Інтелектуалізація праці: сутність, характерні риси, тенденції впливу на сферу соціально-трудових відносин
Інтелектуалізація праці в найбільш загальному значенні — це збільшення частки розумової праці в суспільному виробництві.
Процес інтелектуалізації праці реалізується у кількох напрямках. По-перше, під
впливом вимог економіки змінюються суть і принципи освіти, відбувається дальше зростання й вирівнювання освітнього рівня за галузями і професіями в результаті підтягування галузей та професій переважно низькокваліфікованої праці до передових. По-друге, вирішального стратегічного значення набуває виховання особистості, що спрямоване на розвиток ініціативності, творчого мислення на всіх стадіях загальноосвітньої та професійної підготовки. Як наслідок, можна констатувати, що в передових країнах розпочалось утвердження принципів трудової діяльності, в основі яких лежать постійне оновлення знань і освоєння нових спеціальностей.
Основною відмітною рисою продукування знань від інших видів розумової діяльності є те, що воно є суто внутрішньою творчістю індивіда для самого себе, для власного споживання та надбудови нових рівнів інтелекту.
Інтелектуальна праця складніша, цінніша, продуктивніша. Тому вона вище
винагороджується, а зростання доходів працівників породжує нові стимули для
розвитку людського капіталу і дає для цього нові можливості.
Слід наголосити, що зміни характеру праці у формі інтелектуалізації, креа-
тивізації та інформатизації ведуть до трансформації соціальної структури су-
часного суспільства. Варто розглядати три напрями впливу цих процесів на со-
ціальну структуру суспільства:
• Зміна структури зайнятості. У ній збільшується частка працівників, зайня-
тих інтелектуальною працею. Науково-технічний прогрес стимулює поляриза-
цію робочої сили: з одного боку, поки нечисленна, але постійно зростаюча гру-
па працівників інтелектуальної праці, а з другого — група средньокваліфіко-
ваної робочої сили, попит на яку достатньо задоволений.
• Посилення неоднорідності структури сучасного середнього класу. Це по-
яснюється відмінностями в характері праці традиційного й нового середнього
класів: традиційний середній клас виконує працю переважно нетворчого, мало-
інтелектуального характеру; новий середній клас працює творчо, з елементами
інтелектуалізації, інтегровано у процеси автоматизації та комп’ютеризації сус-
пільного виробництва. Тож можна констатувати початок формування якісно
нової соціальної верстви — класу інтелектуальних працівників.
• Виникнення «нових маргінальних верств» як наслідок переходу до постін-
дустріального суспільства. Традиційно до маргіналів належали нездатні і не-
охочі систематично працювати люди, що живуть випадковим заробітчанством,
крадіжками, жебрацтвом і т. п. Сучасним же маргіналом стає особа, здібна до
продуктивної праці, але яка не знайшла можливості реалізувати себе повною
мірою й опинилась на узбіччі соціальних відносин. Причинами стрімкого фор-
мування нових маргінальних верств можуть бути: зростання інтелектуального
характеру праці в розрізі структури наявної робочої сили; структурні зміни в
національній економіці і зникнення цілих галузей і значної кількості професій;
диспропорція на ринку праці і ринку освітніх послуг — розрив між потребами
виробництва і рівнем та спрямованістю навчання.
Крім зазначених трансформацій варто звернути увагу на ще одну тенденцію
впливу інтелектуалізації праці на суспільний розвиток. Можна говорити про
появу «інтелектуальної пустелі» та «інтелектуального болота». Ці нові соціаль-
ні категорії можна трактувати у двох аспектах: з одного боку, інтелектуалізація
праці та запровадження новітніх технологій здебільшого відбуваються у вели-
ких промислових центрах, оскільки тут акумулюється висока концентрація ін-
телекту, тоді як провінція залишається осторонь від більшості суспільно-
політичних та економічних процесів; з другого боку, названі категорії можна
застосувати до галузей національної промисловості (наприклад, в Україні швид-
ко розвиваються тимчасово прибуткові галузі низького технологічного укладу,
тоді як перспективні галузі необґрунтовано занепадають).
Розвиток суспільно-політичної формації України визначає перехід кількіс-
них змін у якісні. Він відбувається під впливом науково-технічного прогресу та
потребує нової парадигми суспільного розвитку, яка орієнтується на імператив
інтелектуалізації праці, нематеріального багатства (знання, інтелект) та постма-
теріалістичних цінностей.