Особливості антикризового управління в сучасних умовах

Глобалізація господарських зв'язків, загострення конкуренції, висока швидкість техногенних змін, диференціація попиту призвели до кардинальної зміни зовнішнього середовища функціонування вітчизняних підприємств. Зростаюча інтеграція української економіки в глобальну соціально-економічну систему зумовлює вплив загальносвітових кризових тенденцій на національну соціально-економічну систему. Актуальність антикризового управління, орієнтованого на сучасний етап розвитку української економіки, підтверджується офіційною статистикою, яка відображає високу питому вагу збиткових підприємств (організацій), який протягом останніх років знаходиться в діапазоні 30-40%. І, якщо не вживати заходів відповідного реагування, ці процеси будуть посилюватися під впливом поточного світової фінансової кризи.

За роки незалежності в Україні відбулася необгрунтована структурна трансформація, яка спричинила кризові процеси на всіх рівнях господарських відносин. Останні події, що відбуваються в Україні та у світі, лише поглиблюють кризові процеси та визначають антикризове управління як пріоритетний напрям наукових і практичних досліджень. Ще однією особливістю перебігу кризових процесів у сучасних трансформаційних умовах є наявність «інвестиційного голоду», за яким немає фінансового забезпечення впровадження заходів антикризового управління. Тому цілком закономірно, що нівелювання кризи потребує реалізації антикризового управління з урахуванням структурних трансформацій.

У цьому зв'язку слід зазначити, що на сучасному етапі розвитку української економіки формування та реалізація антикризових програм являє собою складну сферу людської діяльності, що вимагає професійної компетенції в галузі економіки, юриспруденції, техніки, технології, соціології, психології та ін., на основі використання принципів командного методу прийняття управлінських рішень.

Соціально-економічна система розвивається циклічно, в протіканні циклів можуть виникати прискорення, спади, гострі суперечності між керованими і некерованими явищами. Людина, її потреби, інтереси, цінності також схильні до змін. Все це створює небезпеку кризи. Можна

навіть стверджувати, що управління соціально-економічною системою в певній мірі повинно бути завжди антикризовим.

Відомо, що кризи мають місце не тільки на рівні окремого підприємства, але і в найбільш великих соціально-економічних системах: корпораціях, галузях, регіонах, а тому найважливішими завданнями антикризового управління є своєчасне виявлення симптомів кризи, його профілактика, зниження негативних наслідків і мінімізація втрат від кризи.

На думку Е. Уткіна, антикризове управління є попередженням важливих важких ускладнень у ринковій діяльності підприємства, забезпечення його стабільного, успішного господарювання з орієнтацією розширеного відтворення на найсучаснішій основі та власних збереженнях [38]. Грязнова А.Г. вважає, що це система управління, яка має комплексний характер та спрямована на запобігання або ліквідацію небажаних для бізнесу явищ шляхом використання всього потенціалу сучасного менеджменту, розробки та реалізації на підприємстві спеціальної програми, що має стратегічний характер і дає змогу ліквідувати тимчасові ускладнення, зберегти та примножити ринкові позиції за будь-яких обставин, при використанні в основному власних ресурсів [4].

Більш адекватно суть антикризового управління визначена у Е.М. Короткова: «Антикризове управління - це управління, в якому поставлено певним чином передбачення небезпеки кризи, аналіз його симптомів, заходів щодо зниження негативних наслідків кризи і використання його факторів для подальшого розвитку» [3].

Можливість антикризового управління, його ефективність залежить від здатності передбачати, прогнозувати розвиток соціально-економічних процесів на макро- і мікрорівні, зосереджуватися на вирішенні найбільш складних проблем, вивчати й узагальнювати досвід запобігання та подолання кризових ситуацій, знаходити в кожному окремому випадку найбільш адекватні прийоми і способи подолання або пом'якшення наслідків криз.

Сутність антикризового управління виражається в його характерних ознаках, які спрямовані на передбачення і ліквідацію ризикових управлінських рішень через прогнозування і планування кризових ситуацій, регулювання наявних криз. Саме тому, у широкому розумінні, антикризове управління розглядається як управління, у якому поставлено передбачення небезпеки кризи, аналіз його симптомів, а також заходів для зниження негативних наслідків кризи і використання факторів для його подальшого розвитку.

На наш погляд, протиріччя обумовлені наступними причинами. По- перше, подолання та виведення з кризового стану того чи іншого підприємства чи галузі не можна зводити лише до реалізації антикризових процедур, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [33]. Запобігти кризу іноді можна на ранніх етапах, при виявленні різних негативних симптомів у соціально-економічній системі.

По-друге, кризи і їх прояви відбуваються на різних рівнях - національної економіки, регіону, галузі, групи підприємств і окремих суб’єктів господарювання. Отже, і керуючий антикризовий вплив має поширюватися на різні об'єкти з урахуванням створених умов. Під об'єктом управління в соціологічному плані розуміється соціальна реальність, на яку спрямовано управлінський вплив. Це можуть бути підприємство (організація), корпорація, національна економіка в цілому або підсистеми - виробництво, фінанси, персонал та ін., що знаходяться в передкризовому або кризовому стані.

Суб'єктами антикризового управління є менеджери зі своїм досвідом та навичками, які повинні допомогти їм у вирішенні різних кризових ситуацій.

Антикризове управління як особливий тип управління має свій предмет. У загальному випадку в якості предмета управління виступає різноманітна людська діяльність, яка включає дві складові: виконавську діяльність та діяльність з погодженням, координації та організації беруть участь у ній різних груп людей (це по суті управлінська діяльність). У свою чергу, управлінська діяльність може бути розділена на стратегічну, адміністративну, економічну, антикризову та ін.

Предметом впливу антикризового управління є виникаючі в соціально-економічних системах проблеми, гострі суперечності, передбачувані і реальні фактори кризи, які загрожують їх існуванню або різко знижують ефективність діяльності.

Основні складові антикризового управління: антикризове фінансове управління, антикризовий операційний менеджмент, антикризовий маркетинг, антикризове управління персоналом, антикризове організаційне управління (рис. 1.5), серед яких особлива роль фінансовому менеджменту, що поєднує стратегічні і тактичні параметри забезпечення, дозволяючи управляти грошовими потоками і знаходити оптимальні рішення. Посилення контролю за грошовими коштами вкрай необхідно будь-якому елементу соціально-економічної системи, тим більше що знаходиться в стадії кризи.

кшаа «яаштшшааш.-». am. .