Тема 10. Монопольний ринок
1. Модель “чистої ”монополії та її характеристика.
2. Вибір монополістом ціни й обсягу виробництва.
3. Особливості функціонування монопольних ринків
1. Модель “чистої” монополії та її характеристика.
На практиці можливості ринку досконалої конкуренції використовуються досить рідко. І причиною цього є елементи монополізму у поведінці фірм на ринку. Фірми завдяки своїм власним діям впливають на ринкову ціну. Але якщо на ринку існують продавці або покупці, які здатні впливати на ринкову ціну, то така конкуренція вже приймає форму недосконалої конкуренції.
Недосконала конкуренція – це ринкова структура, що характеризується можливістю продавців або покупців впливати на ринкову ціну. Основними типами недосконалої конкуренції є монополія, олігополія, монополістична конкуренція.
Розглянемо особливості такій ринкової структури як монополія.
Монополія -це ринкова структура, в якій одна фірма є постачальником на ринок універсального продукту.
Існують такі види монополій:
q Закрита монополія, захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень. У багатьох державах захищені від конкуренції такі державні монополії, як поштово-телеграфна служба, компанії, що постачають населенню газ, паливо. До таких монополій слід віднести компанії, які відмежувались від конкуренції патентами або авторськими правами на видання друкарської продукції.
q Відкрита монополія. У цьому випадку фірма на деякий час залишається єдиним постачальником якого-небудь продукту, не володіючи захистом від конкуренції. Звичайно такими монополіями є фірми, які виходять на ринок з якісно новою продукцією. З часом інші фірми можуть пропонувати аналогічну або кращу продукцію, і тим самим лишають попередню фірму можливості бути єдиним постачальником товару на ринок.
q Звичайна монополія - галузь, у якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує увесь ринок цілком. Вона виживає в тих галузях, де одна фірма або корпорація обслуговує увесь ринок, наприклад, коли вона володіє єдиними джерелами корисних копалин або сировини. Середні витрати такої монополії мінімальні в силу масштабу виробництва. Тому поділ ринку з іншими фірмами призвів би до неефективності виробництва.
Бар’єри для входу в галузь для підтримання монопольної влади:
q виключні права від уряду;
q патенти, ліцензії та авторські права;
q ефект масштабу чи економія від масштабу;
q власність на всю пропозицію виробничого фактору;
q перевага низьких витрат великого виробництва;
q недобросовісна конкуренція.
Монопольна влада
Монополіст регулює ціну так, щоб споживачі придбали весь обсяг товару, який він пропонує, визначаючого при цьому не тільки обсяг його пропозиції, але і його ціну. Таким чином монополіст отримує монопольну владу.
Монопольна влада має такі особливості:
q збільшення попиту не обов’язково веде до збільшення кількості товару, що пропонується. Замість цього монопольна фірма відповідає на збільшення попиту збільшенням ціни;
q зміна цінової еластичності попиту, що пов’язано з кожною даною ціною, приводить до утворення нової кривої граничного доходу;
q монопольна фірма не реагує на ціну як на задану зовні, а сама її визначає.
Показники монопольної влади:
Індекс, який розглядає високий прибуток як ознаку монополії є індекс Лернера.
Спосіб виміру монопольної влади –це визначення величини на яку ціна, що максимізує прибуток, перевищує граничні витрати.
| IL= |  (Pm – MC) | = 1 /Ed |
| Pm |
де ІL – лернеровський індекс монопольної влади;
МС – граничні витрати;
Рm – монопольна ціна;
Еd – еластичність попиту на продукцію фірми.
В умовах досконалої конкуренції МС=Р. При цьому ІL=0. Якщо ІL є позитивною величиною (ІL>0) то фірма має монопольну владу. Чим вище ІL тим більше монопольна влада.
Для характеристики монопольної влади використовується показник, визначаючий ступінь концентрації ринку.
Це індекс Герфіндаля –який вимірює концентрацію ринку оцінюючи ринкову частку продажу фірми у відсотках сумуючи ці частки, піднесені до квадрату.
де ІН - індекс Герфіндаля;
S1 – питома вага випуску великої фірми;
S2 - питома вага наступної по величині фірми;
Sn - питома вага найменшої фірми
Для чистої монополії (в галузі діє одна фірма) S1 =100%, то ІН =10 000.
Якщо у галузі діє 100 однакових фірм, то S1 =1%, а ІН = S12 *100 =100.
Галузь вважається за галузь високої концентрації, якщо ІН=1800 і більше.
