Переваги та недоліки повітряного транспорту

Повітряний транспорт має такі переваги:

• можливість перевезень вантажів і пасажирів у всіх напрямках;

• менші капітальні вкладення, ніж на залізничному транспорті;

• велика швидкість доставки;

• коротші порівняно з річковим і залізничним транспортом маршрути слідування.

Однак повітряний транспорт використовується переважно для перевезення пасажирів і термінових, особливо цінних і швидкопсувних вантажів невеликими партіями на далекі відстані, а також інших вантажів у райони, що не мають наземного і водного транспорту..Нині у країнах світу функціонує близько 600 міжнародних аеропортів. Щорічно понад 100 млн пасажирів перевозяться літаками. Окремі аеропорти справді велетенські. Наприклад, у міжнародному аеропорту ім. Дж. Кеннеді (Нью-Йорк) щодня злітають понад 1000 літаків. Аеропорти є великими підприємствами, на яких працюють тисячі людей. Багато міжнародних аеропортів займають великі площі, наприклад, лондонський міжнародний аеропорт Хітроу має площу 1141 га. Навколо аеропортів розміщуються служби обслуговування, вантажні склади, пасажирські термінали. Авіаційних транспорт розвиватиметься шляхом удосконалення, модернізації рухомого складу, нарощування швидкості перевезення. Незважаючи на те, що в останні 5 років, до початку світової фінансово-економічної кризи, в Україні спостерігалося стабільне зростання ринку авіаційних перевезень, що є дуже позитивною тенденцією, яка свідчить про зростаючу популярність повітряного транспорту, а відповідно, і перспективи його розвитку, авіаційна галузь України має ряд проблем і недоліків, які заважають їй на шляху до успішної євроінтеграції у систему авіаруху.

Нині лише деякі з українських авіакомпаній спроможні на рівних конкурувати з провідними міжнародними авіакомпаніями в умовах більшої лібералізації ринку. Досвід країн Центральної Європи, які зі вступом до ЄС лібералізували внутрішні ринки авіаперевезень, свідчить, що невеликі національні компанії не витримують конкуренції з потужними європейськими авіакомпаніями і зазвичай банкрутують або відмовляються від обслуговування міжнародних маршрутів (передусім далекомагістральних) або поглинаються конкурентами.

На сьогодні, на українському ринку авіаційних послуг немає єдиного потужного та конкурентоспроможного українського перевізника, що призводить до роздроблення українського ринку перевезень між багатьма авіакомпаніями.

Недостатня кількість аеропортів, їх низька пропускна спроможність та стан наземної інфраструктури призводять до затримки рейсів, втрати багажу тощо, що негативно відбивається на конкурентоспроможності українських авіаперевізників.

Основними недоліками української авіаційної галузі, які заважають Україні на шляху до успішної інтеграції в європейський авіа простір, на думку автора виступають:

1. Відсутність координації у формуванні державної політики в галузі. На відміну від країн ЄС, де за розробку національних програм розвитку цивільної авіаційної промисловості відповідає профільна установа, в Україні ці функції покладено на Міністерство промислової політики, якому бракує достатнього досвіду та кадрового забезпечення для довгострокового планування і адаптації авіапромисловості до ринкових умов господарювання і сучасних потреб авіакомпаній.

2. Гальмування реструктуризації галузі. Державі не вдається здійснювати цілісне й ефективне корпоративне управління підприємствами галузі, якими вона володіє (державні аеропорти і найбільші авіакомпанії України з державними пакетами акцій). Уряд України дотепер ще не визначився з остаточним варіантом консолідації національних авіакомпаній для створення єдиного національного перевізника.

3. Невеликі мережа та парк літаків українських авіакомпаній. Мережа маршрутів національних авіакомпаній і парк літаків, більшість з яких взято в лізинг, невеликі, порівняно з основними конкурентами. Флот найбільших вітчизняних перевізників переважно складається із застарілих літаків іноземного виробництва, оскільки виробники вітчизняної авіаційної техніки на сьогодні не можуть запропонувати необхідних супроводжувальних послуг для клієнтів (достатньої кількості тренажерів, ремонтно-технічних баз тощо).

Українські авіакомпанії не є членами жодного з трьох провідних глобальних альянсів (Oneworld, Sky Team та Star Alliance ) – відповідно, вони не можуть скористатися перевагами розширення міжнародної мережі. Приєднання до будь-якого з альянсів малоймовірне через завершення процесу формування головних альянсів та їхню незацікавленість у невеликих за розміром українських авіакомпаніях.

