Ii. мета й завдання дисципліни
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ РАДІОТЕХНІКИ І СПЕЦІАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ
КАФЕДРА БЖД І ЦО
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо організації самостійної роботи студентів з нормативної навчальної дисципліни
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
для студентів денної (заочної; денно-заочної) форми навчання
Затверджено на засіданні кафедри БЖД і ЦО
Протокол № 2 від 6 вересня 2010 року.
Затверджено на засідання
Навчально-видавничої Ради ДонНТУ
Протокол № 4 від 7 жовтня 2010 р.
Донецьк 2010
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ РАДІОТЕХНІКИ І СПЕЦІАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ
КАФЕДРА БЖД І ЦО
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо організації самостійної роботи студентів з нормативної навчальної дисципліни
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
для студентів денної (заочної; денно-заочної) форми навчання
УДК 504.75(071)
Методичні вказівки до самостійної роботи студентів з дисципліни «Безпека життєдіяльності» призначені для студентів всіх форм навчання та всіх спеціальностей.
Автори: старші викладачі кафедри БДЖ і ЦЗ В.А.Оніщенко і О.О.Степанова
Відповідальний за випуск: М.А.Мокін
Методичні вказівки до самостійної роботи студентів з дисципліни «Безпека життєдіяльності» містять основні завдання підготовки спеціалістів,усі питання робочої програми дисципліни, зміст, розділи та тематику нормативної дисципліни, критерії оцінки , список літератури, що рекомендується, методичні вказівки до виконання контрольної роботи.
Донецьк: ДВНЗ ДонНТУ, 2010 - 17 стор.
ВСТУП
Однією з необхідних умов організації навчального процесу з кредитно-модульної системи є наявність навчальної програми з дисципліни БЖД.
Невід'ємної складової робочої навчальної програми є рейтингова система оцінки, яка передбачає визначення якості вивчення студентом усіх видів завдань, як аудиторних, так і передбачених для самостійної навчальної роботи й рівня придбаних їм знань, умінь і навичок шляхом оцінки в балах результатів цієї роботи під час проміжного й семестрового (підсумкового) контролю з наступним перекладом оцінки в балах в оцінку традиційної національної шкали й шкали ECTS.
Робоча навчальна програма складена на підставі галузевих стандартів вищої освіти підготовки фахівців, молодшого фахівця й бакалавра. Що стосується освіти з питань ЦЗ, охорони праці, екології й безпеки життєдіяльності, що затверджене міністром освіти й науки України 10.05.2002 р.
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Безпека життєдіяльності (БЖД) - це галузь науково-практичної діяльності, спрямованої на вивчення загальних закономірностей утворення небезпек, їх властивостей і їх впливу на організм людини, основ захисту здоров'я й життя людини й навколишнього середовища, його проживання від небезпек, а також на розробку й реалізацію відповідних способів і заходів, що стосуються створення й підтримки комфортних і безпечних умов життя й діяльності людини. Науковий зміст її - теоретичні основи безпеки життєдіяльності людини в системі "людина - техніка - навколишнє середовище".
У цілому БЖД суспільства забезпечується державними програмами, які містять:
- розробку й проведення природоохоронних заходів;
- систему профілактики й захисту здоров'я населення;
- заходи, що стосуються забезпечення громадського порядку;
- заходи щодо захисту населення під час погрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного або військового характеру;
- підготовку фахівців, що знають основи БЖД і вміють застосовувати в життя заходи щодо захисту людей і навколишнього середовища.
Як нормативна навчальна дисципліна "Безпеки життєдіяльності" має гуманітарно-технічну спрямованість і узагальнює дані відповідно до науково-практичної діяльності, формує понятійно - категорійний, теоретичний і методологічний апарат, необхідний для вивчення охорони праці, захисту навколишнього середовища, цивільного захисту, інших дисциплін, які вивчають конкретні небезпеки й способи захисту від них.
Професійна освіта спрямована на забезпечення майбутнього фахівця знаннями, уміннями й навичками для забезпечення професійної діяльності під час виконання управлінської діяльності, при проектуванні й розробці нових процесів, виконанням конкретних виробничих дій, технологічний операцій.