2. Вибір монополістом ціни й обсягу виробництва
Спадний характер кривої попиту суттєво впливає на розробку моделі поведінки монополіста на ринку при виборі обсягів виробництва.
Ціна реалізації додаткової одиниці продукції для монополіста завжди перевищує додатковий дохід, отриманий від її продажу (граничний дохід).
Якщо в умовах досконалої конкуренції Р=М R то при монополії Р >МR.
 | Р1 = 110 у.е. Р2 =100 у.е. Для збільшення обсягу продажу ціна знижається від Р1 до Р2 (110-100) (Q1) (Q2). При цьому попит виріс від 4 до 6 од. (Від Q1 до Q2)/ Збитки від зниження ціни дорівнюють (Р1 - Р2 )*Q1 =(110-100)*4 =40 у.е. Прибуток буде дорівнювати (Q2- Q1) * Р2 = (6-4)*100 =200. Чистий прибуток буде 200-40 =160 у.е. |
| Рис. 10.1. Ціна та грошовий дохід в умовах “чистої” монополії |
Цінова стратегія монополіста передбачає взаємозв’язок еластичності попиту по ціні, загального доходу та граничного доходу.
q Коли попит еластичний (Е >1), зниження ціни призведе до збільшення доходу;
q Коли попит нееластичний (Е <1), то зниження ціни призведе до зменшення загального доходу;
q Коли попит з одиничною еластичністю (Е =1), загальний доход максимальний, а грошовий доход дорівнює нулю.
 | Максимум доходу монополіст досягає при одиничній еластичності попиту (ТR-max). Виробник ,який намагається максимізувати прибуток, буде завжди намагатися уникнути нееластичної ділянки кривої попиту. | |
| Рис. 10.2. Попит, граничний доход та загальний доход в умовах “чистої” монополії | ||
 | Збільшення об’єму виробництва можливе тільки до такого рівня, при якому граничний доход дорівнює граничним витратам. Умови максимізації прибутку для монополії: МR = МС<P | |
| Рис. 10.3. Максимізація економічного прибутку монополістом |
 | Рівновага для монополії настає в точці, де перетинаються криві граничного доходу і граничних витрат (МR = МС). Згідно з (рисунком 10.4.) монополіст виробляє обсяг продукції Q1 та реалізовує його за ціною Р1. |
| Рис. 10.4. Збитки: як їх завдає монополія. |
В порівнянні з конкурентною галуззю монополія, яка максимізуючи прибуток, намагається виробити менший обсяг продукції, та встановити більш високу ціну на свій товар. Збитки від монополії зазнаються як збитки для суспільства. Монополіст перерозподіляє частину доходів споживачів на свою користь, яка дорівнює площі прямокутника Р1 А К Р2. чисті збитки для суспільства від монополії це площа трикутника АВF (їх називають величиною мертвого вантажу монополії, або «мертвими збитками»).
Ціни монопольного ринку вище конкурентних, разом з тим ми повинні пам’ятати, що монополіст прагне до максимізації сукупного прибутку, а не прибутку на одиницю продукції.
Рівновага монополіста в довгостроковому періоді
Монополія, яка максимізує прибуток у довгостроковому періоді збільшує обсяг виробництва до тих пір, поки не буде випускати таку кількість товару, при якій би досягалась рівність МR = LMC (граничного доходу довгострокових граничних витрат)
| МR – граничний дохід; LMC – довгострокові граничні витрати; LАC – довгострокові середні витрати; MC - короткострокові граничні витрати; АС - короткострокові середні витрати. | |
| Рис. 10.5. Довгострокова монопольна рівновага. |
Утримання монопольної позиції фірмою на протязі тривалого періоду можливо тому, що вільний вхід на ринок відсутній. Якщо монопольна фірма прибуткова, вона може сподіватися на прибутки як у короткостроковому, так і в довгостроковому періодах.
У довгостроковому періоді прибутку монополістів загрожує розробка товарів – субститутів. Поступово монополіст може прийти до нульового економічного прибутку. У; цьому стані він досягає довгострокової рівноваги. Максимізація прибутку або мінімізація витрат у довгостроковому інтервалі передбачає обсяг випуску, за якого граничні витрати дорівнюють граничному доходу. Маючи можливість контролювати одночасно і випуск, і ціну, монополія завищує ціни, скорочуючи при цьому обсяги виробництва.