4. Відсутність чіткого плану лібералізації ринку пасажирських авіаперевезень. Невеликий парк літаків, обмежена маршрутна мережа, набагато менший обсяг доходів, ніж у Європі, не дають національним компаніям змоги скористатися перевагами ефекту економії від збільшення чисельності маршрутів (economies of scope) або на завантаженні літаків (economies of density) трансферними пасажиропотоками, які мають міжнародні конкуренти.

5. Відсутність чіткої політики розвитку аеропортів. Розвиток аеропортів стримує відсутність координації стратегій розвитку маршрутної мережі авіакомпаній, що користуються послугами аеропорту. Не налагоджено також координацію між аеропортами в обслуговуванні пасажиропотоків у межах однієї системи .

У зв’язку з малими обсягами внутрішніх авіаперевезень, низькою фінансовою та технічною спроможністю більшості реґіональних авіаперевізників та умовною перенасиченістю реґіонів аеропортами, основною проблемою реґіональних аеропортів –виступає їх низька завантаженість

Відсутність або невеликі обсяги державного фінансування не дозволяють розвивати інфраструктуру реґіональних аеропортів відповідно до сучасних стандартів та підтримувати відповідність сертифікаційним вимогам.

Ринок надання послуг з наземного обслуговування в Україні є недостатньо розвинутим, оскільки майже немає конкуренції. В міжнародному аеропорту Бориспіль обслуговунням ПС на пероні опікується аеропорт, а наземним обслуговуванням пасажирів — наземні хендлінгові агенти: Украерохендлінг, Інтеравіа та Swissport. В інших українських аеропортах функції агентів з наземного обслуговування виконують лише аеропорти. Однак є потенціал для подальшого розвитку, входження нових учасників, що має сприяти якісному поліпшенню рівня обслуговування та зниження його вартості.

6. Неефективна національна система підготовки авіаційного персоналу. Ситуація, коли не вистачає кваліфікованих авіаційних кадрів пояснюється наступним:

1) звільненням спеціалістів старшого віку через поліпшення пенсійного забезпечення осіб льотного складу;

2) невідповідністю освітніх програм поточним вимогам до фахівців у галузі;

3) відставанням модернізації системи державного регулювання та освітніх програм з підготовки авіаційного персоналу (застаріла матеріально_технічна база та недостатнє державне фінансування закладів освіти, що здійснюють підготовку авіаційного персоналу).

7. Повільна гармонізація українських технічних стандартів зі стандартами ЄС. Через проблеми неналежного фінансування та матеріально_технічного і кадрового забезпечення державні установи в галузі не встигають впроваджувати політику адаптації вітчизняних норм і стандартів до законодавства ЄС. Авіаційне законодавство подекуди не відповідає європейським стандартам та принципам, відсутні механізми регулювання достатньо важливих напрямів, як наприклад: процедур лізингу, аеропортових зборів, розподілу слотів, послуг з наземного обслуговування та ін.

Сучасні літаки

Сучасний літак є надзвичайно складним технічним спорудженням, до межі насиченим енергетичним і навігаційним устаткуванням. Системи експлуатації літаків включають розвинене наземне обладнання, сложнейшиенавігаційні комплекси та ін Все це робить очевидною зв'язок безпеки польотів з рівнем технічного розвитку країни.

Сучасний літак відрізняється найбільш досконалими льотно-тактичними даними.

Сучасний літак має конструкцію полумонокового типу, що складається з тонкостінних листів або обичайок, підкріплених балками (фермами) і стрингерами для запобігання втрати стійкості. Зовнішня обшивка або стінка утворює аеродинамічний контур агрегату - фюзеляжу, крила, стабілізатора. Елементи жорсткості кріпляться до внутрішньої поверхні обшивки та сприймають зосереджені навантаження. Ця конструкція протягом багатьох років служила основним об'єктом аеронавти-чеських досліджень і суттєво відрізняє апарати від звичайних будівельних конструкцій.

Сучасні літаки покривають великі відстані без посадки.

Рівні спектра шуму на деяких літаках. Сучасні літаки з герметичними кабінами забезпечують ще менші урозні шуму.

Сучасні літаки мають паливні відсіки в крилах, завдякичому вдалося збільшити запас пального і разом з тим зменшити вагу літака. Між тим, клепані конструкції без додаткової герметизації непридатні для зберігання рідкого палива.

Сучасні літаки оснащуються комплексом обладнання для автоматичного управління на всіх етапах польоту. Такі автомати можуть забезпечити, при відповідному радіообладнання аеродромів, захід на посадку, автоматичне приземлення, а також забезпечити догляд на друге коло у разі виникнення небезпеки при посадці.