Проблема зовнішньоекономічної заборгованості
та шляхи її розв’язання
Валовий зовнішній борг країни – це загальний обсяг заборгованості за всіма існуючими зобов’язаннями, що мають бути сплачені боржником у вигляді основної суми та/або відсотків у будь-який час у майбутньому, і які є зобов’язаннями резидентів цієї економіки перед нерезидентами (табл. 11.2). Вимірюється в доларах США.
Таблиця 11.2. Показники зовнішньоекономічної заборгованості країни
| Показник | Критичне значення |
| Загальні: § валовий та поточний зовнішній борг, його динаміка (темпи росту і приросту); § величина валового зовнішнього боргу на душу населення. | |
| Відносні: коефіцієнт обслуговування зовнішнього боргу — відношення платежів по обслуговуванню зовнішньо-економічної заборгованості (поточного зовнішнього боргу) до валютних доходів країни від експорту товарів та послуг; | 50% |
| коефіцієнт зовнішнього боргу - відношення валового зовнішнього боргу до ВВП країни; | 50% (Світовий Банк); 20% (МВФ) |
| відношення темпів приросту зовнішнього боргу до темпів щорічного приросту чистого експорту; | 0.3 |
| відношення валового зовнішнього боргу до експорту товарів та послуг; | 2.5 (Світовий Банк); 1.5 (МВФ) |
| відношення офіційних міжнародних валютних резервів до короткострокової зовнішньої заборгованості (критерій Грінспена); | менше 100% |
| відсоткове відхилення від ліміту валового зовнішнього боргу, встановленого Світовим Банком. | 50% |
У разі, якщо усі наведені показники країни знаходяться на критичному рівні протягом трьох років, – міжнародні фінансово-кредитні інститути або уряд офіційно визнають в країні боргову кризу.
Криза зовнішньої заборгованості – ситуація, в якій країна, спираючись на власні ресурси та економічний потенціал, виявляється хронічно неспроможною своєчасно та повному обсязі виконувати свої міжнародні боргові зобов’язання.
З початку 80-х років криза зовнішньої заборгованості набуває масштабного характеру.
Прояви кризи:
- платіжна неспроможність великої групи держав, офіційне визнання окремих держав фінансово неспроможними (в кінці 1982 р. уряди 38 країн не змогли витримати узгоджені після 1975 р. графіки виплат боргів). У 90-ті роки до групи потенційно „проблемних” боржників приєдналася більшість країн з перехідною економікою;
- загальний обсяг зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються, на початок ХХІ ст. перевищив 2,85 трлн. дол. США (табл. 11.3) і продовжує збільшуватися, хоча темпи її зростання поступово сповільнюються. Регіонами з найбільшим коефіцієнтом зовнішньої заборгованості є Східна Європа, Центральна Азія, на другому місці – регіон Латинської Америки та Карибського басейну.
Причини загострення кризи в країнах “третього світу” :
* погіршення світової економічної кон’юнктури 70-х та 80-х років “ціновими шоками”, пов’язаними із зростанням цін на енергоносії, підвищенням процентних ставок, зниженням цін на сировину і продовольчі товари в розвинутих країнах;
* погіршення умов торгівлі, зростання масштабів нееквівалентності в обміні, посилення протекціоністських дій ТНК та скорочення експорту як матеріально-фінансової основи покриття боргу і виплати відсотків;
Таблиця 11.3.Показники зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються
Р)*.
| Показники | Усі країни, що розвиваються | Країни Африки на південь від Сахари | Східна Азія і район Тихого океану | Південна Азія | Ближній Схід і Північна Африка | Латинська Америка і Карибський басейн | Європа і Центральна Азія |
| Сукупна заборгованість, млрд. дол. США | |||||||
| Коефіцієнт обслуговування зовнішнього боргу, % | |||||||
| Коефіцієнт зовнішнього боргу, % | |||||||
| Відношення резервів до короткострокового зовнішнього боргу, % |
_________________________
*Джерело: World Bank, Global Development Finance, 2007.
* неефективна реалізація політики індустріалізації, заради якої державні та приватні підприємства активно залучали зовнішні кредитні та інвестиційні кошти, а уряди – свідомо погоджувалися на великі торгові та бюджетні дефіцити при низькій нормі внутрішніх валових заощаджень;
* слабке та неефективне управління державним сектором і державними фінансами, яке призвело до розпорошення, розкрадання та вивезення за кордон однієї частки отриманих зовнішніх ресурсів та непродуктивного використання іншої тощо.