Підготовка студентів у межах навчальної дисципліни містить теоретичні питання, націлені на формування кругозору й ідеології безпечного мислення й поведінки, і забезпечує майбутніх фахівців важливим інструментом не тільки повсякденного контакту з навколишнім світом, а й готовить до майстерного виконання технологічних процесів різної складності. Підставою цього є вивчення теорії ризик- орієнтованого підходу для гарантування безпеки людини, суспільства, навколишнього середовища, розробка методів оцінки небезпеки проектованого встаткування, нових технологій, процесів, що трапляються в суспільстві. Головною метою при вивченні небезпек є вивчення причинних взаємозв'язків між вихідними небезпечними подіями, що відносяться до персоналу, устаткування й навколишнього середовища й приводить до збоїв, а також пошук способів зменшення шкідливих впливів шляхом удосконалення як систем у цілому, так і її складових.
Вивчення дисципліни БЖД базується на основі інтеграції теоретичних і практичних знань, які одержали студенти в загальноосвітніх навчальних закладах, отриманих при вивченні загальноосвітніх дисциплін у вищому навчальному закладі й придбаному життєвому досвіді. Завдяки цій дисципліні майбутні фахівці повинні освоїти філософію безпеки локальних екосистем, уміти будувати дерево подій, визначати існуючі проблеми безпеки.
Безпека життєдіяльності як навчальна дисципліна не вирішує спеціальних проблем безпеки. Це справа спеціальних дисциплін - охорони праці, цивільного захисту, промислової екології й інших дисциплін. Безпека життєдіяльності забезпечує загальну освіту в галузі безпеки, що є науково-методичним фундаментом для всіх, без виключення, спеціальних дисциплін з безпеки. БЖД також - не спосіб особистого захисту, а дисципліна, яка вивчає основи захисту особистості, суспільства, держави, людства. Фахівець, який досконально освоїв безпеку життєдіяльності, буде грамотно діяти в умовах небезпеки, захищаючи, таким чином, як своє життя й здоров'я, так і життя й здоров'я інших людей.
«Безпека життєдіяльності» є обов'язковим предметом для вивчення студентами й включається в навчальний план як спеціальна й окрема дисципліна.
II. МЕТА Й ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ
Ціль вивчення дисципліни полягає в тому, щоб забезпечити на підставі ризик - орієнтованого підходу відповідно до сучасних вимог знання студентів про загальні закономірності утворення й розвитку небезпеки, надзвичайних ситуацій, у першу чергу, техногенного характеру, їх властивостей, можливого впливу на життя й здоров'я людини й сформулювати необхідні в майбутній практичній діяльності фахівця вміння й навички для їхнього попередження й ліквідації, захисту людей і навколишнього середовища.
Основним завданням дисципліни є освоєння студентами теоретичних знань і практичних навичок, необхідних для:
- визначення загальних закономірностей утворення й розвитку небезпек і їх ідентифікації;
- облік впливу на життя й здоров'я людини небезпечних і шкідливих факторів і формування навичок, необхідних у майбутній практичній діяльності, уміння попереджати й ліквідувати їх;
- підтримка комфортного стану навколишнього середовища людини;
- розробка й реалізація заходів захисту людини і його життєвого середовища від негативних впливів;
- прогнозування й моделювання розвитку й оцінки наслідків надзвичайних ситуацій;
- прийняття розв'язків з захисту населення й виробничого персоналу від можливих наслідків аварій, катастроф, стихійних лих, а також застосування сучасних засобів поразки й застосування заходів щодо ліквідації їх наслідків.
У результаті вивчення курсу БЖД студенти повинні:
Знати:
- характеристику навколишнього середовища;
- шкідливі й небезпечні фактори життєвого середовища й наслідки їх негативних дій;
- психофізіологічні аспекти БЖД, поняття про людський фактор і його роль у виникненні небезпеки;
- структуру державного керування й контролю над безпекою життєдіяльності;
- основи моніторингу небезпек, якісного й кількісного аналізу рівнів ризиків;
- класифікацію й характеристику типових видів НС, зон поразки, які виникають під час НС;
- способи й заходи захисту населення від вражаючих факторів небезпечних НС;
- умови забезпечення здоровішого способу життя, попередження виникнення наркоманії, СНІДу, алкоголізму, а також небезпек від продуктів харчування й правила надання першої медичної допомоги потерпілим.
Уміти:
- ідентифікувати джерело й типи небезпек шкідливих і небезпечних факторів;
- прогнозувати можливість виникнення небезпек;
- визначати рівень індивідуального ризику;
- зменшувати ризик до припустимих значень;
- вчасно визначати можливість появи небезпечних ситуацій, їх вид і резерв часу;
- розробляти план індивідуальних дій з метою попередження або зменшення рівня можливих наслідків НС;
- давати оцінку екологічних і соціальних наслідків НС.