Цінова дискримінація
q Цінова дискримінація – це практика встановлених різних цін одні і ті ж товари для різних покупців.
q Цінова дискримінація здійснюється тільки на ринках нечесної конкуренції і її проведення передбачає наявність суттєвої різниці в еластичності попиту по ціні в окремих групах споживачів.
q Якщо монополія встановлює різну ціну кожному покупцеві, це буде означати, що вона здійснює досконалу цінову дискримінацію, або впроваджує ідеальну диверсифікацію цін.
q Здійснюючи цінову дискримінацію, монополія виправляє основний недолік монополізації – зменшення пропозиції. З одного боку зменшується прибуток фірми, з іншого – росте обсяг пропозиції товару і попиту на нього.
3.Особливості функціонування монопольних ринків.
Порівняльна оцінка конкурентного та монопольного ринків
q Вирішальна відмінність між чистою конкуренцією та чистою монополією полягає у своєрідності кривої попиту: якщо для конкурентної фірми вона має абсолютно еластичний характер (пряма лінія), то для чистого монополіста – спадний характер.
q Вплив монополії на суспільний добробут можна розглядати як у контексті часткової так і загальної рівноваги. Ефект у випадку аналізу часткової рівноваги вимірюється величиною витрат “мертвого вантажу”.
А) Конкурентний ринок.
 | |
| Рис. 10.6. Конкурентний ринок |
б) Монополія.
 | |
| Рис. 10.7. Монопольний ринок |
Антимонопольна політика
Антимонопольне законодавство –законодавство, що спрямовано проти утворення в суспільстві монопольної влади.
Причини антимонопольної політики:
q вивчення ринків, виявлення серед них конкурентних та монопольних. Використовуються показники ступені монопольної влади або концентрація ринку;
q ступінь перевершення на ринку однієї або декількох великих фірм;
q диференційний підхід до монопольних ринків. Мета політики держави – залишити в економіці тільки зону природної монополії;
q виявлення зони природної монополії яка не належить до демонополізації;
q виявлення монополії у визначенні яких держава проводить жорстоку антимонопольну політику;
q сполучення антимонопольної політики, правових норм та організаційного механізму, забезпечуючи їх реалізацію.
Питання для самоконтролю:
1. Чому монополіст не може призначити будь яку ціну та виробити ту кількість товару, яку запланує?
2. Які методи ціноутворення можна розглядати як найбільш “ефективні” з точки зору монополіста.
3. У чому виявляється антимонопольна політика держави?
4. У чому полягає суть цінової дискримінації?
5. У чому полягає монопольна влада?
Тести
1) Вибираючи обсяг використання праці монополія порівнює:
а) граничний продукт праці у грошовому вираженні і граничні витрати на працю;
б) граничний продукт праці і граничні витрати на працю;
в) граничний продукт праці і ринкову ціну одиниці праці;
г) граничний продукт праці у грошовому вираженні і ринкову ціну одиниці праці.
2) В умовах монополії ціна продукції (Р) зменшується при збільшенні обсягу випуску (Q). Яка динаміки виручки (TR):
а) TR зменшується із зростанням ціни;
б) TR зростає, якщо AR=MR;
в) TR зростає, якщо AR>MR;
г) TR зростає, якщо AR<MR.
3) Монополіст, який бажає максимізувати прибуток, виробляє такий обсяг продукції, за якого:
а) попит нееластичний, або одиничної еластичності;
б) еластичний, або одиничної еластичності;
в) одиничної еластичності;
г) монополіст не бере до уваги еластичність попиту.
4) З якими історичними процесами пов’язано формування державно-монополістичної моделі капіталізму?
а) світовими війнами;
б) економічною кризою 1929-33 рр.;
в) розвитком НТП;
г) дією об’єктивних економічних законів;
д) всі відповіді правильні;
е) всі відповіді помилкові.
Задачі
Завдання 1. Нехай функція витрат монополіста має вигляд: ТС=50 + Q2 (тобто постійні витрати FC складають 50 грн., а змінні - Q2). Попит на продукцію монополіста задано як P=40 – Q. Знайти, яку кількість товару буде виробляти монополіст, щоб максимізувати прибуток.
Завдання 2.Фірма монополізувалавиробництво самоварів. Скільки продукції буде впущеною фірмою і за якою ціною реалізовано, якщо MR=1000 – 20Q; TK=1000Q – 10Q2; MC=100 + 10Q, де P – ціна одного самовару, Q - обсяг випуску?
Завдання 3.Фірма випускає товар в умовах чистої монополії. Функція попиту на даний товар: H=144 – 3Q, а функція середніх витрат AC=(25:Q) + Q. При якому обсязі випуску (Q) прибуток фірми буде максимальним?
