефективну систему соціального страхування на випадок безробіття, насамперед, через функціонування відповідних фондів (табл. 3.2).
Таблиця 3.2
Розміри відрахувань у фонди соціального страхування на випадок
безробіття(по підприємствах- у відсотках до фонду оплати праці,
по працівниках - у відсотках до заробітної плати), %
| Країни | Загальний розмір відрахувань до фонду соціального страхування на випадок безробіття | В тому числі відрахування | |
| по підприємствах | по працівниках | ||
| Франція | 8,43 | 5,13 | 3,30 |
| Канада | 7,03 | 4,13 | 2,9 |
| Німеччина | 6,50 | 3,25 | 3,25 |
| США | 6,20 | 6,20 | |
| Австрія | 6,0 | 3,0 | 3,0 |
| Нідерланди | 7,25 | 5,05 | 2,20 |
| Іспанія | 7,80 | 6,20 | 1,60 |
| Швеція | 5,42 | 5,42 | |
| Італія | 4,41 | 4,41 | |
| Японія | 1,15 | 0,75 | 0,40 |
| Україна | 3,0 | 2,5 | 0,5 |
Основними факторами, які впливають на безробіття є:
- структурні зрушення в економіці, які призводять до масштабних змін у структурі і кількості попиту на робочу силу та які мають особливо тяжкі наслідки в період підвищення або зниження ділової активності;
- зниження темпів економічного розвитку, що призводить до зменшення кількості робочих місць, порушення збалансованості числа робочих з числом наявних робочих місць;
- недостатній сукупний попит;
- інфляція, яка виявляється в скороченні капітальних вкладів (падіння інвестиційних вкладень веде до скорочення виробництва, а отже і зайнятості), а також у зниженні реальних доходів населення, що призводить до збільшення пропозиції робочої сили при зниженні попиту на неї;
- сезонні коливання виробництва, які викликають коливання в попиті на робочу силу;
- соціальні фактори, які в свою чергу поділяються на:
а) недосконале трудове законодавство;
б) трансферні платежі, що впливають як на зниження, так і на підвищення рівня безробіття;
в) недостатня професійна і територіальна мобільність робочої сили;
г) недостатній розвиток програм зайнятості;
д) рівень і статус системи освіти, професійної підготовки і перепідготовки;
ж) брак інформації про вільні робочі місця; з) економічна активність різних груп населення;
- демографічні фактори, в тому числі:
а) зміни чисельності населення;
б) зміни статево вікової структури.
3.3. Види безробіття
Безробіття поділяється на такі основні групи:
1. Абсолютне безробіття - таке, що виникає, коли робочих місць менше, ніж працездатного населення (тобто у результаті перенаселення).
2. Відносне безробіття виникає, коли в одному місці спостерігається надлишок робочої сили, а в іншому її дефіцит. Є такі види безробіття:
Ø фрикційне;
Ø структурне;
Ø циклічне;
Ø приховане.
Так, фрикційне безробіття виникає тоді, коли частина людей добровільно змінює місце роботи, частина шукає нову роботу після звільнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу, а частина, особливо молодь, уперше шукає роботу. Отже фрикційне безробіття стосується тієї категорії людей, які шукають роботу чи сподіваються її знайти в недалекому майбутньому. Слід зазначити, що фрикційне деякі економісти називають "пошуковим безробіттям" (К. Макконел). Воно відбиває суть наступного явища: ринок праці функціонує неефективно і не приводить у відповідність кількість робітників і робочих місць.
Фрикційне безробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним тому, що частина працівників, тимчасово втративши роботу, переходить з низькооплачуваної, малопродуктивної роботи на вище оплачувану і більш продуктивну роботу. А це призводить до підвищення доходів для працівників і більш раціонального розподілу трудових ресурсів, а отже і до більш оптимального обсягу національного продукту.
Натомість, структурне безробіття є продовженням фрикційного. Воно виникає тоді, коли в результаті науково-технічного прогресу відбуваються важливі зміни в техніці, технології та організації виробництва, а отже, й у структурі попиту на робочу силу. Внаслідок цих змін попит на деякі професії зменшується або взагалі зникає, а на інші професії, яких раніше не було, зростає. Іншими словами, структура робочих місць і професійна структура працівників не збігається. Виникає категорія працівників, у яких навички та практичний досвід застаріли й нікому не потрібні, а отже їх неможливо продати. Саме цим структурне безробіття відрізняється від фрикційного, при якому безробітні мають навички, які вони можуть продати. "Структурні" ж безробітні не можуть знайти роботу без відповідної перепідготовки, додаткового навчання і навіть зміни місця проживання
Циклічне безробіття зумовлене спадами виробництва, коли сукупний попит на товари та послуги знижується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає.