III. РОЗДІЛИ Й ТЕМАТИКА НОРМАТИВНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «БЖД»
ТЕМА 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЖД
Предмет БЖД. Основні завдання науки про безпеку людини. Концепція ООН дощо постійного розвитку людства - основа БЖД. Концепція БЖД. Багатогранність сфер діяльності людини і його безпека, які досліджуються БЖД.
Життєдіяльність як физиологично- структурне поняття, його сутність, взаємозв'язки й взаємозалежності. Структура життєдіяльності і її характерні ознаки. Взаємозв'язок життєдіяльності з навколишнім середовищем проживання в системі "людина - середовище проживання - деятельность". Принципи й способи забезпечення життєдіяльності.
Основні поняття й визначення БЖД. Небезпечні, шкідливі, вражаючи, нейтральні й необхідні фактори. Поняття небезпеки, безпеки, ризику. Взаємозв'язок небезпеки, безпеки й ризику. Небезпека, як основний фактор, що визначає рівень безпеки. Історія розвитку науки про БЖД. Сучасні проблеми життєдіяльності.
БЖД, як інтегральна наука. Методологічна основа БЖД. Теоретичні положення БЖД і їх філософська основа. Основні висновки щодо забезпечення прийнятої безпеки людини.
ТЕМА 2. КОНЦЕПЦІЯ РИЗИКУ. ПРИНЦИПИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЖД
Ризик. Індивідуальний і соціальний ризик. Концепція ризику. Теорія ризику. Оцінка рівня ризику. Визначення й обчислення ризику. Прийнятний ризик і безпека. Екстремальні ситуації - як ситуації багатофакторних небезпек. Типові моделі небезпек. Емоції й думки, як основа формування ситуацій.
Принципи виявлення рівня негативних факторів в індивідуальному полі діяльності. Методика прогнозування можливості виникнення негативних факторів в індивідуальному полі діяльності. Теорія катастроф.
Принципи, методи й способи забезпечення безпеки. Керування ризиком, можливі шляхи його зменшення. Основні напрямки забезпечення БЖД.
ТЕМА 3. ФІЗІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ЛЮДИНУ
Основи фізіології систем організму. Гомеостаз і адаптація як універсальні властивості людського організму. Поняття про імунітет людини. Поняття про здоров'я людини й здоров'я суспільства в цілому. Вплив науково-технічного прогресу на здоров'я людини.
Проблеми здоров'я в житті людини. Фактори формування здоров'я. Фактори ризику, групи ризику. СНІД. Причини виникнення шкідливих звичок, їх наслідок для людини.
ТЕМА 4. РОЛЬ СПРИЙНЯТЛИВОСТІ В БЕЗПЕЦІ ЛЮДИНИ
Роль рецепторів, эффекторов, центральної нервової системи в забезпеченні безпеки БЖД. Роль аналізаторів людини в оцінці небезпечних факторів середовища проживання: зір, слух, нюх, смак; тактильна, больова й температурна чутливість. Грань чутливості. Диференціальний поріг чутливості. Закон Вебера - Фехнера. Нервові процеси і їх динаміка. Латентний період. Руховий період.
Специфічні властивості зорового аналізатора. Грань сприйнятливості. Сприйняття квітів. Фізіологічна дія квітів на людський організм. Кольор в безпеці.
Грань сприйняття звуку. Інфразвук і ультразвук, шум. Поріг болючої чутливості. Реакції організму людину в різному звуковому середовищі.
Роль нюху й смаку в безпеці людини. Нюховий і смаковий дальтонізм. Функції тактильної, температурної, вісцеральної чутливості, болючі відчуття, рухові аналізатори при сприйнятті небезпечних факторів і забезпеченні безпеки людини.
ТЕМА 5. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ЛЮДИНИ
Психологія безпеки праці. Завдання психології безпеки праці. Психічні процеси, що управляють трудовою діяльністю.
Фактори й психічні стани, що підсилюють індивідуальну схильність до небезпеки й нещасних випадків. Методи підвищення безпеки.
Типові моделі психологічних реакцій людини у випадку екстремальних ситуацій. Методика формування й підтримки особистої психологічної стійкості людини в екстремальних ситуаціях.