Завдання 4. Нехай функція витрат монополіста має вигляд: ТС = 50+Q2 (тобто постійні витрати ТFС становить 50 грош. од., а змінні Q2). Попит на продукцію монополіста задано як Р = 40 – Q. Знайдіть, яку кількість товару буде виробляти монополіст, щоб максимізувати прибуток.
Тема 11. Олігополія та монополістична конкуренція
1. Основні ознаки олігополії. Особливості організації олігополістичного ринку
2. Теоретичні моделі олігополії
3. Ознаки монополістичної конкуренції. Ринкова поведінка монополістичного конкурента
4. Нецінова конкуренція.Ефективність монополістичної конкуренції
1. Основні ознаки олігополії. Особливості організації олігополістичного ринку
Олігополія – це ринкова структура, при якій домінує незначна кількість виробників, а вхід в галузь нових виробників обмежень високими бар’ерами. Це ринкова структура, що складається із невеликої кількості фірм, деякі з яких мають великі розміри відносно розмірів ринку.
Характерні ознаки:
q у галузі діє лише декілька фірм;
q товар, який виробляється на олігополісттичному ринку може бути як диференційним, так і стандартизованим;
q високі бар’єри до вступу у галузь;
a) ефект масштабу, обумовлює зниження довгострокових середніх витрат виробництва;
б) монополія контролю над рідкими джерелами сировини;
в) високі витрати на рекламу;
г) значні перешкоди, які пов’язані з великими фінансовими витратами на нецінову конкуренцію;
д) володіння патентами дає змогу фірмам здійснювати контроль за технологією та організацією виробництва;
q загальна взаємозалежність. У цьому випадку фірми олігополісти вимушені зважати на реакцію своїх конкурентів.
Загальна взаємозалежність виявляється в умовах загострення конкурентної боротьби, і в умовах коли досягається домовленість з іншими олігополістами і тому може виникати тенденція перетворення галузі у чисто монопольну.
Основними причинами виникнення олігополістичної структури є:
- створення у процесі конкурентної боротьби великих фірм;
- розширення розмірів фірм за рахунок їх злиття, що дає можливість реалізувати ефект масштабу та збільшити ринкову владу шляхом суттєвого зростання концентрації виробництва у галузі.
Поведінка олігополістів на ринку визначається двома тенденціями, що діють у протилежних напрямках:
- по-перше, фірми зацікавлені в максимізації сукупного прибутку галузі через змову та спільні дії, оскільки це дає змогу реалізувати монопольну владу;
- по- друге, кожна фірма прагне отримати надприбуток за рахунок конкурентів, порушуючи угоду, а це відповідно суттєво загострює суперництво.
Особливості організації олігополістичного ринку
Взаємозалежність фірм – олігополістів можлива в умовах двох основних форм поведінки фірм:
а) некооперативне;
б) кооперативне.
В умовах некооперативної поведінки кожний виробник самостійно вирішує проблему визначення ціни та обсягу випуску продукції.
Припустимо. Що кожна із фірм А і В виробляє половину продукцію, сукупна величина якої дорівнює 400 тис. од., а, середні витрати постійні і дорівнюють 25 тис. гр. од.
Припустимо також, що початкові ціни рівні і складають 50 тис. гр. од. Для цих фірм характерна цінова віна.
 | |
| Рис. 11.1. Цінова війна в умовах дуополії |
Цінова війна –це цикл поступового зниження існуючого рівня цін з метою витиснути конкурентів з олігополістичного ринку.
Однак зниження ціни мають свою межу. Воно буде проводжуватися до тих пір, поки не спадуть до рівня граничних витрат.
Так як середні витрати постійні, то Р=МС=АС. В точці Ввстановиться рівновага тому, що ні жодна фірма не в змозі знизити ціну нижче, не здобуваючи збитки.
Від цінової війни виграють споживачі, а виробники втрачають.
Руйнівні дії цінових війн примушують фірми до співробітництва та змови.
Фактори, що сприяють змові олігополістів:
- фірми виготовляють стандартизовану продукцію;
- в галузі невелика кількість фірм;
- не дуже поширені нецінові методи конкуренції;
- галузь переживає період економічного піднесення;
- легко може бути виявлено порушення угоди;
- існують високі бар’єри на шляху входження нових фірм у галузь.
Стратегічний аналіз взаємовідносин двох фірм в умовах дуополії був наданий французькім економістом Антуаном Огюстьєном Курно. Ця модель розглядає поведінку двох фірм.
| Перехрещення кривих реагування двох фірм (А та В) показує рівновагу Курно: кожна фірма вірно вгадує поведінку конкурента і приймає оптимальне для себе рішення, ні жодна з фірм не має стимулу змінити свій обсяг виробництва. | |
| Рис. 11.2. Рівновага Курно |
Модель Курно передбачає, що фірми - олігополісти конкурують між собою.
