Л. Моніторинг в системі антикризового управління

Моніторинг (англ. monitoring, нім. Monitoringn) - комплекс наукових, технічних, технологічних, організаційних та іншнх засобів, які забезпечують систематичний контроль (стеження) за станом та тенденціями розвитку природних, техногенних та суспільних процесів.

Система моніторингу - це спеціальний механізм здійснення постійного спостереження за найважливішими поточними показниками та визначальними реквізитами економічної діяльності об'єкта в умовах постійної кон'юнктури ринку з урахуванням впровадження інновацій, методів моделювання, прогнозування й системного аналізу економічних подій і процесів, пошук залежностей, виявлення аномалій.

Сучасні підходи до антикризового управління соціально- економічними об'єктами передбачають залучення високих інформаційних технологій, створення автоматизованих систем спостереження та контролю за виконанням тактичних і стратегічних програм розвитку підприємств, галузей, економіки країни в цілому. Системи моніторингу економічних об'єктів покликані забезпечити органи управління інформаційною підтримкою для прийняття оперативних антикризових рішень, планування програм стабілізації, розвитку підприємств різних галузей і форм власності. Моніторинг підтримує зворотний зв'язок між системою управління й об'єктом управління шляхом постійних і комплексних спостережень за основними параметрами його функціонцвання.

Слід розмежовувати понятгя «моніторинг», «аналіз», «оцінювання», «діагностика» та «сканування». Особливе місце займає контролінг, досить близький до моніторингу за своїми методологічними положеннями. Його основна функція полягає у використанні для прийняття рішень інформації про відхилення від загальних результатів діяльності, порівняння запланованих показників з фактичними. Ядром концепції контролінгу, тобто в процесі прийняття управлінського рішення - первинне стосовно самої системи управління. Для моніторингу управлінське рішення є вторинним - актом реагування на інформацію, отриману завдяки системі моніторингу. Крім того, на відміну від контролінгу, система моніторингу охоплює ширше коло об'єктів спостереження, включає не лише

Методи ти організація моніторингу в антикризовому управлінні мікроекономічні, а й макроекономічні аспекти. Навіть якщо об'єктом моніторингу є окреме підприємство, цілі моніторингу можуть охоплювати й інші підприємства чи економічну ситуацію.

Система моніторингу має ґрунтуватися на використанні таких методичних принципів:

- економічність - забезпечення високого рівня якісних

характеристик при мінімальній вартості побудови й функціонування системи моніторингу;

- ефективність - задоволення інформаційних потреб системи

управління економічним об'єктом;

- керованість - передбачає своєчасне реагування системи

моніторингу на зміни умов її функціонування;

- відповідність рівня інформаційних процесів й ефективності

системи моніторингу;

- узгодженість роботи системи моніторингу й управління

економічним об'єктом;

використання в системі моніторингу сучасних інформаційних технологій, які впливають на ефективність роботи системи, в т. ч. на технічні засоби і на програмне забезпечення.

Для нормального функціонування системи моніторингу, що обслуговує великомасштабний об'єкт, необхідно передбачити в її складі забезпечувальні підсистеми, а саме: методологічну, наукову, математичну, інформаційну, технічну, програмну, організаційну, кадрову, правову та метрологічну.

Методологія моніторингу - це проведення низки однотипних замірів досліджуваного об'єкта і подальший аналіз, оцінка, порівняння отриманих результатів для виявлення певних закономірностей, тенденцій.

Класифікація різних методологій моніторингу наведено на рис. 5.1.

Рисунок 5.1 - Класифікація різних методологій моніторингу

При використанні динамічного способу моніторингу аналізуються дані про динаміку розвитку або зміни об'єкта, явища або певної характеристики. Це найпростіший спосіб, який використовується для аналізу відносно простих систем: цін, доходів і витрат населення, зайнятості громадян тощо. Основною метою такого дослідження є встановлення тенденцій, а не виявлення їх причин чи передумов.

Конкурентний спосіб характеризується паралельним дослідженням за однією, кількома чи низькою ідентичних або подібних систем та дає можливість оцінити і порівняти показники систем, виявити різницю між ними, встановити переваги та недоліки.

Порівняльний спосіб моніторингу використовується при порівнянні окремих показників або результатів більш комплексних досліджень, проведених за ідентичними критеріями, кількох систем одного рівня або вищих і нижчих систем. Такий підхід дає можливість ранжувати показники, виявити причини, що збільшують або зменшують різницю між ними.

Комплексний - поєднує методи дослідження, що використовуються у різних видах моніторингів, а інформаційний полягає у структуризації, накопиченні і розповсюдженні інформації.

Базовий (фоновий) - виявляє нові проблеми, небезпеки, тенденції до того, як вони стануть усвідомленими на рівні управління. За об'єктом моніторингу організовується постійне спостереження з періодичним вимірюванням показників.

Проблемний присвячений з'ясуванню закономірностей, процесів, небезпек, проблем, які вже відомі, розуміння, усунення й коригування яких є важливим з погляду управління.

Постійний моніторинг фінансового стану підприємства здійснюється з метою раннього виявлення симптомів кризи. Такий моніторинг організовується в рамках загального моніторингу, як самостійний його блок для виявлення ранніх ознак можливої фінансової кризи, містить наступні етапи (рис. 5.2).

Системи моніторингу діяльності соціально-економічних формувань є найбільш актуальним інструментом для здійснення основних функцій антикризового управління. Вони інтегрують головні ознаки контролінгу, діагностики, сканування та оцінювання параметрів діяльності підприємств.

1. Визначається особлива група об'єктів спостереження, які формують можливе «кризове поле»

2. Формується система індикаторів кризового розвитку в розрізі кожного з параметрів «кризового поля», яка містить традиційні і спеціальні фінансові показники, що відображають різні симптоми передкризового фінансового стану підприємства

3. Визначається періодичність індикаторами кризового розвитку

спостереження за

4. Визначаються розміри відхилень за результатами моніторингу фактичних значень показників - «індикаторів кризового розвитку» від передбачених (планових, нормативних)

5. Проводиться аналіз відхилень показників по кожному з параметрів «кризового поля». Встановлюється ступінь відхилень, що викликали їх причини, а також можливий вплив таких відхилень на кінцеві результати фінансової діяльності

6. Здійснюється попередня діагностика характеру розвитку фінансової діяльності підприємства і його фінансового стану, констатується «нормальне», «передкризовий» або «кризовий» фінансовий стан підприємства

Рисунок 5.2 - Моніторинг фінансового стану підприємства

Водночас цільова спрямованість, універсальність щодо об'єктів спостереження, високий рівень адапгивності, економічність та можливість автоматизації вигідно відрізняють моніторинг від інших інструментів підтримки прийняття управлінських рішень в антикризовому менеджменті.