Стаття 4. законодавство про працю. 10 страница

Від величини зон обслуговування і керованості залежать витрати і результати праці. Зокрема, кількість верстатів, що приходяться на одного робітника, безпосередньо впливає на величину норм чисельності, тривалості, часу (трудомісткості операцій) і виробіток. Однак це не означає, що самі норми (або нормативні зони) обслуговування і керованості можуть безпосередньо вимірювати витрати і результати праці. Вони відносяться до нормативних характеристик організації трудового процесу подібно формам поділу і кооперації праці, параметрам систем обслуговування робочих місць тощо.

Норми обслуговування і керованості можна назвати нормами структури трудового процесу, що визначають оптимальні співвідношення між чисельністю працівників різних груп, а також між чисельністю працівників і кількістю одиниць устаткування.

З класифікацією норм праці тісно зв'язана класифікація нормативних матеріалів із праці, що служать для встановлення норм і виражають залежності між необхідними витратами праці та факторами, що впливають на них.

Виділяють два види нормативних матеріалів: нормативи і єдині (типові) норми. Перші виражають нормативні залежності для встановлення складових частин (доданків) норм часу, а також для визначення норм чисельності; другі являють собою залежності безпосередньо між величиною норми (часу, виробітку, обслуговування, керованості) і факторами, що впливають на неї. Основне розходження між нормативами і єдиними (типовими) нормами часу полягає в ступені диференціації елементів виробничого процесу. Тому іноді єдині (типові) норми розглядають як вид нормативів.

Нормативні матеріали класифікуються за наступними основними ознаками: змісту, видах витрат робочого часу, групах працівників, сферах застосування, формі представлення інформації, ступенях укрупнення.

За змістом нормативи по праці підрозділяються на нормативи: режими роботи устаткування, часу, темпу роботи, чисельності. Нормативи режимів роботи устаткування містять параметри устаткування, на основі яких установлюються найбільш ефективні режими технологічного процесу, що забезпечують задану продуктивність устаткування з мінімальними витратами живої й упредметненої праці. Відповідно до обраного режиму роботи установлюється величина машинного, і машинно-ручного часу:

Нормативи часу містять регламентовані витрати часу на виконання окремих елементів трудового процесу (трудових рухів, дій, прийомів тощо), на виготовлення деталей, вузлів, виробів і на обслуговування одиниці устаткування, робочого місця, одиниці виробничої площі.

Нормативи темпу роботи встановлюють регламентований темп виконання робіт.

Нормативи чисельності визначають регламентовану чисельність працівників, необхідних для виконання заданого обсягу роботи.

8.3. Принципи і методи нормування праці

Система принципів нормування праці встановлюється на основі аналізу вимог економічних законів.

Принципами розрахунку норм праці є: комплексність, системність, ефективність, прогресивність, конкретність.

Принцип комплексності означає, що при встановленні норм праці повинний враховуватися комплекс технічних, організаційних, економічних, психофізіологічних і соціальних факторів.

Принцип системності означає, що норми праці повинні встановлюва­тися з урахуванням кінцевих результатів виробництва і залежності витрат праці на даному робочому місці від витрат виробництва на зв'язаних з ним робочих місцях.

Принцип ефективності визначає необхідність установлення таких норм, при яких у нормальних умовах праці необхідний результат виробничої діяльності досягається з мінімальними сумарними витратами трудових і матеріальних ресурсів.

Принцип прогресивності означає, що при розрахунку норм праці необхідно виходити з передових науково-технічних і виробничих досягнень, практично застосовних на даній ділянці виробництва, з метою економії витрат живої й упредметненої праці і поліпшення його умов.

Принцип конкретності означає, що норми праці повинні встановлю­ватися в строгій відповідності з параметрами виготовленої продукції, предметів і засобів праці, умовами праці, його складністю, масштабом виробництва й інших об'єктивних характеристик конкретного виробничого підрозділу, що визначають при даній точності розрахунків величину необхідних витрат праці.

У сучасних умовах істотно зростає роль економічних, психофізіологічних і соціальних факторів.