Програми подолання проблеми зовнішньої заборгованості умовно поділяються на:
І. Ініційовані міжнародними фінансово-кредитними інститутами:
* план Бейкера (Паризький клуб, 1985 р.): надання протягом 3 років додаткових кредитів на суму 19 млрд. дол. для підтримки економічного зростання 15 крупних країн – боржників на умовах активізації приватного підприємства, обмеження втручання держави в економічні процеси, приватизації державного сектора, лібералізації зовнішньої торгівлі, активного залучення іноземних інвестицій;
* план Брейді (Паризький клуб, 1998 р.),за яким зовнішній борг країни розподіляється на дві частини: ту, що обслуговується, та ту, що не обслуговується. Країна повинна спочатку сплатити першу частину боргу за допомогою конверсії коротко- та середньострокових зобов’язань на довгострокові. Принциповий аспект цих домовленостей виражається в тому, що банки-кредитори здійснюють реструктуризацію заборгованості в обмін довгострокових зобов’язань на акції державних підприємств, що приватизуються;
* боргова ініціатива МФВ та Світового Банку щодо надання допомоги бідним країнам з високим рівнем заборгованості (Highly Indebted Poor Countries, HIPC, 1999 р.), у межах якої загальна заборгованість 28 найбідніших країн поступово зменшується на 56 млрд. дол. США;
* ініціатива по списуванню багатостороннього боргу країнам з низьким рівнем доходу і високим рівнем заборгованості (Multilateral Debt Relief Initiative, МDRI), запропонована “Великою вісімкою” у 2005 році. Вона передбачає повне списання боргів по кредитам МВФ, Світового Банку та Африканського банку розвитку і надання безвідплатної фінансової допомоги із спеціальних трастових фондів МВФ (на сьогодні ініціативою охоплено 22 країни);
* ініціативи Паризького та Лондонського клубів, які щорічно приймаються і передбачають конкретні заходи щодо зменшення чи реструктуризації заборгованості для конкретної країни або країн (наприклад, у 2007 р. для Перу і Македонії) тощо.
ІІ. Національні програми забезпечення керованості зовнішньоборговими процесами , механізмами якої є:
* конверсія - зміна доходності позик, яка проводиться внаслідок зміни ситуації на фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати попередньо оговорений доход;
* консолідація - передача зобов'язань за раніше випущеною позикою на нову з метою продовження терміну позики;
* уніфікація- об'єднання кількох позик в одну, яке спрощує управління державним боргом. Може проводитися як окремо, так і в поєднанні з консолідацією;
* обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх періодів на нові - часткова відмова держави від своїх боргів;
* відстрочка погашення - перенесення строків виплати заборгованості. При цьому за період перенесення строків погашення боргу виплата доходів не проводиться;
* анулювання- повна відмова держави від своєї заборгованості.
11.5 Україна в міжнародних кредитних відносинах
Станом на 01.04.2008 року обсяг валового зовнішнього боргудосяг 92,5 млрд. дол. США(61% від ВВП; 135,7% від експорту товарів та послуг), з них 16,4% – це заборгованість сектора державного управління, а 83,3% - приватного сектора економіки, у т. ч. банківського сектора - 36,8% (рис. 11.1, 11.2, табл. 11.4). Заборгованість за міжнародними кредитами(гарантованими, негарантованими, товарними та наданими прямими інвесторами)складає 70,67 млрд. дол. США ( 76,4% валового зовнішнього боргу).
Критерій Грінспена або коефіцієнт покриття міжнародними резервними активами короткострокових ліквідних потреб економіки (обсягів дефіциту поточного рахунку платіжного балансу та короткострокового зовнішнього боргу) на кінець 1 кварталу поточного року становив 0,96.
|
Рис. 11.1. Динаміка зовнішнього боргу України.
Рис. 11.2. Темпи динаміки валового зовнішнього боргу, реального ВВП та експорту України (2003 – 2007 рр., у відсотках до попереднього періоду)[14].
Таблиця 11.4. Структура державного та гарантованого боргу України станом на 01.04.08
|
Найбільше кредитів, отриманих приватним сектором України, надійшло з Кіпру, США, Великобританії, Швейцарії, Німеччини, Росії та Австрії (рис.11.3.).
В Україні держава і корпоративні позичальники значною мірою зорієнтовані на залучення зовнішніх позикових коштів. За період 1998 – 2007 рр. їх питома вага в імпорті капіталу була відносно стабільною і в середньому дорівнювала 22 - 27%, а в експорті – 1,5 – 3,2%.