ТЕМА 6. СЕРЕДОВИЩЕ ЖИЗНЕДЕЯТЕЛЬНОСТИ ЛЮДИНИ
Зовнішнє середовище проживання й середовище проживання життєдіяльності людини. Ноосфера - як наступний етап розвитку. Духовне середовище проживання людини. Внесок В.І.Вернадського в розвиток науки про ноосферу. Взаємодія людини з біосферою в цілому і її компонентами.
Класифікація середовища життєдіяльності. Характеристика побутового, виробничого, природного середовища проживання. Інтенсивність прояву небезпечних факторів залежно від виду середовища проживання.
ТЕМА 7. НЕГАТИВНІ ФАКТОРИ СЕРЕДОВИЩА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
ЛЮДИНУ
Класифікація негативних факторів середовища життєдіяльності і їх характеристика. Гранично- припустимий рівень фактора. Резерв часу, реакція людини. Класифікація факторів за характером впливу на людину.
Механічні фактори й способи попередження їх негативних впливів. Термічні фактори й спеціальні способи попередження й захисту. Загальні вимоги пожежної безпеки. Державний протипожежний нагляд. Пожежно-профілактичні заходи. Організація евакуації людей при виникненні пожежі. Підручні засоби пожежогасіння. Правила поведінки людей при виникненні пожеж, наслідки пожеж.
Дія електромагнітних полів і випромінювань на людину, способи й методи захисту від них. Електричні фактори в природі й побуту, попередження поразки електричним струмом.
Природа іонізуючого випромінювання. Дія радіації на людину. Принципи забезпечення радіаційної безпеки.
Хімічні фактори, їх класифікація, шляхи влучення небезпечних хімічних речовин в організм людини.
Біологічні небезпечні фактори й основи захисту від них. Нові небезпеки, породжені НТП.
Аварії й катастрофи, їх причини й наслідки. Методика визначення виникнення аварійної ситуації. Моделі аварійних ситуацій.
Джерела виникнення й види соціальних небезпек. Руйнівні й псевдорелигиозные ідеї, їх наслідки для людини й людства в цілому. Геноцид, репресії, расизм, апартеїд, фашизм, нацизм, вандалізм, анархізм.
Регіональний комплекс небезпечних факторів. Глобальні небезпеки. Роль міжнародних організацій у вирішенні глобальних проблем безпеки. Можливі шляхи підвищення глобальної безпеки.
Методика визначення рівня негативних факторів середовища проживання.
ТЕМА 8. МОДЕЛЮВАННЯ СЦЕНАРІЇВ ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ.
Осередок ядерної поразки. Зона хімічного зараження й осередок поразки. Осередок біологічної поразки.
ТЕМА 9. БЕЗПЕКА В УМОВАХ КРИМІНАЛЬНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ Й ТЕРОРИЗМУ
Криміногенна ситуація, найбільш характерні випадки її прояву. Безпека в юрбі. Рекомендації із забезпечення особистої фізичної безпеки. Психологія спілкування в конфліктних ситуаціях. Технічні засоби самооборони. Юридичні документи, які підтверджують права й границі самооборони. Рекомендації із захисту особистої власності.
Стан і динаміка розвитку прояву тероризму. Погроза національної й глобальної безпеки у зв'язку з розширенням тероризму, стратегія захисту від тероризму. Кримінально-правова оцінка тероризму. Індивідуальні й колективні дії під час терористичних актів.
ТЕМА 10. ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ НЕЩАСНИХ ВИПАДКАХ
Роль вчасно зробленої й правильно проведеної долікарської допомоги при порятунку життя й здоров'я потерпілого.
Візуальна діагностика стану потерпілого. Медичне сортування.
Медична аптечка. Використання підручних матеріалів при наданні долікарської допомоги.
Порядок проведення реанімаційних заходів. Методика проведення штучного дихання й непрямого масажу серця, послідовність і правильність виконання всіх дій. Час проведення реанімаційних заходів. Діагностика відновлення життєдіяльності організму.
Долікарська допомога при кровотечі. Артеріальна, венозна, капілярна й внутрішня кровотеча. Основні крапки пальцевого притиснення артерій. Правила накладення джгута, час його накладення в різних температурних умовах. Особливості надання першої допомоги при внутрішній кровотечі.
Долікарська допомога при отруєнні. Види отруєнь. Методика надання першої допомоги при отруєннях через органи дихання й через шлунково-кишковий тракт.