Теорія ігор –це наука яка займається дослідженнями з допомогою математичних методів поведінки учасників у ситуаціях, які пов’язані з прийняттям рішень.
Предметом цієї теорії є ситуації гри з встановленими правилами.
Дилема олігополіста досліджує стратегічні питання ціноутворення, які вирішує кожна фірма: встановити співробітництво і на його основі максимізувати прибутки галузі.
2 .Теорія моделі олігополії
Причину можливої негнучкості цін ілюструє модель ламаної кривої попиту. Вона передбачає модель цінової стратегії фірм - олігополістів без змови. За припущення, що олігополісти не наслідуватимуть підвищення цін, крива попиту окремої фірми буде значно еластичнішою на ділянці, що розташована вище поточної ціни. Граничний дохід за поточної ціни різко зменшується (графічно це виглядає як розрив у лінії граничного доходу) і у фірми зникає стимул до зміни ціни навіть тоді, коли криві витрат зменшуються.
Основні риси моделі:
q пропонована модель визначає відносну негнучкість цін при олігополії;
q коли фірма-олігополіст підніме ціну, а інші фірми не будуть наслідувати її, то вона втратить значну частину своїх клієнтів;
q коли фірма-олігополіст встановить ціни нижче, то інші фірми наслідуватимуть її, оскільки не захочуть втрачати своєї клієнтури, своєї частки ринка.
а) б)
| Рис. 11.3. Ломана крива попиту. |
1 – Конкуренти не наслідують за фірмою у випадку збільшення цін.
2 – Конкуренти наслідують за фірмою у випадку зниження ціни.
q Якщо фірма 1 збільшує ціну вище Р0, її попит буде Д1 – вище лінії Р0А
q При зниженні фірмою 1 ціна нижче Р0, фірми 2 та 3 будуть наслідувати її, що показує крива Д1 нижче лінії Р0А.
На цій основі виникає ломана крива попиту Д2АД1 , яка знаходиться вище поточної ціни Р0 (еластична) і нижче її (нееластична).
Модель ломаної кривої показує відносну жорсткість цін при олігополії, але не пояснює принципів олігополістичного ціноутворення.
Модель заснована на таємному зговорі
Кооперативна поведінка фірм сприяє створенню картелі.
Картель –це об’єднання фірм, які узгоджують свої рішення з приводу цін і обсягів продукції.
У цих умовах картель діє як чиста монополія.
Умови створення картеля:
q визначення монопольних цін та загальний рівень випуску продукції;
q встановлення квоти для кожної фірми, що входить у картель;
q створення процедури контролю щодо встановлених квот.
Фактори, які не сприяють розвитку таємної змови:
а) загрозу картелю несе об’єднання аутсайдерів у контркартель;
б) у кожного учасника картелю виникає спокуса продавати свою продукцію за високу картельну ціну, але перевищувати картельну квоту, отримуючи додатковий прибуток. Якщо такої поведінки дотримується більшість фірм, у картелі – він повинен розвалитися;
в) антитрестовне законодавство;
г) різниця в попиті та в витратах виробництва учасників змови.
Таємна змова –це негласне узгодження про ціни, розподілу ринку і інших способів, обмеження конкуренції, які переслідуються законом.
| Якщо між учасниками змови досягнута домовленість, то олігополія вироджується у чисту монополію. Всі криві попиту – це єдина крива попиту Д. Обсяг продаж визначається В, де МR =MC. При монопольній ціні Р0 економічний прибуток складає площу Р0 АСN. | |
| Рис. 11.4. Максимізація прибутку при таємній змові |
Модель “Лідерство в цінах”
Це модель ціноутворення, в якій фірма - лідер встановлює ціну при мовчазливій домовленості інших фірм. Модель “Лідерство в цінах” визначає, що оскільки перегляд цін пов’язаний з певним ризиком для лідера, що пояснюється ламаною кривою попиту, то навіть лідер змінює їх не так часто. Він завчасно попереджає про наступні зміни, що дає можливість партнерам підготуватися до наступного маневру.
 | |
| а) Рис. 11.5. Лідерство в цінах. | б) |
Фірма-лідер визначає свій попит, віднімаючи кількість товару, яку пропонують інші фірми при всіх можливих цінах, від ринкового попиту. ЇЇ чистий попит визначається Д1
В точці, де MR = МС фірма-лідер виробляє QL товару при ціні РL.
На графіку б) показана крива пропозиції S останніх фірм які виробляють Q1 товару при ціні РL.