Економічні фактори - це насамперед підсумкові показники ефектив­ності виробництва, що повинні враховуватися при встановленні норм праці. До цієї ж групи факторів відносять обсяги наявних виробничих ресурсів, наприклад кількість одиниць устаткування при встановленні норм обслуговування і чисельності.

Психофізіологічні фактори обумовлені впливом трудового процесу на організм працюючих: на витрати їхньої енергії, ступінь втоми тощо

До соціальних факторів відносять змістовність праці, його розмаїтість, наявність у ньому творчих елементів, характер взаємин у трудових колективах тощо.

Сутність процесу обґрунтування норми праці з урахуванням комплексу зазначених факторів складає вибір оптимального значення норми і визначальних її характеристик трудового і технологічного процесів. При цьому варто враховувати обмеження по необхідному виробничому результаті, умовам праці, режимам використання засобів праці, обсягам наявних ресурсів. Критерієм оптимальності є мінімум витрат на задану програму випуску продукції.

У нормуванні праці застосовують аналітичні і сумарні методи.

Аналітичні методи припускають установлення норм на основі аналізу конкретного трудового процесу, проектування раціональних режимів роботи

устаткування і прийомів праці робітників, визначення норм по елементах трудового процесу з урахуванням специфіки конкретних робочих місць і виробничих підрозділів. За методикою одержання вихідних даних аналітичні методи поділяються на аналітично-розрахункові й аналітично-дослідницькі.

У першому випадку за базу розрахунку беруться нормативні матеріали, у другому - дані, отримані при дослідженні трудових процесів на аналізованих робочих місцях.

При сумарних методах норми встановлюються без аналізу конфетного трудового процесу і проектування.

Методи дослідження трудових процесів класифікуються ще і за різними ознаками: мета дослідження, кількості об'єктів, що спостерігаються, способові проведення спостереження, формі фіксації його даних тощо. Основною ознакою є мета дослідження, відповідно до якого виділяються наступні методи: хронометраж, фотографія робочого часу, фотохронометраж.

Хронометраж служить для аналізу прийомів праці і визначення тривалості повторюваних елементів операцій.

Фотографія робочого часу (ФРЧ) застосовується для встановлення структури його витрат протягом робочої зміни або її частини. Якщо при хронометражі об'єктом вивчення, як правило, є елементи оперативного часу на конкретний вид продукції, то при ФРЧ фіксуються витрати часу на усі види робіт і перерви, що спостерігалися протягом визначеного проміжку часу.

Фотохронометраж застосовується для одночасного перерозподілу структури витрат часу тривалості окремих елементів виробничої операції.

В залежності від дослідження й особливостей трудових процесів існують різні форми і способи проведення хронометражу, фотографії робочого часу, фотохронометражу.

Хронометраж може проводитися трьома способами безперервним, вибірковим і цикловим.

При проведенні хронометражних спостережень за поточним часом всі елементи даної операції досліджуються в порядку їх виконання. Вибірковий хронометраж застосовується для вивчення окремих елементів операцій незалежно від їх послідовності. Такий спосіб необхідний при вивченні нециклічних елементів операцій, а також при проведенні додаткових спостережень за окремими елементами взамін забракованих в процесі обробки хронометражних спостережень.

У тих випадках, коли важко з достатньою точністю виміряти витрати часу на окремі елементи операції, що мають невелику тривалість (3-5 с),

застосовується цикловий хронометраж. Він полягає в тім, що послідовні прийоми поєднуються в групи з різним складом досліджуваних елементів.

Фотографії робочого часу розрізняються за двома основними ознаками: об'єктах, що спостерігаються, і способах проведення й обробки спостережень.

За першою ознакою розрізняються: фотографія використання часу працівників (індивідуальна, групова, самофотографія), фотографія часу роботи устаткування і фотографія виробничого процесу.

При індивідуальній фотографії робочого часу спостерігач вивчає використання часу одним робітником протягом робочої зміни або іншого періоду часу.