Долікарська допомога при переломах і вивихах. Необхідність і порядок іммобілізації постраждалого або його кінцівок. Основні способи перенесення й евакуації потерпілого при різних видах ушкоджень.
Долікарська допомога при опіках і обмороженнях. Види опіків, обморожень, переохолоджень організму, електротравми, утоплення.
Долікарська допомога при приступах бронхіальної астми, алергійної реакції, істеричних припадках, приступах епілепсії, морської хворобі, діабетичній кризі й ін.
ТЕМА 11. БЖД У ЗАКОНАХ І ПІДЗАКОННИХ АКТАХ
Правове забезпечення БЖД. Сутність правового забезпечення БЖД. Законодавчі акти міжнародного гуманітарного права. Конституційні основи безпеки: право на життя, працю, волю, соціальний, цивільний і державний захист. Закони, законодавчі акти, кодекси й інші регламентуючі БЖД документи. Законодавчі й нормативні акти, які регламентують рівень індивідуального ризику. Нормативні документи, які регламентують усунення зовнішніх постійних факторів ризику індивідуумові. Система правового захисту й спостереження за дотриманням правової безпеки. Відповідальність за порушення законодавства.
III. КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ
Семестровий залік - це форма підсумкового контролю, яка полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу винятково на підставі результатів виконаних їм певних видів робіт на семінарських або практичних заняттях.
Семестровий залік планується при відсутності модульного контролю й іспиту й не передбачає обов'язкову присутність студента.
Студент уважається допущеним до семестрового контролю з дисципліни БЖД, якщо він виконав контрольну роботу, передбачену навчальним планом на семестр з цієї дисципліни.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:
1. Конституція України. Основний закон. - К., 1996.
2. Про адміністративні порушення: Закон України. - К., 1993.
3. Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України // Відомості Верховної Заради України. - 1994. - № 27.
4. Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань: Закон України від 14 січня 1998 р. - К., 1998.
5. Про охорону здоров'я: Закон України. - К., 1992.
6. Про охорону праці: Закон України. - К., 1992.
7. Про пожежну безпечу: Закон України. - К., 1993.
8. Про цивільну оборону України: Закон України від 3 лютого 1993. - К., 1993.
9. Бедрій Я.І., Боярська В.М., Голубєв А. К. та ін. Безпеку життєдіяльності: Посіб. для студ. техн. вузів. - Л., 1997. - 275 с.
10. Безпека життєдіяльності: Підручник / Під ред. проф. Є.А. Арустамова. - 2- е изд. перераб. і доп. - М.: Изд. будинок "Дашковдушков,Машков і К", 2000. - 678 с.
11. Безпеку життєдіяльності. / Є.П. Желібо, Н.М. Заверуха, В.В. Зацарний. За ред. Є.П. Желібо: Навч. посіб. - Львів: Новий Світ - 2000, 2001. - 320 с.
12. Безпеку життєдіяльності. Нівч. посіб. / За ред. М. Назарука. - Львів: За вільну Украіну, 1997. - 275 с.
13. Бізнес і безпека: Журнал. - К.: Шанс.
14. Боків В.А., Лущик А.В.. Основи екологічної безпеки: Учеб. посібник. - Сімферополь: СОНАТ, 1998. - 224 с.
15. Джигирей В.С., Жидецький. Безпеку життєдіяльності. - Львів: - Афіша, 1999. - 254 с.
16. Домарецький В.А., Златєв Т.П. Екологія харчових продуктів. - К.: Урожай, 1993. - 192 с.
17. Заплатинський В.М. Безпеку життєдіяльності: Опорний конспект лекцій. - Київ: Київ. держ.торг- екон.унон,АН, т, 1999. - 207 с.
18. Заплатинський В.М. Основи кримінологічної безпеки сучасного бізнесу: Навч. посіб. для вузів. - К.: Київ. держ.торг- УНР,Ян- т, 2000. - 141 с.
19. Зубик В.Б. Економічна безпека підприємства. - Мн., 1998.-391 с.
20. Котик М.А. Психологія й безпека. - Таллин: Валгус, 1987.
21. Крушельницька Я.В. Фізіологія й психологія праці: Навч. посіб. - К.: КНБУ, 2000. - 232 с.
22. Лапін В.М. Безпеку життєдіяльності людини. - Львів: Львівський банківський коледж, 1998. - 192 с.