У підсумку це буде мати такий вигляд QL +Q1 = Qġпри РL
Ціноутворення за принципом “витрати плюс”
Для спрощення механізму розрахунку ціни лідери досить часто вдаються до методики «витрати плюс». Тут за основу беруть певні типові витрати, до яких додається економічний прибуток, у вигляді надбавки.
Найбільш питома вага має змінні витрати, де до їх середньої величини додають певний процент, який включає середні постійні витрати та нормальний прибуток.
Рис. 11.6. Формування олігополістичної ціни за методом “витрати плюс”
P = AVC (1+K) = AVC +K*AVC = AVC + AFC + П,
де, К– процент надбавки.
Нормальний процент залежить від еластичності попиту на товар: чим вище еластичність, тим нижче процент надбавки.
3. Ознаки монополістичної конкуренції. Ринкова поведінка монополістичного конкурента
Монополістична конкуренція – це ринкова структура, де порівняно велика кількість дрібних виробників пропонують схожу, але не ідентичну продукцію. Вона характеризується комбінацією ознак монополістичної конкуренції.
Характерні ознаки монополістичної конкуренції:
q На ринку діє досить велика кількість виробників. Для існування цієї ринкової структури кількість продавців має бути:
а) не надто великою, щоб попит не перетворився на абсолютно еластичний, що властиво для досконало конкурентного ринку;
б) не надто малою, щоб кожна фірма володіла відносно незначною частиною ринку та мала обмежений контроль над ціною;
в) досить значною, щоб уникнути таємних угод;
г) фірми мають можливість проводити власну економічну діяльність. У цьому випадку не відчувається взаємної залежності між фірмами.
q Диференційований характер товару, що ґрунтується на:
а) якості товару який відрізняється, який відрізняється своїм дизайном, особистими характеристиками;
б) використання різноманітних форм обслуговування ;
в) місце розміщення торгівельної точки, режим її роботи;
г) використання різноманітних способів для стимулювання збуту.
q Незначний вплив фірми на формування процесу ціноутворення.
q Можливості до вступу в галузь. У цьому випадку, при наявності на ринку досить великої кількості фірм створити якість бар’єрів для вступу у галузь нових виробників не можливо.
q Нецінові фактори і реклама, умови продажу, можливість придбання товарів у розстрочку.
Ринкова поведінка монополістичного конкурента в умовах короткострокової та довгострокової рівноваги фірми
Визначення ціни й обсягу виробництва в короткостроковому періоді надаються таким чином.
q Обсяг виробництва та ціна в умовах монополістичної конкуренції зазнають впливу:
а) з боку конкурентних сил на ринку;
б) з боку монопольної влади, яку має кожна фірма.
Елемент монопольної влади означає, що крива попиту фірми має від’ємний нахил. Це означає, що крива попиту менш еластична, ніж при чистій конкуренції, але більш еластична. Ніж у чистій монополії.
q Ступінь еластичності в умовах монополістичної конкуренції залежить як від кількості конкурентів, так і від глибини диференціації продукту.
q Чим менше конкурентів та більш диференційований продукт, тим менш еластичною буде крива попиту, і навпаки.
q За короткостроковий період в умовах монополістичної конкуренції виробники можуть отримувати як прибуток, так і зазнавати збитків.
q Фірми будуть вибирати ціну та обсяг випуску продукції, що максимізують прибуток або мінімізують збитки, спираючись на принцип рівності граничних витрат та граничного доходу (МС = МR)
Об’єм випуску при якому фірма отримує максимальний прибуток визначається перетином прямих граничних витрат і граничного доходу, а ціна задається кривою попиту. При ціні P1 в умовах короткострокового періоду фірма виробляє Q1 одиниць продукції і отримує максимальний прибуток Р1КЕА.
Рис. 11.7. Фірма максимізує прибуток
 | При наявності у галузі економічного прибутку починається перелив капіталу з інших галузей. Поява кожної нової фірми буде приводити до того, що ринковий попит покупців на дану продукцію почне розподілятися на все більшу кількість фірм і крива попиту окремої фірми зміститься ліворуч. |
| Рис. 11.8. Фірма мінімізує збитки |
У такому випадку фірми замість прибутку почнуть мати збитки. На графіку збитки фірми визначаються прямокутником Р1 ЕВС.
У випадку, якщо фірми несуть збитки з галузі почнеться відплив капіталу. Вихід фірм закінчиться у тому випадку, коли фірми що залишилися, будуть отримувати нульовий прибуток.
Визначення ціни й обсягу виробництва в довгостроковому періоді надаються також наступним чином.
