Диверсифікація і лімітування, як інструменти зниження ризиків кредитного портфеля

При здійсненні кредитування банк неодмінно управляє ризиком. Він може діяти кількома способами: прийняти кредитний ризик (це має бути узгоджено із кредитною політикою банку, із вирішенням проблеми ризик – доходність) або мінімізувати його. При цьому відмова від ризикового кредиту зводить ризик для банку до нуля, але тоді останній втрачає доходи по цій операції, що також не дуже вигідно при регулярному застосуванні Для мінімізації кредитного ризику банк може здійснювати багато різних заходів (що спричинюють різні зміни) поєднувати їх, забезпечуючи найоптимальніший вплив на ризик. Банківською практикою напрацьовані певні заходи, спрямовані на мінімізацію втрат від кредитного ризику. Серед них розглянемо такі методи: лімітування та диференціація.

Лімітування — це засіб мінімізації кредитного ризику, який застосовується з ініціативи комерційного банку, але є лімітування з боку НБУ. Це встановлення нормативів, що регламентують кредитний ризик, а саме: ризик на одного позичальника, норматив великих кредитних ризиків, ризик на одного інсайдера, ризик на інсайдерів, нормативи, що обмежують отримані та надані міжбанківські кредити. Ці нормативи є складовою частиною економічних нормативів регулювання банківської діяльності.Але слід зазначити, що деякі науковці визначають лімітування, як більш широке поняття. Тобто ліміти за такою точкою зору можуть стосуватися не лише сум кредитів. Банки можуть самостійно встановлювати додаткові (до законодавчо визначених) обмеження, які в більшості випадків можна визначити як ліміти країн, галузі, видів забезпечення, валют. Ефект від впровадження лімітування забезпечується через обмеження конкретних ризиків, що характеризують даного клієнта, які є складовими елементами кредитного ризику. Ліміт також може встановлюватися по кредитах окремим позичальникам, групі однотипних позичальників, галузі господарства. Це дає можливість уникнути ризику концентрації кредитних вкладень у окремі суб’єкти, що зменшує вірогідність можливих втрат від кредитних операцій. ПАТ «Національний кредит банк», як і інші банківські установи, встановив ліміти кредитування на групу пов’язаних позичальників, що дозволяє обмежити відтік кредитних коштів до конкретних клієнтів.

Розрахунок ліміту кредитування здійснюється на підставі фінансових показників позичальника і прогнозування його майбутніх грошових потоків. Розмір ліміту залежить від можливих фінансових результатів об’єкта, що кредитується, з урахуванням діяльності суб’єкта, що кредитується. Розрахунки робляться, як правило, на квартал і після закінчення кожного кварталу на наступний квартал уточнюються [37,193].

Метод диверсифікації полягає у розподілі кредитних ресурсів серед широкого кола позичальників, які відрізняються один від одного як за характеристиками (розмір капіталу, форма власності), так і за умовами діяльності (галузь економіки, географічний регіон). Розглядають три види диверсифікації — галузеву, географічну та портфельну.

Галузева диверсифікація означає розподіл кредитів між клієнтами, які здійснюють діяльність у різних галузях економіки. Для зниження загального ризику кредитних операцій вирішальне значення має добір галузей, який повинен ґрунтуватися на результатах статистичних досліджень. Найвищий ефект досягається в разі вибору позичальників, котрі працюють у галузях з протилежними фазами коливань ділового циклу. За допомогою кореляційного аналізу виявляються такі галузі, в яких результати діяльності різною мірою залежать від загального стану економіки. Якщо одна галузь перебуває на стадії економічного росту, то інша переживає стадію спаду, а з часом їх позиції змінюються на протилежні. Тоді зниження доходів від однієї групи клієнтів компенсуються підвищенням доходів від іншої групи, що допомагає стабілізувати доходи банку і суттєво знизити ризик. В Україні банки часто концентрували свої кредитні портфелі у популярних секторах економіки, які приносили високий дохід у короткий проміжок часу, таких як енергетика, важка промисловість, будівництво нерухомості. Географічна диверсифікація полягає в розподілі кредитних ресурсів між позичальниками, які перебувають у різних регіонах, географічних територіях, країнах з різними економічними умовами. Географічна диверсифікація як метод зниження кредитного ризику доступна лише великим банкам, які мають розгалужену мережу філій та відділень на значній території. Це допомагає нівелювати вплив кліматичних та погодних умов, політичних та економічних потрясінь, які впливають на кредитоспроможність позичальників. Невеликі банки застосовують метод географічної диверсифікації здебільшого у процесі формування портфеля цінних паперів, що дає змогу знизити загальний ризик банку. ПАТ «Національний кредит банк»має розвинену мережу по всій території України, кредитування велося активними темпами в усіх областях, як у тих, що спеціалізуються на промисловому виробництві, так і у тих, що спеціалізуються на сільському господарстві та туризмі.