23. Літвак С.М., Михайлюк В.О. Безпеку життєдіяльності. Навч. посібник. - Миколаїв: ТОВ "Компанія ВІД", 2001. - 230 с.
24. Назаров А. К. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності: Учеб. посібник. - Курган: Изд- У КМИ, 1993. - 120 с.
25. Пістун І.П. Безпеку життєдіяльності: Навч. посіб. - Суми: Університет. книга, 1999. - 301 с.
26. Радіоактивні забруднення і їх виміру / М.Т. Максимов, Г.О. Оджагов: Учеб. посібник. - 2- е изд., перераб. і доп. - М.: Энергоатомиздат, 1989. - 304 с.
27. Посібник із забезпечення безпеки особистості й підприємництва: Практ. посібник. - М.: Виком, 1996. - 223 с.
28. Смоляр В.І. Харчування в умовах радіонуклідного забруднення. - К.: Здоров'я: Укр. червоний хрест, 1991. - 32 с.
29. Стрий Л.А. Безпека життєдіяльності: Учеб. посібник / Під. ред. В.М. Небабіна. - Одеса: ОИУМ, 1997. - 52 с.
30. Царфис П.Г. Дія природних факторів на людину. - М.: Наука, 1982. - 193 с.
31. Черноушек М. Психологія життєвого середовища. - М.: 1989. - 74 с.
32. Швидка медична допомога: Навч. посіб. / Л.П. Чепкий, О.Ф. Возіанов, О.Й. Грицюк та ін.; За ред. Б.Г. Ананасенка, Л.П. Чепкого. - К.: Вища шк., 1998. - 311 с.
33. Ярошевська В.М., Ярошевський М.М., Москальов І.В. Безпеку життєдіяльності. - К.: НМЦ, 1997. - 292 с.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до виконання контрольної роботи з дисципліни
"Безпека життєдіяльності"
Навчальне питання 1. Осередок ядерної поразки
Графічна частина
Графічна частина роботи виконується в масштабі на схемі Седлецького району формату А4.
На схему, згідно з умовою, наноситься крапка синього кольору, що позначає центр наземного ядерного вибуху.
Зони руйнувань на схему наносяться у вигляді окружностей синього кольору, з урахунком, що центр наземного ядерного вибуху є центром окружностей. Радіуси зон руйнувань визначаються з Дод.1 Справочника Г.П. Демиденко "Защита объектов народного хазяйства от оружия массового поражения". К.- 1987(89). У результаті ядерного вибуху утворюються чотири зони руйнувань. Кожна з них характеризується надлишковим тиском у фронті ударної хвилі ΔРф на зовнішній границі: зона слабких руйнувань - 10 кПа, зона середніх руйнувань - 20 кПа, зона сильних руйнувань - 30 кПа, зона повних руйнувань - 50 кПа.
Зони пожеж на схему наносяться у вигляді окружностей червоного кольору. Радіуси визначаються з Дод. 4 «Довідника». У результаті ядерного вибуху утворюються три зони пожеж. Кожна з них характеризується значенням світлового імпульсу ΔUсв на зовнішній границі: зона окремих пожеж - 100-200 кДж/м2 (до потужності 100 кт - нижня границя, 1000 кт - верхня границя), зона суцільних пожеж - 400-600 кДж/м2, зона пожеж у завалах - 700-1700 (звичайно радіус зони пожеж у завалах ухвалюється рівним радіусу зони повних руйнувань, тому що, пожежі в завалах поширюються на частину зони сильних руйнувань і усю зону повних руйнувань).
Зони радіоактивного зараження на схему наносяться у вигляді витягнутих еліпсів. Довжина й ширина еліпса визначається з Дод.10 «Довідника»
Ширина - це перпендикуляр до 2/3 довжини. Із центру наземного ядерного вибуху згідно з азимутом середнього вітру (азимут середнього вітру вказує звідки дме вітер) на схему наносяться чотири зони радіоактивного зараження: зона помірного зараження (А) - синім, рівень радіації на зовнішній границі на 1 годину після вибуху Р1 - 8 Р/год. Зона сильного зараження (Б) - зеленим, Р1 - 80 Р/год. Зона небезпечного зараження (В) - коричневим, Р1 - 240 Р/год. Зона надзвичайно небезпечного зараження (Г) - чорним, Р1 - 800 Р/год.
