Теоретичне осмислення сутності капіталу в історії економічної думки

1. Меркантилісти (XV—XVIII ст.)Ототожнення капіталу з грошима (золотом, сріблом)

2. Фізіократи (друга половина XVIII ст.) Ототожнення капіталу із засобами сільськогосподарського виробництва, поєднання яких з природою (землею) забезпечує приріст чистого продукту

3. А. Сміт (1723—1790)Капітал як частина призначених для подальшого виробництва запасів, від яких очікують отримати дохід

4. Ж.Б. Сей (1767—1832)Капітал — фактор виробництва (уречевлені матеріальні блага, засоби виробництва), який сприяє створенню та розподілу національного доходу

5. Дж. С. Мілль (1806—1873)Капітал — попередньо нагромаджений запас продуктів минулої праці, призначених для виробництва (заощадження, які споживаються у процесі виробництва)

6. К. Маркс (1818—1883)Капітал — самозростаюча вартість (вартість, що приносить додаткову вартість); виробничі відносини капіталістичного способу виробництва, засновані на експлуатації та монопольному привласненні капіталістами неоплаченої праці найманих робітників

7. Е. Бем-Баверк (1851—1919)Капітал — сукупність проміжних продуктів, що створюються на окремих стадіях "непрямого шляху" виробництва. Акцент на зв'язку дохідності капіталу з властивостями часу

8. А. Маршалл (1842—1924)Капітал — сукупність речей, що формують передумови виробництва. Головна його властивість — здатність приносити дохід, який залежить від продуктивності факторів виробництва та відносної рідкісності, що випливає з тягаря утримання

9. Дж.Б. Кларк (1847—1938)Капітал — фундаментальна основа виробництва, запас виробничих благ, які володіють фізичною продуктивністю

10. Дж.М. Кейнс (1883—1946)Капітал — багатство, здатне приносити дохід. Перетворення багатства на капітал зумовлено перевищенням доходу від капіталовкладень над банківським відсотком

11. Й. Шумпетер (1883—1950 Капітал— "фонд купівельної сили", що служить для придбання засобів виробництва, здатних забезпечити науково-технічний прогрес суспільства

12. І. Фішер (1867—1947)Капітал — дисконтований дохід, будь-яке благо, яке приносить дохід своєму власникові незалежно від сфери застосування та характеру діяльності

У широкому розумінні капітал є складним, багаторів­невим та багатоаспектним феноменом, який визначає са­моорганізацію господарського життя, спрямовану на само­зростання вартості. У вузькому розумінні капітал — са-мозростаюча авансована вартість; певні вкладення або активи, які уможливлюють отримання доходу.

У традиційному політекономічному визначенні капітал (від лат. сарііаіія — головний) має такі властивості:

1) обмеженість;

2) здатність до нагромадження;

3) ліквідність;

4) здатність до конвертації (постійної зміни форм);

5) самозростання.

Види капіталу

І. Людський капіталяк міра втіленої у людині здатності приносити дохід. Освіта, професійна підготовка, здоров'я, при­родні здібності і творчість індивіда розглядаються як чинники його продуктивної сили, що сприяє збільшенню обсягів вироб­ництва високоякісної інноваційної продукції і приносить так звану технологічну ренту, виступаючи найважливішим джере­лом зростання доходу окремої людини й суспільства в цілому

Інвести­ціями в людський капітал вважаються витрати на здобуття освіти, кваліфікації, підготовку та перепідготовку працівників, підтримку здоров'я, інформаційне забезпечення тощо

ІІ. .Інтелектуальний капітал— нагромаджена в процесі інтелектуальної діяльності сукупність знань, досвіду, навичок, здібностей і взаємовідносин, що мають економічну цінність і використовуються з метою отримання доходу.

Структура інтелектуального капілала окремої компанії:

1. Людський капітал — нагромаджені в результаті інвес­тицій та втілені у працівниках компанії знання, творчі здібності, професійний досвід і моральні цінності.

2. Структурний капітал — технічне і програмне забезпе­чення, організаційна структура, інтелектуальна власність, відносини з клієнтами тощо.

До складу структурного капіталу входять:

— клієнтський капітал (відносини із замовниками, покуп­цями, ділові зв'язки з постачальниками, товарні знаки та зна­ки обслуговування тощо);

— організаційний капітал (інформаційні ресурси, елект­ронні мережі, організаційна структура, авторські права тощо

ІІІ.Соціальний капітал — капітал, втілений у якості соціа­льних зв'язків та відносин, заснованих на довірі як концент­рацій очікувань та зобов'язань, що спонукають суб'єктів госпо­дарювання до ефективніших дій з метою досягнення спільних цілей

Форми соціального капіталу:

1) зобов'язання та очікування, які залежать від надійності соціального середовища;

2) інформаційні можливості (здатність соціальної структу­ри до передачі інформаційних потоків і норм);

3) соціальні норми та етичні принципи

Багатоаспектність аналізу конкретних форм існуван­ня капіталу

^I. За сферами застосування (промисловий, торговельний, позичковий капітали, або капітал сфер виробництва та капі­тал сфери обігу).

^v Промисловий капітал — капітал, який застосовується у сфері матеріального та нематеріального виробництва з метою отримання прибутку.

^v Торговельний капітал — капітал, який функціонує у сфері то­варного обігу, забезпечуючи одержання торговельного прибутку.

^v Позичковий капітал — грошовий капітал, який надається її позику та приносить власнику дохід у вигляді процента.