Портфельна диверсифікація означає розосередження кредитів між різними категоріями позичальників — великими і середніми компаніями, підприємствами малого бізнесу, фізичними особами, урядовими та громадськими організаціями, домашніми господарствами тощо. Кредити, надані у сфері малого бізнесу, часто супроводжуються підвищеним рівнем ризику, хоча й мають вищий рівень дохідності. Такі позичальники часто обмежені у виборі кредитора, тому банк може диктувати власні умови кредитної угоди. Якщо позичальником є велика компанія, то кредитний ризик оцінюється як незначний, але й дохідність такого кредиту невелика.

Іноді банк надає кредит відомій у світі компанії за ставками, які не приносять йому прибутків. Але проведення подібних операцій сприяє зростанню популярності та рейтингу банку. Загалом невеликі провінційні банки не мають змоги широко застосовувати метод портфельної диверсифікації, що призводить до підвищення ризикованості їхніх кредитних портфелів. Такі портфелі, сформовані, передусім, за рахунок надання кредитів підприємствам малого бізнесу, а також споживчих кредитів, характеризуються вищим рівнем дохідності порівняно із середніми та великими банками. Портфельна диверсифікація допомагає збалансувати ризик і дохідність кредитного портфеля банку. ПАТ «Національний кредит банк» надавав незначну перевагу в кредитуванні клієнтам середнього та малого бізнесу, тому що цей сегмент більш маневрений, ніж крупний корпоративний, і йому легше пристосовуватись до нових ринкових умов.

Метод диверсифікації слід застосовувати зважено та обережно, спираючись на статистичний аналіз і прогнозування, враховуючи можливості самого банку і, насамперед, рівень підготовки кадрів. Диверсифікація потребує професійного управління та глибокого знання ринку. Саме тому надмірна диверсифікація веде не до зменшення, а до зростання кредитного ризику. Адже навіть великий банк не завжди має достатню кількість висококваліфікованих фахівців, котрі володіють глибокими знаннями в багатьох галузях економіки, знають специфіку різних географічних територій, мають практичний досвід роботи з різними категоріями позичальників.

ПАТ «Національний кредит банк» активно використовує такі інструменти зниження ризиків кредитного портфеля, як диверсифікація і лімітування. Виважено та прискіпливо підходить керівництво до встановлення лімітів, кожний день відсліджуються тенденції у різних галузях економіки як на Україні так і у світі. Тому банк, враховуючи існуючу проблему масової несплати кредитних коштів від позичальників, сподівається поступово покращити свої фінансові показники за рахунок подальшої роботи у напрямку диверсифікації і лімітування.

Слід також приділяти увагу на кон’юктуру ринку, спостерігати за розвиток окремих економічних галузях. Застосовувати різні методи щодо зменшування кредитних ризиків, одні із інструментів для реалізації даної мети є: лімітування (обмеження кредитних ризиків за типами позичальників, термінів погашення, видів забезпечення, валют) та диверсифікація (обмеження кредитних ризиків за такими видами: галузева, географічна та портфельна).

Висновок до розділу 3:

Виходячи з вищенаведеного для якісного управління проблемними кредитами в умовах фінансової нестабільності ПАТ «Національний кредит банк» приділяє максимальну увагу щодо оздоровлення їх. Для цього банк застосовує ряд заходів, головною метою яких є запобігання остаточної втрати платоспроможності клієнтів, яке розуміється як зниження здатності позичальника своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов’язань, а також поступове погашення діючих кредитних позик.

Кредитування завжди було й залишається пріоритетною економічною функцією банків. Одним із найважливіших аспектів банківського кредитування є формування кредитного портфелю.

Удосконалення управління кредитного портфелю може здійснюватись такими методами:

- оптимізація структури кредитного портфелю;

- використання автоматизованого керування кредитним портфелем банку;

- ризик-менеджмент кредитного портфелю.

Кредитування завжди було й залишається пріоритетною економічною функцією банків. Одним із найважливіших аспектів банківського кредитування є формування кредитного портфелю. Кредитний портфель комерційного банку слід розглядати у двох значеннях – широкому та вузькому. В широкому – як комплексний інструмент управління (активами і пасивами) банку; у вузькому – як набір кредитних інструментів для досягнення основних цілей..