У даному періоді фірма, що виробляє продукцію в умовах монополістичної конкуренції може збільшити виробництво. У цієї галузі можуть з’явитися нові фірми. Їх буде приваблювати економічний прибуток.
| В умовах збільшення випуску фірма буде мати прибутки, керуючись правилом МR = LMC. Збільшення в галузі кількості продавців відповідно збільшує у довгостроковому періоді і пропозицію товарів, що приводить до зниження цін на товари. | |
| Рис. 11.9. Рівновага в умовах довгострокового періоду |
При одержанні економічного прибутку, фірмами на ринок цього виду продукції намагаються війти в інші фірми які зменшать попит на продукцію окремої фірми.
Галузь не може знаходитися в стані рівноваги, поки фірми можуть встановлювати ціни на товар більш ніж середні витрати при випуску що максимізує. В умовах довгострокового періоду при рівновазі крива попиту на товар фірми в галузі є дотичною до кривої довгострокових середніх витрат.
Якщо попит на ринку монополістичної конкуренції знизиться після встановлення рівноваги Р =LАС,то фірми почнуть виходити з галузі.
| При MR = LМС, після скорочення попиту фірма при ціні Р1 на відрізку КС несе збитки. У цьому випадку ціна на продукцію нижча ніж середні витрати на її виробництво. Зона збитковості фірми відображена чотирикутником АКСР1. | |
| Рис. 11.10. Умови збитковості |
У цієї ситуації фірми, які мають у галузі збитки вийдуть з неї. Вони перемістять свої ресурси в інші галузі. Все це приведе до зрушення кривої попиту і кривої граничних витрат вгору.
4. Нецінова конкуренція. Ефективність монополістичної конкуренції
Методи нецінової конкуренції можуть бути:
q пов’язані з удосконаленням продукту;
q орієнтовані на рекламно-пропагандистську діяльність.
Мета реклами –збільшення частки продукції на ринку та посилення лояльності споживачів до товару фірми.
| Рис. 11.11. Вплив реклами на обсяги виробництва і середні сукупні витрати |
Припустимо, що первинні витрати дорівнюють АС1 , а обсяг продукції Q1
q При рекламі обсяг продукції буде дорівнювати Q2.
q У такому випадку можливо зниження середніх витрат виробництва в результаті значної економії від масштабу виробництва, які перекривають витрати, що в’язані з рекламою (AC2<AC1) Однак, якщо рекламна компанія буде невдалою, той же обсяг продукції (Q3 =Q1) фірма буде продавати по більш великій ціні (AC3>AC1), яка зросла на величину витрат пов’язаних з рекламною компанією.
Ефективність монополістичної конкуренції
q Ефективність виробництва забезпечується тоді, коли рівновага досягається при рівності ціни, граничних та мінімальних середніх витрат (Р = МС = АТС min)
q Монополістична конкуренція не здатна забезпечити найвищу ефективність виробництва, коли ціна, дорівнює мінімальним середнім витратам (Р = АТС min)
q Орієнтація на монополістичну конкуренцію націлює фірму на пошук варіантів, виділення свого продукту серед аналогічних товарів галузі, найповніше враховувати при цьому різноманітність потреб споживачів.
Питання для самоконтролю:
1. Назвіть загальні риси олігополістичних ринків.
2. У чому полягає олігополістична взаємозалежність?
3. В якому випадку на олігополістичному ринку можлива “цінова війна”?
4. У чому суть картелю?
5. Причини нестабільності таємної змови.
6. Суть моделі ламаної кривої попиту
7. Проаналізуйте короткострокову рівновагу фірми в умовах монополістичної конкуренції.
8. Покажіть особливості цінової конкуренції.
9. Особливості ринкової стратегії фірми в умовах монополістичної конкуренції.
Тести
1) Що не відноситься до методів ведення нецінової конкуренції:
а) реклама;
б) надання гарантійного обслуговування;
в) надавання споживаного кредиту;
г) сезонний розпродаж товарів.
2) Фірма є олігополістом, якщо:
а) встановлює ціну на рівні МС;
б)орієнтується на ціну лідера;
в) встановлює ціну на рівні AVC;
г) встановлює ціну, виходячи з кривої попиту.
2) Монополістична конкуренція виникає на ринках тих товарів, де еластичність попиту:
а) як правило, низька;
б) більша за одиницею;
в) приблизно дорівнює одиниці;
г) може бути якою завгодно.
3) Якщо виробництво в галузі розподілено між декількома фірмами, які контролюють ринок, то така структура ринку має назву:
а) досконалої конкуренції;
б) монополістичної конкуренції;
в) олігополії;
г) монополії.
