Сутність, мета, завдання і функції дисципліни

Економіка праці і соціально - трудові відносини

Курс лекцій

ТЕМА 1. ОБ’ЄКТ, ПРЕДМЕТ ТА ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ „ЕКОНОМІКА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ”

1. Сутність, мета, завдання і функції дисципліни.

2. Поняття праці та особливості трудової діяльності людини.

3. Методологія пізнання дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини»

Сутність, мета, завдання і функції дисципліни.

Будь-яка окрема дисципліна є гілкою в системі наукового знання, що динамічно розвивається; маючи загальне «коріння», наукові дисципліни розрізняються об'єктом дослідження, що обкреслює сферу застосування результатів; предметом, який детально досліджується в рамках даної дисципліни, і метою, яка направляє зусилля учених.

Оскільки система економічних наук має загальну мету – підвищення ефективності процесу суспільного відтворення, всі галузі наукового знання в її межах «успадковують» цю мету, конкретизовану на рівні предмету кожної економічної дисципліни. Важливо розуміти, що саме поняття ефективності відноситься до процесів; це можуть бути виробничі процеси або процеси продажів, процеси комунікацій або процеси управління. Говорити про ефективність процесу можна говорити тільки у випадку, якщо це процес керований; природні процеси не можуть бути ефективними або неефективними, оскільки вони не залежать від людини. Таким чином, будь-який процес, організований і керований людиною, може мати той або інший ступінь ефективності залежно від способу його організації і умов протікання. Це приводить нас до висновку, що економічний аналіз завжди зводиться до аналізу способу організації процесу з погляду його ефективності. В рамках наукової дисципліни «економіка праці» формулюються наукові підходи і принципи організації трудових процесів, забезпечуючі найбільшу їх ефективність.

Аналіз як фундаментальний метод наукових досліджень припускає розділення проблеми на більш менш елементарні складові, без чого її рішення не представляється можливим. Суспільне відтворення є складною, ієрархічно впорядкованою системою процесів; очевидно, що

ефективність сукупності процесів визначається не тільки ефективністю кожного окремого процесу з цієї сукупності, але і способом їх впорядковування, тобто ефективністю відповідних процесів системної організації. Таким чином, кожна наукова дисципліна у складі економічної теорії є відособленим напрямом, проблематика якого безпосередньо пов'язана з ефективністю конкретних процесів із загальної їх сукупності в системі суспільного відтворення.

Ефективність як співвідношення результату процесу з його витратами є предметом дослідження в рамках будь-якої економічної дисципліни. Проте поняття витрат не можна трактувати дуже вузько, тобто як витрати матеріальних ресурсів і знос основного капіталу. Особливість економічних процесів полягає в їх невіддільності від соціальної сфери, тобто сфери відносин між людьми. Це визначає подвійність поняття ефективності, яку слід розглядати в економічному і соціальному аспекті. Економічний і соціальний аспект ефективності нерозривно зв'язані між собою; вони не є альтернативними, оскільки підвищення економічної ефективності недосяжне при низькому рівні соціальної ефективності. Більш того, ефективність взагалі не може розглядатися поза контекстом соціальної організації, оскільки економічна система не є незалежно існуючою, автономною від суспільства, без якого її функціонування позбавлене значення.

Отже, якщо ключовим поняттям, що визначає спрямованість зусиль економістів, є ефективність, то в рамках дисципліни «Економіка праці» вивчається ефективність соціально-економічних процесів виробництва суспільного продукту. Зі всієї сукупності економічних ресурсів ми виділяємо особливий ресурс – працю, і ставимо за мету підвищення ефективності його використання в процесі суспільного виробництва.

Метою навчальної дисципліни ”Економіка праці та соціально – трудові відносини” є формування системи теоретичних і практичних знань про категорії, поняття, механізми забезпечення ефективної зайнятості населення та прогресивного розвитку соціально – трудових відносин в Україні на всіх рівнях.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність постановки та розв’язання комплексу завдань:

· дати загальні ґрунтовні навички наукового аналізу соціально – трудових процесів на всіх рівнях;

· сформувати науково обґрунтовані, адекватні реальності, раціональні знання про процеси, явища і тенденції у соціально – трудовій сфері: трудовий потенціал, людський капітал, людський розвиток, ринок праці, зайнятість і безробіття, соціально-трудові відносини, організаційні, економічні й соціальні компоненти процесу праці;

· навчити використовувати здобуті знання в конкретних процесах управління соціально – трудовими відносинами, організації праці та забезпечення її високої ефективності на всіх рівнях;

· вміння нарощувати й ефективно використовувати свій людський капітал, забезпечувати власну конкурентоспроможність на ринку праці тощо

Об’єктом вивчення дисципліни є система економічних, соціальних і організаційних відносин між людьми з приводу відтворення й ефективного використання людських продуктивних сил в процесі праці.

Предметом вивчення дисципліни є сукупність теоретичних і практичних проблем формування людського потенціалу, забезпечення ефективного використання його у сфері праці як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях

Час – це гроші людського життя, матеріал, з якого воно створене. Тому центральна проблема економіки праці – ефективність, продуктивність праці. Безпосередньо від продуктивності праці залежить зайнятість.

Економіка праці– це галузь економічної науки, яка вивчає закономірності і способи раціонального формування, використання, відтворення і розвитку головної виробничої сили суспільства – людини (людського ресурсу), організації та стимулювання ефективної трудової діяльності працюючих з метою максимального задоволення їх матеріальних і духовних потреб.

Соціальні відносини– це система відносин між окремими людьми, соціальними групами, що приймають неоднакову участь в економічному, політичному і духовному житті, мають відмінності у соціальному статусі, способі життя, джерелах та рівнях доходів особистого споживання тощо. Означені відносини складаються внаслідок суспільного становища суб’єктів, їхнього устрою життя, умов існування. Вони є одним зі способів вияву соціальності (спільності, відчуженості, конфліктності, партнерства) у суспільстві, в тому числі у трудовій сфері.

Трудові відносини– закономірна складова виробничих відносин в системі праці. Вони виникають між учасниками трудового процесу на основі поділу та кооперації праці у зв’язку з необхідністю обміну діяльністю та її продуктами для досягнення кінцевої виробничої мети.

Соціально-трудові відносиниформуються також на основі функціональної діяльності, але зумовлюються наявністю „рівності – нерівності” соціального стану соціальних груп і окремих працівників, схожості і несхожості їхніх інтересів, їхньої трудової поведінки в конкретних ситуаціях.

Значна кількість соціально-трудових відносин та їх відмінності дозволяють провести певну класифікацію за їхніми характерними ознаками. Так, визначальними із них є: зміст діяльності, сфера поширення відносин, характер взаємозв’язків, наявність владної залежності, міра регламентованості, спосіб розподілу доходів, спрямованість інтересів, ступінь соціальної напруженості.

Теоретичною основою економіки праці є економічна теорія. Вона ґрунтується на основних економічних законах, що вивчає теорія і використовує властиві їй категорії. Крім цього, економіка праці має тісний зв’язок з цілою низкою дисциплін, що мають працю за об’єкт вивчення: нормування праці, наукова організація праці, статистика праці, соціологія праці, ергономіка праці, фізіологія і психологія праці, охорона праці, трудове право та інші.