Групова фотографія робочого часу проводиться в тих випадках, коли робота виконується декількома робітниками, зокрема при бригадній організації праці. Однієї з важливих задач цього виду ФРЧ є вивчення правильності існуючого поділу і кооперації праці в бригаді.

Основною метою проведення самофотографії є залучення робітників і інженерно-технічних працівників (ІТП) до активної участі у виявленні й усуненні втрат робочого часу. Самофотографія проводиться самими працівниками, що фіксують величину втрат робочого часу і причини їхнього виникнення.

Фотографія часу використання устаткування являє собою спостереження за елементами його роботи і перервами в ній. Вона проводиться з метою одержання вихідних даних для визначення або уточнення часу обслуговування устаткування одним або групою робітників.

При фотографії виробничого процесу одночасно проводиться вивчення витрат робочого часу виконавців, часу використання устаткування і режимів його роботи. Цей вид фотографії іноді називається двостороннім спостереженням, тобто процес спостереження може виконуватися двома спостерігачами: один спостерігає за робітниками (або ІТП), інший - за устаткуванням.

Усі методи дослідження витрат робочого часу включають наступні основні етапи: підготовка до спостереження, його проведення, обробка даних, аналіз результатів і підготовка пропозицій по удосконалюванню організації праці. Методика аналізу витрат робочого часу докладно подається в спеціальній літературі.

8.4. Основи методики розрахунку норм праці

Порядок визначення складових норм часу. В даний час найбільше практичне значення мають норми, що регламентують тривалість і трудомісткість операцій, чисельність працівників і кількість виробничих об'єктів, що обслуговуються ними. Між цими нормами, як вже відмічено вище, встановлено співвідношення:

де Н_т - норма часу (трудомісткості операції); Н_ч - норма чисельності; Н_о - норма обслуговування; Н_ту - норма тривалості операції.

З наведеної формули випливає, що норма трудомісткості операції може бути встановлена тільки після визначення норм тривалості, обслуговування і чисельності. Як було вже показано (8.1), норма тривалості має наступну структуру (за видами витрат робочого часу):

(8.7)

де Т_т - оперативний час; Т_об - час на обслуговування робочого місця основними і допоміжними робітниками; Т_в - час на відпочинок і особисті потреби; Т_п - час нормованих перерв у роботі устаткування й у зайнятості робітників за організаційно-технічними причинами; Т_пз - підготовчо-заключний час.

Виходячи з (8.1) склад оперативного часу можна представити у вигляді:

(8.8)

де Т_о - основний (технологічний) час; Т_d - допоміжний час; Т_вм - вільний машинний (апаратурний) час, тобто час, що верстат (апарат) може працювати без якої-небудь участі робітників; Т_з - час зайнятості робітника-оператора, включаючи час машинно-ручної роботи, допоміжний час, час переходів між верстатами (апаратами) і час активного спостереження за ходом технологічного процесу.

Як видно з формул (8.7) - (8.8), величини норми тривалості, у загальному випадку визначаються режимом роботи устаткування, прийомами праці, системою обслуговування робочих місць, режимами праці і відпочинку. Величини норми тривалості, що включають Т_вн і Т_з залежать від організації обслуговування робочих місць, норм обслуговування і чисельності. Зокрема, Т_вм буде зменшуватися зі збільшенням норм чисельності наладчиків, слюсарів і інших груп робітників, що обслуговують устаткування даної ділянки. При багатоверстатній роботі Тз враховує також об'єктивно необхідні перерви в роботі устаткування, пов'язані з чеканням оператора-багатоверстатника. Величина цих перерв буде рости зі збільшенням норми обслуговування багатоверстатника.

Розглянута залежність тривалості і трудомісткості операцій від режимів роботи устаткування, прийомів праці, систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку й інших характеристик виробничих процесів визначає принципову послідовність розрахунку норм праці (рис. 8.1).

Рис 8.1. Принципова послідовність розрахунку норм праці

Складові норми часу визначаються в такий спосіб.