Удосконалення управління кредитного портфелю може здійснюватись такими методами:

- оптимізація структури кредитного портфелю;

- використання автоматизованого керування кредитним портфелем банку;

- ризик-менеджмент кредитного портфелю.

Однією із складових вдосконалення управління кредитним портфелем є ризик-менеджмент кредитного портфелю, який проводиться за допомогою методів диверсифікації, встановлення внутрішньобанківських лімітів, формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків, а також сек'юритизації активів. Оптимізувати управління кредитним портфелем можна при коректному оцінюванні ефективності .

Отже, управління кредитним портфелем можна оптимізувати шляхом використання одного із запропонованих методів, які підходять в даній вітчизняній фінансово-економічній ситуації

Висновок

При написанні дипломної роботи відповідно до поставлених завдань були сформовані наступні висновки:

Розкрито поняття кредитного портфелю.

Принципи формування кредитного портфелю:

- залежно від суб'єктів кредитних відносин;

- залежно від цільового призначення;

- за строком, на який кредитор передає вільну вартість у користування позичальнику;

- за галузевою спрямованістю;

- за організаційно-правовими ознаками;

- за категорією ризиків;

- за типами позичальника;

- за валютою кредиту;

- за послугами кредитного характеру.

Роль кредитної політики для формування та управління кредитного портфелю банку щодо організації кредитного процесу. Кредитна політика дає змогу планувати, регулювати, контролювати процес кредитування, раціонального організовувати взаємовідносини між кредитором і позичальником та розробляється правлінням банку (або кредитним комітетом) і затверджується, як правило, радою акціонерів банку.

2. Визначено поняття кредитного ризику Банку. Це ризик невиконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями своєчасно та у повному обсязі.

Управління кредитним ризиком передбачає досягнення наступних цілей:

- забезпечення стабільної та рентабельної діяльності Банку з одночасним врахуванням кредитного ризику, на який наражається Банк;

- формування безпечного кредитного портфеля, здійснюючи при цьому активну кредитну діяльність, яка має на меті отримання доходу;

- обмеження розміру втрат в результаті реалізації кредитного ризику на прийнятному для Банку рівні.

Для оцінювання якості кредитного портфеля з погляду кредитного ризику застосовуються такі показники:

- коефіцієнт покриття класифікованих позик;

- питома вага зважених класифікованих позик;

- коефіцієнт питомої ваги проблемних позик;

- коефіцієнт питомої ваги збиткових позик.

Аналіз кредитних операцій повинен здійснюватися також у напрямі оцінювання ступеня захищеності від можливих втрат. Чим гірші показники якості кредитів з погляду кредитного ризику, тим більшим має бути ступінь їх захищеності.

Для оцінювання рівня ризику використовують такі показники:

♦ коефіцієнт забезпеченості позики;

♦ коефіцієнт забезпеченості збитків;

♦ коефіцієнт захищеності позик від втрат;

♦ коефіцієнт покриття збитків;

♦ коефіцієнт покриття позик власним капіталом.

Основними нормативними документами, які регулюють моніторинг інвестиційних кредитів в Україні є: Закони України «Про банки і банківську діяльність», «Про заставу», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяження» та Положення Національного банку України «Про кредитування», «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями».

Внутрішні нормативні документи, що регулюють кредитний моніторинг було розглянуто на прикладі положень та процедур ПАТ «Національний кредит банк»: Регламенту здійснення кредитного моніторингу, Положення про забезпечення кредитних операцій, Положення про оцінку фінансового стану позичальника, Регламент роботи з проблемними кредитами, Порядку формування резерву для відшкодування можливих втрат Банку за кредитними операціями, Використання резерву, створеного під кредитні ризики, для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, Регламенту здійснення кредитного моніторингу.

В дипломній роботі проаналізовано організацію управління кредитного портфелю на прикладі ПАТ «Національний кредит банк».

Зокрема, наведено структуру кредитного портфелю ПАТ «Національний кредит банк», в розрізі валют за типами позичальниками, за терміном кредитування, галузями економіки, за способами забезпечення, за категоріями кредитного ризику.

Метою даної дипломної роботи було визначення основних напрямків управління кредитного портфеля в умовах фінансової нестабільності.