 Рис. 11.3. Географічна структура кредитів, отриманих приватним сектором України. |
Основні терміни і поняття
Міжнародний кредит, міжнародне запозичення, міжнародні кредитно-фінансові установи, принцип цільової обумовленості кредитування, кредитна дискримінація, Міжнародний валютний фонд, Група Світового Банку, Банк міжнародних розрахунків, Європейський банк реконструкції та розвитку, валовий зовнішній борг країни, криза зовнішньої заборгованості, конверсія зовнішнього боргу, уніфікація зовнішнього боргу, анулювання зовнішнього боргу.
Контрольні та дискусійні питання
1. У чому полягають роль та функції позичкового капіталу в сучасній міжнародній економіці?
2. Назвіть основні позитивні та негативні наслідки міжнародного кредитування.
3. Охарактеризуйте основні форми міжнародного кредитування.
4. Поясніть, що таке міжнародні кредитно-фінансові інститути та в чому полягає їх призначення?
5. Які провідні міжнародні фінансово-кредитні інститути Ви знаєте? З якими з них найбільш активно співпрацює Україна?
6. Розкрийте основні причини міжнародної кризи заборгованості. У чому вона проявляється? Запропонуйте власний варіант вирішення цієї проблеми.
7. Як Ви вважаєте, чи є проблема зовнішньоекономічної заборгованості актуальною для України? Відповідь обґрунтуйте.
Вправи
Вправа 1.Для кожного положення, наведеного нижче, знайдіть відповідні йому терміни та поняття.
1. Неформальна міжнародна організація найбільших банків -кредиторів.
2. Відношення платежів по обслуговуванню зовнішньоекономічної заборгованості (поточного зовнішнього боргу) до валютних доходів країни від експорту товарів та послуг.
3. Всесвітні та регіональні інститути, створені на основі міждержавних угод з метою регулювання валютно-кредитних і фінансових відносин.
4. Міжнародна програма, що передбачає повне списання боргів по кредитам МВФ, Світового банку та Африканського банку розвитку і надання безвідплатної фінансової допомоги із спеціальних трастових фондів для найбідніших країн світу з високим рівнем зовнішньої заборгованості.
5. Загальний обсяг заборгованості за всіма існуючими зобов’язаннями, що мають бути сплачені боржником у вигляді основної суми та/або відсотків у будь-який час у майбутньому, і які є зобов’язаннями резидентів цієї економіки перед нерезидентами.
6. Міждержавний рух капіталу в формі надання валютних і товарних ресурсів на умовах зворотності, строковості та платності.
7. Ситуація, в якій країна, спираючись на власні ресурси та економічний потенціал, виявляється хронічно неспроможна своєчасно та повному обсязі виконувати свої міжнародні боргові зобов’язання.
8. Неформальна міжнародна урядова організація найбільших країн-кредиторів.
9. Відсоткове відношення валового зовнішнього боргу до ВВП країни.
10. Зміна доходності позик, яка проводиться внаслідок зміни ситуації на валютно-фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати попередньо оговорені відсотки.
Поняття:
а) міжнародний кредит;
б) криза зовнішньої заборгованості;
в) конверсія зовнішнього боргу;
г) валовий зовнішній борг країни;
д) Паризький клуб;
е) коефіцієнт зовнішнього боргу;
ж) міжнародні кредитно-фінансові інститути;
з) коефіцієнт обслуговування зовнішнього боргу;
и) Лондонський клуб;
к) ініціатива MDRI.
Вправа 2. Знайдіть єдину правильну відповідь.
1. Функціями міжнародного кредиту є:
а) перерозподіл фінансових коштів та матеріальних ресурсів між країнами;
б) інтенсифікація процесів нагромадження капіталів в міжнародній економіці;
в) вирівнювання соціально-економічного розвитку національних економік;
г) прискорення процесів реалізації товарів і послуг у національних економіках;
д) усе перелічене;
е) правильно п.а, б, г;
ж) правильно п.а, в, г;
з) правильно п. б, в.
2. Який з принципів міжнародного кредитування є варіативним (необов’язковим):
а) зворотність;
б) забезпеченість;
в) платність;
г) терміновість.
3. Порушення якого з принципів міжнародного кредитування зазвичай викликає кредитну дискримінацію позичальника:
а) зворотності;
б) забезпеченості;
в) платності;
г) терміновості;
д) цільової зумовленості.
4. Серед методів кредитної дискримінації немає:
а) відстрочки погашення боргу;
б) обмеження розмірів кредиту;
в) скорочення всього терміну чи пільгового періоду;
г) підвищення процентних ставок, комісійних премій і зборів;
д) вимоги додаткового забезпечення.
