Основні дефекти та вимоги до якості взуття
Дефекти взуття можна згрупувати наступним чином:
– дефекти шкір – носять виробничий характер, можуть виникати як ще при житті тварин, так і в процесі обробки шкір. Прикладом таких дефектів є віддушистість, воротистість, роговина, лизуха, віспини, молочні лінії, безличковина, жилавість, стяжка, подряпини, вихвати та ін.;
– дефекти крою та пошиву взуття – також виробничого характеру; виникають в результаті порушення або недоброякісного виконання технологічних операцій. Включають такі дефекти як різна довжина (ширина), висота або товщина однойменних деталей, різниця у відтінках кольору деталей взуття, різний малюнок мереї деталей, крихкість або липкість оздоблювального шару, потьоки або сповзання оздоблювального шару, матовість апретури, щілини між деталями низу взуття, зморшки деталей, неправильно формовані деталі, вкорочений рант, відрив (перелом, розкол, відставання) каблука, відклейка підошви та ін.;
– дефекти оздоблення – виробничого характеру, включають: неправильну перфорацію, повторний шов, звалювання декоративної строчки, обрив ниток;
– дефекти фурнітури – випадання блочок, гачків, кнопок, несправність застібки-«блискавки»;
– механічні пошкодження – можуть мати виробничий або невиробничий характер, наприклад, поверхневі пошкодження, забруднення взуття, деформація взуття, розрив шкіри (матеріалу) заготовки та ін.
На деталях верху не має бути забруднень, складок, зморшок та потовщень.
Якісне взуття має бути парним. Деталі верху повинні бути скріплені взуттєвими нитками, що забезпечують необхідну міцність кріплення.
Довжина стібка, число строчок у шві, відстань між строчками і строчки від краю деталі повинні відповідати нормативам, передбаченим технологією складання заготівок верху взуття. Строчки мають бути паралельні краям деталей, що скріплюються, і одна одній.
Нитки при скріплюванні деталей верху повинні бути добре утягнені, щільно заповнювати проколи, утворені голкою у строчні; не повинно бути пропусків стібків і обривів ниток; кінці ниток на краях деталей, що залишаються відкритими закріплюються повторними стібками.
Колір ниток повинен гармоніювати з кольором деталей, що скріплюються; деталі не мають бути зморщеними або стягнутими по лінії швів; зшивні шви мають бути ретельно розпрасовані, розстрочені або проклеєні тасьмою.
Підноски у взутті повинні бути пружними та формостійкими, добре відформованими, не нависати над підошвою; верхня частина носка, що прилягає до союзки – м’якою, щоб не натирати стопу, а задники добре відформованими та стійкими по всьому периметру, крім: верхньої частини – на відстані 18–20 мм від краю та крилах – на відстані 18–25 мм від кінця, а також добре приклеєні до верху та підкладки взуття. Краї деталей верху і підкладки рівномірно спущені по лінії скріплення, чисті і рівні.
Підкладка взуття повинна мати фарбування стійке до сухого і мокрого тертя, добре витягнута, без розривів, складок, забруднень, тріщин та опадання покриття, в місцях з’єднання при відсутності ниткових швів добре підклеєна.
Підкладка з натурального чи штучного хутра – з щільним, рівномірним по висоті ворсом; бахтармяна сторона шкір безпідкладкового взуття добре відшліфована.
Металева фурнітура, шнурки, нитки, а також забарвлення урізу підошви та бокових поверхонь каблуків повинні гармонувати за кольором з верхом або оздобленням; декоративна фурнітура, прикраси й застібки – міцно та симетрично закріплені.
Відкритий край підошви має рівномірно виступати за грань сліду взуття.
Підошви та каблуки мають бути чистими, рівними, ретельно відфрезерованими, пофарбованими та відполірованими; кріплення каблука і підошви при всіх методах виготовлення – міцним; деталі низу щільно прилягати одна до одної і до деталей верху, без зазорів та щілин.
Набійки повинні бути добре закріплені на каблуці і забезпечувати можливість їх ремонту; поверхня затяжної устілки всередині взуття рівна, гладка, без виступаючих цвяхів і дужок, відповідає сліду колодки і її розміру; вкладні устілки повинні відповідати контуру сліду, не мати складок, добре вклеєні [16, 27].