Оперативний час, як правило, встановлюється аналітично-розрахунко­вим методом на основі оптимізації режимів роботи устаткування і прийомів праці. У залежності від типу виробництва, особливостей технології і можливостей застосування засобів механізації для розрахунків використо­вуються нормативи різного ступеня укрупнення.

З огляду на, що оперативний час включає основний час і частину допоміжного часу, що не перекривається, необхідно прагнути до виявлення елементів виробничого процесу, що можуть виконуватися одночасно (паралельно). По суті, допоміжний час на вимір розмірів деталей при обробці на верстатах повинен в максимально можливій степені перекриватися машинним часом.

Час на обслуговування робочого місця встановлюється на основі проектування оптимального поділу і кооперації праці між основними і допоміжними робітниками по забезпеченню робочих місць заготовками, інструментом, допоміжними матеріалами, догляду за устаткуванням, збиранню стружки тощо. Такий підхід у найбільшій мірі реалізований на Запоріжському автозаводі й інших підприємствах, що працюють за його системою. На ряді підприємств України розроблені нормативи часу на велику частину операцій з обслуговування робочих місць (на так звані періодичні елементи обслуговування), спроектовані оптимальні регламенти обслуговування, графіки примусової заміни інструмента, подачі матеріалів тощо. У результаті простої устаткування мінімальні, тобто створені умови для найбільш обґрунтованого аналітичного нормування часу на обслуговування робочих місць.

Так, на більшості підприємств України час на обслуговування робочих місць звичайно встановлюється за нормативами у відсотках від основного або оперативного часу. При нормуванні операцій механічної обробки й в умовах масового і серійного виробництв виділяється час технічного (Т_тех)і організаційного (Т_орг) обслуговування. Перше встановлюється за нормативами

у відсотках від основного (машинного) часу, а друге - у відсотках від оперативного часу:

(8.9)

(8.10)

де А_тех - норматив часу на технічне обслуговування у % від основного часу; А_орг - норматив часу на організацією обслуговування в % від оперативного часу.

В умовах дрібносерійного й індивідуального виробництва, а також при нормуванні ручних робіт (слюсарних, складальних, монтажних тощо) Т_об установлюється за нормативами у відсотках від оперативного часу:

(8.11)

де А_об — норматив часу на обслуговування робочого місця у % від оперативного часу.

Нормативи часу на обслуговування робочих місць установлюються як правило, на основі даних фотографій робочого часу по групі однорідних цехів (ділянок), що дозволяє врахувати особливості кожного з них, що визначає найбільш ефективне обслуговування устаткування в конкретних виробничих умовах. Тому для багатьох виробничих умов час обслуговування робочих місць доцільно установлювати не у відсотках до основного або оперативного часу, а в хвилинах на зміну з урахуванням оптимального регламенту обслуговування і можливостей перекриття часу обслуговування іншими складовими часу виконання операцій.

Підготовчо-заключний час встановлюється для вивчення технічної і планово-облікової документації (креслень, технологічних і маршрутних карт, нарядів тощо), налагодження устаткування, одержання матеріалів, заготівель, інструментів на кожну партію деталей, здачі виготовленої продукції.

В умовах масового виробництва, де кожне робоче місце спеціалізоване на виконанні однієї операції, зазначені роботи виконуються обслуговуючими робітниками, як правило, без перерв у роботі устаткування і зайнятості основних робітників. Тому на ділянках з масовим випуском продукції Т_ш не встановлюється. При виконанні слюсарно-складальних і деяких інших робіт, де частка Т_пз невелика, його нормують у відсотках від оперативного часу і включають у норму тривалості операції виходячи з загального нормативу часу на обслуговування робочого місця і підготовчо-заключну роботу.

На ділянках механічної обробки деталей при серійному, дрібносерійному й індивідуальному випуску продукції витрати часу на підготовку до нової роботи (операції) складають значну величину (15 - 20% тривалості зміни). У цих умовах на кожну роботу встановлюється норма підготовчо-заключного часу. Як правило, воно визначається на основі загально машинобудівних або галузевих нормативів у залежності від типу устаткування, оснащення, способу кріплення заготовок, кількості застосовуваних інструментів, складності налагодження.