Задачі
Завдання 1. Дослідження дуопольного ринку певного типу верстатів виявило, що функції реагування кожного підприємства-виробника мають такий вигляд:
У1 = 400-2У2
У2 = 400-2У1
Де У1 У2 - обсяги виробництва першого та другого підприємства. Наведіть графічно функції реагування підприємств і розрахуйте пропорції розділу ринку між ними.
Завдання 2.На регіональному ринку ділових чоловічих костюмів дають 3 підприємства, приблизно однакові за розміром. Граничні витрати кожного підприємництва незмінні, однакові та дорівнюють 300 грош. од.
Ринковий попит на продукцію галузі представлено у таблиці:
| Ціна, за одиницю, грош. од. | ||||
| Обсяг випуску, тис. од. |
Якщо підприємства створять картель і розподілять ринок порівну, якою буде рівноважна ціна та яку кількість продукції стане виробляти кожне підприємництво?
Завдання 3.Фірма здійснює виробництво сигарет (тис. пачок на рік) і діє в умовах монополістичної конкуренції. Гранична виручка фірми подана формулою MR=10-2g, а зростаюча частина кривої довготермінових граничних витрат задана формулою LRMC=2g-2. Якщо мінімальне значення довготермінових середніх витрат (LRАC) дорівнює в то який надлишок вироблених потужностей буде мати фірма?
Завдання 4.Фірма виготовляє кавоварки і діє на ринку монополістичної конкуренції. Граничний доход цих фірми задається формулою MR=20-2g, а її граничні витрати в довготерміновому періоді (на зростаючому відрізку) – формулою MC=3g-10. Якщо мінімальне значення довготермінових середніх витрат (LRAC) дорівнює 11, то який надлишок виробничих потужностей у цієї фірми?
Тема 12. Ринок факторів виробництва
1. Похідний попит. Взаємозв’язок ринків товару та факторів виробництва
2. Ринок праці на досконало конкурентного ринку та з недосконалою конкуренцією
3. Капітал як фактор виробництва. Попит та пропозиція капіталу
4. Ринок землі
1. Похідний попит. Взаємозв’язок ринків товару та факторів виробництва
Економічні суб’єкти взаємодіють на ринках факторів виробництва з метою купівлі-продажу ресурсів.
Ціни на ресурси визначають витрати виробництва і можливості альтернативного використання ресурсів. Ринки факторів виробництва визначають процес продаж та купівлі економічних ресурсів підприємцями.
Саме ціни на ресурси визначають ту кількість землі, праці, капіталу та підприємницьких здібностей, які будуть використані у виробничому процесі.
Особливостями ресурсних ринків є:
· попит на ресурси є похідним попитом.. Він збільшується або зменшується в залежності від того, зростає чи падає попит на готову продукцію, що виробляється за допомогою даних ресурсів.
§ споживання факторів виробництва взаємозалежно.
Він є похідним від попиту на готові товари та послуги які виготовляються за допомогою даних ресурсів.
Фірма визначаючи попит на ресурси повинна враховувати такі моменти:
q продуктивність ресурсу, тобто кількість товару, що виробляється на одиницю фактору;
q доход від продажу виготовленої продукції, який пов’язаний з ринковою ціною цієї продукції;
q витрати на придбання того чи іншого ресурсу, що залежить від його ціни.
Попит на ресурс залежить від:
q попит на ціни на товар виробника на ринку кінцевих продуктів;
q продуктивність ресурсу при створені товару.
Похідний характер попиту на ресурси визначає, що стійкість попиту на будь-який ресурс буде залежати від:
q продуктивності праці про створенні товару;
q ринкової вартості або ціні товару, який виробляються за допомогою даного ресурсу.
Ресурс, який є високопродуктивним при виробництві товару буде користуватися більшим попитом.
При непродуктивному попиту попит буде слабким.
Теорія граничної продуктивності відображає роль продуктивності фактора і ціни продукту при визначенні попиту на ресурси.
q Із збільшення кількості одного ресурсу, що застосовується у виробництві, при незмінності інших ресурсів, сукупний фізичний продукт зростає, але в спадній прогресії, тобто граничний фізичний продукт зменшується;
q при визначенні кількості ресурсів, що використовуються, важливо враховувати не лише фізичний граничний продукт, а доход від продажу продукції, яка виготовлена кожною додатковою одиницею ресурсу, тобто граничний доход в граничному виразі (МRP)
Похідний попит за досконалої конкуренції на ринку товарів
Таблиця 12.1.