Крім цього виокремлюється ще добровільне та вимушене, приховане, нормальне та оптимальне безробіття.
Добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник звільняється за власним бажанням, оскільки він незадоволений рівнем оплати праці, умовами роботи: через психологічний клімат у колективі або з інших причин усупереч бажанню адміністрації. Закономірність цього виду безробіття полягає в тому, що чим менше у працівника шансів знайти нову роботу з кращими умовами найму, тим менше в нього бажання добровільно покинути робоче місце.
Вимушене безробіття виникає тоді, коли працівник не бажає звільнитися, а адміністрація фірми скорочує персонал. Отже, лише частина безробітних може претендувати на робочі місця, а інші виявляються вимушено безробітними через перевищення пропозиції праці над попитом на неї. Такий стан ринку праці характерний, як правило, для періодів спаду в економіці, коли підприємці вимушені скорочувати розміри виробництва і чисельність персоналу через несприятливу ділову кон'юнктуру.
Приховане безробіття можна поділити на:
- вимушену неповна зайнятість, коли людина працює неповний робочий день або тиждень;
- кваліфікаційне безробіття - людина працює не за своїм рівнем майстерності, розрядом чи спеціальністю;
- функціональне безробіття, яке виникає, якщо працівник, який навіть зарахований на ту чи іншу посаду за фахом, зайнятий цілий робочий день, але не виконує своїх обов'язків, а є лише присутнім на роботі.
Є два види прихованого безробіття:
- часткове безробіття - втрата заробітку через скорочення нормальної тривалості робочого часу;
- тимчасове безробіття.
Нормальне безробіття означає зусилля, щоб досягти зниження рівня безробіття нижче природного.
Оптимальне безробіття - таке, рівень якого нижче природного.
За сутністю розрізняють також постійне (тривале) та тимчасове безробіття. Зокрема, в США термін перебування в стан! безробітного понад 15 тижнів вважається тривалим. Останній вид досить негативно впливає на загальний стан безробітного, підвищує рівень соціальної напруженості території, призводить до прояву явищ дискваліфікації та психічних розладів. Об'єктивно, що урядові інституції прагнуть знизити, насамперед, рівень постійного безробіття.
Регулювання процесу безробіття забезпечується збалансованістю між
різними фондами, які стосуються праці, зайнятості. Зокрема, взаємозв'язок між показниками фонду оплати праці, заробітної плати та обсягом фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття наведено на рис. 3.1.
Рис 3.1. Методична схема взаємозв'язку між показниками фонду оплати праці, заробітної плати та обсягом фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття
Кількість безробітних - це абсолютний показник безробіття, що показує його розміри. Відношення кількості безробітних до кількості економічно активного населення — це відносний показник його поширеності, який називається ще рівнем безробіття.
Рівень безробіття визначається за формулами:
(3.3)
де: РБ - рівень безробіття; Б - чисельність безробітних; АН - економічно активне населення,
або 
(3.4)
де: ПН - чисельність працездатного населення в працездатному віці,
або 
(3.5)
де: ТР - чисельність трудових ресурсів,
(3.6)
де: З - середньоспискова чисельність робітників, службовців зайнятих в народному господарстві.
Загальний коефіцієнт безробіття розраховується як співвідношення невикористаного фонду робочого часу (включаючи фонд робочого часу безробітних або незайнятих) до гіпотетичного (потенційного) фонду робочого часу всього працездатного населення:
(3.7)
де: Кс.б. - складний коефіцієнт безробіття; Ф6ез - фонд робочого часу безробітних; Фн.з - фонд робочого часу повністю незайнятих; Фгіп - гіпотетичний фонд робочого часу всього працездатного населення.
ВИСНОВКИ
Зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб працездатного населення щодо створення сукупного продукту або національного доходу. Зайнятість поділяється на повну і вільно вибрану зайнятість.
Розрізняють такі форми зайнятості: повну, неповну, часткову, первинну та вторинну.
Можливо виділити три основні моделі державної політики зайнятості.
1. Європейська модель - це скорочення числа зайнятих при підвищенні виробництва праці і як наслідок росту доходу. Така політика передбачає дорогу систему допомог для великої кількості безробітних.