Час на відпочинок і особисті потреби встановлюється по міжгалузевих методичних рекомендаціях і нормативах.. Як показали фізіологічні дослідження, час, необхідний для відпочинку протягом робочої зміни, практично лінійно залежить від величини стомлення, тобто:

(8.12)

де Т_в - час на відпочинок у хвилинах; В - показник втоми у відносних одиницях.

Щоб визначити час на відпочинок по цій формулі, потрібне проведення трудомістких фізіологічних досліджень із залученням фахівців-фізіологів і відповідної апаратури. Тому на основі формули (8.12) розроблений більш простий метод визначення часу на відпочинок за значеннями елементів умов праці.

НДІ праці розроблені нормативи часу на відпочинок у хвилинах на 8-годинну зміну й у відсотках від оперативного часу. При цьому, як правило, повинні використовуватися нормативи, виражені в хвилинах. Якщо в конкретних виробничих умовах робоча зміна більше або менше 8 годин, то час на відпочинок змінюється пропорційно тривалості зміни.

Час на відпочинок повинне бути не менш 10 хв за зміну. Крім того, усім працюючим виділяється 10 хв у зміну на особисті потреби. Таким чином, сумарний час на відпочинок і особисті потреби за зміну повинне бути не менш 20 хвилин.

При нормуванні часу на відпочинок за методикою НДІ праці враховуються наступні елементи умов праці: фізичне навантаження, нервова напруга, робоча поза і переміщення в просторі, монотонність роботи, її темп, метеорологічні умови (температура, вологість, рухливість повітря, теплове випромінювання), шкідливі речовини, виробничий шум, ультразвук, вібрація, освітлення, електромагнітні поля.

ВИСНОВКИ

Організація режиму праці і відпочинку - це впорядковане чергування часу роботи та відповідних перерв для зняття втоми.

В залежності від тривалості робочого періоду розрізняють річний, місячний, тижневий, добовий, змінний режими праці і відпочинку.

Нормування праці - це вид діяльності по керуванню виробництвом, ціль якої складається у встановленні необхідних витрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю працівників різних груп і кількістю одиниць устаткування. Необхідними витратами і результатами вважаються такі, котрі відповідають найбільш ефективним для умов конкретної ділянки варіантам організації праці, виробництва і керування.

Робота з нормування праці включає: аналіз виробничого процесу, поділ його на елементи, вибір оптимального варіанта технології, прийомів і методів праці, систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку, розрахунок норм і їхнє впровадження.

Система принципів нормування праці встановлюється на основі аналізу вимог економічних законів. Принципами розрахунку норм праці є: комплексність, системність, ефективність, прогресивність, конкретність.

У нормуванні праці використовують аналітичні і сумарні методи.

1. Як Ви би визначили загальну норму робочого часу?

2. У чому полягають раціональні режими праці та відпочинку?

3. Що Ви розумієте під сутністю нормування праці?

4. Якою є класифікація затрат часу?

5. Які методи дослідження трудових процесів Ви знаєте?

6. Які застосовуються норми затрат праці?

7. Що Ви знаєте про види норм затрат робочого часу за ступенем обґрунтованості?

Тести

1. На початку будь-якого періоду працездатність людини:

а) менша за середній рівень, а далі швидко зростає;

б) більша за середній рівень, а далі швидко зменшується;

в) знаходиться на середньому рівні, а далі непомітно коливається;

г) немає правильної відповіді.

2. Для технічних виконавців рекомендовано регламентовані перерви для відпочинку загальною тривалістю:

а) 10-15 хвилин;

б) понад 36 хвилин;

в) до 25-36 хвилин;

г) немає правильної відповіді.

3. Виділяють наступні способи проведення хронометражу:

а) безперервний, вибірковий і цикловий;

б) вибірковий, за поточним часом і безперервний;

в) цикловий, безперервний і за поточним часом;

г) немає правильної відповіді.

4. При якій оплаті праці величина заробітку визначається відповідно до тарифної ставки і відпрацьованого часу?