Характеристики осередку ядерної поразки на схему наносяться синім кольором - це значення: надлишкового тиску вибуху на зовнішній границі - ΔРф; світлового імпульсу, що викликає запалення - ΔUсв; рівнів радіації на 1 годину після вибуху на зовнішній границі кожної із зон - Р1; і позначення зон радіоактивного зараження. Біля центру наземного ядерного вибуху: у чисельнику вид вибуху й потужність, у знаменнику - дата й час застосування ядерної зброї.
Розрахункова частина
Рівні радіації на годину після вибуху визначаються з Дод. 12 і 12а «Довідника»
Виміряється відстань від епіцентру вибуху до центру населеного пункту, що потрапив у зону радіоактивного зараження (R). З Дод. 12 визначається рівень радіації на 1 годину після вибуху на осі сліду (Р1').
Потім виміряється перпендикуляр від центру населеного пункту до осі сліду (ΔR). З Дод. 12а визначається поправочний коефіцієнт перерахування рівнів радіації (k).
Рівень радіації з урахуванням видалення від осі сліду рівний:
P1=P1' • k
Доза опромінення на відкритій місцевості для населених пунктів, що потрапили в зону радіоактивного зараження, визначається по формулі:
Д = 5•P1 (tп-0,2- tк -0.2) ,
де P1 - рівень радіації з урахуванням видалення від осі сліду;
tп - час початку опромінення, визначається по формулі:
tп = tвип + R/Vсв, tвип = 1 година;
tк - повний час опромінення, визначається по формулі:
tк = tп + tзнах,
tзнах - час знаходження людей у зоні радіоактивного зараження задано в пункті 1і4.
Доза опромінення на закритій місцевості визначається по формулі:
Дзм = Д / Косл ,
де Косл визначається з Дод 13 «Довідника».
Результати розрахунків представити у вигляді таблиці:
| Насел .пункт | R, км | DR, км | Р1, Р/год | Р11, Р/год | Тп, год | Тк,г од | До | Дзр |
Навчальне питання 2. Зона хімічного зараження й осередок хімічної поразки
Графічна частина
Зона хімічного зараження на схему наноситься по периметру синім кольором, а площа усередині зони заштриховується - жовтим. Вона характеризується довжиною (L), глибиною (Г) і збільшенням α, для чого: перпендикулярно напрямку вітру наносимо границю зони з навітряної сторони довжиною L (де місце застосування хімічної зброї - це середина довжини).
На схему наноситься район застосування хімічної зброї у вигляді овалу синього кольору в довільній формі.
На відстані Г від району застосування хімічної зброї по напрямкові вітру наноситься далека границя зони зараження довжиною L+2α, де α= при інверсії - 0,05•Г,кг, при конвекції - 0,1•Г, при изотермии - 0,08•Г.
Глибина поширення хмари визначається з таблиці 12.7 (12.6) «Довідника»
Зона хімічного зараження наноситься синім кольором біля району застосування хімічної зброї: у чисельнику - тип отруйної речовини, у знаменнику - час і дата застосування хімічної зброї.
Розрахункова частина
Час підходу хмари зараженого повітря до населених пунктів, що потрапили в зону хімічного зараження, визначається з таблиці 12.8 (12.7) «Довідника».
Для цього виміряється відстань (R,км) від місця застосування ОР до центру населеного пункту.
Час, протягом якого люди повинні перебувати в засобах індивідуального й колективного захисту, визначається з таблиці 12.9 (12.8) «Довідника»).
Результати розрахунків представити у вигляді таблиці:
| №№ | Насел.пункт | Відстань, R,км | Т підх, год, хвил | Стійкість ОР, год, діб |
Навчальне питання 3. Зона біологічного (бактеріологічного) зараження й осередок біологічної поразки
Графічна частина
Зона біологічного зараження наноситься по периметру синім кольором у вигляді фігури неправильної форми. Площа усередині зони заштриховується коричневим кольором. Надпис, що пояснює, наноситься синім кольором біля зони: у чисельнику тип захворювання й кількість постраждалих людей, у знаменнику - час і дата застосування біологічної зброї.
При введенні комплексу санітарно-епідеміологічних заходів - карантину - по периметру синім кольором, графічне зображення у вигляді хрестиків, а при введенні обсервації - реснички.
Карантин Обсервація
х х х х х IIIIIIIIII
Методичні вказівки
до вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» розроблені на підставі типової програми БЖД, затвердженої наказом Міністра освіти й науки № 182/200 від 20.06.1995г.