2. Скандинавська модель - це забезпечення зайнятості практично всіх трудящих шляхом утворення робочих місць в державному секторі з середніми умовами оплати праці. Така політика розрахована в основному на державні кошти, при дефіциті яких наступає спад виробництва, що породжує за собою звільнення.
3. Американська модель орієнтується на утворення робочих місць, які не потребують високої продуктивності, для значної частини економічно активного населення. При такому підході безробіття формально зменшується, але збільшується кількість людей з низькими доходами.
Залежно від стану економіки та ринку праці передбачається два основних варіанти заходів проведення політики зайнятості: активний і пасивний.
Безробіття - економічна категорія, яка показує економічні відхилення з приводу вимушеної незайнятості працездатного населення.
Безробіття поділяється на такі основні групи:
1. Абсолютне безробіття - таке, що виникає, коли робочих місць менше, ніж працездатного населення (тобто у результаті перенаселення).
2. Відносне безробіття виникає, коли в одному місці спостерігається надлишок робочої сили, а в іншому її дефіцит.
Види безробіття:
Ø фрикційне;
Ø структурне;
Ø циклічне;
Ø приховане.
1. У чому полягає сутність зайнятості населення?
2. Які Ви знаєте рівні зайнятості?
3. Що Ви розумієте під політикою зайнятості?
4. Які основні моделі політики зайнятості Вам відомі?
5. Як Ви розумієте соціально-економічну оцінку рівня безробіття?
6. Які фактори впливають на безробіття?
7. Які є основні групи безробіття?
8. Що Ви можете сказати про наявні види безробіття?
Тести
1. Розрізняють такі форми зайнятості:
а) повну, неповну та часткову зайнятість;
б) первинну та вторинну зайнятість;
в) добровільну та вимушену зайнятість;
г) немає правильної відповіді.
2. Добровільна неповна зайнятість - це:
а) часткова зайнятість;
б) тимчасова незайнятість;
в) часткова незайнятість;
г) немає правильної відповіді.
3. Робота за тимчасовими контрактами - це:
а) сезонна зайнятість;
б) нерегламентована зайнятість;
в) тимчасова зайнятість;
г) немає правильної відповіді.
4. На сьогоднішній час можна виділити:
а) дві основні моделі політики зайнятості;
б) три основні моделі політики зайнятості;
в) чотири основні моделі політики зайнятості;
г) немає правильної відповіді.
5. Європейська модель зайнятості - це скорочення числа зайнятих при:
а) підвищенні виробництва праці і скороченні доходу;
б) зниженні виробництва праці і скороченні доходу;
в) підвищенні виробництва праці і рості доходу;
г) немає правильної відповіді.
6. Основними видами безробіття є:
а) структурне, циклічне, приховане, фрикційне безробіття;
б) відкрите, фрикційне, структурне, циклічне безробіття;
в) циклічне, культурне, фрикційне, приховане безробіття;
г) немає правильної відповіді.
7. Циклічне безробіття зумовлене:
а) зростанням виробництва;
б) спадами виробництва;
в) рівнем виробництва;
г) немає правильної відповіді.
8. Закінчіть думку: „Рівень оптимального безробіття..."
а) вище природного;
б) рівний природному;
в) нижче природного;
г) немає правильної відповіді.
|
|
Ö Сутність і значення продуктивності праці
Ö Фактори і резерви росту продуктивності праці
Ö Показники і методи вимірювання продуктивності праці
Успіх у взаємостосунках з людьми залежить від доброзичливого прагнення з'ясувати для себе точку зору іншої людини.
К. Гуд
Найперше, що потрібно засвоїти у взаємостосунках із людьми, це те, що їм не потрібно заважати бути щасливими - так, як вони цього прагнуть, якщо тільки це не заважає нам стати щасливими - тим способом, яким ми цього хочемо.
Г. Джеймс
Зміни ставлення до речей, які тебе турбують, і ти будеш від них у безпеці.
М. Аврелій
В народі усе іде у взаємозв'язку: все підвищується й все понижується одночасно. Політичний зміст притуплюється одночасно із зникненням духовної міцності.
І. Шерр
В ринкових умовах фундаментальне значення для активного розвитку як окремої особи так і підприємств загалом відводиться продуктивності праці. Саме через неї визначається результативність виробничої діяльності в конкретний момент часу. Макроекономічним показником, який відображає продуктивність є ВВП. Зокрема, він в Україні доходить до 250 млрд. грн., що для такого рівня держави вкрай недостатньо (необхідно на порядок більше).
- знати про сутність і значення продуктивності праці, фактори і резерви її росту,