II. За напрямами інвестування (матеріально-речовий, людський, інтелектуальний, соціальний капітали.

III. За масштабами функціонування (місцевий, регіональ­ний, національний, транснаціональний капітали).

IV. За значенням у створенні та перерозподілу доходу (реа­льний і фіктивний капітали).

· Реальний капіталобслуговує насамперед рух промислово­го капіталу, відіграє визначальну роль у створенні доходу, втілюючись у матеріально-речові, грошові та духовні цінності.

· Фіктивний капітал(від лат. /ісііо — вигадка) — капітал, представлений у цінних паперах (акціях, облігаціях тощо), який регулярно приносить дохід їх власнику і здійснює самостійний, відмінний від реального капіталу, рух на ринку цінних паперів. Сам по собі фіктивний капітал як титул власності на цінні папе­ри не створює доходу, а лише сприяє його перерозподілу:

- спекулятивний капі­тал— капітал, спрямований не на довгострокові вкладення, а на швидке отримання спекулятивного прибутку за рахунок гри на коливаннях ринкових курсів цінних паперів.

V. Зароллю у відтворювальному процесі(капітал-власність;капітал-функція).

· Капітал-власність — капітал, який перебуває у власності кредитора.

· Капітал-функція — запозичений капітал, який фун­кціонує в певній галузі.

V. За джерелами формування(власний та залучений капітали).

Ø Власний капітал — капітал, вкладений власником фірми; визначається як різниця між сукупними активами фірми та її зобов'язаннями.

Ø Залучений капітал створюється за рахунок розміщення цінних паперів та отримання банківського кредиту.

VI. За інноваційною спрямованістю(неризиковий та вен­чурний (ризиковий) капітали).

Венчурний капітал — ризиковий капітал, що функціонує в інноваційній сфері, забезпечуючи комерціалізацію нововведень.

VII. За формами функціонування(індивідуальний, суспіль­ний, колективний).

Постійним капіталом 4 позначив літерою "с" (від початкової букви латинського слова constant — постійний). Постійний капітал бере участь у про­цесі праці своїм речовим змістом, є фактором виробництва, ство­рення споживчих вартостей, але не бере участі в процесі збільшен­ая вартостей, а отже, не створює додаткової вартості. , Інша частина витрат капіталіста, яку він авансує на придбан­ня робочої сили і яка змінює свою вартість у процесі виробницт­ва — це змінний капітал, "v" (various — змінний). Він збільшує початкову вартість, тобто не тільки відтворює власний еквіва­лент, який отримує працівник у формі заробітної плати, а й ство­рює надлишок вартості — додаткову вартість. Таку ж роль вико­нує і праця функціонуючого підприємця. Якщо він є водночас і власником, то отримує за свою працю підприємницький дохід. Коли ж підприємець не є власником, він отримує зарплатню. Ро­боча сила не лише створює працею споживчі вартості, корисність товарів і послуг, а й зберігає вартість спожитих засобів виробниц­тва, переносить її на продукт як складову його вартості. Внаслі­док цього робоча сила є фактоутворюючим елементом вартості. Абстрактною працею до вартості спожитих засобів виробництва Додатково приєднується нова вартість.

Основний капітал — це частина продуктивного капіта­лу, що повністю бере участь у процесі виробництва, а отже, служить знаряддям привласнення чужої праці, але переносить свою вар­тість на новостворений товар частинами, в міру їх зношування. До оборотного капіталу належать такі предмети праці, як си­ровина, пальне, енергія, куповані напівфабрикати, тара, запасні частини для поточного ремонту основних фондів, затрати на освоєння нової продукції, напівфабрикати власного виробництва тощо, які повністю споживаються в одному виробничому циклі,.

Оборотний капітал — це частина продуктивного ка-j піталу, що повністю бере участь у процесі виробництва, а частина його (робоча сила) у створенні вартості та додаткової вартості,; витрачається за один виробничий цикл і вартість якої при цьомі повністю переноситься на новостворений товар і після його лізації повертається до капіталіста у грошовій формі

Зношування основних фондів.Розрізняють фізичне та мо-| ральне зношування основного капіталу.

Фізичне (або матеріальне) зношування — це поступове втрата основним капіталом своєї споживчої вартості, а водно­час і вартості, яка переноситься на вартість створюваного товару.:' Головним чинником фізичного зношування капіталу є трива-j лість та інтенсивність його використання, якість, вплив атмо-» сферних умов та ін. Основний капітал в Україні зношений при-| близно на 70 %.

Моральне зношування основного капіталу — це втрата!основним капіталом частини своєї вартості незалежно від сту-ї пеня втрати ним своєї споживчої вартості, що не переноситься, на вартість створеного товару або переноситься частково внаслі- ] док політики прискореної амортизації.

Загалом таке зношування відбувається внаслідок появи де­шевших або досконаліших засобів праці. Розрізняють мораль­не зношування першого виду, зумовлене появою досконалішого | та депіевшого устаткування на основі зростання продуктивності праці. Моральне зношування другого виду полягає в певній 1 втраті основними виробничими фондами своєї вартості незалеж- іно від втрати споживчої вартості (за збереження фізичної при- | датності) внаслідок появи під впливом НТП досконаліших ос­новних фондів (за своїми техніко-економічними характеристи­ками) від раніше використовуваних фондів.

Із вищесказаного витікає, що амортизація у політеконо-#ічному аспекті— це процес перенесення основного капіталу на готовий товар у міру фізичного та морального зношування.

Щоб своєчасно замінити зношені основні виробничі фонди, на підприємствах створюють амортизаційний фонд, до якого пе­рераховують відповідні кошти. Частка річних амортизаційних відрахувань підприємства щодо величини початкової вартості об'єкта є нормою амортизації.