В 3 розділі даної роботи було розроблено ряд рекомендацій з цього питання:

1. Для управління проблемними кредитами та проведення фінансового оздоровлення банки застосовують ряд заходів, головною метою яких є запобігання остаточної втрати платоспроможності клієнтів, яке розуміється як зниження здатності позичальника своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов’язань, а також поступове погашення діючих кредитних зобов’язань:

1) заходи, направлені на добровільне погашення заборгованості;

2) реструктуризаційні заходи;

3) претензійно-позовна робота;

4) робота з правоохоронними органами;

5) реалізація заставного майна;

2. Розглянули інструменти зниження кредитних ризиків за методами диверсифікації та лімітування.

На мою думку, розроблені рекомендації будуть корисними та сприятимуть покращенню управління кредитного портфелю банку, що сприятиме подоланню

економічної кризи у майбутньому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2006 р. № 2121-111 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 2001. – Вип. 1.

2. Закон України „Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року N 1560-XІІ. В редакції Закону N 762-ІV від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247.

3. Закон України “Про заставу” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 47.

4. Про кредитування. Положення НБУ, затверджене Постановою правління НБУ від 26 вересня 1995р., №246.

5. Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями. Положення НБУ від 6 липня 2000 р., №279.

11. Алексеєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії і практики. Київ: КНЕУ, 2002, 276 с.

12. Барановський О.І. Фінансові кризи: передумови, наслідки і шляхи запобігання: Монографія. – К.: Київський національний – торгівельний університет, 2009. – 754 с.

13. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси.-К.: Знання, 2006.-284с.

14. Бюленеть Національного банку України. – 2009

15. Васюренко О.В. Банківський менеджмент. Київ: Видавничий центр "Академія", 2001, 320 с.

16. Васюренко О.В. Банківські операції. Київ: Знання, 2004, 324 с.

17. Вітлінський В.В. Концепція стратегії кредитного ризику//банківська справа.-2000.-№1.-с.13-16.

18. Вовчак О.Д. Кредит і банківська справа. – К., Знання, 2008. – 564 с.

19. Гуляєва Л. П. Сучасні тенденції банківської діяльності // Формування ринкових відносин в Україні.-2007.-№ 1.-C.99-104

20. ДЕНИСЕНКО М. Л. Грошово-кредитна діяльність банків. Київ: Видавництво Європейського університету, 2004, 336 с.

21. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі. К,: Алерта, 2004, 478 с.

22. Дмитренко М.Г. Кредитування і контроль: Навчально – методичний посібник. – Кондор, 2009. – 296 с.

23. Дьомін О. Політика регіонального розвитку в умовах поглиблення ринкових реформ в Україні//Економіка України. – 2003. - №6. – С.10

24. Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік у банках України. Київ: КНЕУ, 2001, 636 с.

26. Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності коерційних банків і підприємств. Київ: Видавничий дім "Скарби", 2001, 336 с.

27. Корнєєв В.В. Кредитні та інвестиційні потоки капіталу на фінансових ринках. Київ: НДФІ, 2003, 376 с.

28. Крилова В., Незнамова А. Прозорість банківської системи: світовий досвід та українські перспективи // Банківська справа.-2007.-№ 3.-C. 20-35.

29. Латковська Т. Міжнародні правові акти в системі джерел банківського права // Юридична Україна.-2007.-№ 11.-C.35-38.

30. Луців Б.Л.. Гроші банки та кредит: у схемех та коментарях. Тернопіль: Карт-бланш, 2000, 225 с.

31. Міщенко В.І., Яценюк А.П., Коваленко В.В., Коренєва О.Г. Банківський нагляд. Київ: Знання, 2004, 406 с.

32. Павлишин О.П. Механізми стимулюючого впливу кредиту на розвиток економіки регіону. – К., УБС НБУ, 2007. – 159 с.

33. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку.- К., КНЕУ,2004.-468с.

34. Смовженко Т.С. Кредитування і контроль: Навчал. посібник. – Львів: ЛБІ НБУ, 2004. – 135 с.

36. Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг. Ірпінь: Академія ДПС України, 2001, 501 с.

37. Швайка М.А. Банківська система України: шляхи реформування і підвищення ефективності. Київ: Парламентське видавництво, 2000, 193 с.

38. Шевченко Р.І. Кредитування і контроль: Навчал. посібники для самостійного вивчення дисципліни – К.: КНЕУ, 2002. – 183 с.

39. www.aub.org.ua - Офіційний сайт "Асоціації українських банків"

40. www.bank.gov.ua - Офіційний сайт "Національнального банку України"

41. www.finance.ua - Сайт "Фінанси України"

Додатки