а) відрядній;

б) погодинній;

в) відрядно-погодинній;

г) немає правильної відповіді.

5. Відрізок часу, що необхідний для виконання одиниці роботи на одному верстаті або на одному робочому місці - це:

а) норма тривалості операції;

б) норма трудомісткості операції;

в) норма обслуговування;

г) немає правильної відповіді.

6. Згідно якого принципу при встановленні норм праці повинний враховуватися комплекс технічних, організаційних, економічних, психофізіологічних і соціальних факторів?

а) принципу комплексності;

б) принципу системності,

в) принципу конкретності;

г) немає правильної відповіді.

7. Закінчіть думку: "На більшості підприємств час на обслуговування робочих місць звичайно встановлюється по нормативах..."

а) у абсолютній величині;

б) у абсолютній величині від основного або оперативного часу;

в) у відсотках від основного або оперативного часу;

г) немає правильної відповіді.

8. Сумарний час на відпочинок і особисті потреби за зміну повинне бути:

а) не менше 10 хвилин;

б) не менше 20 хвилин;

в) не менше 30 хвилин;

г) немає правильної відповіді.

Організація праці

РОЗДІЛ 9

Ö Сутність і завдання організації праці

Ö Поділ і кооперація праці на підприємстві

Ö Організація й обслуговування робочих місць

Ö Умови праці та фактори їх формування

Організація - це подовжена тінь одної людини.

Р. Емерсон

Немає дурних професій, є лише дурні люди.

А. Лору-де-Ленсі

Висока доля людини - народитися для якого-небудь діла, яке надасть їй можливість використати свої здібності, будь то плетіння кошиків, кування мечів, риття каналів, ліплення статуй чи складання пісень.

Р. Емерсон

Корисна робота сама собою є задоволенням - сама собою, а не завдяки вигодам,які вона обіцяє.

Ален

Я вважаю, що кожна людина - боржник своєї професії.

Ф. Бекон

Професія розсіює думку; у цьому її найбільше благословення. Бо вона є прикриттям, за яке допустимо відступати кожен раз, коли на людину нападають сумніви й турботи загального характеру.

Ф. Ніцше

Ефективність праці відчутно залежить від науково обґрунто­ваних засад організації праці. Ця проблема залишається вже більше ста років в полі зору науковців та практиків, Теоретичні підходи організації праці пропити шлях від початкових концепцій тейлоризму до сучасних: "збагачення змісту праці", "гумані­зація праці", "наукова організація праці" тощо. Складність проблематики полягає в тому, що вона органічно пов'язана як з розвитком продуктивних сил, так і виробничих відносин, тобто має природно-технічну та соціально-економічну сторони. Особливістю організації праці є й те, що вона організовується у різноманітних формах, має свої відмінності на підприємствах різних форм власності, на кожному робочому місці.

- знати сутність і завдання організації праці, основи поділу і кооперації праці на підприємстві;

- вміти визначити поняття "організація праці", "робоче місце", обґрунтувати організацію та обслуговування робочого місця.

9.1. Сутність і завдання організації праці

Організація праці - це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Організація праці є об'єктивною необхідністю і невід'ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.

В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління можна виділити еко­номічні та соціально-психологічні завдання щодо поліпшення організації праці.

Економічні завдання передбачають досягнення максимальної економічної живої та уречевленої праці, підвищення продуктивності, зниження витрат у процесі виробництва продукції і надання послуг належної якості.

Соціально-психологічні завдання передбачають створення таких умов праці, які б забезпечували високий рівень працездатності зайнятих у виробництві. Крім того, працівники мають одержувати задоволення від роботи, яку виконують.

Вперше наукова теорія праці знайшла відображення в тейлоризмі (понад 100 років тому), і подальший її розвиток полягав у переході до концепції "збагачення праці", "автономних груп", "гуманізації праці", які потім продовжили свій розвиток у складі більш широких економіко-соціологічних і політико-ідеологічних теорій, "демократії в промисловості", "соціальної інтеграції" тощо.