5. Надстрокові міжнародні кредити передбачають граничний термін повернення до:
а) 10 днів;
б) одного місяця;
в) трьох місяців;
г) шести місяців;
д) року.
6. Кредит, за яким ставка відсотка регулярно переглядається відповідно до зміни вартості позикових коштів на міжнародному ринку капіталів, має назву:
а) бланковий;
б) прогресивний;
в) ф’ючерсний;
г) ролловерний.
7. Найстарішим міжнародним кредитно-фінансовим інститутом є:
а) Міжнародний валютний фонд;
б) Міжнародний банк реконструкції та розвитку;
в) Банк міжнародних розрахунків;
г) Європейський банк реконструкції та розвитку;
д) Паризький клуб.
8. Який з наведених міжнародних кредитно-фінансових інститутів не входить в групу Світового Банку:
а) Міжнародна фінансова корпорація;
б) Міжнародний банк реконструкції та розвитку;
в) Банк міжнародних розрахунків;
г) Багатостороннє агентство з гарантій по інвестиціях.
9. Основним акціонером Міжнародного валютного фонду є:
а) США;
б) Японія;
в) Великобританія;
г) Китай;
д) Німеччина;
е) Росія.
10. Квоти держав – учасниць МВФ переглядаються:
а) щорічно;
б) кожні три роки;
в) кожні п’ять років;
г) кожні десять років.
11. Яка з наведених міжнародних кредитно-фінансових організацій не має формального статусу:
а) Міжнародний валютний фонд;
б) Міжнародний банк реконструкції та розвитку;
в) Банк міжнародних розрахунків;
г) Паризький клуб;
д) Міжнародний центр розв’язання питань у сфері інвестицій.
12. Коефіцієнт обслуговування зовнішнього боргу визначається через:
а) відношення валового зовнішнього боргу до ВВП країни;
б) відношення темпів приросту зовнішнього боргу до темпів щорічного приросту чистого експорту;
в) відношення поточного зовнішнього боргу до валютних доходів країни від експорту товарів та послуг;
г) відношення офіційних міжнародних валютних резервів до короткострокової зовнішньої заборгованості;
д) відсоткове відхилення від ліміту валового зовнішнього боргу, встановленого для країни Світовим банком.
13. Критерій Грінспена визначається через:
а) відношення валового зовнішнього боргу до ВВП країни;
б) відношення темпів приросту зовнішнього боргу до темпів щорічного приросту чистого експорту;
в) відношення поточного зовнішнього боргу до валютних доходів країни від експорту товарів та послуг;
г) відношення офіційних міжнародних валютних резервів до короткострокової зовнішньої заборгованості;
д) відсоткове відхилення від ліміту валового зовнішнього боргу, встановленого для країни Світовим банком.
14. Критичним значенням коефіцієнта обслуговування зовнішнього боргу країни є:
а) 20%;
б) 50%;
в) 100%;
г)120%.
15. Найкрупнішими в світі країнами – боржниками є:
а) країни Східної Європи та Центральної Азії;
б) країни Східної Азії та району Тихого океану;
в) країни Латинської Америки та Карибського басейну;
г) країни Ближнього Сходу і Північної Африки.
Вправа 3. Визначте, яке з положень правильне, а яке помилкове.
1. Міжнародне запозичення і міжнародний кредит є тотожними поняттями.
2. Атрибутами міжнародного кредиту є принципи зворотності, строковості і платності.
3. Міжнародний кредит служить економічним механізмом для вилучення коштів у країн-позичальниць.
4. Членство у МВФ є обов’язковою умовою для вступу до Світового Банку.
5. МВФ концентрує більше своєї уваги на питаннях короткострокової фінансової стабільності, тоді як Світовий банк зосереджується переважно на середньо- та довгострокових проектах структурних та галузевих перетворень в економіках країн - членів.
6. МВФ активно кредитує приватний сектор держав - учасниць.
7. Криза зовнішньої заборгованості набуває масового характеру, починаючи з 60-х років ХХ-го сторіччя.
8. Критичний рівень коефіцієнта обслуговування зовнішнього боргу дорівнює 100%.
9. Згідно плану Брейді, зовнішній борг країни-боржника зменшувався у тричі в обмін на акції державних підприємств.
10. Найбільше кредитів, отриманих приватним сектором України, надійшло з Кіпру, США, Великобританії, Швейцарії, Німеччини, Росії та Австрії.